Справа № 502/1463/25
(заочне)
04 грудня 2025 року м. Кілія
Кілійський районний суд Одеської області
у складі:
головуючого судді - Балан М. В.
за участю секретаря судового засідання - Урсул Г.К.
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
за наявними у справі матеріалами цивільну справу за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр»
до
ОСОБА_1
про
стягнення заборгованості за кредитним договором
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулось до Кілійського районного суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування поданої позовної заяви вказано, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 19.08.2024 року було укладено Кредитний договір (оферти) № 19.08.2024-100000246. Відповідно до умов Договору Позичальнику надано кредит у розмірі 8000,00 гривень, що підтверджується квитанцією про видачу коштів від 19.08.2024 року, строком на 98 днів. Отже, ТОВ «Споживчий центр» свої зобов'язання за Договором виконало в повному обсязі. В свою чергу відповідач свої зобов'язання за Договором належним чином не виконує, у зв'язку з чим, станом на 28.07.2025 року, утворилась заборгованість у розмірі 21290, 32 гривень, що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 8000,00 гривень, по процентам в розмірі 9072, 00 гривень, по комісії 298, 32 гривень та неустойки в розмірі 3920,00 гривень, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр».
У зв'язку з викладеним представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором та понесені судові витрати по справі.
Ухвалою судді Кілійського районного суду Одеської області від 26.09.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд у порядку спрощеного позовного провадження, про що повідомлені сторони.
Враховуючи, що представник позивача в позові зазначив, що не заперечує проти заочного вирішення справи, беручи до уваги, що відповідач належним чином повідомлений про строк подання відзиву та не подав відзив, суд ухвалює заочне рішення по справі.
Відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше і, з урахуванням ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено, що між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 , 19.08.2024 року укладено Кредитний договір № 19.08.2024-100000246.
Пунктом 3.1. Договору передбачено, що Кредитодавець зобов'язується надати Кредит Позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених Договором, а Позичальник зобов'язується повернути Кредит та сплатити Проценти, комісію.
Пунктом 3.2. Договору передбачено, що Кредит надається на придбання товарів (робіт, послуг) для задоволення потреб, не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.
Пунктом 4.1. Договору передбачено, що Кредитодавець надає Позичальнику Кредит на умовах його строковості, платності і поворотності. Спосіб надання Позичальнику коштів у рахунок кредиту: перерахування на рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 4149-49XX-XXXX-1107.
Пунктом 4.3. Договору передбачено, що днем надання Кредиту вважається списання відповідної суми коштів з рахунку Кредитодавця, а днем погашення Кредиту/сплати платежу - день надходження день надходження коштів у касу Кредитодавця готівкою або зарахування на поточний рахунок Кредитодавця, що підтверджується випискою з поточного рахунку Кредитодавця. У випадку, якщо дата ініціювання платіжної операції з надання Кредиту не співпадає з датою завершення цієї платіжної операції з надання Кредиту, днем/датою надання Кредиту є дата ініціювання цієї платіжної операції, якщо платіжна операція була завершена (навіть у випадку її завершення в пізнішу дату).
Пунктом 4.4 Договору визначено, що сторони встановлюють, що Проценти нараховуються з дня надання Кредиту (включаючи безпосередньо день надання Кредиту) включно до дати його фактичного повернення. Проценти за користування нараховуються та обліковуються Кредитодавцем щоденно. Комісія нараховується Кредитором та обліковується в день видачі кредиту. У разі дострокового повного повернення Кредиту позичальник у день цього повернення сплачує Проценти за період фактичного користування Кредитом (включаючи безпосередньо день надання Кредиту). У разі дострокового часткового повернення Кредиту у день повернення позичальник сплачує Проценти за період фактичного користування всією сумою Кредиту, а на залишок суми Кредиту нараховуються Проценти у загальному порядку, передбаченому договором. При достроковому погашенні Кредиту Комісія, пов'язана з наданням Кредиту (або її несплачена частина) повинна бути сплачена Позичальником у день дострокового погашення Кредиту.
ОСОБА_1 19.08.2024 електронним цифровим підписом, підписано Пропозицію про укладення кредитного договору (оферти), Заявку на отримання кредиту, підтверджено укладення кредитного договору та отримано на свій рахунок кошти у розмірі 8000,00 грн., а отже акцептовано умови Договору. Позичальник ОСОБА_2 під час укладення кредитного договору № 19.08.2024-100000246 пройшла ідентифікацію шляхом використання Системи BankID Національного банку. Під час ідентифікації Позичальника - ОСОБА_2 з документів, створених на матеріальних носіях, та/або електронних даних було забезпечено однозначне встановлення фізичної особи.
Відповідно до довідки № 1-2307 від 23.07.2025 року наданої ТОВ «Універсальні платіжні рішення» ТОВ «УПР» вбачається, що 19.08.2024 року о 08:14:23 успішно перераховані кошти на суму 8000,00 гривень на платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі іРау.uа - 484755350, призначення платежу: Видача за договором кредиту № 19.08.2024-100000246, /а.с.13/.
У частині першій статті 509 ЦК України зазначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина першастатті 1048 ЦК України).
Відповідно до статті 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього кодексу.
З матеріалів справи вбачається, що позивач здійснив нарахування відсотків за користування кредитними коштами у межах строку дії кредитного договору, розрахунок яких було здійснено на підставі боргу по тілу кредиту, що підтверджується наданим до суду розрахунком, який не спростований відповідачем, як і не спростовано відсутність його волевиявлення на погодження вказаної процентної ставки, яка застосовується при невиконанні зобов'язання щодо повернення кредиту.
Згідно з розрахунком, наданим позивачем, станом на 28.07.2025 заборгованість відповідача перед ТОВ «Споживчий центр» становить 21 290, 32 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту у сумі 8000,00 гривень, заборгованість за процентами у сумі 9072,00 гривень, заборгованість по комісії 298,32 гривень, заборгованість з неустойки у сумі 3920,00 гривень.
Разом з тим, відповідачем у справі ьули здійснені заходи, спрямовані на визнання наявності боргу, а саме - проведена часткова сплата по вищезазначеному договору: 02.09.2024 року на суму 2493, 68 гривень, при цьому, під час формування довідки про заборгованість та розрахунку суми позовних вимог, було враховано суми здійснення відповідачем часткової сплати.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Із прийняттям Закону України «Про електронну комерцію» на законодавчому рівні встановлено порядок укладення договорів в мережі, спрощено процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Вст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
В Законі України «Про електронний цифровий підпис» зазначено, що електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Постановою Правління Національного банку України від 30.04.2010 року № 223 «Про здійснення операцій з використанням спеціальних платіжних засобів» передбачено, що одним із видів доступу до банківських рахунків є спеціальні платіжні засоби пластикові банківські картки, які емітовані у установленому законодавством порядку та використовуються для ініціювання переказу коштів з рахунку платника або банку, а також для здійснення інших операцій, передбачених відповідним договором, платіжна картка містить обов'язкові реквізити, що дають змогу ідентифікувати платіжну систему, емітента (банк) та держателя цього спеціального платіжного засобу.
Суд, оцінивши та дослідивши матеріали справи, а також надані суду докази, вважає, що позов у частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» заборгованості за договором № 19.08.2024-100000246 від 19.08.2024 року у частині заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 гривень, заборгованості за процентами у сумі 9072,00 гривень, заборгованості по комісії 298,32 гривень - слід задовольнити.
Разом з тим, щодо позовної вимоги в частині стягнення неустойки за кожний день невиконання /неналежного виконання кожного окремого зобов'язання в розмірі 3920,00 гривень, які позивач просить стягнути з відповідача, суд зазначає наступне.
Відповідно до Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40 - 44, ст. 356) доповнено пунктом 18, який передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.
Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Пунктом 2 частини 3 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положень» Закону України № 2120-IX передбачено, що цей Закон застосовується до відносин за прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, що виникли у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування.
Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні зазначеної частини позовних вимог позивачу слід відмовити.
Згідно з пунктом 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов'язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.
Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання
З досліджених матеріалів справи встановлено, що на підтвердження укладення кредитного договору наявні докази, які містять всі істотні умови, зокрема суму кредиту, строк користування кредитом, процентну ставка за користування кредитом, графік платежів, заявка та підтвердження кредитного договору, які відповідач підписав електронним підписом, а тому суд вважає, що відповідач підписавши кредитний договір, була проінформована про всі істотні його умови, проте своєчасно і в повному обсязі не виконала, взяті на себе зобов'язання, позику не повернула.
Таким чином, оцінивши надані докази у їх сукупності надавши їм належну правову оцінку суд дійшов висновку, що з ОСОБА_1 має бути стягнута на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», заборгованість за кредитним договором № 19.08.2024-100000246 від 19.08.2024 у загальному розмірі 17370, 32 гривень, яка складається з: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 8000,00 гривень; за процентами у розмірі 9072,00 гривень; комісії у розмірі 298,32 гривень, тим самим частково задовольняє позовні вимоги.
В порядку ст. 141 ЦПК України, судові витрати по справі підлягають стягненню з відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 207,509,525, 526, 626, 628, 629, 634, 638, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст. ст.2, 12-13,76-81,141, 258-259,263-265,272, 280-284,289, 354, 355 ЦПК України, суд,-
Позов - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, код ЄДРПОУ 37356833, МФО 305299, р/р НОМЕР_3 ) заборгованість за кредитним договором № 19.08.2024-100000246 від 19.08.2024 року в розмірі 17370, 32 гривень та 1827,89 гривень судових витрат, всього 19198, 21 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня проголошення рішення.
Згідно ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя Кілійського районного суду М. В. Балан