79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"25" листопада 2025 р. Справа №914/342/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді О.С. Скрипчук
суддів О.В. Зварич О.І. Матущака,
розглянувши у письмовому провадженні матеріали апеляційної скарги Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації б/н від 08.05.2025 (вх. № 01-05/1400/25 від 09.05.2025)
на рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2025 (повний тест ухвали складено 21.04.2025, м. Львів, суддя Т.Я. Рима)
у справі № 914/342/25
за позовом: Приватного акціонерного товариства «Велтлінер», м. Київ
до відповідача: Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації, м. Львів
третя особа-1 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: ОСОБА_1 , м. Львів
третя особа-2 без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Дочірнє підприємство «Львівський облавтодор» Відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», м. Львів
про:стягнення 55 704,00 грн
Приватне акціонерне товариство «Велтлінер» звернулось до Господарського суду Львівської області із позовом до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації про стягнення 55 704, 00 гривень.
Позивач зазначає, що недотримання посадовою особою відповідача ОСОБА_1 правил, норм та стандартів утримання автомобільних доріг стало причиною ДТП на перехресті вулиці Тракт Глинянський (місто Львів) - вулиці Шевченка (село Лисиничі) за участю автомобіля Tesla Model X.
Позивач відповідно до умов договору добровільного страхування наземного транспорту № КА 187880 від 23.12.2021 виплатив власнику автомобіля страхове відшкодування.
Відтак, позивач вказує, що у зв'язку з наведеним на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» до нього перейшло право вимоги на отримання від відповідача відшкодування збитків, завданої у зв'язку з пошкодженням Автомобіля.
Предметом позову є стягнення 55 704,00 грн страхового відшкодування.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2025 позов задоволено повністю. Стягнуто з Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації на користь Приватного акціонерного товариства «Велтлінер» 55 704, 00 грн страхового відшкодування, 3 028, 00 грн відшкодування витрат на оплату судового збору та 17 850, 00 грн відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.
Суд першої інстанції вказав, що матеріалами справи підтверджується неналежне виконання відповідачем (його уповноваженою особою) своїх повноважень щодо утримання дороги, на якій сталася ДТП. Зокрема, про це свідчить акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.04.2022, протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2023 та Постанова Львівського апеляційного суду від 22.12.2023, яка у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для розгляду цієї справи в частині встановлення факту вчинення правопорушення відповідальною особою відповідача.
Так, виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором страхування від 23.12.2021, позивач відшкодував власнику Автомобіля встановлену у страховому акті суму страхового відшкодування, яка підтверджена належними доказами.
У зв'язку з цим, суд першої зазначив, що позивач зазнав витрати у сумі 55 704,00 грн, які розраховані як різниця між вартістю відновлювального ремонту Автомобіля (63 804,00 грн) та сумою франшизи (8 100,00 грн).
Відтак, місцевий суд установивши усі елементи складу цивільного правопорушення, дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Не погодившись з даним рішенням суду Департамент дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 08.05.2025 (вх. № 01-05/1400/25 від 09.05.2025) в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2025 у справі № 914/342/25 скасувати, прийняти постанову, якою у задоволенні позовних вимог Приватного акціонерного товариства «Велтлінер» до Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації відмовити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що за шкоду завдану внаслідок ДТП, що причинене неналежним станом дорожнього покриття, має відповідати підрядна організація - ДП «Львівський облавтодор» ВАЦ «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України» згідно укладеного договору підряду та у діях Департаменту дорожнього господарства ЛОДА відсутня неправомірна поведінка, вина та причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Скаржник вказує, що місцевим судом проігноровано доводи відповідача, опираючись на норми статті 1166 Цивільного кодексу України, яка передбачає загальні умови відповідальності за завдану майнову шкоду, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
На переконання відповідача, ОСОБА_1 , як посадова особа Департаменту дорожнього господарства ЛОДА, неправомірно був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, оскільки ні Департаменту, ні ОСОБА_1 не було відомо про наявність судового процесу, що унеможливило забезпечення належного захисту, а суд не мав права встановлювати вину.
Разом з тим, щодо стягнення місцевим судом витрат на правничу допомогу, апелянт звертає увагу на те, що документи, які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, як підтвердження суми витрат на професійну правову допомогу у матеріалах справи відсутні, що є підставою для відмови у задоволенні таких вимог.
Також судом не врахував позицію Департаменту щодо зменшення розміру судових витрат, яка обгрунтована посиланням на норми законодавства та фактичні обставини справи.
Приватне акціонерне товариство «Велтлінер» подало до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Львівської області без змін.
Відзив на апеляційну скаргу мотивований тим, що апеляційна скарга є необґрунтованою та висновків місцевого господарського суду не спростовує.
За вимогами частини тринадцятої статті 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи.
Розумність строків є одним із основоположних засад (принципів) господарського судочинства відповідно до п.10 ч.3 ст.2 ГПК України.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте, розумним вважається строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський Суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України, №4469/07, від 02.05.2013, Папазова та інші проти України, №№32849/05, 20796/06, 14347/07 та 40760/07 від 15.03.2012).
Відповідно до п. 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи, суд встановив наступне.
ПрАТ «СК "Велтлінер» (страховик) та ОСОБА_2 (страхувальник) 23.12.2021 уклали Договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № КА 187880 - автомобіля Tesla Model X (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ).
Згідно з пунктами 8.5 та 8.8 Договору страхування від 23.12.2021 страхова сума складає 1 620 000,00 гривень. Франшиза при пошкодження транспортного засобу - 0,5 % - 8 100,00 гривень.
Згідно з підпунктом 12.1.3 пункту 12.1 Договору страхування від 23.12.2021 страховик у разі настання страхового випадку після подання страхувальником всіх належним чином оформлених документів зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
На перехресті вулиці Тракт Глинянський (місто Львів) - вулиці Шевченка (село Лисиничі) 16.04.2022 за участю Автомобіля Tesla Model X (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) сталася ДТП.
Балансоутримувачем цієї ділянки дороги є Департамент, що підтверджується листом від 13.03.2025 (том 1, а. с. 227) та ним не заперечується.
Працівники поліції 16.04.2022 склали акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі (том 1, а. с. 10), яким встановили, що експлуатаційний стан обстеженої земельної ділянки не відповідає вимогам ДСТУ 3587-97 «Безпека дорожнього руху. Автомобільні дороги, вулиці та залізничні переїзди. Вимоги до експлуатаційного стану, покриття проїзної частини має вибоїни, дорожньої розмітки немає. Крім того, склали довідку про дорожньо-транспортну пригоду № 3022108620748776 від 16.04.2022 (том 1, а. с. 12-13).
ПП «Кар-Сиб» здійснило ремонт Автомобіля Tesla Model X (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ), вартість ремонту склала 63 804,00 грн, що підтверджується актом здачі-приймання робіт (надання послуг) № 142 від 20.07.2022 (том 1, а. с. 35).
ОСОБА_2 27.05.2022 звернулась до Позивача із заявою про виплату страхового відшкодування шляхом проведення взаємозаліку належної суми страхового відшкодування з розміром несплаченої частини страхового платежу (том 1, а. с. 30).
Позивач 31.05.2022 склав страховий акт (том 1, а. с. 31), яким встановив, що розмір страхового відшкодування, який підлягає виплаті страховику, складає 55 704,00 гривень. Цей розмір визначений шляхом зменшення вартості відновлювального ремонту Автомобіля Tesla Model X (реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 ) (63 804,00 грн) на суму франшизи (8 100,00 грн).
Позивач страхове відшкодування в сумі 6 508,00 грн перерахував на рахунок ПП «Кар-Сиб"», що підтверджується платіжним дорученням № 6180 від 31.05.2022 (том 1, а. с. 33). Решту суми (49 196,00 грн) зарахував в частину несплаченого страховиком страхового платежу, що підтверджується бухгалтерською довідкою № 136 від 01.06.2022 (том 1, а. с. 34).
В подальшому 13.07.2023 працівники поліції за фактом ДТП склали протокол про адміністративне правопорушення (том 1, а. с. 8), зазначивши, що супутньою причиною ДТП є порушення посадовою особою, відповідальною за експлуатаційний стан дороги ОСОБА_1 правил, норм та стандартів утримання доріг (пункт 3.1.1 ДСТУ 3587.97) (допущення утворення вибоїн згідно з акту обстеження ділянки від 16.04.2022, не вжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху та не вжиття своєчасних заходів для відновлення безпечних умов руху). Вказане є порушенням вимог пункту 1.5 Правил дорожнього руху, за що передбачена відповідальність частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Згідно з Наказом Департаменту дорожнього господарства ЛОДА № 174-К від 29.10.2021 (том 1, а. с. 229) ОСОБА_1 обіймає посаду головного спеціаліста відділу експлуатаційного утримання автомобільних доріг та штучних споруд управління ремонтів та експлуатаційного утримання автомобільних доріг департаменту дорожнього господарства облдержадміністрації.
Постановою Пустомитівського районного суду від 31.07.2023 у справі № 450/3445/23 (том 1, а. с. 14-15) закрито провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 4 статті 140 Кодексу України про адміністративні правопорушення (порушення правил, норм і стандартів при утриманні автомобільних доріг і вулиць, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху чи позначення на автомобільних дорогах і вулицях місць провадження робіт).
Постановою Львівського апеляційного суду від 22.12.2023 (том 1, а. с. 16-20) скасовано рішення суду першої інстанції, визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, та на підставі пункту 7 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі закрито у зв'язку з закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Позивач звертався до Відповідача з претензією про відшкодування шкоди від 16.01.2025 (том 1, а. с. 36-42).
У відповідь на претензію Відповідач листом від 20.01.2025 (том 1, а. с. 43-45) повідомив, що відповідальним за неналежний стан доріг є ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» у відповідності до умов Договору № 120/12 від 01.12.2021 на закупівлю послуг «Експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області (1820,2 км)».
При винесенні постанови колегія суддів виходила з наступного.
Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у статті 1166 Цивільного кодексу України, за змістом якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Отже, для правильного вирішення цієї справи суду необхідно встановити: наявність шкоди; неправомірність поведінки особи; вину заподіювача шкоди; причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.
Наявність усіх зазначених умов є обов'язковою для ухвалення судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за завдану шкоду. В цьому випадку саме на Позивача покладено обов'язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Водночас Відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні шкоди.
Так, статтею 10 Закону України «Про автомобільні дороги» передбачено, що органами, що здійснюють управління автомобільними дорогами загального користування, є: центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства; центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами загального користування державного значення; Рада міністрів Автономної Республіки Крим, обласні та Севастопольська міська державні адміністрації.
Згідно зі статтею 9 Закону України «Про дорожній рух» до компетенції власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ним органів у сфері дорожнього руху належить: компенсація витрат власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортні пригоди сталися з причин незадовільного експлуатаційного утримання автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів, за рішенням судових органів; забезпечення безпечних, економічних та комфортних умов дорожнього руху; забезпечення учасників дорожнього руху інформацією з питань стану аварійності та дорожнього покриття, гідрометеорологічних та інших умов; вирішення питань експлуатації автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів у надзвичайних ситуаціях; термінове усунення пошкоджень на автомобільних дорогах, вулицях та залізничних переїздах; своєчасне виявлення перешкод дорожньому руху та їх усунення, а у разі неможливості - невідкладне позначення дорожніми знаками, огороджувальними і направляючими засобами; організація виконання встановлених вимог щодо забезпечення безпеки дорожнього руху.
Частиною 1 статті 24 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що власники доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважені ними органи, несуть відповідальність за створення безпечних умов руху на дорогах, вулицях та залізничних переїздах, що знаходяться у їх віданні.
Відповідно до пункту 11 Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 власники дорожніх об'єктів або уповноважені ними органи, дорожньо-експлуатаційні організації зобов'язані: своєчасно і якісно виконувати експлуатаційні роботи відповідно до технічних правил з дотримання норм і стандартів з безпеки руху; постійно контролювати експлуатаційний стан усіх елементів дорожніх об'єктів та негайно усувати виявлені пошкодження чи інші перешкоди в дорожньому русі, а за неможливості це зробити невідкладно позначити їх дорожніми знаками, сигнальними, огороджувальними і направляючими пристроями відповідно до діючих нормативів або припинити (обмежити) рух; вирішувати питання забезпечення експлуатації дорожніх об'єктів у надзвичайних ситуаціях, за несприятливих погодно-кліматичних умов, у разі деформації та пошкодження елементів дорожніх об'єктів, аварії на підземних комунікаціях і виникнення інших перешкод у дорожньому русі й разом із спеціалізованими службами організації дорожнього руху і за погодженням з Державтоінспекцією оперативно вносити зміни до порядку організації дорожнього руху; відшкодовувати в установленому законодавством порядку збитки власникам транспортних засобів, якщо дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок незадовільного утримання доріг, вулиць, залізничних переїздів.
Тлумачення норм Закону України «Про дорожній рух», Закону України «Про автомобільні дороги», Єдиних правил ремонту і утримання автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, правил користування ними та охорони, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.03.1994 № 198 дозволяє зробити висновок, що у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
У постанові Верховного Суду від 18.02.2020 у справі № 916/2586/18 зазначено: якщо балансоутримувач дороги який повинен здійснювати постійний контроль за станом усіх елементів дороги … допустив бездіяльність, це є підставою для покладення на нього обов'язку відшкодування завданої майнової шкоди відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України.
Отже, оскільки Відповідач є балансоутримувачем дороги, на якій трапилось ДТП (що ним не заперечується), саме на нього покладається обов'язок утримувати належний стан дорожнього покриття.
Таким чином, як вірно зазначив суд першої інстанції, у разі заподіяння власникам транспортних засобів збитків внаслідок ДТП, яка сталася через незадовільне утримання доріг, такі збитки має бути відшкодовано власниками доріг або уповноваженими ними органами.
Посилання Відповідача на укладений з ДП «Львівський облавтодор» ВАТ ДАК «Автомобільні дороги України» Договір № 120/12 від 01.12.2021 на закупівлю послуг експлуатаційне утримання та поточний дрібний ремонт автомобільних доріг загального користування місцевого значення Львівської області (1820,2 км) не може бути підставою для покладення відповідальності на підрядника. Умови договору регулюють правовідносини між його сторонами та не можуть бути обов'язковими для позивача у цій справі. Відповідальність Департаменту наступає не за умовами договору, а в силу прямої вказівки закону.
Не виконання або неналежне виконання підрядником умов Договору №12-12/21 не звільняє відповідача від публічно-правових зобов'язань перед третіми особами, які не є стороною договору.
Така позиція узгоджується із висновками Верховного Суду викладених у постановах від 17 лютого 2021 року у справі №468/477/18, від 21 травня 2021 року по справі № 753/10817/16-ц, , від 02.02.2022 у справі № 447/938/14-ц, від 15.06.2023 у справі № 686/24456/20, від 26.01.2022 у справі № 750/8507/18.
Разом з тим, у постанові від 21.05.2021 у справі № 753/10817/16-ц Верховний Суд зазначив: «саме до повноважень та обов'язків Служби автомобільних доріг у Житомирській області належить вибір підрядника, який на замовлення Служби буде здійснювати ремонт автомобільних доріг. Замовник має право у будь-який час перевірити хід і якість роботи, не втручаючись у діяльність підрядника… Зважаючи на наведене, саме Служба автомобільних доріг у Житомирській області зобов'язана була вчиняти всі необхідні дії задля забезпечення безпеки дорожнього руху автомобільними дорогами, які знаходяться на її балансі, у тому числі здійснювати контроль за виконанням підрядником покладених на нього обов'язків своєчасно та належним чином. Невиконання чи неналежне виконання підрядником умов договору не звільняє замовника від відповідальності перед третіми особами, які не є стороною договору підряду».
Матеріалами справи підтверджується неналежне виконання Відповідачем (його уповноваженою особою) своїх повноважень щодо утримання дороги, на якій сталася ДТП. Зокрема, про це свідчить акт обстеження ділянки вулично-шляхової мережі від 16.04.2022, протокол про адміністративне правопорушення від 13.07.2023 та Постанова Львівського апеляційного суду від 22.12.2023, яка у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України має преюдиційне значення для розгляду цієї справи в частині встановлення факту вчинення правопорушення відповідальною особою Відповідача.
Щодо посилання апелянта на те, що, ОСОБА_1 , як посадова особа Департаменту дорожнього господарства ЛОДА, неправомірно був визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, колегія суддів зазначає, що постанова Пустомитівського районного суду від 31.07.2023 у справі № 450/3445/23 набрала законної сили, відтак, суд не вправі надавати оцінку щодо законності чи незаконності судового рішення у цій справі.
Чинне цивільне законодавство розмежовує випадки страхування майнової відповідальності. Особа може застрахувати свою відповідальність добровільно або ж страхування відповідальності є обов'язковим з огляду на приписи відповідного закону. Закон про обов'язкове страхування передбачає обов'язок власників транспортних засобів страхувати власну відповідальність.
Згідно зі статтями 993 Цивільного кодексу України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов'язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Перехід права вимоги потерпілого (страхувальника) у деліктному зобов'язанні до страховика в порядку статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України «Про страхування» є суброгацією (висновок, що викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 910/2603/17).
Оскільки між ПрАТ «СК «Велтлінер» та ОСОБА_2 виникли правові відносини з добровільного страхування, виплата страховиком потерпілого страхового відшкодування не припиняє деліктного зобов'язання, до такого страховика переходить право вимоги, що належало ОСОБА_2 у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.
Згідно з пунктом 15.1 Договору страхування від 23.12.2021 страхове відшкодування підлягає виплаті після того, як будуть повністю встановлені причини та обставини настання страхового випадку та розмір збитку, розраховані всі складові відшкодування.
Розмір прямого збитку може визначатись на підставі попередньої калькуляції, кошторису, наряду-замовлення, рахунку, акту виконаних робіт та/або інших документів, що підтверджують обсяг та вартість ремонтних робіт, і були отримані від СТО, обраної для ремонту ТЗ у відповідності з п. 8.1 договору (рекомендованого страховиком).
Виконуючи взяті на себе зобов'язання за Договором страхування від 23.12.2021, Позивач відшкодував власнику Автомобіля встановлену у страховому акті суму страхового відшкодування, яка підтверджена належними доказами.
У зв'язку з цим позивач зазнав витрати у сумі 55 704,00 грн, які розраховані як різниця між вартістю відновлювального ремонту Автомобіля (63 804,00 грн) та сумою франшизи (8 100,00 грн).
У частині 1 статті 614 Цивільного кодексу України зазначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.
Наявність вини презюмується, тобто не підлягає доведенню позивачем. Водночас відповідач для звільнення від відповідальності може доводити відсутність протиправності дій та вини.
Юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків (частина 1 статті 1172 Цивільного кодексу України).
Відповідач не навів обґрунтованих аргументів, які спростовують його вину.
Відтак, невиконання відповідачем обов'язків щодо належного утримання дороги та забезпечення безпеки руху, стало причиною ДТП, що завдало майнової шкоди.
За таких обставин, колегія суддів зазначає, що місцевий суд правомірно установивши усі елементи складу цивільного правопорушення, задовольнив позовні вимоги у повному обсязі.
Щодо стягнення місцевим судом витрат на правничу допомогу, колегія суддів вказує наступне.
Приписи частин 2 та 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначають, що за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, серед іншого, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
На підтвердження цих витрат позивач надав суду:
Договір про надання правової допомоги від 18.09.2024 (том 1, а. с. 46-47). Згідно з пунктом 5.3 цього договору вартість юридичної допомоги, що надається виконавцем у справах, у яких замовник є позивачем (стягувачем), обчислюється з розрахунку 1'700,00 грн за 1 год роботи Виконавця, але у загальному розмірі не менше 30 % від фактично стягнутої суми зобов'язання (включно від фактично стягнутих сум компенсації витрат на професійну правничу допомогу).
Акт виконаних робіт № 09/04/2025 від 09.04.2024 (том 2, а. с. 10). Згідно з цим актом адвокат надав Позивачу такі послуги: складення позовної заяви - 4 год; складення відповіді на відзив (в тому числі пошук судової практики - 1 год) - 4 год; складення додаткових пояснень - 1,5 год; пошук судової практики (які зазначені у відповіді на відзив) - 1 год; збирання доказів (складення адвокатського запиту від 06.03.2025) - 0,25 год (15 хв); участь у судовому засіданні - 0,75 год (45 хв).
Детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом від 09.04.2024 (том 2, а. с. 7-8).
Ордер на надання правничої (правової) допомоги від 10.02.2025 (том 1, а. с. 48).
Свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю від 31.10.2013 (том 1, а. с. 49).
Дослідивши вказані докази колегія суддів зазначає, що позивачем надані достатні та належні докази на підтвердження понесених судових витрат.
Разом з тим, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової Постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).
Відповідно до ч.4 ст.126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Водночас, із наведених вище положень ч.4 ст.126 ГПК України та ч.5 ст.129 ГПК України вбачаються такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін.
Колегія суддів зазначає, що місцевий суд правомірно дійшов висновку про те, що розмір заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу частково не відповідає критерію розумності його розміру.
Зокрема, необґрунтованим є виокремлення послуги з пошуку судової практики як самостійної, оскільки вона є складовою частиною послуги з підготовки заяви по суті справи. Окреме зазначення цієї послуги призводить до дублювання витрат. Отже, витрати на таку послугу (1 год - 1 700,00 грн) не підлягають відшкодуванню відповідачем.
Разом з тим, з урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність до предмета спору, а також враховуючи критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку про обгрунтованість покладення місцевим судом на відповідача відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 17 850, 00 грн.
Підсумовуючи все вищевказане, колегія суддів зазначає, що доводи скаржника не свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги. Ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2025 у справі № 914/342/25.
За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
З огляду на вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.
Судові витрати
З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись ст. ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд -
1. Апеляційну скаргу Департаменту дорожнього господарства Львівської обласної державної адміністрації б/н від 08.05.2025 (вх. № 01-05/1400/25 від 09.05.2025) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2025 у справі № 914/342/25 залишити без змін.
3. Судовий збір сплачений за апеляційну скаргу покласти на апелянта.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Строки та порядок оскарження постанов апеляційного господарського суду визначені в § 1 глави 2 Розділу IV ГПК України.
Головуючий суддя О.С. Скрипчук
Суддя О.В. Зварич
Суддя О.І. Матущак