Справа № 750/13735/25
Провадження № 2/750/3668/25
04 грудня 2025 року м. Чернігів
Деснянський районний суд міста Чернігова в складі:
судді - Маринченко О.А.,
секретар судового засідання - Шилова Ж.О.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
06 жовтня 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» з використанням системи «Електронний суд» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 104682 грн. 35 коп.
Обґрунтовано позов тим, що 16 червня 2017 року відповідач приєдналася до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку з метою отримання банківських послуг та відкриття банківського рахунку. На підставі анкети-заяви відповідач ініціювала встановлення кредитного ліміту на її банківський рахунок та отримання платіжної картки, як засобу доступу до зазначеного рахунку. Відповідач отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування ним у розмірі 46,8% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана нею анкета-заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку разом з Умовами та правилами, які викладені на банківському сайті https://a-bank.com.ua/terms, складає між нею та банком кредитний договір, що підтверджується підписом у заяві. Всі основні умови кредитування доведені відповідачу, про що свідчить її підпис у паспорті споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка». Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит, однак відповідач взяті на себе зобов'язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконувала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, а тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 13 жовтня 2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в справі; справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Відповідач відзив на позов не подала.
У судове засідання представник позивача не з'явився, разом з позовом подав клопотання про розгляд справи за його відсутності, зазначивши, що позовні вимоги підтримує та не заперечує проти заочного розгляду справи.
Відповідач у судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце розгляду справи по суті сповіщалася шляхом публікації оголошення про виклик на сайті судової влади. Відповідно до частини одинадцятої статті 128 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) відповідач вважається повідомленою про дату, час та місце розгляду справи.
Суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає вимогам статті 280 ЦПК України.
На підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.
16 червня 2017 року відповідач підписала паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка» (а.с. 11), а також анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, на підставі якої отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку (а.с. 10).
У підписаній анкеті-заяві вказано, що відповідач згодна з тим, що дана заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг і тарифами, правилами користування, основними умовами обслуговування і кредитування, які містяться в рекламному буклеті, складають між нею та банком договір про надання банківських послуг, а також, що вона ознайомилася з договором про надання банківських послуг до його укладення і згодна з його умовами.
На виконання умов договору відповідачу було відкрито рахунок та видано картки, про що свідчить надана позивачем довідка за картками (а.с. 18).
Також, довідкою позивача за лімітами підтверджується встановлення та зміни кредитного ліміту (а.с. 17).
Таким чином, 16 червня 2017 року сторони уклали договір шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, у зв'язку з чим між ними виникли договірні зобов'язання.
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно із частиною першою статті 638 Цивільного кодексу України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини першої статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Однак, відповідач свої зобов'язання за договором належним чином не виконувала, у зв'язку з чим утворилася заборгованість.
Так, за розрахунком позивача, заборгованість відповідача за вказаним договором станом на 04 жовтня 2025 року становить 104682 грн. 35 коп., до якої входить: 70862 грн. 58 коп. - заборгованість за кредитом, 33819 грн. 77 коп. - заборгованість за процентами за користування кредитом (а.с. 8-9).
Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно із частиною першою статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Доказів, які б спростовували зазначені обставини та розмір заборгованості, відповідач суду не надала.
А тому, оскільки відповідач в односторонньому порядку відмовилася від виконання договірних зобов'язань, не повернула фактично отримані та використані надані позивачем грошові кошти, що свідчить про порушення прав позивача, суд знаходить підстави для стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в сумі 70862 грн. 58 коп.
При цьому, досліджуючи обґрунтованість вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості по процентам суд звертає увагу на таке.
Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 1054 Цивільного кодексу України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).
Згідно із частиною першою статті 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
За змістом статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв'язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.
Статтею 10561 Цивільного кодексу України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.
Відповідно до частини першої статті 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до частини першої статті 1050 Цивільного кодексу України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами у самому договорі).
У анкеті-заяві від 16 червня 2017 року, підписаній сторонами, процентна ставка не зазначена.
Позивач, обґрунтовуючи вимоги в частині стягнення з відповідача відсотків, крім самого розрахунку заборгованості, посилається на Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк», Тарифи користування кредитними картками, а також на підписаний позичальником паспорт споживчого кредиту за програмою «Кредитна картка».
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме ці Тарифи користування кредитною карткою та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у АТ «Акцент-Банк» розуміла відповідач та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в А-Банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
Крім того, інформація на самому сайті та роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки зміст цього документа повністю залежить від волевиявлення і дій лише однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.
Також, суд вважає за не можливе застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 Цивільного кодексу України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим банком в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Тарифи та витяг з Умов та Правил у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату процентів, надані банком Тарифи і Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою договору, якщо вони не підписані позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Наведена правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року в справі № 342/180/17 та підлягає врахуванню усіма іншими судами при застосуванні таких норм права.
Крім того, така ж позиція викладена Верховним Судом у постанові від 03 березня 2021 року в справі № 669/573/18, від 23 грудня 2020 року в справі № 191/2648/17 та інших.
Щодо посилання позивача на підписаний відповідачем паспорт споживчого кредиту, як на підставу обгрунтованості заявлених вимог, слід вказати таке.
Згідно із частиною другою статті 9 Закону України «Про споживче кредитування» до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту. Зазначена інформація безоплатно надається кредитодавцем споживачу за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту), встановленою у Додатку 1 до цього Закону, у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію») із зазначенням дати надання такої інформації та терміну її актуальності. У такому разі кредитодавець визнається таким, що виконав вимоги щодо надання споживачу інформації до укладення договору про споживчий кредит згідно з частиною третьою цієї статті.
У наданому до позовної заяви паспорті споживчого кредиту містяться тарифи щодо двох продуктів - «Універсальна», «Універсальна GOLD», які передбачають різні відсоткові ставки для таких карт.
Однак, позивачем не надано доказів того, яку саме картку отримала відповідач із даного переліку.
Також, підписана відповідачем анкета-заява не містить умов про те, що паспорт споживчого кредиту є складовою договору про надання банківських послуг.
Крім того, суд звертає увагу на те, що зі змісту паспорту споживчого кредиту слідує, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в ньому, та будуть залежати від проведеної кредитодавцем оцінки кредитоспроможності споживача з урахуванням, зокрема, наданої ним інформації про майновий та сімейний стан, розмір доходів тощо.
У розділі 4 вказаного паспорту зазначено, що наведені у ньому обчислення реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача є репрезентативними та базуються на обраних споживачем умовах кредитування і на припущенні, що договір про споживчий кредит залишатиметься дійсним протягом погодженого строку, а кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі. Реальна річна процентна ставка обчислена на основі припущення, що процентна ставка та інші платежі за послуги кредитодавця залишатимуться незмінними та застосовуватимуться протягом строку дії договору про споживчий кредит.
Отже, підписання паспорта споживчого кредиту, який містить узагальнену інформацію про умови кредитування є передумовою укладення кредитного договору з позичальником, оскільки передбачає проведення оцінки кредитодавцем кредитоспроможності споживача і цей документ не є складовою укладеного договору.
Таким чином, суд вважає, що банк на виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» ознайомив відповідача, як споживача, з інформацією, необхідною для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, вказавши при цьому, що умови договору про споживчий кредит можуть відрізнятися від інформації, наведеної в цьому паспорті споживчого кредиту.
Суд зауважує, що обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами.
За вказаних обставин, оскільки анкета-заява, яка підписана відповідачем, не містить посилання на конкретні умови кредитування, нарахування відсотків та порядок повернення кредиту, а тому саме по собі підписання відповідачем паспорта споживчого кредиту, який не є складовою частиною укладеного договору, без підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг не підтверджує узгодження сторонами умов кредитування.
Подібні за змістом висновки містяться в постановах від 18 січня 2021 року в справі № 748/2011/20, від 28 січня 2021 року в справі № 390/1088/20, від 26 січня 2021 року в справі № 485/1317/20, від 01 лютого 2021 року в справі № 128/715/20, від 13 січня 2021 року в справі № 607/7831/20, від 15 січня 2021 року в справі № 348/1837/20 та інших.
Також, Об'єднана палата Верховного Суду в постанові від 23 травня 2022 року в справі № 393/126/20 вказала, що ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог позивача про стягнення з відповідача заборгованості за відсотками, у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача належить стягнути витрати по сплаті судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 4, 10-13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 279, 280-282, 289, 354, 355 ЦПК України, суд
Позов Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (останнє відоме зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» (місцезнаходження: вул. Батумська, 11, м. Дніпро; ідентифікаційний код юридичної особи - 14360080) заборгованість за кредитом у сумі 70862 грн. 58 коп. (сімдесят тисяч вісімсот шістдесят дві грн. 58 коп.).
У задоволенні решти вимог - відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Акцент-Банк» 1639 грн. 72 коп. у відшкодування витрат по сплаті судового збору.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.
Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення до Чернігівського апеляційного суду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя