Справа № 133/4141/24
Провадження № 22-ц/801/2573/2025
Категорія: 62
Головуючий у суді 1-ї інстанції Гуменюк О. О.
Доповідач:Стадник І. М.
Іменем України
02 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого, судді-доповідача Стадника І.М.,
суддів: Міхасішина І.В., Сопруна В.В.,
з участю секретаря судового засідання Кахно О.А.
розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 2
апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Молявчика Олексія Валерійовича
на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року, ухвалене під головуванням судді Гуменюка О.О.,
у справі № 133/4141/24
за позовом ОСОБА_1 (позивач)
до Глуховецької селищної ради (відповідач)
про визначення додаткового строку для прийняття спадщини,-
встановив:
Короткий зміст вимог заяви
У грудні 2024 року ОСОБА_1 звернулася в районний суд із позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, обґрунтовуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_2 , який на день смерті був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 . Разом із батьком на день його смерті ніхто не проживав, а вона була зареєстрована і проживала в іншому місті.
За життя ОСОБА_2 вступив у спадщину, але не отримав свідоцтво про право на спадщину після смерті його матері ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_3 на успадкування залишилось її право на отримання земельної частки (паю). Вона була включена до списку осіб, членів бувшого КСП, які мають право на земельну частку (пай). За життя вона не отримувала державного акту про право власності на землю. Під час інвентаризації земель працівниками селищної рад та представниками місцевого КСП було виявлено земельну ділянку, яка за списками пайовиків належить ОСОБА_4 . Також в архівах селищної ради виявлено заповіт від вказаної особи на ім'я ОСОБА_2 , яким вона заповіла йому все своє майно на випадок її смерті. Заповіт ніким не відмінений та не скасований.
Вказує, що вона не знала про існування заповіту і добросовісно вважала, що його не існує. Звернувшись до нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину, отримала письмове роз'яснення-відмову, яким повідомлено, що вона не подала у встановлений законом строк заяву про прийняття спадщини, відповідно його необхідно поновити в судовому порядку.
Упродовж строку, який наданий законом для прийняття спадщини, вона дійсно не подавала заяви про прийняття спадщини по тій причині, що не знала про існування заповіту і про наявність будь-якої (спадщини) спадкової маси після смерті батька.
Вважає, що нею пропущено зазначений строк з поважної причини, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішення суду першої інстанції
Рішенням Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 року у задоволенні позову відмовлено.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погоджуючись із судовим рішенням, ОСОБА_1 , через представника - адвоката Молявчика О.В., подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на необґрунтованість судового рішення, неправильне встановлення судом усіх обставин, що мають значення для справи, постановлення рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить скасувати його і ухвалити нове рішення про задоволення заяви.
Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
В доводах апеляційної скарги апелянт зазначає, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, посилаючись при цьому на Лист Вищого спеціалізованого Суду України від 10.07.2012 №6-47/0/9/12 та постанови Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №565/1145/17, 23.08.2017 №6-1320цс17.
Зазначає також про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, які полягають у тому, що представником позивача було заявлено відвід головуючому у справі, проте цим же суддею відкрито провадження у справі 26.05.2025 та призначено її розгляд, після чого у задоволенні відводу було відмовлено. Крім того судом порушено вимоги ст. 242 ЦПК України та позбавлено учасників справи права виступу в судових дебатах, в зв'язку з чим, просив винести окрему ухвалу щодо судді Гуменюка О.О.
Узагальнені доводи і заперечення інших учасників справи
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача суду не надійшов, проте його відсутність не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції - частина 3 статті 360 ЦПК України.
Провадження у справі в суді апеляційної інстанції
Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 07 листопада 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі, а ухвалою суду від 20 листопада 2025 року закінчено підготовчі дії та призначено справу до розгляду.
Учасники справи, повідомлені в установленому законом порядку про дату, час і місце судового засідання, до суду не з'явилися, що відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.
Представник позивача - адвокат Молявчик О.В. подав заяву про розгляд справи в його відсутність, підтримав вимоги апеляційної скарги.
Встановлені судом першої інстанції обставини
Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно Козятинським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Хмільницькому районі Вінницької області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).
На випадок своєї смерті ОСОБА_3 залишила заповіт, посвідчений 03.08.1993 секретарем виконавчого комітету Білопільської сільської ради та зареєстрований в реєстрі №21, відповідно до умов якого ОСОБА_3 заповіла ОСОБА_5 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, а також все те, що належало їй на момент смерті і на що вона матиме право за законом.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 28.10.2014 виконкомом Білопільської сільської ради Козятинського району Вінницької області.
Відповідно до копії довідки №4-151 від 26.09.2024, виданої секретарем Глуховецької селищної ради, ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно на день смерті був зареєстрований та постійно проживав в АДРЕСА_1 . Разом з ним на день смерті ніхто не був зареєстрований та не проживав.
Згідно з копією довідки №4-178 від 23.10.2024, виданої секретарем Глуховецької селищної ради, ОСОБА_2 в шестимісячний строк після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , прийняв спадщину шляхом вступу у володіння та управління спадковим майном (фактично прийняв спадщину).
Відповідно до копії розпорядження № 217 від 22.05.2003 голови Козятинської райдержадміністрації вказано видати державні акти на право приватної власності на землю для ведення товарного сільськогосподарського виробництва взамін сертифікатів на право на земельну частку (пай) громадянам згідно додатку №1. Як вбачається з додатку до цього розпорядження під номером 453 зазначена ОСОБА_3 , номер ділянки НОМЕР_3 , площа 2,8552 га.
Позивач ОСОБА_1 народилася ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батьками записано ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 , виданого 24.12.1976 Білоцерківським міським відділом реєстрації актів цивільного стану Київської області.
Відповідно до витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00051660025 від 06.06.2025 вбачається, що в актовому записі про народження ОСОБА_1 , відомості про батька записані відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України.
16.12.2024 приватним нотаріусом Хмільницького районного нотаріального округу Барською І.О. позивачу надано роз'яснення про відмову у вчиненні нотаріальної дії у зв'язку з недоведенням факту прийняття нею спадщини в установлений законом строк.
Як вбачається з повідомлень приватних нотаріусів Хмільницького районного нотаріального округу №121/01-16 від 30.05.2024, №93/01-16 від 10.06.2025, №35/01-16 від 23.06.2025, №97/01-16 від 05.06.2025, спадкові справи до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 та померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 не заводились.
Зі змісту Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію розірвання шлюбу №00051664035 від 07.06.2025 вбачається, що 06.07.1978 відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського міськрайонного управління юстиції Київської області складений актовий запис № 414 про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .
Позиція апеляційного суду
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення відповідає зазначеним вимогам.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з того, що необізнаність про існування заповіту, складеного на ім'я батька позивача та незнання про наявність будь-якої (спадщини) спадкової маси після смерті батька є безпідставними причинами пропуску строку для прийняття спадщини після.
Такі висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.
Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Відповідно до статей 1216, 1217 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
За правилами статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.
Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).
Згідно з частиною першою статті 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.
Подання заяви про прийняття спадщини є дією, яку повинен вчинити спадкоємець, який бажає прийняти спадщину тоді, коли такий спадкоємець не проживав на час відкриття спадщини постійно із спадкодавцем.
Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 20 січня 2021 року в справі № 752/11156/18-ц, від 13 лютого 2025 року в справі № 309/4235/21.
За позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини (частина третя статті 1272 ЦК України).
За змістом зазначеної статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Правила частини третьої статті 1272 ЦК України можуть бути застосовані, якщо: 1) спадкоємець пропустив строк для прийняття спадщини; 2) у спадкоємця були перешкоди для подання заяви для прийняття спадщини; 3) ці обставини визнані судом поважними.
Отже, лише якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на визначення в судовому порядку додаткового строку на подання такої заяви.
Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд досліджує поважність причини пропуску такого строку. Водночас необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.
Судом не можуть бути визнані поважними такі причини пропуску строку для подання заяви про прийняття спадщини, як юридична необізнаність позивача щодо строку та порядку прийняття спадщини, необізнаність особи про наявність спадкового майна, похилий вік, непрацездатність, незнання про існування заповіту, встановлення судом факту, що має юридичне значення для прийняття спадщини, невизначеність між спадкоємцями, хто буде приймати спадщину, відсутність коштів для проїзду до місця відкриття спадщини, проживання у спадковому майні після відкриття спадщини, несприятливі погодні умови тощо.
Крім того, оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, у першу чергу, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Подібних висновків, дійшов Верховний Суд у постановах від 17 серпня 2023 року в справі № 626/274/22, від 10 липня 2024 року в справі №522/13476/23 тощо.
Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через власну пасивну поведінку, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду в постановах від 26 березня 2025 року в справі № 522/18483/21, від 09 жовтня 2024 року в справі № 619/2906/23.
За обставинами справи, що переглядається апеляційним судом, позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем першої черги майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 батька ОСОБА_2 за законом, а тому наявність заповіту, складеного на ім'я останнього його матір'ю, і необізнаність щодо нього, жодним чином не були перешкодою для позивача для подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті батька протягом шестимісячного строку, тобто до 27.04.2014 року.
Тож навіть у разі незнання про існування заповіту позивач як спадкоємець за законом першої черги повинен був вчинити активні дії для прийняття спадщини - подати заяву про прийняття спадщини у встановлений ЦПК України.
Відповідно до обставин справи активні дії щодо прийняття спадщини позивач почала вчиняти після спливу шестимісячного строку, звернувшись у грудні 2024 року, тобто майже через 10 років до нотаріальної контори , а в подальшому до суду із заявою про надання додаткового строку для прийняття спадщини.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 (провадження № 14-50цс24) зроблено такі висновки:
«Якщо спадкоємець пропустив шестимісячний строк для подання заяви про прийняття спадщини з поважних причин, закон гарантує йому право на звернення до суду із позовом про визначення додаткового строку на подання такої заяви.
За конкретних фактичних обставин кожної справи пропуск строку для прийняття спадщини суд має оцінювати з урахуванням тривалості такого пропуску та загальних засад цивільного законодавства, як-от розумність, добросовісність та справедливість. Головною ознакою поважних причин такого пропуску є те, що вони унеможливлюють своєчасне звернення із заявою про прийняття спадщини.
Неподання заяви умисно чи з необережності (недбалості) не може бути підставою для визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Вирішуючи питання визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. Оцінка поважності причин пропуску строку звернення із заявою про прийняття спадщини повинна, першорядно, стосуватися періоду від моменту відкриття спадщини й до спливу шестимісячного строку, встановленого законом для її прийняття. Саме протягом цього періоду мають існувати об'єктивні та істотні перешкоди для прийняття спадщини. Інші періоди досліджуються, якщо ці перешкоди почали існувати протягом шестимісячного строку та тривали до моменту звернення до нотаріуса або до суду.
Суди мають враховувати, що безпідставне надання додаткового строку для прийняття спадщини є порушенням правової визначеності як елемента правовладдя (верховенства права) та є незаконним втручанням у права спадкоємців, які прийняли спадщину, а у разі відсутності таких спадкоємців - в інтереси територіальної громади, яка має право на визнання спадщини відумерлою.
Після закінчення строку, передбаченого ЦК України для подання заяви про прийняття спадщини, право спадкоємця на прийняття / відмову від прийняття спадщини є реалізованим, а його результат не підлягає зміні у зв'язку з обставинами, які залежали від самого спадкоємця, до яких, зокрема, входить пасивна поведінка спадкоємця, який усвідомлює чи повинен усвідомлювати (на підставі своєї спорідненості із спадкодавцем та відсутністю спадкоємців попередньої черги, закликаних до спадкування) наявність у нього права на спадкування.
Резюмуючи, Велика Палата Верховного Суду, з урахуванням конкретних обставин справи, що переглядається, висновує, що необізнаність спадкоємця про наявність заповіту є поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини, а у вирішенні питання про поважність причин пропуску строку для прийняття спадщини потрібно враховувати свободу заповіту як фундаментальний принцип спадкового права. Проте це стосується обставин, за яких заповіт є єдиною підставою спадкування і незнання про його існування не вимагає від спадкоємця вчинення дій щодо прийняття спадщини. Спадкоємець за законом, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини у встановлений шестимісячний строк з часу відкриття спадщини. Тож необізнаність про наявність заповіту може вважатися поважною причиною пропуску строку для прийняття спадщини тільки для осіб, які не є спадкоємцями за законом першої черги або кожної наступної черги спадкоємців за законом, у разі їх обізнаності про відсутність спадкоємців попередньої черги, які набували право на спадкування за законом».
Посилання в апеляційній скарзі на постанову Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 565/1145/17 та на постанову Верховного Суду України від 23.08.2017 року у справі № 6-1320цс17, апеляційний суд відхиляє, оскільки обставини справ, які були предметом розгляду Верховного Суду та Верховного Суду України є відмінними від тих, що встановлені в цій справі.
Зокрема, позивачем справі № 565/1145/17 був двоюрідний брат спадкодавця, тобто особа, яка відноситься до спадкоємців п'ятої черги, у спадкодавця були спадкоємці першої черги, а тому заявник усвідомлював відсутність свого права на спадкування за законом, і за таких обставин необізнаність про складений заповіт визнається поважною причиною пропуску строку прийняття спадщини.
Крім того, у цій справі позивачем за зустрічним позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини була особа, на користь якої складено заповіт та яка взагалі не є родичем спадкодавця за заповітом, позивач не знав про смерть спадкодавця, нотаріусом не було зроблено жодної спроби розшукати спадкоємця за заповітом, який не є родичем спадкодавця, про існування заповіту та відкриття спадщини йому стало відомо лише після того, як позивач за первісним позовом звернувся до суду з позовом про визнання заповіту недійсним.
Колегія суддів звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у згаданій вище постанові від 26 червня 2024 року в справі № 686/5757/23 відступила (конкретизувала) від висновків Верховного Суду України, викладених в постанові від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17, тому відхиляє доводи касаційної скарги про неврахування судами першої та апеляційної інстанцій висновків, викладених у постановах Верховного Суду України від 23 серпня 2017 року у справі N 2/235/10/16, від 06 вересня 2017 року у справі N 6-496цс17 та в постановах Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі 565, 1145/17, від 13 березня 2020 року у справі N 314/2550/17, від 02 листопада 2020 року у справі N 127/12911/18, від 17 листопада 2021 року у справі N 755/5684/18-ц, від 22 грудня 2021 року у справі N 703/4978/19, від 26 квітня 2022 року у справі N 932/16345/19, від 25 травня 2022 року у справі N 459/2973/18, від 27 квітня 2023 року у справі N 750/13008/21, від 08 червня 2023 року у справі N 585/2163/22, від 14 червня 2023 року у справі N 292/564/22, відповідно до яких незнання про заповіт та відсутність повідомлення нотаріуса із закликом до спадкування є поважною причиною для визначення спадкоємцю за заповітом додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
За таких підстав, колегія суддів, встановивши, що після смерті ОСОБА_2 пройшло близько 10 років, позивач є його дочкою, тобто відноситься до спадкоємців першої черги за законом, прийшов висновку, що необізнаність про наявність заповіту, складеного не на ім'я позивача, а на ім'я спадкодавця (батька позивачки) від іншого спадкодавця (баби позивачки) та необізнаність щодо спадкової маси, не визнається поважною причиною пропуску строку на прийняття спадщини.
Щодо процесуальних порушень, допущених судом першої інстанції, апеляційний суд вважає за необхідне постановити окрему ухвалу, проте вважає, що ці порушення не перешкодили суду першої інстанції прийняти правильне судове рішення.
Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін.
Згідно з статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
На підставі викладеного та керуючись статтями 367, 375, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, -
постановив:
Апеляційну скаргу представника позивача ОСОБА_1 адвоката Молявчика Олексія Валерійовича залишити без задоволення, а рішення на рішення Козятинського міськрайонного суду Вінницької області від 30 вересня 2025 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.
Головуючий І.М. Стадник
Судді І.В.Міхасішин
В.В. Сопрун