79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"04" грудня 2025 р. Справа №914/1733/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Галушко Н.А.
суддів Кравчук Н.М.
Орищин Г.В.
секретар судового засідання - Стронська А.І.
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився
від відповідача - Тимчишин В.В.
розглянувши апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ялівець 31» від 10.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2730/25)
на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 (повне рішення складено та підписано 19.08.2025, суддя Бортник О.Ю.)
у справі № 914/1733/25
за позовом: Львівської міської ради, м. Львів,
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ялівець 31»
про: стягнення 167655,7 грн.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції.
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської міської ради ( далі - позивач ) до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ялівець 31» (далі - ОСББ “Ялівець 31», відповідач) про стягнення 167 655,70 грн, з яких: 108 960,94 грн - основний борг ( безпідставно збережені кошти пайового внеску), 48 404,67 грн - інфляційні втрати та 10 290,09 грн - 3% річних.
Позовні вимоги обгрунтовані ст. 1212 ЦК України та тим, шо відповідач, як замовник розпочатого у 2020 році будівництва, відповідно до розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» має обов'язок взяти участь у створенні і розвитку інженерно-транспортної та соціальної інфраструктури м. Львова шляхом перерахування грошових коштів до місцевого бюджету до прийняття об'єкту будівництва до експлуатації.
Оскільки об'єкт будівництва введений в експлуатацію 21.03.2022, а ОСББ “Ялівець 31» цього обов'язку не виконало у визначений Законом строк, позивачем заявлено до стягнення в судовому порядку безпідставно збережених коштів пайового внеску, а також інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих за період прострочення з 22.03.2022 по 14.05.2025.
Рішенням Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1733/25 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСББ “Ялівець 31» на користь Львівської міської ради 108 960, 94 грн основного боргу, 48 378,66 грн інфляційних втрат, 10 290,09 грн 3% річних та 2 422,02 грн судового збору.
Рішення суду мотивоване тим, що оскільки відповідач є замовником нового будівництва двоповерхового 4-квартирного житлового будинку на вул. Яловець, 31 у м. Львові, розпочатого у 2020 році, новостворений відповідачем житловий будинок не належить до визначених Законом об'єктів, у разі будівництва яких пайова участь не сплачується, у останнього виник обов'язок сплатити до місцевого бюджету пайовий внесок до введення об'єкта будівництва в експлуатацію.
Оскільки будівництво введене в експлуатацію 21.03.2022, а відповідач не виконав свого обов'язку щодо перерахування коштів пайової участі до вказаної дати, право позивача підлягає захисту в судовому порядку шляхом стягнення з відповідача 108 960,94 грн безпідставно збережених коштів.
Окрім того, суд першої інстанції, перевіривши поданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 10 290,09 грн 3% річних та 48 378,66 грн інфляційних втрат з огляду на допущені позивачем неточності в розрахунках інфляційних втрат.
При цьому, з врахуванням п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України суд дійшов висновку, що даний позов подано в межах строку позовної давності, про застосування якої заявлено відповідачем.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу.
ОСББ “Ялівець 31» подало апеляційну скаргу від 10.09.2025, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1733/25 та постановити рішення, яким у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.
Вимоги апелянта обґрунтовані неповним з'ясуванням судом першої інстанції обставин справи, неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Зокрема, скаржник зазначає, що будинок у місті Львові по вул. Яловець під №31 був побудований ще у 1930 роках, а у 1958 році - розділений на чотири окремі квартири, які використовувались як відомче житло для проживання працівників. Згодом ці квартири приватизовано мешканцями, які у них проживали, а у 2011 році будинок переданий на баланс ОСББ “Ялівець 31».
Враховуючи аварійний стан будинку, збори ОСББ “Ялівець 31» 02.04.2019 прийняли рішення здійснити будівництво двоповерхового чотирьох-квартирного житлового будинку із знесенням існуючого.
Оскільки аварійний стан будинку зумовлений надзвичайними ситуаціями воєнного характеру (бойовими діями під час Другої світової війни, що підтверджується, зокрема, повідомленнями пресслужби Львівської ОДА від 24.06.2022 про виявлення поруч будинку артилерійського снаряду), аномальними зливами, періодичними підтопленнями, багаторічним впливом природних явищ на уже пошкоджені конструкції будинку, апелянт вважає, що має право бути звільненим від сплати пайового внеску на підставі абз.8 п.2 р.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні».
Більше того, на переконання апелянта, обов'язок щодо сплати пайового внеску у нього не виникло, оскільки хоча будівельні роботи виконувались у 2020 році, будівництво було звершене у 2021 році, а декларація про готовність до експлуатації була зареєстрована у 2022 році, коли відповідно до Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовники будівництва були уже повністю звільнені від сплати пайового внеску ( такий обов'язок діяв лише протягом 2020 року).
Окрім того, апелянт зазначає, що суд першої інстанції всупереч положенням ч.3 ст. 267 ЦК України не застосував строк позовної давності , оскільки сама по собі дія воєнного стану не зупиняє строків на звернення до суду, що узгоджується з висновками Верховного Суду ( зокрема, у справах №990/115/232, №160/175/22, №140/13772/21).
Львівська міська рада подала відзив на апеляційну скаргу від 03.10.2025, в якому просить рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1733/25 залишити без змін з підстав його законності та обгрунтованості, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Зокрема, позивач зазначає, що апелянт невірно трактує законодавство, оскільки відповідно до численних висновків Верховного Суду в аналогічних спорах, у розділі ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», який впроваджено в дію з 01.01.2020, передбачено порядок пайової участі замовника будівництва саме для об'єктів, будівництво яких розпочате
у 2020 році.
Покликання апелянта на звільнення його від сплати пайової участі на підставі абз.8 п.2 р.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» позивач вважає безпідставним з огляду на відсутність належних та допустимих доказів руйнування житлового будинку саме внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру .
Окрім того, позивач зазначає, що ним не пропущено строку позовної давності у даній справі, а наведені апелянтом висновки Верховного Суду стосуються пропуску процесуального строку на подання апеляційної скарги, а не строку позовної давності.
Процесуальні дії суду у справі та вирішення процесуальних питань.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2025 справу №914/1733/25 розподілено колегії суддів Західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді (судді - доповідача) Галушко Н.А., суддів Кравчук Н.М. та Орищин Г.В.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 15.09.2025 апеляційну скаргу ОСББ “Ялівець 31» залишено без руху з підстав, зазначених у вказаній ухвалі.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 29.09.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСББ “Ялівець 31» на рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1733/25 та призначено до розгляду на 21.10.2025.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21.10.2025 оголошено перерву в судовому засіданні до 25.11.2025
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 25.11.2025 відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі № 914/1733/25 до 04.12.2025.
У судовому засіданні 04.12.2025 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обставини справи, встановлені судом.
Відповідно до довідки АА 861428 з ЄДРПОУ 31.08.2011 зареєстровано ОСББ “Ялівець 31».
01.11.2011 на підставі акта приймання-передачі житлового комплексу ОСББ “Ялівець 31» прийняло на свій баланс з балансу ВАТ «Львівбджолосервіс» житловий комплекс за адресою: м. Львів, вул. Яловець, 31.
Відповідно до п.6 акта вказаний житловий комплекс перебував у задовільному стані, з численними тріщинами стін, пошкодженням покрівлі та водостічних труб, пошкодженням гідроізоляції та замощення будинку, а тому потребував ремонту.
Відповідно до технічного висновку за результатами обстеження будинку №31 по вул. Яловець у м. Львові, здійсненого ПП Картух І.І. у 2013 році, загальний стан обстеження конструкції будинку аварійний (за станом найгіршого елемента) і вони потребують проведення капітального ремонту та посилення.
За змістом протоколу №12 від 02.04.2019 зборів ОСББ “Ялівець 31», останнє вирішило здійснити будівництво нового двоповерхового 4-квартирного житлового будинку на вул. Яловець, 31 у м. Львові із знесенням існуючого будинку (на земельній ділянці з кадастровим номером 4510137200:07:010:0158).
Рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 21.02.2020 № 142 за результатами розгляду звернення ОСББ “Ялівець 31» затверджено містобудівні умови та обмеження для проектування об'єкта будівництва на будівництво ОСББ “Ялівець 31» двоповерхового 4-квартирного житлового будинку на вул. Яловець, 31.
Відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва 03.07.2020 Інспекцією ДАБК у м. Львові зареєстровано повідомлення про початок будівельних робіт нового будівництва двоповерхового 4-квартирного житлового будинку на вул. Яловець, 31 у м. Львові на земельній ділянці з кадастровим номером 4510137200:07:010:0158.
21.03.2022 в Єдиній державній електронній системі у сфері будівництва за номером ЛВ101220223177 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю зареєстровано декларацію про готовність вказаного об'єкта до експлуатації.
Відповідно до відомостей Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва: площа житлового будинку 605,8 м кв.; загальна площа квартир - 342,3 м кв.; площа вбудовано-прибудованих та прибудованих приміщень 263,5 м кв.
Позивач, звертаючись до суду з даним позовом, зазначив, що відповідач не виконав свого обов'язку щодо звернення до Львівської міської ради із заявою про визначення розміру пайової участі щодо вказаного об'єкта та не сплатив пайову участь у визначені законодавством строки, у зв'язку з чим наявні підстави для стягнення з відповідача заборгованості щодо сплати пайової участі, 3% річних та інфляційних втрат.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.
Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» від 20.09.2019 № 132-ІХ (далі - Закон № 132-ІХ) з 01.01.2020 виключено статтю 40 Закону України “Про регулювання містобудівної діяльності» щодо пайової участі у розвитку інфраструктури населеного пункту.
Однак пунктом 2 Розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» №132-IX передбачено, що договори про сплату пайової участі, укладені до 1 січня 2020 року, є дійсними та продовжують свою дію до моменту їх повного виконання.
Одночасно цією правовою нормою установлено, що протягом 2020 року замовники будівництва на земельній ділянці у населеному пункті перераховують до відповідного місцевого бюджету кошти для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (далі - пайова участь) у такому розмірі (якщо менший розмір не встановлено рішенням органу місцевого самоврядування, чинним на день набрання чинності цим Законом): для житлових будинків - 2 відсотки вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Згідно з пп. 3, 4 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні» замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, до якої додаються документи, які підтверджують вартість будівництва об'єкта. Орган місцевого самоврядування протягом 15 робочих днів з дня отримання зазначених документів надає замовнику будівництва розрахунок пайової участі щодо об'єкта будівництва; пайова участь сплачується виключно грошовими коштами до прийняття відповідного об'єкта будівництва в експлуатацію.
За приписами ст.1 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»: замовник будівництва - фізична чи юридична особа, яка має у власності чи користуванні одну чи декілька земельних ділянок або у власності чи управлінні будівлю/споруду і має намір щодо виконання підготовчих та/або будівельних робіт. У разі виконання підготовчих/будівельних робіт щодо багатоквартирного будинку замовником будівництва може бути об'єднання співвласників багатоквартирного будинку або управитель багатоквартирного будинку чи житлово-будівельний (житловий) кооператив, який здійснюватиме утримання такого будинку на підставі рішення (договору) співвласників багатоквартирного будинку; будівництво - нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт об'єкта будівництва.
Наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, що відповідач є замовником будівництва двоповерхового 4-квартирного житлового будинку на вул. Яловець, 31, у м. Львові. Повідомлення відповідача про початок будівельних робіт зареєстроване 03.07.2020, а декларація про готовність до експлуатації об'єкта - 21.03.2022.
Верховний Суд у постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 зазначив, що передбачений Прикінцевими та перехідними положеннями зазначеного Закону порядок пайової участі замовника будівництва було впроваджено законодавцем для:
- об'єктів будівництва, зведення яких розпочато у попередні роки, однак які станом на 01.01.2020 не були введені в експлуатацію, а договори про сплату пайової участі між замовниками та органами місцевого самоврядування до 01.01.2020 не були укладені;
- об'єктів, будівництво яких розпочате у 2020 році.
Тож у вказаних двох випадках, враховуючи вимоги пп. 3, 4 п. 2 п. 2 розд. ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону, замовник будівництва зобов'язаний протягом 10 робочих днів після початку будівництва об'єкта звернутися до відповідного органу місцевого самоврядування із заявою про визначення розміру пайової участі щодо об'єкта будівництва, а також сплатити пайову участь грошовими коштами до прийняття цього об'єкта в експлуатацію.
Аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.12.2024 у справі № 903/283/24, від 03.12.2024 у справі № 910/6226/23, від 20.08.2024 у справі № 910/7707/19, від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21.
З огляду на наведене вище, покликання апелянта на дію обов'язку щодо сплати пайової участі лише протягом 2020 року та відсутність у нього такого обов'язку у зв'язку з закінченням будівництва у 2021 році відхиляється судом апеляційної інстанції як безпідставне.
Щодо покликання апелянта на відсутність у нього обов'язку сплати пайової участі у зв'язку з будівництвом будинку замість того, що був у аварійному стані, спричиненому надзвичайними ситуаціями воєнного та природнього характеру, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до абз.8 п.2 р.2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», на який покликається апелянт, пайова участь не сплачується у разі будівництва об'єктів, що споруджуються замість тих, що пошкоджені або зруйновані внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру.
Відповідно до ст. 1 Закону України “Про захист населення і територій від надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру» надзвичайна ситуація техногенного та природного характеру - порушення нормальних умов життя і діяльності людей на окремій території чи об'єкті на ній або на водному об'єкті, спричинене аварією, катастрофою, стихійним лихом або іншою небезпечною подією, в тому числі епідемією, епізоотією, епіфітотією, пожежею, яке призвело (може призвести) до неможливості проживання населення на території чи об'єкті, ведення там господарської діяльності, загибелі людей та/або значних матеріальних втрат.
В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували виникнення надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру та пошкодження або руйнацію внаслідок таких будинку у м. Львові по вул. Яловець,31.
За змістом акта приймання-передачі житлового комплексу за адресою: м. Львів, вул. Яловець, 31 від 01.11.2011 такий потребував ремонту, однак перебував у задовільному стані.
Відповідно до технічного висновку за результатами обстеження будинку №31 по вул. Яловець у м. Львові, здійсненого ПП Картух І.І. у 2013 році, стан конструкцій будинку аварійний (за станом найгіршого елемента) і такі потребують проведення капітального ремонту та посилення.
Однак, жоден з поданих відповідачем доказів не містить висновку про причини руйнування будинку.
Сама лише обставина виявлення 24.06.2022 поруч будинку артилерійського снаряду періоду Другої світової війни не свідчить про руйнування будинку внаслідок надзвичайної ситуації, а сам по собі факт будівництва на місці аварійного будинку, не є підставою для звільнення відповідача від сплати пайового внеску.
З огляду на викладене, наведені вище покликання апелянта відхиляються судом апеляційної інстанції як помилкові.
Відповідно до правових висновків Верховного Суду, які викладено у його постановах від 08.10.2019 у справі № 911/594/18, від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19, від 20.07.2022 р. у справі № 910/9548/21, перерахування замовником об'єкта будівництва у передбачених законом випадках коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту до відповідного місцевого бюджету є обов'язком, а не правом забудовника.
У постанові від 20.07.2022 у справі № 910/9548/21 Верховний Суд також зауважив, що у випадку, якщо замовниками вищевказаних об'єктів будівництва не буде дотримано передбаченого прикінцевими та перехідними положеннями Закону № 132-IX обов'язку щодо перерахування до відповідного місцевого бюджету коштів для створення і розвитку інфраструктури населеного пункту (пайової участі) саме до дати прийняття таких об'єктів в експлуатацію, то, враховуючи викладені у постанові від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 висновки Великої Палати Верховного Суду, належним та ефективним способом захисту буде звернення в подальшому органів місцевого самоврядування з позовом до замовників будівництва про стягнення безпідставно збережених грошових коштів пайової участі на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відносини щодо повернення безпідставно збережених грошових коштів є кондикційними, в яких вина не має значення, важливим є лише факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.
Таким чином, замовник будівництва, який без достатньої правової підстави за рахунок власника земельних ділянок зберіг у себе кошти, які мав заплатити у вигляді пайового внеску у розвиток інфраструктури населеного пункту, зобов'язаний повернути ці кошти органу місцевого самоврядування на підставі частини 1 статті 1212 Цивільного кодексу України.
У постанові від 03.12.2024 у справі №910/6226/23 Верховний Суд наголосив на необхідності перевірки розрахунку пайової участі за нормативами, чинними на момент виникнення обов'язку, тобто до прийняття об'єкта в експлуатацію.
Відповідно до п.п. 2.2.2. ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 “Про порядок поступлення коштів для створення і розвитку інфраструктури м. Львова протягом 2020 року» замовники будівництва на земельній ділянці у місті Львові перераховують до міського бюджету м. Львова кошти для створення і розвитку інфраструктури м. Львова. Розмір пайової участі для житлових будинків становить 2 % вартості будівництва об'єкта, що розраховується відповідно до основних показників опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України, затверджених центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну житлову політику і політику у сфері будівництва, архітектури, містобудування.
Розрахунок розміру пайової участі позивач провів з врахуванням вимог Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», ухвали Львівської міської ради № 6098 від 26.12.2019 , Витягу з Реєстру будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва від 21.03.2022, наказу Міністерства розвитку громад та територій України від 17 02.2022 № 53, яким затверджено показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України (15916 грн у Львівській області).
Враховуючи, що датою реєстрації декларації про готовність до експлуатації завершеного будівництвом об'єкта є 21.03.2022, для визначення розміру пайової участі відповідача позивач на законних підставах застосував такі вихідні дані: загальна площа квартир (342,3 кв. м)х 0,02 х 15 916 грн = 108 960,94 грн.
Ураховуючи приписи п. 2 розд. ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», а також відсутність в матеріалах справи доказів належної сплати ОСББ “Ялівець 31» пайового внеску до бюджету міста Львова, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача безпідставно збережених грошових коштів пайової участі в розмірі 108 960,94 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Норми ст. 625 ЦК України спрямовані в першу чергу на те, щоб через неправомірні дії боржника (прострочення) право власності кредитора не було порушене, оскільки внаслідок знецінення національної грошової одиниці купівельна спроможність коштів, які б кредитор міг одержати за належного виконання боржником своїх грошових зобов'язань, буде значно меншою, що має відповідно наслідком зменшення майнового блага кредитора.
Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Такий висновок наведено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов'язань незалежно від підстав їх виникнення, у тому числі й на позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України, що узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 10.04.2018 у справі №910/10156/17.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 04.05.2022 у справі № 925/683/21, у разі прострочення виконання зобов'язання, зокрема, щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач як замовник будівельних робіт на об'єкті будівництва без достатньої правової підстави за рахунок позивача зберіг у себе кошти, тобто відповідачем порушено позадоговірне грошове зобов'язання, що виникло на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України.
Перевіривши правильність нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині стягнення 48 378,66 грн інфляційних втрат та 10 290,09 грн 3% річних.
Разом з тим, відповідачем заявлено суду першої інстанції про застосування строків позовної давності у даній справі.
Статтею 256 ЦК України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 ЦК України, згідно із частиною 4 якої сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
За приписами статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.ч. 1,5 ст. 261 ЦК України).
Водночас законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 ЦК України.
Так, Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 “Про введення воєнного стану в Україні» було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.
Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ “Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» розділ “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.
Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ “Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу “Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX “Про затвердження Указу Президента України “Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.
Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився та не був поновлений на момент звернення з позовом у даній справі.
З врахуванням викладеного вище, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач звернувся з позовними вимогами у даній справі у межах строків позовної давності.
Покликання апелянта на те, що за висновками Верховного Суду ( зокрема, у справах №990/115/22, №160/175/22, №140/13772/21) сама по собі дія воєнного стану не зупиняє строків на звернення до суду судом апеляційної інстанції відхиляється, оскільки такі висновки стосуються оцінки судом поважності причин пропуску стороною процесуальних строків, а не строку позовної давності, а тому є нерелевантними до даних правовідносин.
Відтак, доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції з огляду на викладене вище.
Відповідно до ст.13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст.73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обгрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно із п.1 ст.76 ГПК України суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Ryabykh v.Russia» від 24.07.2003 року, «Svitlana Naumenko v. Ukraine» від 09.11.2014 року зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитись у світлі Преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін.
Обов'язок судів обґрунтовувати свої рішення не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Серявін та інші проти України" від 10.02.2010, остаточне від 10.05.2011).
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
З огляду на вищевикладене, колегія суддів Західного апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства, прийняте з дотриманням норм процесуального та правильним застосуванням норм матеріального права, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги та скасування оскаржуваного рішення немає.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку покладається на скаржника.
Керуючись ст.ст. 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
1. Апеляційну скаргу Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку “Ялівець 31» від 10.09.2025 (вх. № ЗАГС 01-05/2730/25) залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Львівської області від 19.08.2025 у справі №914/1733/25 залишити без змін.
3. Витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.
4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню.
5. Справу повернути до Господарського суду Львівської області.
Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.
Повний текст постанови складено 04.12.2025
Головуючий суддя Галушко Н.А.
суддя Кравчук Н.М.
суддя Орищин Г.В.