Справа № 465/5571/25
Провадження 2-а/465/203/25
Іменем України
26.09.2025 року м. Львів
Франківський районний суд м. Львова у складі:
головуючого судді Величка О.В.,
з участю секретаря судових засідань Венгринюк О.Р.,
представника позивача Міняйла Я.В.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в режимі відеоконференції адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №5028595 від 20.06.2025 року, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом про скасування постанови серії ЕНА №5028595від 20.06.2025 року. В обґрунтування своїх вимог вказав, що 20.06.2025 року у місті Львові на вул. Науковій, 5 інспектором взводу №2 роти №2 батальйону №2 Управління патрульної поліції у Львівській області Департаменту патрульної поліції Кітом Василем Володимировичем було винесено постанову серії ЕНА № 5028595 від 20.06.2025 року про накладення адміністративного стягнення у справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, якою на ОСОБА_1 накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП.
Згідно фабули оскаржуваної постанови 20.06.2025 року о 20:41:46 в місті Львові на вул. Наукова, 5 водій керував ТЗ із встановленими задніми покажчиками повороту червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010 п. 6.1.5 таблиця 1, чим порушив п.31.4.3 ПДР - керування водієм ТЗ, що має несправності зовнішніх світлових приладів (темної пори доби), з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КУПАП.
Вважає, що постанова серії ЕНА № 5028595 від 20.06.2025 року про вчинення адміністративного правопорушення підлягає скасуванню, оскільки в діях позивача відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КУпАП, а справа відносно нього підлягає закриттю.
Як стверджується у позовній заяві, автомобіль Chevrolet Camaro, д.н.з. НОМЕР_1 , яким на час складення оскаржуваної постанови керував ОСОБА_1 , 28.03.2025 року успішно пройшов державну реєстрацію в установленому порядку. Під час цієї процедури транспортний засіб було оглянуто, перевірено відповідність документів, досліджено ідентифікаційні номери складових частин та здійснено інші заходи, передбачені чинним законодавством України. У результаті було оформлено відповідні реєстраційні документи та видано державні номерні знаки.
З моменту реєстрації жодних змін у конструкцію транспортного засобу позивачем не вносилось і будь-якого переобладнання не проводилось. Позивач неодноразово наголошував на цьому інспектору, однак, ця інформація була проігнорована поліцейським ОСОБА_2 при винесенні оскаржуваної постанови. Також інспектором не було надано жодних об'єктивних доказів, які б підтверджували наявність будь-яких змін у технічному стані автомобіля чи його невідповідність встановленим вимогам.
Крім цього, у поданій позовній заяві наголошується, що інспектором поліції не надано доказів вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП. Це свідчить про винесення постанови з порушенням вимог ст. ст. 278, 279 КУпАП. Також зазначає, що розгляд справи фактично не відбувався, були допущені порушення вимог, передбачені ст. 268 КУпАП. Разом з тим, інспектор виніс оскаржувану постанову без своєчасного, всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин справи.
На переконання позивача, факт первинної реєстрації транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідчить, що вказаний автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов'язковим вимогам правил та нормативів, відомостям Державного реєстру сертифікатів відповідності транспортних засобів, виданих уповноваженими органами або органами із сертифікації та у зв'язку з цим компетентним, уповноваженим органом України було здійснено реєстрацію транспортного засобу.
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів того, що позивач керував транспортним засобом, який переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів, та доказів того, що такий транспортний засіб не є транспортним засобом в заводській комплектації, оскаржувана постанова, як стверджується позивачем, є неправомірною та такою, що підлягає скасуванню. При цьому, останній звертає увагу на те, що обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу. У даному ж випадку доказів винуватості позивача поліцейським не було представлено. А тому, позивач просить визнати оскаржувану постанову протиправною, скасувати її та закрити провадження у справі про притягнення його до адміністративної відповідальності.
Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 23.07.2025 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження у справі.
Представником відповідача подано до суду відзив на позовну заяву. Зазначає, що доводи позивача, які наведені у позовній заяві, не відповідають дійсності та об'єктивній реальності, адже інспектор чітко спостерігав факт допущення позивачем порушення вимог ПДР, а тому, як посадова особа єдиного контролюючого органу у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зобов'язаний був відреагувати на факт вчинення правопорушення, що і було зроблено шляхом зупинення транспортного засобу під керуванням позивача.
Позивач здійснив зупинку свого транспортного засобу та почав вести діалог з працівником поліції. Останній, дотримуючись ст.ст. 278, 279 КУпАП та Інструкції «Про затвердження Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі» № 1395 від 07.11.2015 року, представився, пояснив позивачу причину зупинки та почав з'ясовувати всі необхідні обставини для початку розгляду справи по суті, що зафіксовано на нагрудний відеореєстратор поліцейського.
Враховуючи вищенаведене, беручи до уваги те, що позивач керував транспортним засобом, у якого покажчики повороту були червоного кольору, а не жовтого, як це повинно бути згідно чинного законодавства, інспектор поліції, як стверджується у відзиві на позовну заяву, діючи в межах власної дискреції, керуючись при цьому нормами діючого законодавства, правомірно виніс відносно позивача оскаржувану постанову.
На переконання сторони відповідача, свідоцтво на реєстрацію транспортного засобу є лише офіційним документом, який підтверджує постановку автомобіля на облік, та не може свідчити про те, що такий автомобіль 20.06.2025 року відповідав даним технічних приписів та ДСТУ. Невідповідність нормам ДСТУ встановлена поліцейським, що зафіксовано на відеозаписах. З урахуванням наведеного представник відповідача вважає, що підстав для задоволення позову немає, а тому, просить у такому відмовити.
Представником позивача подано до суду відповідь на відзив. Зазначає, що факт первинної реєстрації транспортного засобу відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу свідчить, що вказаний автомобіль за своїми характеристиками відповідав обов'язковим вимогам правил та нормативів щодо вимог до транспортних засобів. Щодо наданого стороною відповідача відеозапису зазначає, що такий розпочинається з моменту, коли автомобіль перебував у нерухомому стані, а тому, наголошує, що такий відеозапис не може вважатися належним доказом вчинення правопорушення. З огляду на це представник позивача зазначає про необгрунтованість доводів, викладених у відзиві на позовну заяву.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив такі задовольнити, надав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заві та відповіді на відзив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, у відзиві на позовну заяву просив справу розглядати у його відсутності.
Відповідно до ч.3 ст.268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з таких підстав.
Так, згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Як вбачається із оскаржуваної постанови серії ЕНА №5028595 від 20.06.2025 року, складеної інспектором 2 взводу 2 роти 2 батальйону Управління патрульної поліції у Львівській області Кітом В.В., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 20.06.2025 року о 20:41:46 в місті Львів на вул. Наукова, 5 керував ТЗ Chevrolet Camaro, д.н.з. НОМЕР_1 , із встановленими задніми покажчиками повороту червоного кольору, що не відповідає вимогам ДСТУ 3649:2010 п. 6.1.5 таблиця 1, чим порушив п.31.4.3 ПДР, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.121 КУпАП.
Частиною 1 ст. 121 КУпАП передбачена відповідальність за керування водієм транспортним засобом, що має несправності системи гальмового або рульового керування, тягово-зчіпного пристрою, зовнішніх світлових приладів (темної пори доби) чи інші технічні несправності, з якими відповідно до встановлених правил експлуатація його забороняється, або переобладнаний з порушенням відповідних правил, норм і стандартів.
Згідно із п. 31.4.3 ПДР України забороняється експлуатація транспортних засобів згідно із законодавством за наявності таких технічних несправностей і невідповідності таким вимогам, зокрема, кількість, тип, колір, розміщення і режим роботи зовнішніх світлових приладів не відповідають вимогам конструкції транспортного засобу; порушено регулювання фар; не горить лампа лівої фари в режимі ближнього світла; на світлових приладах немає розсіювачів або використовуються розсіювачі і лампи, що не відповідають типу даного світлового приладу; на розсіювачах світлових приладів нанесено тонування або покриття, що зменшує їх прозорість чи світлопропускання.
Позивачем заперечується факт вчинення ним правопорушення, за яке його притягнуто до адміністративної відповідальності, при цьому, представником відповідача докази вини позивача у вчиненні адміністративного правопорушення у постанові про притягнення позивача до відповідальності не зазначені, відеозапису вчиненого правопорушення до відзиву не долучено. Як встановлено в ході розгляду справи, поданий представником відповідача відзив на позовну заяву не містить належних та допустимих доказів вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП. У свою чергу, наданий представником відповідача відеозапис із нагрудних камер працівників поліції не містить підтвердження того, що автомобіль Chevrolet Camaro, д.н.з. НОМЕР_1 , обладнаний червоними покажчиками повороту, адже в момент здійснення відеозапису транспортний засіб перебував у нерухомому стані. Водночас будь-яких записів з відеореєстратора патрульного автомобіля поліції, на якому міг би бути зафіксований рух автомобіля Chevrolet Camaro під керуванням ОСОБА_1 і факт увімкнення покажчиків повороту саме червоного кольору, стороною відповідача суду не представлено. А тому, доказів, які б підтверджували, що на транспортному засобі Chevrolet Camaro, д.н.з. НОМЕР_1 , встановлені задні покажчики повороту червоного кольору і їх під час руху використовував водій ОСОБА_1 немає.
Окрім того суд наголошує, що жодних доказів переобладнання позивачем зовнішніх світлових приладів, за що відповідальність передбачена за вказаною у постанові ч. 1 ст. 121 КУпАП, на автомобілі Chevrolet Camaro, д.н.з. НОМЕР_1 , матеріали справи також не містять.
Відповідно до ст.32 Закону України «Про дорожній рух» переобладнання транспортних засобів, тобто зміна типу або марки (моделі), призначення чи параметрів конструкції транспортних засобів, що перебувають в експлуатації, шляхом установки кабіни, кузова чи їх деталей, спеціального обладнання і номерних агрегатів, не передбачених нормативно-технічною документацією на даний транспортний засіб, повинно відповідати правилам, нормативам і стандартам України. Переобладнання транспортних засобів здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.34 Закону України «Про дорожній рух» державна реєстрація транспортного засобу полягає у здійсненні комплексу заходів, пов'язаних із перевіркою документів, які є підставою для здійснення реєстрації, звіркою і, за необхідності, дослідженням ідентифікаційних номерів складових частин та оглядом транспортного засобу, оформленням і видачею реєстраційних документів та номерних знаків.
Державний облік зареєстрованих транспортних засобів включає в себе процес реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про зареєстровані транспортні засоби та їх власників.
Транспортний засіб Chevrolet Camaro, д.н.з. НОМЕР_1 , пройшов державну реєстрацію, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 від 28.03.2025 року. Відповідно, уповноважений орган ТСЦ МВС провів 28.03.2025 року державну реєстрацію вказаного транспортного засобу, що дало законні підстави ОСОБА_1 використовувати свій автомобіль за його цільовим призначенням.
Доказів переобладнання даного транспортного засобу після державної реєстрації відповідач суду не надав. Крім того, у постанові не міститься конкретизації способу переобладнання: повна заміна фар жовтого кольору на фари червоного кольору, фарбування в червоний колір, наклеювання червоної плівки тощо.
Відповідно до ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Суд звертає увагу на те, що представником відповідача не надано належного чи допустимого доказу вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КУпАП.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За змістом ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне та об'єктивне встановлення обставин справи, вирішення її у точній відповідності до закону.
Відповідно до закріпленого в ст. 62 Конституції України принципу особа вважається невинуватою, доки її вину не буде доведено в законному порядку; ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість; обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У справі "Барбера, Мессеге і Жабардо проти Іспанії" Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 6 грудня 1988 року зазначив, що докази, покладені в основу висновку суду про винність обвинуваченого, мають відповідати як вимогам достатності, так і переконливості.
Обов'язок дотримання принципу презумпції невинуватості відноситься не тільки до судових органів, але й до інших державних установ, таких як поліція (Рішення ЄСПЛ у справі «Дактарас проти Литви» від 24.11.2000 року).
Також Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні тлумачитися на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.
Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов'язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.
У справі «Надточій проти України» Європейський суд з прав людини в своєму рішенні від 15.05.2008 року зазначив, що Уряд України визнав карний кримінально-правовий характер Кодексу України про адміністративні правопорушення (п. 21 рішення).
Крім того, Конституційний Суд України в рішенні від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010 дійшов до висновку, що адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до адміністративної відповідальності ґрунтуються на конституційних принципах та правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні (п. 4.1).
В рекомендації № R (91)1 Комітету Ради Європи Державам-членам стосовно адміністративних санкцій від 13 лютого 1991 року рекомендовано урядам держав-членів керуватися у своєму праві та практиці принципом, згідно з яким обов'язок забезпечення доказів покладається на адміністративний орган влади (принцип 7).
Отже, суд вважає, що зазначені принципи і положення Закону при винесенні постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані, оскільки докази вини позивача в матеріалах справи відсутні.
Згідно вимог ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Складення самої постанови про адміністративне правопорушення не може бути належним та допустимим доказом вчинення особою правопорушення.
Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що адміністративний позов є обґрунтованим, тому постанову серії ЕНА №5028595 від 20.06.2025 року, якою притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП, слід скасувати, а також у відповідності до ст. 286 КАС України закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Разом із тим, стосовно позовної вимоги про визнання постанови щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.121 КУпАП протиправною, суд зазначає, що згідно із ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб'єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено. Таким чином, суд при розгляді справ даної категорії не уповноважений визнавати дії суб'єктів владних повноважень протиправними. Відтак, зазначена вище позовна вимога задоволенню не підлягає.
Судовий збір відповідно до положень ст.ст.132, 139, 143 КАС України підлягає стягненню з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони,яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються зарахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. За таких обставин, з урахуванням задоволення позову суд вважає за необхідне стягнути з відповідача 605 грн. 60 коп. сплаченого позивачем судового збору.
Керуючись ст.ст. 2, 77, 205, 241-246, 255 ,286, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 288, 289, 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Департаменту патрульної поліції про визнання протиправною та скасування постанови серії ЕНА №5028595 від 20.06.2025 року задовольнити частково.
Постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕНА № 5028595 від 20.06.2025 року щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП, скасувати.
Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченої ч.1 ст.121 КУпАП, - закрити.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції на користь ОСОБА_1 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп. судових витрат на відшкодування судового збору.
Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня його проголошення до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складено 01.10.2025 року
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Відповідач: Департамент патрульної поліції, код ЄДРПОУ - 40108646, адреса: м. Київ, вул. Ф. Ернста, 3.
Cуддя Величко О.В.