Cправа № 127/25068/25
Провадження № 2-а/127/218/25
Іменем України
03 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
головуючого судді Гуменюка К.П.,
за участю секретаря судового засідання Бортнюк А.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, -
вимоги позивача: скасувати постанову інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Яремчука Антона Вікторовича серії ЕНА №5362926 від 31.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі,
До Вінницького міського суду Вінницької області звернувся ОСОБА_1 з позовною заявою до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП.
Відповідно до ухвали судді Вінницького міського суду Вінницької області від 15 серпня 2025 року адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, та закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати одноособово за правилами спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей провадження, визначених ст.286 КАС України, без виклику учасників справи на підставі матеріалів справи (у письмовому провадженні).
В обґрунтування позовних вимог позивач ОСОБА_1 зазначив, що згідно постанови про накладення на нього адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5362926, винесеної 31.07.2025 інспектором патрульної поліції у Вінницькій області Яремчуком А.В., водій, керуючи транспортним, не мав відповідних документів.
Однак, на переконання позивача, він жодним чином не порушував Правил дорожнього руху.
Як зазначено в позові, у вказаний в постанові час ОСОБА_1 було зупинено працівником патрульної поліції Яремчуком А.В. за перетин подвійної суцільної лінії дорожньої розмітки. На прохання пред'явити відеодокази правопорушення, працівник поліції відмовився це зробити, чим порушив право на ознайомлення з доказами, передбачене статтею 251 КУпАП. Також, на переконання позивача, інспектором було порушено ст.18 та ч.2 ст.31 ЗУ «Про національну поліцію», зокрема співробітник поліції не пред'явив службове посвідчення та зупинив автомобіль, не маючи при цьому відеодоказів, що свідчить про безпідставність та протиправність зупинення автомобіля.
Окрім того, інспектор Яремчук А.В. грубо порушив процедуру розгляду справи, не надавши можливості повністю викласти письмові пояснення на бланку, який на прохання позивача було надано напарником інспектора, а також провести розгляд справи в присутності захисника.
Таким чином, позивач вважає, що постанова серії ЕНА №5362926 від 31.07.2025 не відповідає вимогам закону, оскільки винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій, а отже не підтверджує наявність адміністративного правопорушення та інші обставини, що мають значення для прийняття рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності.
03.09.2025 до Вінницького міського суду Вінницької області надійшов відзив Департаменту патрульної поліції на позовну заяву ОСОБА_1 , згідно якого 31.07.2025 під час несення служби нарядом патрульної поліції, зокрема інспектором роти №4 БУПП у Вінницькій області ДПП Яремчуком А.В. було зупинено автомобіль марки «Mercedes-Benz» Е 200, д.н.з. НОМЕР_1 , за порушення Правил дорожнього руху, а саме, рухаючись повул. Хмельницьке шосе, водій перетнув подвійну суцільну лінію розмітки, однак при перевірці документів ОСОБА_1 не пред'явив посвідчення водія, чим порушив п.2.4 (а) ПДР України та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП. Отже, інспектором як посадовою особою, що наділена дискреційними повноваженнями, оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням докази порушення позивачем Правил дорожнього руху, дійшовши висновку про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.126 КУпАП, за результатами розгляду справи, винесено постанову серії ЕНА №5362926 від 31.07.2025 та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 грн. Тож розглядаючи справу, відповідач діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією, КУпАП та іншими нормативно-правовими актами. Оскаржувана постанова є правомірною, винесеною згідно вимог чинного законодавства та такою, що не підлягає скасуванню.
На підтвердження доводів, викладених у відзиві відповідачем також долучено відео з портативного відеореєстратора інспектора поліції).
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Повно та всебічно з'ясувавши обставини в адміністративній справі, які підтверджені дослідженими в судовому засіданні доказами, суд приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 20 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні адміністративні справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності.
Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.
Судом встановлено, що відповідно до постанови серії ЕНА № 5362926 від 31.07.2025, водій транспортного засобу «Mercedes-Benz» Е 200, д.н.з. НОМЕР_1 , ОСОБА_1 31.07.2025 о 22:21:22 год в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, 21 на неодноразову вимогу працівників поліції не пред'явив посвідчення водія та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чим порушив п.2.1 ПДР - керування транспортним засобом особою, яка не має при собі посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, поліса страхування.
Вказаною постановою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за порушення положень ч.1 ст.126 КУпАП та застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 425 гривень.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
З метою забезпечення дотримання прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, індивідуалізації її відповідальності та реалізації вимог статті 245 КУпАП щодо своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи, вирішення її у відповідності з законом уповноважений орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна ця особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. При накладенні стягнення необхідно враховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність (частина друга статті 33 КУпАП).
За змістом ст. 251 КУпАП (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення, які стосуються правил дорожнього руху, зокрема ч.1 ст. 126 КУпАП. Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Згідно до ч. 1 ст. 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Згідно зі ст.31 Закону України «Про Національну поліцію», поліція може застосовувати превентивні заходи, зокрема, перевіряти документи особи, опитувати осіб, зупиняти транспортні засоби, застосовувати технічні прилади та технічні засоби, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису.
Нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеку, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ, і організацій незалежно від форм власності та господарювання, є Закон України «Про дорожній рух».
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306.
Відповідно до п. 1.3 ПДР України на учасників дорожнього руху покладено обов'язок знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.
За змістом п.1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Пункт 2.1 Правил дорожнього руху передбачає, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі серед іншого зокрема посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб та чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
Відповідно до ч.1 ст. 15 ЗУ «Про дорожній рух» кожний громадянин, який досяг визначеного цим Законом віку, не має медичних протипоказань та пройшов повний курс навчання за відповідними програмами, може в установленому порядку отримати право на керування транспортними засобами відповідної категорії. Право на керування транспортними засобами відповідної категорії підтверджується посвідченням водія транспортного засобу з установленим терміном дії. На території України відповідно до Конвенції про дорожній рух діють національні та міжнародні посвідчення водія. Порядок видачі, обміну та встановлення терміну дії таких посвідчень визначається Кабінетом Міністрів України.
У відповідності до ст.16 даного Закону водій зобов'язаний, зокрема, мати при собі посвідчення водія, реєстраційний документ на транспортний засіб (у разі найму (оренди)/лізингу транспортного засобу замість реєстраційного документа на транспортний засіб водій може мати при собі та пред'являти його копію, вірність якої засвідчено нотаріально, разом з оригіналом або копією договору про найм (оренду)/лізинг транспортного засобу, вірність якої засвідчено нотаріально), а у випадках, передбачених законодавством, - поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страховий сертифікат "Зелена картка"), пред'явити у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія, реєстраційному документі на транспортний засіб, або пред'явити електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса (на електронному або паперовому носії, або відображення інформації про його наявність в електронному свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу), а також інші документи, передбачені законодавством.
Тобто, пред'явлення водієм вищевказаних документів на вимогу працівника поліції є його обов'язком, а не правом.
Адміністративним правопорушенням, передбаченим ч.1 ст.126 КУпАП, визначається керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством.
Згідно з п. 1 ст. 247 КУпАП обов'язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення. Наявність події правопорушення доводиться шляхом надання доказів.
Згідно зі ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів, показаннями свідків.
Згідно з положеннями ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, однак, разом з тим, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд у відповідності до ст. 90 цього ж Кодексу оцінює докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З оглянутого відеозапису, наданого представником відповідача, вбачається, що 31.07.2025 о 22 год. 14 хв. в м. Вінниця по вул. Хмельницьке шосе, 21 інспектором патрульної поліції зупинено транспортний засіб «Mercedes-Benz» Е 200, водію якого повідомлено, що він порушив Правила дорожнього руху, зокрема перетнув подвійну суцільну лінію. Водій вказаного транспортного засобу повідомив, що відповідну дорожню розмітку бачив, та попросив показати запис відеофіксації правопорушення. У відповідь інспектором зазначено, що відеозапис події буде пред'явлено водію для ознайомлення під час розгляду справи про притягнення його до адміністративної відповідальності по суті.
Далі, як слідує з дослідженого відео, водій транспортного засобу відмовився пред'явити інспектору посвідчення водія відповідної категорії та документи на транспортний засіб. Так о 22 год 15 хв інспектором зазначено, що за відмову пред'явити вказані вище документи для водіїв законодавством також передбачена адміністративна відповідальність. Оскільки така вимога виконана не була, поліцейським за допомогою ІКС було встановлено особу водія, ким виявився ОСОБА_1 , та винесено оскаржувану постанову.
Доводи ж, викладені позивачем у позовній заяві, стосовно порушення інспектором процедури розгляду справи не знайшли свого підтвердження: відеозаписом зафіксовано неодноразове роз'яснення позивачу причин зупинки та суті вчиненого адміністративного правопорушення, повідомлення його про розгляд справи про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, ознайомлення із правами особи, що притягується до адміністративної відповідальності, передбаченими ст.268 КУпАП, та ст.63 Конституції України. При цьому суд звертає увагу, що клопотання про розгляд справи за участі захисника позивачем не заявлялось, а написати пояснення він виявив бажання уже після розгляду даної справи по суті - при заповненні інспектором електронної форми постанови.
Твердження ж позивача про відмову інспектора виконати вимогу про пред'явлення свого службового посвідчення, суд оцінює критично, оскільки, згідно відео, при здійсненні повідомлення на гарячу лінію 102 позивачем були надані чіткі конкретні відомості стосовно інспектора, який розглядав справу про дане адміністративне правопорушення.
Таким чином, шляхом співставлення зібраних по справі доказів, з врахуванням встановленого КАС України обов'язку доведення, суд прийшов до висновку, що постанова інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Яремчука А.В. серії ЕНА №5362926 від 31.07.2025 про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, є вмотивованою та винесеною з дотриманням вимог чинного законодавства, а тому у задоволенні даного позову слід відмовити.
Частиною третьою статтею 286 КАС України визначено, що за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Крім того, суд звертає увагу на те, що частинами 1, 2 статті 132 КАС України передбачено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору встановлено Законом України «Про судовий збір» від 8 липня 2011року №3674-VI(зі змінами та доповненнями), відповідно до ст. 1 якого судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.
Згідно з п. 2 ч. 5 ст. 246 КАС України у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат.
Оскільки позов задоволенню не підлягає, то судові витрати слід залишити за позивачем.
На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, ст. ст. 7, 9, 33, ч.2 ст.126, ст.ст. 222, 245, 247, 251, 258, 287 КУпАП, ст.ст. 2, 20, 72-77, 90, 132, 229, 241-243, 246, 250, 271, 286 КАС України, ЗУ «Про Національну поліцію», ЗУ «Про дорожній рух», Правилами Дорожнього руху України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про скасування постанови інспектора 1 взводу 4 роти 1 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області старшого лейтенанта поліції Яремчука Антона Вікторовича серії ЕНА №5362926 від 31.07.2025 про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачене ч.1 ст.126 КУпАП, зафіксоване не в автоматичному режимі, - залишити без задоволення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку протягом десяти днів шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Суддя Вінницького міського суду
Вінницької області Костянтин ГУМЕНЮК