Справа № 148/1201/25
Провадження № 22-ц/801/2595/2025
Категорія: 46
Головуючий у суді 1-ї інстанції Штифурко Л. А.
Доповідач:Матківська М. В.
03 грудня 2025 рокуСправа № 148/1201/25м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі:
Головуючого: Матківської М. В.
Суддів: Войтка Ю. Б., Стадника І. М.
Секретар: Закернична А. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм'ясо»
на рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2025 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» і Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм'ясо» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої,
Рішення ухвалила суддя Штифурко Л. А.
Рішення ухвалено о 14:50 год в м. Тульчин Вінницької області
Повний текст рішення складено 10 жовтня 2025 року,
встановив:
В травні 2025 року ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» і ТОВ «Тульчинм'ясо» про відшкодування шкоди, завданої смертю потерпілої, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 травня 2023 року о 22 годині 10 хвилин водій ОСОБА_2 , керуючи технічно справним автомобілем «МАЗ-437041» державний № НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги 253 км+218м М121 «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський» в напрямку м. Вінниця, поблизу с. Перемога Хмільницького району Вінницької області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалася проїзною частиною дороги в попутному напрямку. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинула на місці пригоди.
Згідно висновку судово-медичної експертизи № 48 від 22 травня 2023 року, проведеної в рамках кримінального провадження № 12023020000000414, ОСОБА_3 отримала тілесні ушкодження, які належать до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку з настанням смерті. Враховуючи локалізацію та характер ушкоджень ОСОБА_3 , її одягу, ушкодження їй були спричинені шляхом наїзду транспортним засобом ззаду при вертикальному її положенні з подальшим переїздом колесами транспортного засобу у знаходженні останньої у лежачому, чи наближеному до цього положенні. Смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок з розчавленням речовини головного мозку, переломами кісток та ушкодженнями внутрішніх органів. При судово-токсикологічній експертизі крові ОСОБА_3 етилового спирту не виявлено, що вказує на тверезий стан померлої перед настанням смерті.
Постановою від 31 травня 2023 року про закриття кримінального провадження № 12023020000000414 від 09 травня 2023 року за фактом ДТП, внаслідок якого загинула пішохід ОСОБА_3 , закрито кримінальне провадження у зв'язку з відсутність в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
В результаті ДТП та наслідків від неї у вигляді загибелі ОСОБА_3 , її близьким родичам, а саме сестрі ОСОБА_1 було завдано матеріальної та моральної шкоди.
Станом на дату ДТП цивільно-правова відповідальність, пов'язана з експлуатацією забезпеченого транспортного засобу марки «МАЗ-437041» державний № НОМЕР_1 внаслідок дії якого загинула потерпіла, була застрахована у ПАТ «СК «Арсенал Страхування», відповідно до договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № 209032640.
У червні 2023 року представник позивача повідомив ПАТ «СК «Арсенал Страхування» про настання страхового випадку та звернувся із заявами про виплату страхового відшкодування.
Серед заявлених позивачем до відшкодування вимог було відшкодування шкоди пов'язаної із витратами на поховання в сумі 10 745,00 грн.
Станом на день подання позову ПАТ «СК «Арсенал Страхування» виплатило позивачу лише 50 % (5372,50 грн.) від заявленої суми страхового відшкодування з посиланням на те, що в даній ДТП відповідальні двоє осіб, а саме: водій та пішохід, а тому розмір страхового відшкодування підлягає поділу на двох осіб.
Оскільки страховик так і не виплатив решту суми страхового відшкодування, належного позивачу в повному обсязі і строки, встановлені пунктом 36.2 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», тому позивач звернулася із даним позовом до суду з проханням стягнути на її користь із відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування» 5372,50 грн. в рахунок відшкодування решти витрат на поховання потерпілої.
Із відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо» позивач просила стягнути 150 000,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю її сестри внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
ДТП, внаслідок якої позивачу завдано шкоди, сталася за участю автомобіля «МАЗ-437041», державний номерний знак НОМЕР_1 , який належить відповідачу ТОВ «Тульчинм'ясо», під керуванням водія ОСОБА_2 , який на момент цієї пригоди перебував у трудових чи цивільно-правових відносинах з відповідачем та керував транспортним засобом, належним відповідачу. Факт перебування водія у трудових відносинах із відповідачем підтверджується власними письмовими поясненнями водія ОСОБА_2 , наданими ним у кримінальному провадженні № 120023020000000414 та товарно-транспортною накладною № 253023 від 09 травня 2023 року.
Матеріалами кримінального провадження встановлено, що шкоду потерпілій завдано саме джерелом підвищеної небезпеки, а не внаслідок непереборної сили чи умислу потерпілої.
Також встановлено, що смерть потерпілої настала внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки і цей факт жодною із сторін не заперечується; потерпіла є рідною сестрою позивача, яка проживала з нею однією сім'єю, що підтверджується рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року у справі № 133/2575/23; у позивача не було інших родичів крім сестри, що підтверджується довідкою про склад сім'ї позивача.
Позивач втратила єдину родичку, близьку людину, яка була для неї всім. Повністю зруйновано її нормальне життя. Загибель спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Їй важко оцінити глибину душевних страждань, оскільки такі страждання ніколи не будуть припинені. Крім фактичних теплих відносин між ними, слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата сестрою своєї рідної сестри, з якою проживала з дитинства, є найтяжчою втратою. Втрата є такою, що ніколи не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість. Щодо характера та обсягу страждань - смерть її сестри є різкою і психотравмуючою подією, яка викликає надзвичайний стрес, крім того, такі страждання є не лише різкою трагічною подією. Страждання пов'язані зі смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата її сестри є непоправимою втратою.
З урахуванням такого позивач оцінила мінімальний розмір грошового відшкодування завданої їй моральної шкоди у грошовому еквіваленті в 150 000,00 грн., який був визначений з урахуванням грубої необережності потерпілої.
У зв'язку з викладеним позивач просила стягнути із відповідача ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 5372,50 грн. в рахунок відшкодування решти витрат на поховання потерпілої; із відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо» 150 000,00 грн. моральної шкоди, завданої смертю її сестри внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; стягнути пропорційно з відповідачів 31 074,50 грн. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Рішенням Тульчинського районного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року позов задоволено частково.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на користь ОСОБА_1 5372,50 грн. у відшкодування витрат на поховання.
Стягнуто з ТОВ «Тульчин м'ясо» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 100 000,00 грн.
В решті позовні вимоги залишені без задоволення.
Стягнуто з ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» в дохід держави 104,70 грн. судового збору та на користь ОСОБА_1 1074,50 грн. витрат на правничу допомогу.
Стягнуто з ТОВ «Тульчинм'ясо» в дохід держави 1948,86 грн. судового збору та на користь ОСОБА_1 20 000,00 грн. витрат на правничу допомогу.
В апеляційній скарзі відповідач ТОВ «Тульчинм'ясо» просить скасувати рішення суду в повному обсязі та стягнути на користь ТОВ «Тульчинм'ясо» витрати по сплаті судового збору.
Зазначив, що висновки, викладені у рішенні суду вважає такими, що не відповідають обставинам справи, оскільки рішення прийняте без повного з'ясування обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального права.
Доводи апеляційної скарги полягають у тому, що судом не враховано, що слідством встановлено, що дії водія автомобіля «МАЗ» ОСОБА_2 не перебувають у причинному зв'язку із настанням події ДТП, а ДТП сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_3 пунктів 4.4, 4.14 а, д Правил дорожнього руху України.
Прийняті судом такі докази, що свідчать про проживання позивача із потерпілою однією сім'єю і інших родичів, крім сестри у позивача не було, є неналежними доказами і такими, що не мали б братись судом до уваги, оскільки вони не встановлюють факту, який має юридичне значення.
Такий факт проживання осіб однією сім'єю, є фактом, що має юридичне значення та повинен встановлюватися судом в окремому провадженні.
В порушенням вимог частини 2 статті 1168 ЦК України та статті 315 ЦПК України в матеріалах справи відсутні докази щодо встановлення факту, який має юридичне значення, а саме - факту проживання потерпілої однією сім'єю із позивачем.
Судом першої інстанції порушені вимоги частини 5 статті 1187 ЦК України та не правильно встановлені обставини. А саме: ОСОБА_3 своїми діями створила аварійну обстановку для водія, що спричинило настання ДТП та неможливість уникнути наїзду на пішохода, що доводить факт грубої необережності зі сторони загиблої, а, отже, і непереборної сили, внаслідок якої було створено аварійну обстановку та виникнення смертельної ДТП. Згідно постанови про закриття кримінального провадження, в діях водія відсутні невідповідності вимогам Правил дорожнього руху, а отже, в його діях відсутній склад кримінального правопорушення. Разом з тим, у справі має значення той факт, що дорожньо-транспортна пригода сталася з вини самої потерпілої, через невідповідність її дій вимогам Правил дорожнього руху, характеру її дій (нехтування правилами безпеки руху), обставин завдання шкоди. Водій транспортного засобу діяв відповідно до вимог Правил дорожнього руху України і його дії не перебували у причинно-наслідковому зв'язку із заподіяною шкодою та настанням у зв'язку з цим його цивільно-правової відповідальності, індивідуальних особливостей потерпілої.
Судом при винесенні рішення не надано правову оцінку обставинам, що дії пішохода, яка з порушенням Правил дорожнього руху України вийшла на дорогу у темний час доби, є нічим іншим, як непереборною силою для водія, який за умови цілковитого дотримання Правил дорожнього руху України, не мав технічної можливості уникнути наїзду, оскільки це була невідворотна подія, що і встановлено матеріалами справи кримінального провадження.
Також судом не враховано, що в діях потерпілої був прямий умисел вийти на дорогу, оскільки такі її дії, які вчинені з порушенням Правил дорожнього руху, інакше охарактеризувати неможливо.
Судом першої інстанції не повно встановлені обставини, які мають значення для справи та при визначенні розміру моральної шкоди не встановлено глибину фізичних і душевних страждань, погіршення здібностей позивача або позбавлення її можливості їх реалізації, інші обставини, які мають істотне значення, не проведено судово-психологічну експертизу, натомість здійснено оцінку морального стану позивача виключно на підставі тверджень її представника, наведених у позовній заяві.
Позивач ОСОБА_1 та відповідач ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» рішення суду не оскаржили і не надали відзив на апеляційну скаргу.
У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Лисий О. В. заперечив проти апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду - без змін.
Представник відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо» - адвокат Бортницький Ю. В., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився, надіслав клопотання про відкладення розгляду справи, у якому вказав, що немає можливості прибути у судове засідання з технічних причин, тому на підставі ст. 182 ЦПК України розгляд справи просить відкласти. До клопотання не надав доказів на підтвердження поважності причини неявки у судове засідання.
Представник відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце розгляду справи, у судове засідання не з'явився.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними (частина 1). Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина 2).
Представник відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо» повідомлений про дату, час і місце розгляду справи належним чином, про що свідчать довідки про доставку електронного документа до електронного кабінета адвоката Бортницького Ю. В. (25.11.2025 17:20:16) і ТОВ «Тульчинм'ясо» (25.11.2025 17:24:14); причини його неявки не визнаються судом поважними, оскільки таких він зазначив і доказів не надав, тому його неявка не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи, прийшов до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення за таких підстав.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи судом апеляційної інстанції не встановлено порушень норм процесуального права, що є обов'язковою підставою для скасування рішення, та не встановлено неправильного застосування норм матеріального права.
Проте, як вбачається зі змісту апеляційної скарги відповідач ТОВ «Тульчинм'ясо» просить скасувати рішення суду першої інстанції в повному обсязі, тобто і в частині стягнення із відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо» моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн. і в частині стягнення із відповідача ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» 5372,50 грн. у відшкодування витрат на поховання.
При цьому відповідач ТОВ «Тульчинм'ясо» у своїй апеляційній скарзі не зазначив і не надав доказів того, що він наділений повноваженнями щодо оскарження судового рішення, ухваленого відносно іншого відповідача - ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування». Апеляційна скарга, що подана відповідачем ТОВ «Тульчинм'ясо», підписана його представником - адвокатом Бортницьким Ю. В., який згідно ордера серії АІ № 1905274 від 25 травня 2025 року, на підставі договору № б/н від 14 березня 2024 року, наділений повноваженнями на надання правничої допомоги лише ТОВ «Тульчинм'ясо». Доказів на підтвердження представлення інтересів відповідача ПАТ «Страхова компанія «Арсенал Страхування» адвокатом Бортницьким Ю. В. матеріали справи не містять. Також доводи апеляційної скарги не містять обґрунтувань не законності та не обґрунтованості судового рішення в частині стягнення витрат на поховання із відповідача ПАТ «СК «Арсенал Страхування».
За таких обставин рішення суду першої інстанції переглядається лише в частині щодо стягнення із відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо» моральної шкоди, та з урахуванням того, що інша юридична особа - відповідач ПАТ «СК «Арсенал Страхування» рішення суду в частині, що його стосується, не оскаржив.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 09 травня 2023 року, ГУНП у Вінницькій області 09 травня 2023 року внесло відомості до ЄРДР за № 12023020000000414 про кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 286 КК України, яке мало місце за таких обставин:
09 травня 2023 року о 22:10 год водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем «МАЗ-437041», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги 253 км+218м М21 «Виступовичі-Житомир-Могилів-Подільський» в напрямку м. Вінниці, поблизу с. Перемога Хмільницького району Вінницької області, допустив наїзд на пішохода ОСОБА_3 , яка рухалась проїзною частиною дороги в попутному напрямку. Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_3 від отриманих травм загинула на місці пригоди (а. с. 15).
Згідно висновку судово-медичного експерта №48 від 22 травня 2023 року, при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_3 виявлено сполучну травму: розтрощення мозкового черепа, перелом кісток носа, тупа травма грудної клітки - перелом хребта у грудному відділі з ушкодженням спинного мозку, перелом грудини, переломи ІІ-Х-го ребер справа та ІІ-ХІ ребер зліва по декількох анатомічних лініях з ушкодженням пристінкової плеври та лівої легені, гемоторакс - 1400мл, тупа травма живота - розриви печінки та селезінки, гемоперитонеум - 50 мл, закриті переломи обох плечових кісток, відкритий перелом лівого стегна, закритий перелом правого стегна, відкритий перелом правого гомілково-ступневого суглобу, численні садна в ділянці обличчя, грудної клітки, верхніх та нижніх кінцівок.
Вказані ушкодження, що складають сполучну травму, виникли від травматичної дії (удари, стиснення, розтягнення, тертя, загальний струс), тупих твердих предметів (в тому числі виступаючі частини автомобіля, тверде покриття дороги тощо), 09 травня 2023 року, можливо, за обставин дорожньо-транспортної пригоди як зазначено в обставинах справи у постанові.
Враховуючи локалізацію та характер ушкоджень трупа ОСОБА_3 , її одягу, ушкодження їй були спричинені шляхом наїзду транспортним засобом ззаду при вертикальному її положенні з подальшим переїздом колесами транспортного засобу у знаходженні останньої у лежачому, чи наближеному до цього положенні.
Смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми голови, грудної клітки, живота, кінцівок з розчавленням речовини головного мозку, переломами кісток та ушкодженнями внутрішніх органів.
Вказана сполучна травма відноситься до тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя в момент заподіяння, стоїть у прямому причинному зв'язку з настанням смерті ОСОБА_3 .
При судово-токсикологічній експертизі крові від трупа ОСОБА_3 етилового спирту не виявлено, що вказує на тверезий стан померлої перед настанням смерті (а. с. 15 зворот-18).
Протокол допиту свідка ОСОБА_2 від 10 травня 2023 року (а. с. 19-20), копія товарно-транспортної накладної № 253023 «09-10» травня 2023 року (а. с. 21) свідчать про те, що станом на час ДТП 09 травня 2023 року водій ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах з ТОВ "Тульчинм'ясо".
У судовому засіданні сторони не заперечили цього факту.
Відповідно до посвідчення водія серії НОМЕР_2 , виданого 05 листопада 2004 року, ОСОБА_2 має право керування транспортними засобами категорії В, С (а. с. 20 зворот).
Транспортний засіб марки «МАЗ-437041», державний номерний знак НОМЕР_1 , рік випуску 2008, на праві власності зареєстровано за ТОВ "Тульчин м'ясо", що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 (а. с. 20 зворот).
Таким чином, ТОВ «Тульчинм'ясо» є власником джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу, за участі якого 09 травня 2023 року мала місце дорожньо-транспортна пригода.
Згідно товарно-транспортної накладної № 253023 від 09-10 травня 2023 року водій ОСОБА_2 автомобілем «МАЗ-437041», державний номерний знак НОМЕР_1 , здійснював перевезення вантажу на замовлення ФОП « ОСОБА_4 » з м. Києва до м. Вінниці (а. с. 21).
Старший слідчий відділу СУ ГУ Національної поліції у Вінницькій області майор поліції Мазур Ю. А. 31 травня 2023 року, в рамках кримінального провадження № 12023020000000414 від 09 травня 2023 року виніс постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діях водія ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, приймаючи до уваги те, що пішохід ОСОБА_3 порушила вимоги п. 4.4, 4.14 (а, д) Правил дорожнього руху України, водій ОСОБА_2 дій пішохода не передбачав, діявши відповідно до вимог Правил дорожнього руху України, він не мав технічної можливості попередити наїзд на пішохода ОСОБА_3 .
Також зі змісту постанови слідує, що у даній дорожній обстановці водію ОСОБА_2 необхідно було діяти відповідно до вимог п. 12.2, 12.3 ПДР України, де зазначено: п. 12.2 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій май змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги»; п. 12.3 - «У разі виникнення небезпеки для руху або перешкоди, яку водій об'єктивно спроможний виявити, він повинен негайно вжити заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу або безпечного об'їзду перешкоди».
У даній дорожній обстановці пішохід ОСОБА_3 повинна була діяти відповідно до вимог п. 4.4, 4.14 (а, д) Правил дорожнього руху України, де зазначено: п. 4.4 - «У темну пору доби та в умовах недостатньої видимості пішоходи, які рухаються проїзною частиною чи узбіччям, повинні використовувати світлоповертальні елементи (стрічку, наклейку, жилет тощо) або бути в одязі, який має світлоповертальні елементи»; п. 4.14 - «Пішоходам забороняється: а) виходити проїзну частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху; д) рухатися по автомагістралі чи дорозі для автомобілів, за винятком пішохідних доріжок, місць стоянки і відпочинку (а. с. 22-23).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 , виданого Махнівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області 10 травня 2023 року, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 49 років (актовий запис № 50) в с. Перемога Хмільницького району Вінницької області (а. с. 23 зворот).
Згідно довідки про причину смерті № 48 від 10 травня 2023 року, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті - розтрощення черепа (а. с. 24).
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі № 133/2575/23, за заявою ОСОБА_1 , за участю заінтересованої особи - Козятинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про встановлення факту родинних відносин, яке набрало законної сили 30 листопада 2023 року, встановлено факт родинних відноси, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доводиться сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 24 зворот-25).
Згідно довідки № 594 від 19 червня 2023 року про склад сім'ї, виданої Махнівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, до складу сім'ї зареєстрованих за даною адресою: АДРЕСА_1 , входять: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , голова домогосподарства; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - сестра, усього - 2-є осіб (а. с. 25 зворот).
Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_5 , виданого повторно 08 червня 2023 року Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_5 у віці 60 років в м. Вінниця (актовий запис № 80) (а. с. 26).
Згідно паспорта № НОМЕР_6 , виданого 09 червня 2020 року органом 0520, позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_6 (а. с. 26 зворот).
Довідкою про реєстрацію місця проживання особи № 1595 від 05 жовтня 2021 року, виданою Махнівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, підтверджується, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 із 16 червня 2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27).
Довідкою № б/н від 17 січня 2024 року, виданою Махнівською сільською радою Хмільницького району Вінницької області, підтверджується, що ОСОБА_1 дійсно до дня смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживала разом з нею однією сім'єю за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 27 зворот).
Згідно квитанції до прибуткового касового ордера № 7 від 16 травня 2023 року (а. с. 29), копії рахунку № 29 від 16 травня 2023 року (а. с. 28 зворот), товарного чека від 13 травня 2023 року (а. с. 29) позивач ОСОБА_1 у зв'язку із похованням сестри (ритуальні послуги) витратила разом 10 745,00 грн.
Станом на час ДТП (страхового випадку) 09 травня 2023 року поліс внутрішнього страхування № 209032640, за яким забезпеченим транспортним засобом був автомобіль «МАЗ-437041», державний НОМЕР_1 , страховик - ПРАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування", який є діючим членом МТСБУ, був чинним. Вказане підтверджується витягом із сайту МТСБУ (перевірка чинності полісу внутрішнього страхування) (а. с. 30).
Згідно листа директора юридичного департаменту ПРАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" № 170124-377/К від 17 січня 2024 року (а. с. 30) у відповідь на адвокатський запит адвоката Лисого О. В. від 12 січня 2024 року (а. с. 30 зворот), ПРАТ "СК "Арсенал страхування" за наслідками розгляду отриманого від ОСОБА_1 повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, яка мала місце 09 травня 2023 року, та інших документів, враховуючи п. 36.3 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та в строк, передбачений п. 36.2 ст. 36 вказаного закону, прийняло рішення та здійснило виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 5372,50 грн. (а. с. 31).
Згідно копії платіжного доручення № 37056458 від 26 липня 2023 року, ПРАТ "Страхова компанія "Арсенал страхування" перерахувало ОСОБА_1 виплату страхового відшкодування у розмірі 5372,50 грн., як сестрі, акт № 109.01516523-1 від 21 липня 2023 року (а. с. 66).
Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ТОВ «Тульчинм'ясо» зареєстроване та є юридичною особою (а. с. 45-48).
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди із відповідача ТОВ «Тульчинм'ясо», суд першої інстанції врахував, що в діях потерпілої ОСОБА_3 вбачається наявність ознак необережності; умислу потерпілої на вчинення ДТП, судом не встановлено та не встановлено, що ДТП стала наслідком непереборної сили. Шкода, спричинена у зв'язку з необережністю самої потерпілої, не є підставою для відмови у захисті порушеного права, оскільки за змістом зазначених у рішенні норм матеріального права власник (володілець) джерела підвищеної небезпеки відповідає за шкоду без врахування вини, та може бути звільнений від такої відповідальності лише у випадку спричинення шкоди за наслідками непереборної сили або умислу потерпілого за завдання самому собі цієї шкоди. З огляду на смерть потерпілої ОСОБА_3 в результаті наїзду автомобіля, що є джерелом підвищеної небезпеки, є обгрунтованими доводи позивача про заподіяння їй моральної шкоди, на відшкодування якої вона має право. При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, суд врахував взаємозв'язок з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, що позивач внаслідок ДТП втратила сестру, яка була її єдиною родичкою, у зв'язку з чим вона зазнала моральної шкоди, що полягає у її тривалих душевних стражданнях. Обов'язок з відшкодування моральної шкоди, заподіяної позивачу в силу ст. ст. 1172, 1187 ЦК України, лежить на ТОВ «Тульчинм'ясо» - на власнику джерела підвищеної небезпеки, за участі якого сталася ДТП. З огляду на встановлені обставини, враховуючи характер душевних страждань, яких зазнала позивач внаслідок смерті її сестри, завданої джерелом підвищеної небезпеки, які мають тривалий характер, емоційний стрес, перенесений у ході поховання сестри, беручи до уваги наявність у діях потерпілої ознак необережності, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, суд обґрунтованою сумою у відшкодування спричиненої моральної шкоди визначив 100 000,00 грн.
Такий висновок суду першої інстанції відповідає встановленим у справі обставинам, вимогам норм матеріального і процесуального права.
Частинами другою, п'ятою статті 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.
Згідно з частиною першою цієї статті джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.
Відповідно до пункту першого частини другої статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки.
Згідно з частиною другою статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим) такої особи, а також особам, які проживали з нею однією сім'єю, особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Статтею 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.
До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 17 червня 2020 року у справі № 439/1213/18 (провадження № 61-8734св19), від 05 серпня 2020 року у справі № 439/1218/18 (провадження № 61-11853св18), від 08 жовтня 2025 року у справі № 753/16824/18 (провадження № 61-5644св24), від 21 липня 2025 року у справі № 642/4547/23 (провадження № 61-9363св24).
Звертаючись до суду з вимогами про відшкодування моральної шкоди, позивач ОСОБА_1 вказала, що розмір моральної шкоди, завданої їй внаслідок смерті сестри, становить 150 000,00 грн., з урахуванням того, що ОСОБА_3 була її рідною сестрою, проживала з нею однією сім'єю, між ними були теплі сестринські відносини, у неї не було інших родичів крім сестри; вона втратила єдину родичку, близьку людину, яка була для неї всім; повністю зруйновано її нормальне життя. Загибель її сестри спричинила надзвичайні страждання, які продовжуються до цих пір. Їй важко оцінити глибину душевних страждань, оскільки такі страждання ніколи не будуть припинені. Вважає, що слід враховувати також психофізичну природу людини, а саме те, що втрата сестрою своєї рідної сестри, з якою проживала з дитинства, є найтяжчою втратою. Втрата є такою, що ніколи не може бути відновлена, а тому душевні страждання будуть тривати і надалі. Смерть її сестри є різкою і психотравмуючою подією, яка викликає надзвичайний стрес, крім того, такі страждання є не лише різкою трагічною подією. Страждання пов'язані зі смертю відрізняються тим, що є не «одномоментними», а «триваючими», тому що втрата її сестри є непоправимою втратою.
За наведених обставин, враховуючи те, що у зв'язку з передчасною втратою рідної сестри позивачу завдано моральної шкоди, апеляційний суд вважає правильним та обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині стягнення на її користь моральної шкоди в розмірі 100 000,00 грн.
Неспроможними є доводи апеляційної скарги в тому, що позов не підлягає до задоволення, оскільки слідством встановлено, що дії водія автомобіля «МАЗ» ОСОБА_2 не перебувають у причинному зв'язку із настанням події ДТП, яка сталася внаслідок порушення пішоходом ОСОБА_3 пунктів 4.4, 4.14 а, д Правил дорожнього руху України, за наступних підстав.
Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, використання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (стаття 1187 ЦК України).
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (стаття 1167 ЦК України).
Таким чином, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку незалежно від вини такої особи.
Згідно роз'яснення Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пунктах 4 і 7 постанови «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» № 4 від 01 березня 2013 року, відповідно до статей 1166, 1187 ЦК України, шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини. З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (частина друга статті 1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України, пункт 1 частини другої статті 1167 ЦК України) (пункт 4). При завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки на особу, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, не може бути покладено обов'язок з її відшкодування, якщо вона виникла внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого (частина п'ята статті 1187 ЦК України). Під непереборною силою слід розуміти, зокрема, надзвичайні або невідворотні за даних умов події (пункт 1 частини першої статті 263 ЦК України), тобто ті, які мають зовнішній характер. Під умислом потерпілого слід розуміти, зокрема, таку його протиправну поведінку, коли потерпілий не лише передбачає, але і бажає або свідомо допускає настання шкідливого результату (наприклад, суїцид). Якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди). Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо) (пункт 7).
Відповідачем ТОВ «Тульчинм'ясо» не доведено та судом не встановлено, що шкода позивачу була завдана внаслідок непереборної сили або умислу потерпілої ОСОБА_3 на вчинення ДТП, при якому вона передбачала, бажала або свідомо допускала такі наслідки, проте судом вірно встановлено ознаки необережності в діях потерпілої, що судом враховано при визначені розміру моральної шкоди.
Не заслуговують на увагу як недостовірні, доводи апеляційної скарги в тому, що в матеріалах справи відсутні докази щодо встановлення факту, який має юридичне значення, а саме - факту проживання потерпілої однією сім'єю із позивачем, оскільки про таке свідчить наявне в матеріалах справи рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 18 жовтня 2023 року у цивільній справі № 133/2575/23, яке набрало законної сили 30 листопада 2023 року, яким встановлено факт родинних відноси, а саме, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , доводиться сестрою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а. с. 24 зворот-25).
Щодо доводів апеляційної скарги в частині не встановлення глибини фізичних і душевних страждань при визначенні розміру моральної шкоди та не проведення судово-психологічної експертизи, а здійснено оцінку морального стану позивача виключно на підставі тверджень її представника, наведених у позовній заяві, то слід вказати на наступне.
За правилами статтей 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доведення обставин, які мають значення для справи та які є підставою вимог або заперечень, покладається рівномірно як на позивача так і на відповідача. Відповідач у заперечення заявлених до нього позовних вимог, не скористався таким наданим йому правом і не звертався до суду першої інстанції (в деяких випадках - до суду апеляційної інстанції) із клопотання про призначення у справі судово-психологічної експертизи, маючи на це відповідне право.
Окрім цього за правилами статті 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу.
А також призначення експертизи для визначення розміру моральної шкоди не є обов'язковим, оскільки таке визначення, виходячи з принципів розумності, виваженості та справедливості, належить до компетенції суду.
Інші доводи апеляційної скарги також є неспроможними, спростовані викладеним у даній постанові, не впливають на правильні висновки суду першої інстанції і не дають підстав для скасування рішення суду.
Порушень норм матеріального права чи неправильного їх застосування, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції не встановив.
Оскаржуване судове рішення відповідає вимогам закону і підстав для його скасування немає.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді апеляційної інстанцій, немає. Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381-382 ЦПК України, суд
постановив:
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Тульчинм'ясо» залишити без задоволення.
Рішення Тульчинського районного суду Вінницької області від 20 вересня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
На постанову може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
ГоловуючийМ. В. Матківська
СуддіЮ. Б. Войтко
І. М. Стадник
Повний текст судового рішення складений 04 грудня 2025 року