Справа № 465/4753/23
Провадження 2-а/465/22/25
Іменем України
08.10.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАС № 7129328 від 07.06.2023 року, -
Позивач звернувся в суд із позовною заявою до відповідача про скасування постанови серії ЕАС № 7129328 від 07.06.2023 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУпАП.
В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 07.06.2023 року о 23 год. 04 хв. на позивача було складено постанову серії ЕАС №7129328 в справі про адміністративне правопорушення щодо накладення на позивача адміністративного стягнення у вигляді адміністративного штрафу в розмірі 340 грн. за порушення п.34 ПДР України, а саме порушення правил вимог розмітки. Вважає, що винесена постанова підлягає скасуванню, адже в даному випадку позивач не вчиняв адміністративного правопорушення, а тому, накладений на нього штраф є незаконним.? При цьому, вказує, що позивача зупинили інспектори патрульної поліції з приводу порушення ПДР, без жодного конфлікту його попередили про те, що нібито позивач порушив ПДР в частині правил дорожньої розмітки. Позивач наполягав на тому, щоб інспектор поліції пред'явив докази порушення, на що позивачу відповіли, що є відповідний відеозапис. На вимогу позивача відеозапису не було представлено, а лише винесено постанову. Зі слів інспектора поліції позивач перетнув подвійну суцільну лінію. Однак, позивач категорично заперечує факт вчинення ним порушення.
При цьому, наполягає, що притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за умови наявності юридичного складу адміністративного правопорушення, в тому числі, встановлення вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними та допустимими доказами. Проте, належних та допустимих доказів вини позивача у вчиненні ним адміністративного правопорушення працівником поліції не представлено.
У поданій позовній заяві позивач звертає увагу на те, що у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винуватості особи, яка притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи. За таких обставин, як стверджується у позові, факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, є недоведеним. А тому, позивач просить визнати оскаржувану постанову протиправною та скасувати її.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 04.09.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.
27.09.2023 року представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що відповідно до оскаржуваної постанови 07.06.2023 року о 23 год. 00 хв. у м. Львові по вул. Шевченка, 365 позивач, керуючи транспортним засобом Seat Leon з державним номерним знаком НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.34 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306.
Інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР України, а саме увімкнення світлового покажчика повороту під час здійснення зміни напрямку руху, тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинки транспортного засобу з дотриманням вимог ч. 3 ст. 35 Закону України «Про Національну поліцію».
Посилаючись на статті 278, 279 КУпАП та положення Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 року, представник відповідача стверджує, що поліцейськими було дотримано процедури підготовки та розгляду справи по факту вчиненого правопорушення. Так, ними було з'ясовано всі необхідні обставини та вирішено питання для початку розгляду справи.
Розгляд справи відбувався в присутності особи, що відповідає пункту 8 Інструкції №1395, з дотриманням вимог пункту 9, а саме було оголошено, яка справа розглядається, водія було ознайомлено з його правами та обов'язками.
Керуючись наданими стороні правами, передбаченими ст.72, ч.3 ст.79 КАС України, відповідачем надано відеозапис з нагрудного відеореєстратора інспектора Управління та реєстратора службового транспортного засобу для підтвердження факту вчинення ОСОБА_1 порушення ПДР та здійснення працівниками поліції адміністративної процедури в рамках чинного законодавства. Як стверджує представник відповідача у поданому відзиві, на записах з відеореєстратора службового транспортного засобу чітко зафіксовано факт вчинення позивачем правопорушення (відеозапис «Backup_20230607_230000_ch1»). З урахуванням наведеного сторона позивача просить у задоволенні позову відмовити повністю.
В судове засідання позивач не з'явився, представником подано клопотання про розгляд справи у його відсутності, позові вимоги підтримує та просить такі задовольнити.
Представник відповідача в судове засідання не з'явилася, однак, у відзиві на позовну заяву просила справу розглядати у її відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог.
Положеннями ч. 2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Судом встановлено, що згідно оскаржуваної постанови серії ЕАС № 7129328 від 07.06.2023 року 07.06.2023 року о 23 год. 00 хв. у м. Львові по вул. Шевченка, 365 водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем Seat Leon, д.н.з. НОМЕР_1 , перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, яка поділяє транспортні потоки протилежних напрямків, чим порушив п.34 ПДР України, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.122 КУпАП.
В судовому засіданні досліджувався відеозапис із відеореєстратора службового автомобіля патрульної поліції та бодікамер працівників поліції, які здійснювали оформлення адміністративних матеріалів відносно ОСОБА_1 , що надані представником відповідача разом з поданням відзиву на позовну заяву. Як встановлено, на відеозаписі з відеореєстратора службового автомобіля поліції чітко зафіксовано момент вчинення адміністративного правопорушення, а саме те, що 07.06.2023 року позивач перетнув подвійну суцільну лінію дорожньої розмітки 1.3, при цьому, перетнувши таку, виїхав на смугу руху, по якій їхав інший транснпортний засіб і водій останнього внаслідок дій позивача змушений був гальмувати та зменшувати швидкість руху (відеозапис «Backup_20230607_230000_ch1», часовий проміжок відтворення файлу 00:10-00:25). У свою чергу, із відеозаписів з нагрудних камер поліцейських вбачається, що позивач після зупинки поліцейськими його транспортного засобу фактично визнав вчинення адміністративного правопорушення, оскільки зазначив, що в темну пору доби не побачив суцільної лінії і загалом думав, що відсутність знаку, який забороняє поворот, дозволяє йому рух в бажаному напрямку (відеофайл clip-1, часовий проміжок відтворення файлу 02:07-02:30). Представленими стороною відповідача відеоматеріалами також підтверджується, що працівники Управління патрульної поліції у Львівській області роз'яснили водію ОСОБА_1 причину зупинки транспортного засобу, суть вчиненого ним правопорушення, його права та провели розгляд справи відповідно до вимог законодавства.
Наведене вказує на те, що версія позивача про відсутність доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП, є неспроможною та підлягає оцінці як обрана позивачем тактика захисту від пред'явленого йому обвинувачення у вчиненні адміністративного правопорушення.
В контексті наведеного суд наголошує, що на наданих представником відповідача в порядку ст.ст. 72, 79 КАС України відеозаписах із службового автомобіля, які безпосередньо досліджені в судовому засіданні, чітко зафіксовано факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Відповідно до диспозиції ч.1 ст.122 КУпАП адміністративним правопорушенням є Перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками.
Відповідно до розділу 34 ПДР України розмітка 1.3 поділяє транспортні потоки протилежних напрямків на дорогах, які мають чотири і більше смуг руху або на ділянках доріг з трьома (2 + 1) смугами. Лінію перетинати забороняється.
Порядок дорожнього руху на території України відповідно до Закону України від 30.06.1993 року № 3353-XII "Про дорожній рух" встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року № 1306 (зі змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Приписами ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" визначено, що учасники дорожнього руху зобов'язані, зокрема знати і неухильно дотримуватись вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам.
Суд вказує, що зазначені представником відповідача обставини повністю підтверджуються дослідженим в судовому засіданні відеозаписом з місця події. Ним повністю спростовуються твердження позивача щодо відсутності доказів вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП.
Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Статтею 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Згідно з ч. 1, ч.2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що вчинення позивачем ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, зафіксовано в оскаржуваній постанові та підтверджується належними та допустимими доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Позивачем не надано суду належних, достатніх та достовірних доказів, які б спростували факти, викладені в оскаржуваній постанові, та факт наявності в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП. Доводи сторони позивача повністю спростовуються дослідженим відеозаписами з відеореєстратора патрульного автомобіля та нагрудних камер поліцейських.
Зважаючи на те, що судом не встановлено належних доказів, що спростовують факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, суд вважає, що постанова у справі про адміністративне правопорушення є правомірною та підстави для її скасування відсутні.
Службові особи відповідача - поліцейські діяли у межах та у спосіб, передбачені чинним законодавством України, а постанова про адміністративне правопорушення серії ЕАС № 7129328 від 07.06.2023 року за формою та змістом відповідає вимогам ст. 283 КУпАП.
Таким чином, притягнення позивача до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення в межах санкції ч. 1 ст. 122 КУпАП у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. відповідає вимогами чинного законодавства.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Враховуючи вищезазначене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАС № 7129328 від 07.06.2023 року задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 229, 241, 246, 262, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕАС № 7129328 від 07.06.2023 року залишити без задоволення.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції в особі Управління патрульної поліції у Львівській області , код ЄДРПОУ - 40108646, м. Львів, вул. Перфецького, 19.
Суддя Величко О.В.