Справа № 127/24768/25
Провадження № 33/801/1232/2025
Категорія: 146
Головуючий у суді 1-ї інстанції Іванченко Я. М.
Доповідач: Матківська М. В.
03 грудня 2025 рокум. Вінниця
Суддя Вінницького апеляційного суду Матківська М. В.,
розглянувши апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 ,
на постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року про закриття провадження у справі щодо ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст. 124 КУпАП,
встановив:
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 409245, складеним 01 серпня 2025 року о 17:06 год, - 01 серпня 2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Вінниці, по проспекту Юності, 18, водій ОСОБА_2 керуючи оперативним транспортним засобом (ШМД) д.н.з. НОМЕР_1 рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора відступаючи від розділу 8 ПДР при цьому не забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «Renault Mеgane» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, чим порушив вимоги п.п. 3.1, 8.7.3.е, Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ст. 124 КУпАП.
Постановою Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року адміністративну справу відносно ОСОБА_2 про притягнення до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрито на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_1 , пославшись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, та як наслідок на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, просить постанову суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати ОСОБА_2 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та застосувати до нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить вісімсот п'ятдесят гривень.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не враховано подану ним заяву від 04 листопада 2025 року про визнання його потерпілим у справі, яка обґрунтована наявністю преюдиційного судового рішення - постанови Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП ОСОБА_1 закрито на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях складу вказаного правопорушення.
Фактично доводи апеляційної скарги зводяться до цитування і надання особистих коментарів постанови Вінницького апеляційного суду від 04 листопада 2025 року.
Крім того, ОСОБА_1 вважає, що 01 серпня 2025 року ДТП відбулось в результаті порушення водієм автомобіля екстреної медичної допомоги ОСОБА_2 положень ПДР, оскільки останній не увімкнув проблисковий маячок та спеціальний звуковий сигнал, в результаті чого не забезпечив безпеки дорожнього руху. Додатково звертає увагу, що у матеріалах справи відсутні докази того, що водій ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом, виконував саме невідкладне службове завдання.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Дажук С. М. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Після дослідження матеріалів справи ОСОБА_1 просить апеляційну скаргу задовольнити, а захисник - адвокат Дажук С. М. просить задовольнити її частково, постанову суду скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким провадження у справі відносно ОСОБА_2 закрити у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення.
Захисник ОСОБА_2 - адвокат Довгалюк Л. І. заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просить апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 залишити без задоволення, зваживши на те, що у випадку її задоволення ОСОБА_2 не можна притягнути до адміністративної відповідальності, оскільки строк накладення адміністративного стягнення, визначений статтею 38 КУпАП, сплинув ще до винесення постанови судом першої інстанції.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за таких підстав.
Відповідно до ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Апеляційний суд може дослідити нові докази, які не досліджувалися раніше, якщо визнає обґрунтованими ненадання їх до місцевого суду або необґрунтованим відхилення їх місцевим судом.
Статтею 124 КУпАП визначено, що порушення учасниками дорожнього руху Правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів, вантажу, автомобільних доріг, вулиць, залізничних переїздів, дорожніх споруд чи іншого майна, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавлення права керування транспортними засобами на строк від шести місяців до одного року.
Положеннями п. 2.3б ПДР України передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну і не відволікатись від керування цим транспортним засобом.
Положеннями п. 3.1 Правил дорожнього руху визначено, що водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.
Таким чином, зазначені положення Правил дорожнього руху, які дозволяють водіям оперативних транспортних засобів, відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10-18, 26, 27 та пункту 28.1 ПДР, передбачають три умови такого відступу:
-виконання невідкладного службового завдання;
-увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу;
-забезпечення безпеки дорожнього руху.
Відповідно до вимог статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
За правилами статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення, згідно вимог статті 251 КУпАП, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Згідно вимог статті 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно з правовою позицією, викладеною в п. 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23 грудня 2005 року, при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з'ясовувати всі обставини, перелічені у ст. ст. 247 і 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим ст. ст. 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Зі змісту протоколу ЕПР1 № 409245 від 01 серпня 2025 року вбачається, що 01 серпня 2025 року о 15 год. 00 хв. в м. Вінниці, по проспекту Юності, 18, водій ОСОБА_2 керуючи оперативним транспортним засобом (ШМД) д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора відступаючи від розділу 8 ПДР при цьому не забезпечив безпеку дорожнього руху, в результаті чого відбулось зіткнення з автомобілем «Renault Mеgane» д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , від чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками (а. с. 1).
До матеріалів справи працівниками поліції долучено письмові пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а. с. 3-4) та схему місця ДТП (а. с. 5-6).
Згідно висновку експерта № СЕ-19/102-25/21919-ІТ від 14 жовтня 2025 року за результатами проведення автотехнічної експертизи, в заданій дорожній ситуації водій автомобіля швидкої медичної допомоги АСПА.941157.014.03 (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 , перетинаючи регульоване перехрестя на червоний сигнал світлофора із увімкненим світловим сигналом, міг відступати від вимог розділів 8 Правил дорожнього руху, за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.
Тобто у цій дорожньо-транспортній ситуації, при заданому комплексі вихідних даних, водій автомобіля швидкої медичної допомоги АСПА.941157.014.03 (номерний знак НОМЕР_1 ) ОСОБА_2 повинен був діяти відповідно до вимог п. 3.1 Правил дорожнього руху: «Водії оперативних транспортних засобів, виконуючи невідкладне службове завдання, можуть відступати від вимог розділів 8 (крім сигналів регулювальника), 10, 11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18, 26, 27 та пункту 28.1 цих Правил за умови увімкнення проблискового маячка синього або червоного кольору і спеціального звукового сигналу та забезпечення безпеки дорожнього руху. За відсутності необхідності додаткового привертання уваги учасників дорожнього руху спеціальний звуковий сигнал може бути вимкнений.»
У цій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «Renault Mеgane» (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 з моменту виявлення транспортного засобу з увімкненим проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом, який наближається до регульованого перехрестя, повинен був дати йому дорогу та сприяти безперешкодному проїзду.
Тобто у цій дорожньо-транспортній ситуації, водій автомобіля «Renault Mеgane» (номерний знак НОМЕР_2 ) ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п. 3.2 Правил дорожнього руху: «У разі наближення транспортного засобу з увімкненим синім проблисковим маячком та (або) спеціальним звуковим сигналом водії інших транспортних засобів, які можуть створювати йому перешкоду для руху, зобов'язані дати йому дорогу і забезпечити безперешкодний проїзд зазначеного транспортного засобу (і супроводжуваних ним транспортних засобів) (а. с. 38-44).
До матеріалів справи також долучено довідку КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР», згідно якої 01 серпня 2025 року ОСОБА_2 працював відповідно до затвердженого графіка чергувань у складі бригади ЕМЖ №005 відділення №1 філії «Вінницька СЕМД» на посаді екстреного медичного техніка. Бригада екстреної медичної допомоги о 14 год 50 хв отримала виклик для надання медичної допомоги пацієнту. Під час доїзду на місце виклику на перехресті просп. Юності і сталась ДТП (а. с. 12).
З відеозапису з камер системи «Безпечне місто» вбачається, що оперативний транспортний засіб (ШМД) д.н.з. НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 , рухаючись з увімкненими проблисковими маячками синього кольору, здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, відступивши від вимог розділу 8 ПДР. При цьому швидкість руху автомобіля була такою, що забезпечувала іншим учасникам дорожнього руху достатній час і можливість зреагувати та, відповідно до пункту 3.2 ПДР, надати йому дорогу й забезпечити безперешкодний проїзд транспортного засобу ШМД (а. с. 32).
Дослідивши матеріали справи апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що дії водія ОСОБА_2 не перебували в безпосередньому причинному зв'язку із настанням ДТП та ним були виконані належним чином вимоги Правил дорожнього руху України.
Посилання в апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції не враховано преюдиційність постанови Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, апеляційний суд відхиляє у зв'язку з безпідставністю.
Закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення за ст. 124 КУпАП щодо ОСОБА_1 на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зазначеній постанові у справі № 127/24770/25 стосується виключно перевірки обставин, інкримінованих протоколом серії ЕПР1 № 409226 від 01 серпня 2025 року саме ОСОБА_1 , і не встановлювало будь-яких фактів щодо дій ОСОБА_2 . Зазначена постанова не містить встановлених судом фактичних обставин, які б свідчили про наявність складу правопорушення в діях ОСОБА_2 , тому не має преюдиційного значення для даної справи.
Апеляційний суд наголошує на тому, що преюдиційність як властивість судового рішення означає, що таке рішення має обов'язкове значення для суду лише в частині встановлених фактичних обставин, а не правової оцінки чи судових висновків. Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29 березня 2018 року у справі № 826/3498/15, постанові Верховного Суду від 17 листопада 2021 року у справі № 806/3572/17.
Посилання ОСОБА_1 на правову оцінку та висновки, наведені у постанові Вінницького апеляційного суду від 23 вересня 2025 року, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони ґрунтувалися на доказах іншої справи.
Таким чином, апеляційний суд оцінює виключно докази, що містяться у матеріалах цієї справи, а не докази, досліджені в іншій справі № 127/24770/25, оскільки предмет доказування та обсяг доказів у зазначених справах не є тотожними.
Доводи апеляційної скарги про те, що ДТП відбулось в результаті порушення ОСОБА_2 положень ПДР, оскільки він не увімкнув проблисковий маячок та спеціальний звуковий сигнал, в результаті чого не забезпечив безпеки дорожнього руху, апеляційний суд відхиляє оскільки вони носять характер припущення.
З дослідженого відеозапису місця ДТП вбачається, що автомобіль «Автоспецпром» (ШМД) під керуванням ОСОБА_2 під'їхав до перехрестя вул. Келецької та просп. Юності з увімкненим проблисковим маячком синього кольору. Момент зіткнення зафіксовано іншою - широкоформатною камерою з низькою якістю передачі кольору, що підтверджується повною відсутністю відображення будь-яких джерел світла (сигналів світлофора, фар, габаритів, проблискових маячків) у всіх транспортних засобів, у тому числі автомобілів під керуванням ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . За таких умов якість відеозапису не дає можливості достовірно встановити відсутність увімкненого проблискового маячка на автомобілі «Автоспецпром» (ШМД) під час початку перетину пішохідного переходу та перехрестя.
При цьому судом враховується і те, що згідно довідки КНП «ТМО «ВОЦЕМДМК ВОР» № 08/1414 від 12 серпня 2025 року, бригада екстреної медичної допомоги ЕМЖ № 005 відділення № 1 філії «Вінницька СЕМД» у складі котрої працював ОСОБА_2 01 серпня 2025 року о 14 год 50 хв отримала виклик для надання медичної допомоги пацієнту.
З урахуванням того, що ДТП сталось о 15 год 00 хв та з урахуванням відеозапису з камер спостереження «Безпечне місто», апеляційний суд вважає, що ОСОБА_2 здійснив проїзд перехрестя на заборонений червоний сигнал світлофора, відступаючи від розділу 8 ПДР, виконуючи невідкладне службове завдання, увімкнувши проблисковий маячок синього кольору та належно забезпечивши безпеку дорожнього руху.
За таких умов, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність наявності в діях ОСОБА_2 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.
Разом з тим, відповідно до вимог п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Відповідно до ч. 2 ст. 38 КУпАП, якщо справи про адміністративні правопорушення відповідно до цього Кодексу чи інших законів підвідомчі суду (судді), стягнення може бути накладено не пізніш як через три місяці з дня вчинення правопорушення, а при триваючому правопорушенні - не пізніш як через три місяці з дня його виявлення, крім справ про адміністративні правопорушення, зазначені у частинах третій - шостій цієї статті.
Таким чином, при вирішенні питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, першочерговим є встановлення судом дотримання строку накладення адміністративного стягнення, за умови закінчення якого суд або уповноважений орган взагалі позбавлені можливості досліджувати та вирішувати питання про наявність в діях особи ознак адміністративного проступку.
Такий висновок узгоджується з правовим висновком, викладеним в постанові Верховного Суду від 11 липня 2018 року по справі № 308/8763/15-а та науково-консультативним висновком НКР при ВАСУ, відповідно до якого під час закриття провадження у справах про адміністративні правопорушення у зв'язку із закінченням строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених статтею 38 КУпАП, вина особи не встановлюється.
У зазначеній вище постанові Верховний Суд серед іншого зауважив, що визначення на законодавчому рівні у статті 38 КУпАП тривалості строків накладення адміністративного стягнення безпосередньо пов'язано з можливістю реального впливу адміністративної відповідальності на суспільні відносини, поведінку суб'єктів, їхню правосвідомість тощо, тобто з можливістю реалізації функцій адміністративної відповідальності, яка втрачається зі сплином часу.
Так, згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 №409245 подія відбулась 01 серпня 2025 року, з чого вбачається, що строки можливого притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності почали діяти саме з 01 серпня 2025 року, та відповідно до вимог ч. 2 ст. 38 КУпАП закінчилися 01 листопада 2025 року.
Таким чином, після 01 листопада 2025 року в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю.
За таких обставин, встановивши, що на час прийняття судом першої інстанції оскаржуваної постанови минув строк притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності, суд першої інстанції повинен був закрити провадження у справі, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених ст. 38 КУпАП.
Отже, апеляційна скарга потерпілого ОСОБА_1 підлягає до часткового задоволення, оскільки з урахуванням закінчення строків, передбачених ст. 38 КУпАП, суд позбавлений повноважень встановлення вини особи.
За наслідками розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції, зокрема, має право змінити постанову (пункт 4 частини 8 статті 294 КУпАП).
З урахуванням наведеного постанова суду першої інстанції підлягає зміні в частині визначення підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, а саме із закриттям провадження у справі у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строку накладення адміністративного стягнення, визначеного ст. 38 КУпАП на підставі п. 7 ст. 247 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
постановив:
Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_1 задовольнити частково.
Постанову Вінницького міського суду Вінницької області від 10 листопада 2025 року про закриття провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення, щодо ОСОБА_2 за ст. 124 КУпАП, змінити.
Провадження в справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ст. 124 КУпАП закрити на підставі п. 7 ч. 1 ст. 247 КУпАП, у зв'язку із закінченням на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків, передбачених статтею 38 КУпАП.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська