01 грудня 2025 року
м. Київ
єдиний унікальний номер судової справи 754/14590/23
номер провадження 22-ц/824/9249/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.,
суддівБерезовенко Р.В., Мостової Г.І.,
за участю секретаря судового засідання Єфіменко І.О.,
учасники справи: представник відповідача Дивак В.В. ,
прокурор Артем'єва А.М.,
розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу голови обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району» - ОСОБА_3
на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року /суддя Саламон О.Б./
у справі за позовом заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради до ОСОБА_2 , обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району», ОСОБА_3 про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсними правочинів, повернення земельної ділянки, -
Заступник керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави в особі Київської міської ради звернувся до суду з позовною заявою з вимогою до відповідачів про скасування рішень про державну реєстрацію та визнання недійсними правочинів, повернення земельної ділянки, а саме:
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.10.2015 індексний номер 25665495, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на гараж загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761668880000);
-визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 10.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1810;
-скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.11.2015 індексний номер 25991804, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на гараж загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761668880000);
- визнати недійним правочин щодо передачі ОСОБА_2 у статутний капітал обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Автошанс» нерухомого майна - гаражу загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 , оформлений актом приймання-передачі від 16.08.2016;
- скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2016 індексний номер 31168483, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Автошанс» на гараж загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 761668880000);
- зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Автошанс» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:701:0006 площею 24,3 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - гаражу загальною площею 24,3 кв. м (реєстраційний номер нерухомого майна 761668880000);
- судові витрати покласти на відповідачів, стягнувши їх на користь Київської міської прокуратури.
Рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року позов задоволено.
Ухвалено: скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 28.10.2015 індексний номер 25665495, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_3 на гараж загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761668880000).
Визнати недійсним договір купівлі-продажу гаражу, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , посвідчений 10.11.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курило Я.О. та зареєстрований в реєстрі за № 1810.
Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 10.11.2015 індексний номер 25991804, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за ОСОБА_2 на гараж загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 761668880000).
Визнати недійним правочин щодо передачі ОСОБА_2 у статутний капітал обслуговуючому кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Автошанс» нерухомого майна - гаражу загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 , оформлений актом приймання-передачі від 16.08.2016.
Скасувати рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 31.08.2016 індексний номер 31168483, та здійсненої на його підставі у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права приватної власності за обслуговуючим кооперативом «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Автошанс» на гараж загальною площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер нерухомого майна 761668880000).
Зобов'язати Обслуговуючий кооператив «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «Автошанс» повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради частину земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:701:0006 площею 24,3 кв.м по АДРЕСА_1 , привівши її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - гаражу загальною площею 24,3 кв. м (реєстраційний номер нерухомого майна 761668880000).
Стягнути сплачений судовий збір в сумі 17 446 грн. з Обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району міста Києва «АВТОШАНС», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 на користь Київської міської прокуратури в рівних частинах по 5 815 грн. з кожного. /т. 2 а.с. 168-184/
Не погоджуючись з вказаним рішенням, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову, посилаючись на необґрунтованість висновків суду. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема те, що документи, подані для реєстрації права власності (технічний паспорт та довідка про членство), відповідали вимогам законодавства станом на 2015 рік, а гараж не є самочинним будівництвом, оскільки побудований у 1991 році до створення кооперативу. Також стверджує, що позовна давність сплинула, а вимога про повернення земельної ділянки має розглядатися в порядку господарського судочинства. Посилався на відповідність поданих документів Порядку № 868 від 17.10.2013, відсутність доказів самочинності будівництва та наявність договору оренди земельної ділянки від 15.12.2022.
У відзиві на апеляційну скаргу, поданому представник позивача Винник О.О., зазначає, що рішення суду законне та обґрунтоване, документи для реєстрації були недостатніми, гараж є самочинним, а позовна давність не застосовується через триваюче порушення.
Представник обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району» Дивак В.В. звернувся з клопотанням про відкладення розгляду справи або її зупинення у зв'язку з тим, що вивчаючи матеріали справи та здійснивши запити для витребування додаткових матеріалів він встановив об'єктивні факти, які існували на момент розгляду справи судом, але не були встановлені судом, які дають підстави зробити висновок про необхідність перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами. Вказував, що Кооператив підготував заяву про перегляд рішення суду за нововиявленими обставинами, яку подасть до Деснянського районного суду міста Києва. До заяви про відкладення долучив додатки у копіях: договір про спільну діяльність від 3 квітня 1997року; Акт приймання в експлуатацію закінченого будівництвом об'єкта від 14 квітня 1999 року № 89; розпорядження КМДА Про влаштування платних автостоянок № 1306 вд 19 серпня 1996 р.
Відповідно до ст. 367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Апеляційним судом відхилено клопотання представника апелянта, документи повернуті, оскільки не були предметом розгляду в суді першої інстанції, заявляються як підстава для перегляду за нововиявленими обставинами, яка стосується стадії перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, водночас, роз'яснено, що подача заяви про перегляд за нововияленими обставинами це право сторони.
ОСОБА_3 , ОСОБА_4 в судове засідання не з'явились, про час та дату судового розгляду повідомлені належним чином, тому колегія суддів вважає за можливе розглядати справу за їх відсутності у відповідності до положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників справи, які з'явились у судове засідання, перевіривши наведені в апеляційній скарзі доводи, матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню, а судове рішення залишенню без змін на підставі наступного.
Судом встановлено, що 28.10.2015 державним реєстратором Чуйко Г.Г. зареєстровано право власності ОСОБА_3 на гараж площею 24,3 кв.м на АДРЕСА_1 (реєстраційний номер 761668880000) на підставі технічного паспорту від 29.09.2015 та довідки про членство від 21.10.2015.
10.11.2015 нотаріусом Курило Я.О. зареєстровано право власності ОСОБА_2 на цей гараж за договором купівлі-продажу, а 31.08.2016 нотаріусом Лахно Ю.В. - право власності ОК «Автошанс» на підставі акта приймання-передачі від 16.08.2016.
Рішенням Київської міської ради від 09.12.2021 № 3978/4019 земельну ділянку площею 0,5564 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006) передано в оренду ОК «Автошанс» на 15 років, що підтверджено договором оренди від 15.12.2022. Документи на будівництво гаражу (дозволи, акти прийняття в експлуатацію) відсутні, адреса об'єкту не присвоювалася, а земельна ділянка не надавалася для будівництва. Гараж побудований у 1991 році, ОК «Автошанс» створено 07.11.2014.
Постановляючи оскаржене судове рішення, суд першої інстанції вірно керувався ст. 376 ЦК України про те, що самочинним є будівництво на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, без відповідних документів; ст. 331 ЦК України про набуття права власності на новозбудований об'єкт; ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» про те, що реєстрація засвідчує, а не породжує право власності; п. 49 Порядку № 868 про необхідність документів, що підтверджують право на земельну ділянку та прийняття об'єкта в експлуатацію; ст. 391 ЦК України про усунення перешкод у користуванні майном.
Судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що гараж є самочинним будівництвом через відсутність дозволів на будівництво та виділення земельної ділянки, реєстрація права власності за ОСОБА_3 проведена на основі недостатніх документів (техпаспорт і довідка не є правовстановлюючими), а подальші правочини та реєстрації - недійсні. Вимога про повернення земельної ділянки визнана негаторною, отже, позовна давність не підлягає застосуванню через триваюче порушення.
Доводи апеляційної скарги, зокрема про відповідність документів вимогам 2015 року та відсутність самочинності, не спростовують висновків суду, оскільки технічний паспорт і довідка не замінюють правовстановлюючих документів, а факт побудови гаражу у 1991 році не підтверджений актами прийняття в експлуатацію.
Так, Верховний Суд в постанові від 12.05.2025 переглядаючи справу №910/5343/23 за позовом першого заступника керівника Київської міської прокуратури в інтересах держави до Київської міської ради, ОК «АВТОШАНС» про визнання незаконним та скасування рішення вказаного рішення Київської міськради від 09.12.2021, визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 15.12.2022 та зобов'язання кооперативу повернути територіальній громаді міста Києва в особі Київської міськради земельну ділянку площею 0,5564 га по АДРЕСА_1 , у стані, придатному для її подальшого використання, погодився з висновками судів попередніх інстанцій про незаконність рішення Київської міськради від 09.12.2021 і укладеного на його виконання договору оренди земельної ділянки.
При цьому, Верховний Суд зазначив, що при ухваленні судових рішень судами попередніх інстанцій було враховано встановлені у справі обставини самочинності будівництва зазначеного гаража, зокрема, з огляду на відсутність дозволу власника земельної ділянки на таке будівництво, оскільки ні ОК «АВТОШАНС», ні будь-яким іншим особам спірна земельна ділянка для будівництва не надавалася (п. 5.18).
Крім того, Верховний Суд у справі №910/5343/23 відхилив доводи ОК «АВТОШАНС» про втручання у його право на мирне володіння майном, оскільки поведінка кооперативу у вигляді набуття у власність об'єкта нерухомості на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, не була добросовісною та у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно збудоване нерухоме майно без дотримання визначеного ст. 376 Цивільного кодексу України порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об'єкт самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Києва. У зв'язку з чим відсутні обставини, з якими чинне національне законодавство та практика ЄСПЛ пов'язують порушення прав на мирне володіння майном (п. 5.24).
Зазначене спростовує твердження апелянта про те, що відповідачі є добросовісними набувачами спірного об'єкта нерухомого майна.
Крім того, як вже було зазначено, первинна реєстрація права власності на гараж площею 24,3 кв.м за ОСОБА_3 проведена на підставі технічного паспорту від 29.09.2015 та довідки про прийняття в члени обслуговуючого кооперативу від 21.10.2015 № 37. Водночас, слід зазначити, що технічний паспорт є лише документом, яким оформлюється технічна інвентаризація об'єкта, та який свідчить про фактичний стан нерухомості (площу, поверховість тощо). При цьому, технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації. Довідка, також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об'єкта нерухомості. Також, в матеріалах справи відсутня інформація, що на момент побудови гаража № НОМЕР_1 на АДРЕСА_1 виділялась на законних підставах земельна ділянка для будівництва гаража.
В суді апеляційної інстанції, за поясненнями представника апелянта також повідомлено про те, що рішення буде невиконуваним, оскільки фактично гараж знаходиться на прохідній кооперативу, чим додатково підтверджено, що самовільно збудований гараж не входить до складу земельної ділянки, що надавалась в оренду кооперативу.
Належних та допустимих доказів, які б підтверджували виникнення у ОСОБА_3 прав на вказаний гараж матеріали справи не містять, як і не містять доказів виникнення такого права у ОСОБА_5 , який передав вказане майно ОСОБА_3 . За наявною в матеріалах справи інформацією Департаменту з питань державного архітектурно-будівельного контролю міста Києва від 07.09.2023, департамент не видавав, не реєстрував документів, що дають право на виконання підготовчих/будівельних робіт та не приймав об'єкти будівництва в експлуатацію на земельній ділянці по АДРЕСА_1 . Жодних відомостей про те, що ОСОБА_3 є власником або правонабувачем вказаного гаража або стороною правочину щодо вказаного нерухомого майна, матеріали реєстраційної справи не містять.
Таким чином, документи (технічний паспорт та довідка про прийняття в члени обслуговуючого кооперативу) надані для реєстрації права власності на спірний об'єкт нерухомого майна за ОСОБА_3 не могли бути підставою для державної реєстрації права власності, що вірно встановлено судом першої інстанції.
У свою чергу, державна реєстрація права власності на зазначений об'єкт нерухомого майна проведена за ОСОБА_2 та ОК «АВТОШАНС» на підставі укладених правочинів щодо самочинно збудованого нерухомого майна не змінюють правовий статус нерухомості як самочинно збудованого.
Аналогічні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13, від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц та у постанові Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 916/3200/17 (916/2791/13).
Крім того, у постановах від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, відповідно до якого не допускається набуття права власності на споруджені об'єкти нерухомого майна особою, яка не має права власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлі, споруди, розташовані на відповідній ділянці. Виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди, право власності на об'єкт нерухомого майна набуває той, хто має речове право на земельну ділянку.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 зазначила, що відповідно до ч. 1 ст. 375 Цивільного кодексу України лише власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам. Згідно із ч. 1 ст. 376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.
Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано ст. 376 Цивільного кодексу України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв'язку із здійсненням самочинного будівництва.
Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1174/22 звернула увагу, що ст. 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 «Право власності на землю (земельну ділянку)», тобто правовий режим самочинного будівництва пов'язаний з питаннями права власності на землю. Знаходження на земельній ділянці одного власника об'єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди (постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).
З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у справі № 916/1174/22 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.
Відповідно до висновків Верховного Суду у постанові від 20.02.2024 у справі №910/15124/19 реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу приписів ч. 2 ст. 376 Цивільного кодексу України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного.
Окрім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі №923/196/20 зазначила, що державна реєстрація права власності на об'єкт нерухомого майна не означає виникнення у недобросовісного відповідача права власності на цей об'єкт і припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва. Вказане унеможливлює набуття земельної ділянки під цим об'єктом у неконкурентний спосіб на підставі абз. 2 ч. 2 ст. 134 Земельного кодексу України.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 12.03.2024 у справі № 904/3504/22, належними вимогами, які може заявити власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.
При цьому, згідно висновків викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 та Верховного Суду у постанові від 08.08.2024 у справі № 569/11522/19 належним відповідачем за вимогою про знесення самочинної забудови є особа, за якою зареєстровано право власності на самочинно збудоване майно, та яка фактично використовує земельну ділянку.
З огляду на вказане, державна реєстрація права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна та його подальше відчуження не означає виникнення права власності на цей об'єкт у ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОК «АВТОШАНС» та припинення правового режиму відповідного майна як самочинного будівництва.
Відповідно до ст. 376 Цивільного кодексу України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. У зв'язку з цим доводи скаржника про неможливість виконання рішення суду в частині повернення земельної ділянки шляхом звільнення від споруди - гаражу, з огляду на необхідність застосування реституції, як наслідку визнання недійсними правочинів щодо вказаного майна, є необґрунтованими, оскільки через його самочинність відповідачі не могли набути права власності на таке майно, що виключає можливість подальшого розпорядження ним.
Відхиляються і доводи апеляційної скарги щодо одночасного пред'явлення позову про витребування майна із чужого незаконного володіння (віндикаційний позов) і про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном (негаторний позов).
Так, на думку скаржника позовні вимоги про повернення територіальній громаді міста Києва в особі Київської міської ради частини земельної ділянки з кадастровим номером 8000000000:62:701:0006 площею 24,3 кв.м є вимогами про витребування з чужого володіння, що є віндикаційною позовною вимогою.
В той же час, вимога про приведення земельної ділянки у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - гаража загальною площею 24,3 кв.м за доводами кооперативу є негаторною позовною вимогою.
Відповідно до висновків Верховного Суду, викладених в постанові від 18.01.2023 у справі № 361/1308/19 (щодо розмежування віндикаційного та негаторного позовів), власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (ч. 2 ст. 152 Земельного кодексу України).
У вказаній постанові Верховний Суд зазначив, що віндикація застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребуване від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема, від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою ст. 388 Цивільного кодексу України.
Негаторний позов (ст. 391 Цивільного кодексу України) - це позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном. Позивач за негаторним позовом вправі вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов'язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Означений спосіб захисту спрямований на усунення порушень прав власника, які не пов'язані з позбавленням його володіння майном.
Отже, Верховний Суд в постанові від 18.01.2023 у справі № 361/1308/19 дійшов висновку, що зайняття спірної земельної ділянки з порушенням норм Земельного кодексу України треба розглядати як таке, що не пов'язане з позбавленням володіння порушення права власності держави чи відповідної територіальної громади. У такому разі позовну вимогу про зобов'язання повернути земельну ділянку потрібно розглядати як негаторний позов, який можна заявити впродовж усього часу, допоки триватиме порушення прав законного володільця земельної ділянки.
Як вбачається з матеріалів справи, власником земельної ділянки площею 0,5564 га (кадастровий номер 8000000000:62:701:0006), на якій розташовано самочинно збудований гараж площею 24,3 кв.м, є територіальна громада міста Києва в особі Київської міської ради, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Вказане свідчить про те, що земельна ділянка з власності територіальної громади міста Києва не вибувала.
З огляду на викладене, беручи до уваги вказані висновки Верховного Суду, вимоги прокурора про повернення територіальній громаді спірної частини земельної ділянки з приведенням її у придатний для використання стан шляхом звільнення від споруди - гаража є негаторними (ст. 391 Цивільного кодексу України), оскільки у сукупності спрямовані на усунення перешкод у користуванні та розпорядженні земельною ділянкою, які створені кооперативом внаслідок незаконної реєстрації права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна.
Відхиляються також і доводи апелянта щодо пропуску позовної давності позивачем.
Згідно зі ст. 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов'язане з порушенням суб'єктивного матеріального цивільного права. У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема з позовом про усунення перешкод у розпоряджанні власністю.
Негаторний позов подається у випадках, коли власник має своє майно у володінні, але дії інших осіб перешкоджають йому вільно його використовувати або розпоряджатися ним. Характерною ознакою негаторного позову є його спрямованість на захист права від порушень, не пов'язаних з позбавленням володіння майном, а саме у разі протиправного вчинення іншою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження та користування належним йому майном.
Однією з умов подання такого позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. У даному випадку, здійснення перешкод власнику - територіальній громаді міста в особі Київської міської ради у користуванні та розпорядженні спірною земельною ділянкою шляхом державної реєстрації за ОК «АВТОШАНС» права власності на самочинно збудований об'єкт нерухомого майна, яке розташоване на комунальній земельній ділянці, фактично є інструментом, за допомогою якого кооператив продовжує перешкоджати територіальній громаді реалізувати всі правомочності власника земельної ділянки.
Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного власника комунальної земельної ділянки щодо користування і розпорядження нею, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення (постанови Великої Палати Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц (п. 71), від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц (п. 96), від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц (п. 81), від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (п. 97), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (п. 7.27) та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (п. 74), а також постанова Верховного Суду від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19. При цьому, власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи повернути таку ділянку.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказано, що оскарження незаконного рішення органу державної влади чи місцевого самоврядування спрямоване не на втрату ним юридичної сили, а на захист інтересу в юридичній визначеності на майбутнє. Такий інтерес порушується, допоки існує незаконне рішення (триваюче правопорушення). Тому це рішення можна оскаржити впродовж усього часу тривання порушення зазначеного інтересу. З огляду на викладене, оскарження будь-яких рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, державної реєстрації прав тощо, на підставі яких відбулося порушення прав законного власника майна, можливе протягом усього часу тривання відповідного порушення прав законного власника майна, оскільки їх чинність порушує інтерес у юридичній визначеності.
Отже, вимоги про скасування рішень про реєстрацію права власності, визнання недійсними правочинів, повернення земельної ділянки - є елементом єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного розпорядження спірною земельною ділянкою. До позовів про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження майном позовна давність не застосовується, оскільки негаторний позов може бути пред'явлений позивачем доти, поки існує відповідне правопорушення.
Таким чином, ураховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка зайнята самочинно збудованим нерухомим майном (гаражом площею 24,3 кв.м), беручи до уваги, що порушення прав її законного володільця - Київської міської ради на реалізацію усіх правомочностей власника землі триває, позов може бути пред'явлений упродовж усього часу тривання відповідного порушення інтересів держави та до нього позовна давність не застосовується.
Таким чином, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та містяться на формальних міркуваннях.
Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати покладаються на апелянта.
Керуючись ст.ст. 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -
Апеляційну скаргу голови обслуговуючого кооперативу «Автокооператив по будівництву та експлуатації гаражів, автостоянок для зберігання транспортних засобів громадян Деснянського району» - ОСОБА_3 на рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року - залишити без задоволення.
Рішення Деснянського районного суду міста Києва від 20 лютого 2025 року - залишити без змін.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення.
Головуючий: Судді: