01 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 754/8892/21
номер провадження 22-ц/824/5192/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: позивач ОСОБА_1 ,
представник позивача ОСОБА_2 ,
представник відповідача ОСОБА_4,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4
на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року /суддя Гринчак О.І./
у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: Служба у справах дітей та сім'ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, про позбавлення батьківських прав, -
У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Деснянського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_3 , просивши позбавити його батьківських прав щодо їхньої спільної дочки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 27 листопада 2023 року позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_3 батьківських прав відносно дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 908,00 грн /т. 2, а.с. 159-168/.
Не погоджуючись із рішенням, представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу. Постановою Київського апеляційного суду від 10.06.2024 рішення скасовано, у позові відмовлено /т. 3, а.с. 1-7/.
Постановою Верховного Суду від 20.11.2024 (провадження № 61-10463св24) апеляційну постанову скасовано, справу направлено на новий апеляційний розгляд /т. 3, а.с. 172-181). Верховний Суд указав, що апеляційний суд не дослідив належним чином факти можливого домашнього насильства, поведінку відповідача щодо виховання дитини, думку ОСОБА_6 та докази, зокрема рішення від 31.08.2023 про обмежувальний припис і постанову від 14.09.2023 за ст. 173-2 КУпАП, що свідчать про неналежну поведінку ОСОБА_3 .
Переглядаючи справу в апеляційному порядку, судом встановлено.
Представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 , звертаючись з апеляційною скаргою, вважав рішення суду першої інстанції незаконним і необґрунтованим через неповне з'ясування обставин, невідповідність висновків фактам і порушення норм матеріального та процесуального права. Він стверджував, що ОСОБА_3 не ухилявся від виконання батьківських обов'язків, періодично перераховував кошти на утримання дочки (1 раз у 2014, 4 у 2016, 2 у 2017, 3 у 2018, 1 у 2019), а заборгованість у 23 976,00 грн (станом на 29.03.2021) погашено 14.02.2022 за рахунок реалізації його квартири. Апелянт указував, що батько брав активну участь у вихованні ОСОБА_6 до 2016 року, про що свідчить довідка дошкільного закладу № 757 (т. 1, а.с. 169), і намагався підтримувати контакт після розриву стосунків із позивачкою у 2012 році, але вона перешкоджала спілкуванню. Заперечував психологічний тиск, пояснюючи релігійні повідомлення бажанням сприяти духовному розвитку дочки, а звинувачення у насильстві вважав недоведеними через відсутність кримінальної відповідальності. Посилався на ст. 164 СК України, яка передбачає, що «мати, батько можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини», але лише за винної поведінки, і практику ЄСПЛ («Хант проти України», заява № 31111/04, 07.12.2006), яка наголошує на збереженні сімейних зв'язків за відсутності загрози дитині. Стверджував, що висновок органу опіки від 02.12.2021 № 102/02/38-7484 не є обов'язковим за ч. 6 ст. 19 СК України, яка дозволяє суду відступити від нього, якщо він «недостатньо обґрунтований, суперечить інтересам дитини», і базується лише на поясненнях позивачки та ОСОБА_6 . Апелянт просив скасувати рішення та відмовити в позові за ст. 376 ЦПК України через недоведеність свідомого нехтування обов'язками.
ОСОБА_1 вважала апеляційну скаргу необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. Вона стверджувала, що ОСОБА_3 після 2012 року не брав участі у вихованні дочки, не цікавився її здоров'ям, освітою чи моральним розвитком, що підтверджується висновком психолога Шубіної Ю.О. (т. 1, а.с. 47) та органу опіки від 02.12.2021. Позивачка вказувала, що відповідач чинив психологічний тиск на ОСОБА_6 , надсилаючи нав'язливі релігійні повідомлення, вів розмови на недоречні теми, ображав матір у присутності дитини, що викликало у дочки тривожність і страх, про що свідчать її пояснення від 09.10.2023 та висновок Міського центру дитини. Вона посилалася на рішення Деснянського районного суду від 31.08.2023 у справі № 754/11139/23 про видачу обмежувального припису щодо ОСОБА_3 і постанову від 14.09.2023 у справі №754/11642/23, якою його визнано винним за ст. 173-2 КУпАП за домашнє насильство щодо позивачки, що також впливало на дитину. Позивачка зазначала, що аліменти сплачувалися нерегулярно, а заборгованість погашено примусово. Вона посилалася на ст. 150 СК України, яка зобов'язує батьків «виховувати дитину в дусі поваги до прав інших людей, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний та моральний розвиток», та ст. 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», яка вимагає враховувати «факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності». ОСОБА_1 підкреслювала, що ОСОБА_6 висловила бажання позбавити батька батьківських прав, що має враховуватися за ст. 171 СК України, яка зазначає, що «дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні спору». Вона просила залишити рішення без змін за ст. 375 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 і ОСОБА_3 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 12.01.2010 (т. 1, а.с. 14). Дитина зареєстрована та проживає з матір'ю за адресою: АДРЕСА_1 , навчається в школі І-ІІІ ступенів №249 Деснянського району, де має позитивну характеристику (т. 1, а.с. 22, 168). Позивачка також характеризується позитивно за місцем роботи в ТОВ «Джівн» (т. 1, а.с. 23-24). Відповідач проживає окремо за адресою: АДРЕСА_2 , і надав характеристику з місця навчання 1996-1999 років (т. 1, а.с. 166).
Заочним рішенням суду від 18.06.2018 у справі № 754/17060/17 з ОСОБА_3 стягнуто аліменти на утримання дочки в розмірі 1 332,00 грн щомісячно, що підлягають індексації (т. 1, а.с. 15-18). Виконавче провадження № НОМЕР_2 відкрито 21.10.2019 (т. 1, а.с. 19).
Станом на 29.03.2021 заборгованість становила 23 976,00 грн (т. 1, а.с. 20), погашена 14.02.2022 через реалізацію квартири відповідача (т. 1, а.с. 242-244).
Також встановлено, що ОСОБА_3 періодично перераховував кошти з 2014 по 2019 роки: 1 раз у 2014, 0 у 2015, 4 у 2016, 2 у 2017, 3 у 2018, 1 у 2019 (т. 1, а.с. 242-244).
Довідка дошкільного закладу №757 підтверджує активну участь ОСОБА_3 у вихованні дочки з 2012 по 2016 роки (т. 1, а.с. 169). Після 2016 року спілкування стало епізодичним.
Встановлено, що ОСОБА_6 з 2019 року перебуває під психологічним супроводом через тривожність і страх перед батьком, що підтверджується висновком психолога Шубіної Ю.О. (т. 1, а.с. 47). Під час опитування 09.10.2023 р. в суді першої інстанції, дитина висловила бажання позбавити батька батьківських прав, вказавши на психологічний тиск, неналежну поведінку та образи матері (т. 1, а.с. 270-272). Висновок органу опіки від 02.12.2021 № 102/02/38-7484 визнав доцільним позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав через ухилення від виховання та психологічний тиск, що підтверджується висновком Міського центру дитини (т. 1, а.с. 214-218).
ОСОБА_1 зверталася до поліції та Служби у справах дітей щодо тиску з боку відповідача (т. 1, а.с. 28-44).
Лист Служби від 07.09.2020 підтверджує проведення бесіди з ОСОБА_3 про недопущення насильства (т. 1, а.с. 46).
ОСОБА_3 звертався до Центру соціальних служб, заявляючи про домашнє насильство з боку позивачки, отримавши направлення № 844 від 13.08.2020 (т. 1, а.с. 201-208).
Рішенням від 31.08.2023 у справі № 754/11139/23 встановлено обмежувальний припис щодо ОСОБА_3 , за постановою від 14.09.2023 у справі № 754/11642/23 ОСОБА_3 визнано винним за ст. 173-2 КУпАП за домашнє насильство (т. 2, а.с. 180-185).
Апеляційним судом взято до уваги вказані обставини справи, враховано поведінку ОСОБА_3 , який, як пояснив його адвокат, не виходів останній рік з ним на зв'язок, оскільки договір не розірвано, ОСОБА_4 продовжує представляти його інтереси.
Також апеляційним судом враховано думку дитини, яка допитувалась в суді першої інстанції 09.10.2023 р. т. 2 а.с. 130 та пояснила, що: «проживає з мамою, тато чинить психологічний тиск, він постійно пише на мене заяви в різні органи, не розумію сенсу його батьківства. В дитинстві неодноразово приходив до мене нетверезий. Повинен був мене везти в садок, прийшов п'яний, позабирав всі телефони. Зараз стосунки погані ми не спілкуємось. Батько не намагається спілкуватись. Востаннє з ним не пам'ятаю коли спілкувалась. Разом ніколи не відпочивали, матеріально не підтримував, не пам'ятаю коли він востаннє телефонував, подарунків від нього на свята жодних не отримувала, участі у житті не приймає взагалі, побачити мене він не виявляє бажання. В 2 чи 3 класі він почав сильно випивати, тоді з'явилось бажання позбавлення прав, оскільки він спілкувався зі мною тільки дізнатись про мати і чим вона займається, моїм життям не цікавився, адекватно не спілкувався. Постійно шле мені повідомлення, пише погані речі про маму, ненормативну лексику, викликає поліцію на те що мене не має вдома. Батьківські обов'язки відносно мене виконує тільки мама.»
Повторний допит дитини судом апеляційної інстанції, з урахуванням вже існуючих обставин справи, визнано недоречним. Зміни у поведінці відповідача щодо спілкування з донькою відсутні.
Також апеляційним судом враховано рішення від 31.08.2023 про обмежувальний припис і постанову від 14.09.2023 за ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ст. 22 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», «при розгляді спорів щодо позбавлення батьківських прав обов'язково беруться до уваги факти вчинення домашнього насильства стосовно дитини або за її присутності».
Доводи апеляційної скарги щодо відсутності кримінального переслідування, відхиляються апеляційним судом, оскільки це не є обов'язковим, а факти щодо домашнього насильства встановлені в ході адміністративного розгляду.
Суд першої інстанції обґрунтовано встановив наявність психологічного тиску відповідачем на дитину, що підтверджено висновком психолога Шубіної Ю.О. , поясненнями ОСОБА_6 та висновком Міського центру дитини, що вказують на тривожність і страх через дії батька, зокрема нав'язливі релігійні повідомлення та образи матері.
Ці факти узгоджуються з п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України, який передбачає позбавлення прав за «ухилення від виконання обов'язків по вихованню дитини» за винної поведінки, як роз'яснено в постанові ВС від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21.
Доводи апелянта про участь у вихованні до 2016 року підтверджуються довідкою дошкільного закладу № 757, але не спростовують епізодичний характер спілкування після 2016 року та відсутність піклування про розвиток ОСОБА_6 .
Позивачка надала докази неналежної поведінки ОСОБА_3 , зокрема судові рішення 2023 року, які свідчать про домашнє насильство, що впливало на дитину.
ОСОБА_6 під час опитування чітко висловила страх і небажання спілкуватися з батьком, що має враховуватися за ст. 171 СК України.
Заперечення проти позову і подача апеляційної скарги не є достатнім доказом інтересу до дитини без інших обставин.
ОСОБА_3 не довів зміни своєї поведінки чи спроб відновити зв'язок із дочкою, враховуючи строки розгляду даної справи.
Висновок органу опіки від 02.12.2021 ґрунтується на доказах, судом першої інстанції вірно оцінено в сукупності з іншими матеріалами за ч. 6 ст. 19 СК України.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч.1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 27 листопада 2023 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: