03.12.2025
Справа № 332/4970/25
Провадження № 2/337/3005/25
03 грудня 2025 року м. Запоріжжя
Хортицький районний суд м.Запоріжжя в складі:
головуючого судді - Ширіної С.А.,
за участю секретаря - Бикової С.Б.,
розглянувши у спрощеному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДІДЖІ ФіНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
19 вересня 2025 року через підсистему «Електронний суд» до Хортицького районного суду м.Запоріжжя надійшла позовна заява ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 , в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №3213561 від 12.02.2021 року у розмірі 25898,08 грн; судовий збір 2422,40 грн, витрати на правову допомогу 5 000 грн.
Обґрунтовуючи позовні вимоги Товариство зазначає, що 12.02.2021 в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» Боднар О.В. подав заяву на отримання кредиту №3213561, товариство направило йому повідомленням одноразовий ідентифікатор, при введені якого ОСОБА_1 підтверджує прийняття умов Кредитного договору, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача. Таким чином відповідач уклав Договір про споживчий кредит №3213561 та йому було перераховано 10000 грн. Відповідач не виконував умови договору та 10.08.2021 Товариство відступило право вимоги ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» (позивач) на суму 25898,08грн, з яких: 6048 грн тіло кредиту, 17950,08 грн відсотки; 1900 грн комісійна винагорода. Позивачем було направлено відповідачу повідомлення про відступлення прав вимоги та про порядок погашення заборгованості. Проте відповідач не повернув суму боргу, у зв'язку з чим позивач звертається до суду.
Ухвалою Хортицького районного суду м.Запоріжжя від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про розгляд справи без участі представника позивача, просив позов задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Жодних заперечень проти позову, в тому числі відзиву на позовну заяву, від відповідача не надійшло.
Оскільки відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, про причини своєї неявки в судове засідання не повідомив, відзиву не подав, а позивач не заперечує проти заочного розгляду справи, суд на підставі ст. 280 ЦПК України на місці ухвалив про заочний розгляд справи.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено, що спір між сторонами виник з приводу порушення права на належне виконання умов кредитного договору.
Частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Відповідно до частини 2 статті 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним в письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд в своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Судом встановлено, що 12.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №№3213561 (індивідуальна частина) шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний відповідачем у порядку, визначеному ст. 12 Закону України "Про електронну комерцію", що підтверджується копією договору, анкетою-заявою на кредит № №3213561, у якій міститься виклад процесу оформлення та розгляду заяви позичальника, прийняте рішення та погоджені умови кредитування; скріншотом першого листа договору, який міститься у відповіді на відзив. Також в Анкеті-заяві міститься інформація в який спосіб було подано заявку на отримання кредиту - Сайт: miloan.ua, канал залучення: dm / VodS-14888 / sms. IP адреса з якої подано заяву: 93.77.196.25, що свідчить про подання заявки на отримання кредиту на сайті ТОВ «МІЛОАН».
Вказане відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання відповідачем кредитного договору, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. При укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх його істотних умов.
Вказані докази узгоджуються між собою та у сукупності підтверджують підписання електронного договору одноразовим ідентифікатором та спростовують заперечення представника відповідача в цій частині.
Згідно з пунктами 1.2, 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.6 Кредитного договору сторони визначили, що розмір наданого кредиту 10000 грн., проценти за користування кредитом: 4000 грн, які нараховуються за ставкою 2,0% за кожен день користування кредитом, стандартна (базова) процентна ставка за кредитом 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Комісія за надання кредиту становить 1900,00 грн, яка нараховується за ставкою 19% від суми кредиту одноразово. Кредит надається строком на 20 днів з 12.02.2021року, термін повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 04.03.2021 року.
Відповідно до пункту 2.4.1 Договору Позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого п.1.4. Договору, а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
У п. 2.3.1.2 Договору сторони погодили, що позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролангацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних базових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
Відповідно до п.4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою п.1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні ч.2 ст.625 ЦК України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 договору. Обов'язок позичальника зі сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.
За п. 6.4. договору укладення кредитодавцем договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню кредитодавцем ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв'язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов'язання та наслідки.
Згідно з п. 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.
Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (ч. 1 ст. 625 ЦК України).
ТОВ «Мілоан» свої зобов'язання за Договором кредиту виконало, надавши відповідачу грошові кошти в обумовленому Договором розмірі шляхом перерахування на банківську картку позичальника ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №39481884 від 12.02.2021року.
У постанові Верховного Суду від 06 травня 2020 року (справа № 372/223/17, провадження № 61-10667св18) міститься правовий висновок, згідно з яким факт отримання кредиту може бути доведено не лише заявою про видачу готівки, а й сукупністю інших доказів, зокрема: кредитним договором, меморіальними ордерами на видачу коштів, виписками про рух коштів по рахунку, заявами на переказ готівки, тощо.
ОСОБА_2 кредитні кошти та проценти за користування кредитом у повному обсязі не повернув, внаслідок чого ТОВ «МІЛОАН» нарахована заборгованість 25898,08грн, з яких: 6048 грн тіло кредиту, 17950,08 грн відсотки; 1900 грн комісійна винагорода.
Суд врахував, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16, зробила висновок, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України (пункт 91 постанови).
Матеріалами справи встановлено, що умовами договору про споживчий кредит (пункт 1.4) визначено, що терміном повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом є 04.03.2021 року.
Разом з тим, пункт 2.3 договору передбачає його пролонгацію, як на пільгових, так і стандартних умовах, а саме позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних базових умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п. 1.6 Договору.
Вказане свідчить про те, що умовами кредитного договору сторони погодили порядок продовження строку кредитування, умови і строк нарахування процентів за користування кредитом.
Відповідно до пункту 2.4.1 позичальник зобов'язується повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом не пізніше терміну передбаченого пунктом 1.4 (04 березня 2021 року), а у випадку пролонгації - не пізніше дати завершення періоду на який продовжено строк кредитування.
Матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про виконання відповідачем своїх зобов'язань з повернення коштів за тілом кредиту у строк, визначений договором. Відтак відповідач ОСОБА_2 продовжив користуватись кредитними коштами, а тому пролонгація дії кредитного договору відбулась автоматично на 60 календарних днів, що відповідає пункту 2.3 договору, тобто по 12 липня 2021 року, та нарахування процентів первісним кредитором здійснювалося за стандартною (базовою) ставкою 5 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення заборгованості за відсотками (плати за користування кредитом) після закінчення попередньо визначеного строку кредитування, який було пролонговано, відповідно до умов договору.
Враховуючи викладене, судом не встановлено неправильності здійсненого позивачем розрахунку заборгованості.
Згідно п. 3.2.6 кредитного договору ТОВ «Мілоан» має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим Договором (повністю або часткового) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього Договору без згоди позичальника.
10 серпня 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» (Фактор) та ТОВ «МІЛОАН» (Клієнт) укладено договір факторингу № 06Т, за умовами якого Клієнт зобов'язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідному Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов'язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим договором.
Відповідно до п. 4.1. Договору, Право вимоги переходить від Клієнта до Фактора в день підписання цього Договору.
Відповідно до акту приймання-передачі Реєстру Прав вимог від 10 серпня 2021 року до Договору факторингу №06Т від 10 серпня 2021 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Прав вимог від 10 серпня 2021 року, складений за формою згідно із Додатком №1 до Договору.
Відповідно до Витягу з Додатку до Договору факторингу №06Т від 10 серпня 2021 року, ТОВ «МІЛОАН» передало, а ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» прийняло право вимоги за кредитним договором № 3213561, укладеним з ОСОБА_1 , на загальну суму заборгованості 25898,08грн, з яких: 6048 грн тіло кредиту, 17 950,08 грн відсотки; 1900 грн комісійна винагорода.
Зазначене свідчить про наявність доказів відступлення прав вимог за кредитним договором, укладеним ТОВ «МІЛОАН» з відповідачем 12.02.2021.
Згідно зі ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Тлумачення ч.1 ст. 512 ЦК України дає підстави для висновку, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов'язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права. Відступлення права вимоги може відбуватися, зокрема, внаслідок укладення договору: купівлі-продажу чи міни (ч.3 ст.656 ЦК України); дарування (ч.2 ст.718 ЦК України); факторингу (гл.73 ЦК України).
Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до частини 1 статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Статтею 1079 ЦК України визначено, що сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ст. 1082 ЦК України боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов'язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов'язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов'язку перед клієнтом.
Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Верховний Суд неодноразово вказував на те, що тягар доказування покладається на обидві сторони спору. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджувальної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова ВС від 08.05.2024 року у справі № 381/1647/21 провадження № 61-4504св23).
Оцінюючи наявні у справі докази в сукупності, суд вважає, що позивачем доведено на підставі належних доказів волевиявлення сторін на укладення правочину, а також підставності стягнення заборгованості за кредитом в розмірі, заявленому до стягнення та не спростованого відповідачем.
Відповідач скористався своїми процесуальними правами на власний розсуд та не надав суду доказів на спростування доводів позивача, а звівся лише до оцінки доказів, наданих позивачем. Обов'язок доказування власної правової позиції у справі не може полягати лише у спростуванні протилежною стороною доводів іншої сторони, а насамперед полягає у доведенні стороною власної правової позиції.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором про споживчий кредит №3213561 від 12.02.2021 у розмірі, заявленому позивачем.
Розподіляючи судові витрати суд виходить з такого.
Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються:
1) у разі задоволення позову - на відповідача;
2) у разі відмови в позові - на позивача;
3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до матеріалів справи, позивачем при поданні позову сплачено судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Враховуючи задоволення позову, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 2422,40 грн.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 5, 6 ст. 137 ЦПК України - витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
З матеріалів справи встановлено, що 05 травня 2025 року між ТОВ «ДІДЖИ ФІНАНС» та АДВОКАТСЬКИМ БЮРО «Анастасії Міньковської» укладено Договір №42649746 про надання правової допомоги, відповідно до якого Клієнт доручає, а АДВОКАТСЬКЕ БЮРО приймає на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
05 травня 2025 року укладено додаткову угоду № 3213561, якою розширено предмет договору та доповнено новим пунктом, а саме зазначено, що АДВОКАТСЬКЕ БЮРО зобов'язується здійснити представництво та захист інтересів Клієнта у справі щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1
29 липня 2025 року адвокатом А. Міньковською складений детальний опис робіт на підставі Договору про надання правової допомоги №42649746 від 05.05.2025 та додаткової угоди до нього.
29 липня 2025 року сторонами договору підписано акт про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом, відповідно до якого АДВОКАТСЬКЕ БЮРО надало КЛІЄНТ прийняв правничу (правову допомогу) загальною вартістю 5000 грн.
Однак, ані у детальному описі робіт, ані в акті не міститься посилання на те, що АДВОКАТСЬКЕ БЮРО надало перелічені у цьому акті та детальному описі робіт послуги саме щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 . У них хоча і є посилання на Додаткову угоду, проте не зазначено номер додаткової угоди, у зв'язку з чим вони не підтверджують надання послуг саме щодо стягнення кредитної заборгованості з ОСОБА_1 .
Таким чином, представником позивача не надані належні докази на підтвердження понесення позивачем витрат на правничу допомогу у цій справі, а тому у стягненні цих витрат суд відмовляє.
Керуючись ст. ст. 6, 7, 10, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265,280, 354-355 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженною відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» до ОСОБА_1 простягнення заборгованості- задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженною відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» заборгованість за Договором про споживчий кредит №3213561 від 12.02.2021 року у сумі 25898,08грн, з яких: 6048,00 грн тіло кредиту, 17950,08 грн відсотки; 1900,00 грн комісійна винагорода.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженною відповідальністю «ДІДЖИ ФІНАНС» судовий збір в розмірі 2422,40грн.
В задоволенні інших позовних вимог-відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Хортицький районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту рішення.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Суддя С.А. Ширіна