Справа № 450/5237/24 Провадження № 2/450/747/25
"27" жовтня 2025 р. Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:
головуючого - судді Мельничук І. І.
за участю секретаря судових засідань Дикої О. Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Пустомити цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Пустомитівської міської ради Львівського району Львівської області про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
позивач звернулася до суду з позовом, в якому просить суд визнати за нею, як спадкоємцем за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 , що числився за померлою згідно виписки із погосподарської книги.
В обґрунтування позову покликається на те, що після смерті її матері, ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та батька, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , відкрилася спадщина, до складу якої увійшли право на земельну частку (пай) та житловий будинок АДРЕСА_1 . За життя спадкодавиця склала заповіт від 29.01.1999 року, яким заповіла усе своє майно позивачці. Позивач у встановлений законом шестимісячний строк фактично прийняла спадщину, постійно проживаючи разом із спадкодавицею, а також звернулась до Пустомитівської державної нотаріальної контори та отримала свідоцтво про право на спадщину на частину майна - право на земельну частку (пай) у межах спадкової справи № 236/2000. Свідоцтво на житловий будинок не видавалося у зв'язку з відсутністю правовстановлюючих документів, хоча інших спадкоємців ні за законом, ні за заповітом немає. Оскільки спадкодавиця не встигла зареєструвати право власності на будинок, оформлення права на спадщину в позасудовому порядку стало неможливим, що й зумовило необхідність звернення позивача до суду з вимогою про визнання права власності на спадкове майно. На підставі вищенаведеного, просить позовні вимоги задоволити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак подала на адресу суду заяву про розгляд справи у її відсутності. Заявлені вимоги підтримує повністю та просить їх задоволити.
Уповноважений представник відповідача в судове засідання не з'явився, однак в матеріалах справи є його заява про розгляд справи без участі за наявними матеріалами.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ст. 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Право на справедливий суд та доступ до правосуддя визначено також у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до ст. ст. 124, 129 Конституції України і ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а одним із способів захисту прав та законних інтересів особи є визнання права.
Відповідно до ст. 4, 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
З копії Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 07.12.1999 року Містківською сільською радою Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , у віці 74 роки, про що було зроблено запис за № 21.
Судом встановлено, що після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої, окрім іншого, увійшло право власності на житловий будинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 , що числився за померлою згідно виписки із погосподарської книги за 1996-2000 роки.
Як вбачається із вищевказаної виписки з погосподарської книги № 230 від 24.10.2024 року, виданою Містківським старостинським округом № 1 Пустомитівської сільської ради Львівського району Львівської області, згідно з відомостями погосподарської книги за 1996-2000
роки за ОСОБА_2 на момент її смерті, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в АДРЕСА_1 числився житловий будинок, погосподарський номер 130.
Записи у погосподарських книгах визнавались в якості актів органів влади (публічних актів), що підтверджують право приватної власності (Інформаційний лист ВСС України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 24-753/0/4-13 від 16.05.2013 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування»). Отже, спадкодавець правомірно набув спадкове майно.
За життя ОСОБА_2 своїм майном на випадок смерті розпорядилася, склавши 29.01.1999 року заповіт, посвідчений сільським головою Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області Зелінським А. В., та зареєстрований в Містківській сільській раді за № 2, яким належний їй на праві власності житловий будинок, гроші, які знаходяться в ощадкасі № 6319/02 м. Львова по рахунку № НОМЕР_2 і взагалі все те, що буде належати їй на день смерті і на що вона матиме право, заповіла свої дочці - ОСОБА_1 , позивачу у справі. На даний час вказаний заповіт не змінений і не скасований, про що зроблено відповідну відмітку.
Окрім того, до матеріалів справи долучено копію Технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 , замовник ОСОБА_1 , виготовлений ТОВ Технічне Бюро «ФАЄРМУР» станом на 09.11.2019 року, згідно характеристики будинку, допоміжних будівель та споруд та їх оцінка, такий складається із: житлового будинку (А-1), сараю (Б), погріба (Пп), вбиральні (В), колодязю (К), огорожі (№1), воріт (№ 2) згідно експлікації приміщень до плану одноквартирного (садибного) житлового будинку: коридор - загальною площею - 5,7 кв.м., житлових кімнат площею - 17,3 кв.м. та 15,1 кв. м., кухні - 5,1 кв.м, всього площа будинку становить 43,2 кв.м., в тому числі 32,7 кв.м.- житлова, 11,1 кв. м. - допоміжна.
Згідно Витягу про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 78401496 від 18.09.2024 року вбачається, що після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 , заведена 26.06.2000 року спадкова справа, номер у Спадковому реєстрі 806606, номер у нотаріуса 326/2000, яку суд витребовував Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 25.04.2025 року та скерував для виконання Пустомитівській державній нотаріальній конторі Львівської області, 23.09.2025 року на адресу суду надійшла належним чином завірена копія вищевказаної спадкової справи.
З матеріалів спадкової справи № 326/2000 на спадкодавця ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , вбачається, що позивач ОСОБА_1 26.06.2000 року звернулась у Пустомитівську державну нотаріальну контору Львівської області із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом (заява № 380), відповідно до цього їй було видано Свідоцтво про право на спадщину за законом 27.06.2000 року, зареєстроване в реєстрі за № 1523, а також ОСОБА_1 звернулась з також заявою вже 18.09.2024 року (№ 153), на що було видано Свідоцтво про право на спадщин6у за законом від 18.09.2024 року, зареєстроване в реєстрі за № 1024, отже позивач набула спадкові права, оскільки вчинила усі необхідні дії для прийняття спадщини.
Разом з тим, спадкоємцями першої черги спадкування після смерті ОСОБА_2 є дочка спадкодавиці - ОСОБА_1 (позивач), син ОСОБА_3 , який подав 27.06.2000 року Пустомитівській державній нотаріальній конторі Львівської області заяву, відповідно до змісту якої про відкриття спадщини йому відомо, строк для прийняття пропустив, оформляти спадщину не буде, така зареєстрована в реєстрі за № 2735, син ОСОБА_4 , який подав заяву аналогічного змісту 27.06.2000 року серії АВМ № 165785 (вх.625 від 26.06.2000 року), чоловік ОСОБА_5 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що стверджується копією Свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 01.06.1999 року.
Як роз'яснено у п.1 постанови Пленуму ВСУ № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», відносини спадкування регулюються за правилами ЦК в редакції 2004 року, якщо спадщина відкрилася не раніше 01.01.2004. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується чинне на той час законодавства, зокрема, відповідні правила ЦК 1963 року, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.
Оскільки ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , до правовідносин спадкування слід застосовувати норми закону, які діяли на час її смерті, а саме відповідні норми ЦК УРСР.
На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.
Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.
З огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.
Згідно ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.
У свою чергу ст. 549 ЦК УРСР встановлює вичерпний перелік дій, які належить вчинити для прийняття спадщини: якщо спадкоємець фактично вступив в управління або володіння спадковим майном, або якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Відповідно до довідки № 365 від 15.05.2000 року, виданої виконкомом Містківської сільської ради Пустомитівського району Львівської області вбачається, що ОСОБА_1 дійсно займалась похороном своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Містки і проживала разом з матір'ю в с. Містки до дня смерті.
Вказане також підтверджується довідкою № 57 від 05.03.2024 року, згідно змісту якої ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на день смерті постійно проживала та була зареєстрована в АДРЕСА_2 . Разом з нею на момент її смерті проживала та була зареєстрована її дочка ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_4 , а тому ОСОБА_2 відповідно до положень ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР, після смерті матері успадкувала окрім іншого і право власності житловий будинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 , однак за життя не виготовила правовстановлюючі документи на належне їй майно.
У відповідності до п. 124 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами Української PCP, затвердженої наказом Міністерства юстиції Української PCP від 31 жовтня 1975 року № 45/5, чинної на час виникнення спірних правовідносин свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прийняли спадщину, тобто тим, які фактично вступили в управління або володіння спадковим майном чи подали заяву в державну нотаріальну контору про прийняття спадщини (ст. 549 ЦК УРСР). Доказом вступу в управління чи володіння майном можуть бути: довідка управління будинками, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради депутатів трудящих про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взяте майно спадкодавця; довідка фінансового органу, органу держстраху чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому окладному страхуванню або збори; квитанція про сплату податку, платежу, збору; копія рішення суду, яке вступило в законну силу, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис в паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку в період шести місяців після дня смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може служити наявність у спадкоємців ощадної книжки, квитанції про здані в ломбард речі, технічного паспорту на автомобіль чи мотоцикл або свідоцтва на моточовен та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користуватися яким можливо лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців.
Аналогічні положення містяться і в п. 113 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України (зі змінами), затвердженій наказом Міністерства юстиції України від 14 червня 1994 року № 18/5, зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 07 липня 1994 року за № 152/361, яка також набула чинності на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.
Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.
Проте, як попередньо встановлено судом, за життя спадкодавиця не встигла оформити право власності житловий будинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 , що унеможливлює право позивача здійснити свої спадкові права у нотаріальному порядку у встановленому законом порядку.
Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює захист власності і встановлює, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини Конвенція призначена для гарантування не теоретичних або ілюзорних прав, а прав практичних та ефективних (п. 24 рішення ЄСПЛ від 09.10.1979 у справі Ейрі»; п. 32 рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України»). У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції майном» визнаються активи, включаючи права вимоги, стосовно яких заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання» на отримання можливості ефективно здійснити майнове право (п. 32 рішення ЄСПЛ у справі Стретч проти Сполученого Королівства»). «Законне сподівання» на отримання активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних судів, якою підтверджується його існування (рішення у справі «Копецький проти Словаччини»).
Отже, враховуючи те, що майновий інтерес позивача ґрунтується на положеннях чинного законодавства, зокрема, Конституції України, Цивільного кодексу України, стандарти ЄСПЛ можуть і повинні бути застосовані до цього випадку.
Виходячи з засад диспозитивності цивільного судочинства, відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Окрім того, згідно положень ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, що слід застосовувати і при розгляді заяви про забезпечення позову.
У відповідності до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
На підставі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Враховуючи вищенаведене, те, що позивач звернулася у встановлені законом строки до нотаріуса, прийняла її після смерті спадкодавиці ОСОБА_2 , яка склала заповіт на користь позивача, однак в позасудовому порядку позбавлена можливості здійснити свої спадкові права, оскільки не оформлено право власності житловий будинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 за життя, позовні вимоги ОСОБА_1 є підставними та підлягають до задоволення.
Таким чином, представлені суду докази, оцінені судом належним чином кожен окремо на предмет їх достовірності та допустимості, а також їх достатності та взаємний зв'язок у сукупності, встановлені обставини судом свідчать про те, що у суду є всі підстави для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 64, 76-83, 247, 258, 315 ЦПК України, ст. ст. 527, 529, 530, 549 ЦК УРСР, суд, -
позовні вимоги ОСОБА_1 - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_2 ) в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_2 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_1 право власності на житловий будинок (будинковолодіння) АДРЕСА_1 , що числився за померлою згідно виписки із погосподарської книги.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 (тридцяти) днів з дня проголошення рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 27.10.2025 року.
СуддяІ. І. Мельничук