Справа № 133/3119/25
Провадження № 33/801/1223/2025
Категорія: 149
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.
Доповідач: Матківська М. В.
03 грудня 2025 рокум. Вінниця
Вінницький апеляційний суд у складі судді Матківської М. В.,
розглянувши за участю особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисника - адвоката Олійника Андрія Михайловича,
апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1
на постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП,
Встановив:
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423287 від 14 серпня 2025 року, складеного о 21:39 год, - водій ОСОБА_1 14 серпня 2025 року о 21:00 год в с. Махнівка, Хмільницького району, Вінницької області на дорозі М-21 242 км, керував транспортним засобом MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , будучи тимчасово обмеженим у праві керування транспортними засобами постановою ДВС від 05 серпня 2022 року серії ВП № 66650702, чим порушив ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», та вчинив адміністративне правопорушення за яке передбачена відповідальність ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Постановою Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року визнано ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 6 місяців.
Стягнуто з ОСОБА_1 605,60 грн. судового збору на користь держави в особі Державної судової адміністрації України.
Особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, у якій просить постанову суду скасувати і закрити провадження у справі у зв'язку з недоведеністю факту керування ним транспортним засобом, або змінити постанову та застосувати мінімальний строк позбавлення права керування транспортними засобами строком три місяці, враховуючи пом'якшуючі обставини та надмірність призначеного покарання.
Доводи апеляційної скарги полягають в тому, що судом першої інстанції не було враховано, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази, що підтверджують факт керування транспортним засобом саме ОСОБА_1 , а тому його вина встановлена не доказами, а припущеннями поліцейських.
При цьому суд першої інстанції не врахував, що протокол складено із істотними порушеннями вимог ст. 256 КУпАП, а санкція застосована судом є надмірною, оскільки він раніше не притягувався до адміністративної відповідальності, порушення не спричинило жодних наслідків, використання авто є критично важливим, адже використовується в роботі.
На підтвердження своєї позиції особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, у апеляційній скарзі посилається на низку постанов Верховного Суду. Водночас під час перевірки наведених доводів встановлено, що ОСОБА_1 посилається на судову практику, яка фактично не існує, у зв'язку з чим зазначені посилання не можуть бути предметом оцінки суду та відхиляються як необґрунтовані.
У судовому засіданні особа, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 і його захисник - адвокат Олійник А. М. підтримали апеляційну скаргу, просять її задовольнити.
Суд апеляційної інстанції, перевіривши законність постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, дійшов висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з урахуванням наступного.
Відповідно до положень ст. 1 КУпАП завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Судовий розгляд справ повинен відповідати загальним принципам судочинства, а саме: верховенству права, законності, рівності перед законом і судом, повазі до людської гідності, забезпечення права на свободу та особисту недоторканість, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і в доведеності перед судом їх переконливості.
Відповідно до ст. 245, 280 КУпАП одним із завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови. Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з вимогами ст. 251, 252 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами. Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Так, згідно зі ст. 15 Закону України «Про дорожній рух», забороняється керування транспортними засобами особам, зокрема, щодо яких державним виконавцем встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Частиною 3 ст. 126 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за керування транспортним засобом особою, стосовно якої встановлено тимчасове обмеження у праві керування транспортними засобами.
Підставою для притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність у діях зазначеної особи складу правопорушення.
Як вбачається із матеріалів справи суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі досліджених доказів дійшов висновку про те, що в діях ОСОБА_1 наявні ознаки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП.
Такий висновок суду підтверджується зібраними по справі доказами, зокрема: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423287 від 14 серпня 2025 року (а. с. 1), рапортом поліцейського взводу № 2 роти № 1 батальйону ПП з обслуговування Вінницького району УПП у Вінницькій області ДПП капрала поліції А. Мушти від 14 серпня 2025 року (а. с. 3); відеозаписом з нагрудної камери поліцейського, що здійснював оформлення матеріалів справи (а. с. 15).
Оцінюючи здобуті у справі та досліджені в судовому засіданні докази, на думку апеляційного суду, суд першої інстанції обґрунтовано визнав їх належними та допустимими для використання в процесі доказування, оскільки ці докази містять у собі фактичні дані, які логічно пов'язані з тими обставинами, які підлягають доказуванню в справі та становлять предмет доказування, зібрані у порядку, встановленому КУпАП.
Наявний у матеріалах справи протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 № 423287 від 14 серпня 2025 року, складений стосовно ОСОБА_1 , за своєю формою та змістом відповідає вимогам чинного законодавства, містить усі необхідні відомості щодо обставин вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП, а також дані про особу правопорушника.
За таких обставин усі зауваження ОСОБА_1 щодо форми та змісту зазначеного протоколу визнаються безпідставними та такими, що спрямовані виключно на уникнення ним відповідальності за вчинене правопорушення.
За правилами статті 251 КУпАП, відеофіксація є одним із доказів в справі про адміністративне правопорушення, тому з метою всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності, судом апеляційної інстанції були досліджені долучені до матеріалів справи про адміністративне правопорушення відеозаписи з нагрудних камер інспекторів патрульної поліції, які приймали участь у складанні протоколу про адміністративне правопорушення.
Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав відеозапис належним та допустимим доказом, оскільки він отриманий у встановленому законом порядку та дозволяє повно і всебічно встановити обставини вчиненого ОСОБА_1 правопорушення.
Згідно з долученими до матеріалів справи відеозаписами, транспортний засіб MERCEDES-BENZ SPRINTER 313 CDI, д.н.з. НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_1 було зупинено на дорозі М-21 242 км. При цьому поліцейський, що здійснював зупинку транспортного засобу повідомив під запис бодікамери колеги, що водій транспортного засобу після його зупинки пересів з водійського місця на пасажирське.
Апеляційний суд звертає увагу, що ОСОБА_1 під час спілкування з працівниками поліції повністю визнав свою вину у вчиненому, просив його відпустити та не складати протокол про адміністративне правопорушення. Правопорушник пояснив поліцейським, що йому було відомо про накладене на нього обмеження у праві керування транспортними засобами постановою органу державної виконавчої служби.
Крім того, ОСОБА_1 зазначив, що керував транспортним засобом на прохання доньки, оскільки вона, за його словами, погано керує автомобілем.
Також із відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 повідомив працівникам поліції про те, що наразі дуже складно скласти іспити для отримання права керування транспортними засобами, він уже шість разів намагався це зробити, однак безуспішно, оскільки раніше був позбавлений права керування транспортними засобами у зв'язку з притягненням його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином, доводи апеляційної скарги спрямовані на заперечення факту керування транспортним засобом ОСОБА_1 , є безпідставними та підлягають відхиленню.
При цьому необґрунтованим є посилання в апеляційній скарзі на наявність пом'якшуючих підстав для застосування більш м'якого покарання для правопорушника.
Відповідно до положень ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Стаття 33 КУпАП визначає, що при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Накладене адміністративне стягнення в кожному конкретному випадку має бути необхідним і достатнім для виправлення правопорушника та попередження вчинення ним нових правопорушень.
З урахуванням встановлених у справі обставин суд вважає, що будь-яких обставин, які відповідно до вимог ст. 33 КУпАП могли б бути визнані такими, що пом'якшують відповідальність ОСОБА_1 , не встановлено. Навпаки, з матеріалів справи вбачається, що правопорушник був обізнаний про накладене на нього обмеження у праві керування транспортними засобами, усвідомлював протиправність своїх дій, однак свідомо пішов на їх вчинення, уже маючи негативний досвід притягнення до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху. Така поведінка свідчить не про наявність пом'якшуючих, а про підвищений ступінь зневажливого ставлення до вимог закону, що виключає можливість пом'якшення накладеного адміністративного стягнення.
Отже, доводи апеляційної скарги є неспроможними, не знаходять свого підтвердження матеріалами справи та жодним чином не спростовують правильних і обґрунтованих висновків суду першої інстанції.
Згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справах «Серявін та інші проти України», «Трофимчук проти України», «Проніна проти України»). Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо наведення обґрунтування рішення, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Апеляційний суд враховує, що викладені в постанові висновки прийнятого рішення і його мотивування є достатніми й зрозумілими та відповідають вимогам закону. Об'єктивних підстав ставити під сумнів належність, допустимість та достовірність наведених доказів і викладених обставин суд апеляційної інстанції не вбачає.
Таким чином апеляційний суд вважає, що фактичні обставини справи судом першої інстанції з'ясовані повно та об'єктивно; вина ОСОБА_1 доведена повністю, в зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність в його діях події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 126 КУпАП та призначене судом адміністративне стягнення повністю відповідає вимогам статті 33 КУпАП.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Постановив:
Апеляційну скаргу особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Постанову Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 04 листопада 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 126 КУпАП - залишити без змін.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
СуддяМ. В. Матківська