справа №761/40687/25 Головуючий у І інстанції - ОСОБА_1
апеляційне провадження №11-сс/824/8056/2025 Доповідач у ІІ інстанції - ОСОБА_2
27 листопада 2025 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
Головуючий суддя: ОСОБА_2 ,
судді: ОСОБА_3 , ОСОБА_4
за участю секретаря судового засідання: ОСОБА_5
прокурора: ОСОБА_6
підозрюваного: ОСОБА_7
захисника: ОСОБА_8
розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Сватове Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 369-2 КК України, у кримінальному провадженні №22025000000000146 від 11 лютого 2025 року,-
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 листопада 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Не погоджуючись з указаною ухвалою захисник ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити рішення, яким частково відмовити у задоволенні клопотання про продовження запобіжного заходу ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та визначити розмір застави як альтернативний вид запобіжного заходу.
Уважає, що оскаржувана ухвала постановлена за відсутності належних та допустимих доказів, що підтверджували б склад кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_7 , необґрунтованості та нерозумності підозри, недоведеності ризиків, які вказував орган обвинувачення у своєму клопотанні, та недоведеності необхідності обрання саме тримання під вартою за описаних у клопотанні обставин.
Апеляційну скаргу мотивує тим, що заявлені у клопотанні сторони обвинувачення аргументи абсолютно бездоказові, адже жоден із наведених аргументів не свідчить про те, що підозрюваний ОСОБА_7 не буде виконувати покладені на нього процесуальні обов'язки, передбачені КПК України, навпаки підозрюваний системно сприяв у розслідуванні інкримінованого кримінального правопорушення, прибував на всі виклики слідчого, прокурора, брав участь у допитах, при проведенні обшуків та вилученні документів, що підтверджується наявними матеріалами досудового розслідування.
Зазначає, що на другий день після обшуку слідчим було повідомлено про підозру ОСОБА_7 , що вказує про те, що всі документи наявні у слідства, усі обставини проаналізовані та їм надана оцінка слідчого, у зв'язку з чим у ОСОБА_7 як немає наміру на спотворення речей, так і фізичного доступу до них, оскільки всі документи у слідчого.
Вказує, що органом досудового розслідування допитано всіх свідків, враховано їх покази у своїх версіях та позиціях, а отже ризик незаконного впливу на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні нічим не підтверджений.
На переконання захисника, стороною обвинувачення не доведено жодного ризику, який би давав підстави для застосування виняткового та найтяжчого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Зауважує, що все обґрунтування повідомлення про підозру зводиться до опису вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_11 , а не ОСОБА_12 , і зрозуміти з повідомлення про підозру роль ОСОБА_12 у злочині та які саме дії останній вчинив не представляється можливим, так як така інформація просто відсутня.
При цьому, у доданих до клопотання документах, зокрема в листах оперативних працівників (щодо виконання доручення слідчого) розписана роль кожного з учасників протиправних дій, крім ролі ОСОБА_13 , де відносно останнього просто зазначено його анкетні дані та те, що він є братом ОСОБА_14 .
Наголошує, що жодна з негласних слідчих (розшукових) дій не проведена відносно ОСОБА_13 ; жодна особа з числа лікарів госпіталю не повідомлена про підозру; жодний висновок ВЛК з числа осіб, які допитані в якості свідків у кримінальному провадженні, не скасований, а тому є діючим і цілком законним; відсутні будь-які висновки експертиз, які б підтвердили відсутність діагностованих захворювань у військовослужбовців; грошові кошти, які начебто передавав свідок, були вилучені у ОСОБА_14 .
На підставі викладеного вважає, що органом досудового розслідування не було надано жодного доказу, який би підтверджував сам факт вчинення інкримінованих злочинів саме ОСОБА_15 , а всі докази свідчать про правопорушення, вчинені ОСОБА_11 .
На думку сторони захисту, застосування більш м'якого запобіжного заходу цілком і повністю забезпечить і без того належну процесуальну поведінку ОСОБА_7 .
Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення підозрюваного ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_8 , які підтримали апеляційну скаргу, думку прокурора ОСОБА_6 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як убачається з матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Служби безпеки України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №22025000000000146 від 11 лютого 2025 року за підозрою ОСОБА_7 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 369-2 КК України.
Досудовим розслідуванням установлено, що ОСОБА_16 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, залучив до своєї протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на виконання загального злочинного умислу сприяв незаконній діяльності ОСОБА_16 шляхом пошуку та консультації «клієнтів» щодо протиправного та безпідставного визнання військовослужбовців ЗСУ такими, які придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, визнання такими, які непридатні для військової служби військовослужбовцями ЗСУ, та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб.
Так, ОСОБА_7 діючи на виконання вказівок ОСОБА_16 та за попередньою змовою з іншими невстановленими на теперішній час особами, сприяв здійсненню перешкоджання законній діяльності в/ч НОМЕР_1 та в/ч НОМЕР_2 шляхом визнання військовослужбовців ОСОБА_17 та ОСОБА_18 такими, що придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, з подальшим переведенням останніх до ІНФОРМАЦІЯ_2», тим самим знизивши бойову здатність вказаних підрозділ до виконання завдань по відсічі збройної агресії рф проти України.
03 березня 2025 року близько 13 год. 28 хв. ОСОБА_16 , на виконання загального злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи месенджер Telegram, зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_17 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується останній.
У подальшому, 06 березня 2025 року близько 18 год. 00 хв., перебуваючи на адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25, у кав'ярні «Коста», ОСОБА_16 зустрівся із ОСОБА_17 , в ході зустрічі з яким повідомив порядок, умови та можливості, якими володіє останній щодо незаконного впливу на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я з метою виключення військовослужбовців з військового обліку на підставі визнання таких осіб непридатними до військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Окрім того, ОСОБА_16 11 березня 2025 року близько 18 год. 30 хв. з використанням месенджеру Telegram, зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_5 , повідомив ОСОБА_17 про можливість незаконного та безпідставного отримання останнім придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, при цьому висунувши незаконну вимогу останньому у передачі неправомірної вигоди у розмірі 15 000 доларів США з метою впливу на прийняття вищевказаного рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я.
У подальшому, слідуючи заздалегідь розробленому злочинному плану, направленому на безпідставне отримання ОСОБА_17 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3», 13 березня 2025 року ОСОБА_16 разом з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами сприяли отриманню направлення на госпіталізацію ОСОБА_17 до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_16 19 березня 2025 року о 08 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 11, ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб, передав ОСОБА_16 , а останній отримав частину суми неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 249 395 гривень). Після чого в цей же день ОСОБА_17 , за сприяння ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, не маючи для цього відповідних медичних показань, госпіталізований до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, у відповідності до вимог ОСОБА_16 26 квітня 2025 року о 11 год. 45 хв., перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, ОСОБА_17 передав ОСОБА_16 , а останній отримав частину суми неправомірної вигоди у розмірі 4 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 167 880 гривень) за безпідставне визнання ОСОБА_17 таким, який придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3».
У подальшому, за результатами протиправних умисних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_16 та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, направлених на здійснення незаконного впливу на прийняття рішень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я, ОСОБА_17 відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0602-0733-3692-3 від 02 червня 2025 року на підставі статті 17б, 64в, 78в, 23в, 52в, 78в графи ІІ розкладу хвороби визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Окрім того, за результатами вищевказаної протиправної діяльності ОСОБА_17 на підставі розпорядження ГШ ЗСУ від 08 червня 2025 року №168 переведений із окремого кулеметного взводу НОМЕР_7 стрілецького батальйону (в/ч НОМЕР_2 ) з місцем дислокації АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2» з місцем дислокації м. Київ. При цьому ОСОБА_17 немає вад здоров'я, які стали б підставою для визнання останнього таким, що придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_16 23 червня 2025 року об 11 год. 45 хв., перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, ОСОБА_17 , передав ОСОБА_16 , а останній отримав останню частину суми неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 208 400 гривень) за безпідставне отримання ОСОБА_17 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3».
Разом з тим, задля реалізації свого злочинного умислу, направленого на перешкоджання законній діяльності в/ч НОМЕР_2 , 12 червня 2025 року близько 15 год. 00 хв., перебуваючи на адресою: АДРЕСА_4 , ОСОБА_16 зустрівся із ОСОБА_18 , в ході зустрічі з яким повідомив порядок, умови та можливості, якими володіє останній щодо незаконного впливу на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я з метою отримання ОСОБА_18 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, при цьому висунувши незаконну вимогу останньому у передачі неправомірної вигоди у розмірі 15 тисяч доларів США з метою впливу на прийняття вищевказаного рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я.
У подальшому, слідуючи заздалегідь розробленому злочинному плану, направленому на безпідставне отримання ОСОБА_18 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3», 26 червня 2025 року ОСОБА_16 разом з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами сприяли отриманню направлення на госпіталізацію ОСОБА_18 до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Після чого, 30 червня 2025 року, за сприяння ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, не маючи для цього відповідних медичних показань, госпіталізований до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_16 01 липня 2025 року близько 15 год. 15 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Лобановського, 18, ОСОБА_18 передав ОСОБА_16 , а останній отримав частину суми неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 209 250 гривень), після чого протиправна діяльність останнього була припинена співробітниками органу досудового розслідування.
Окрім того, відповідно до примітки статті 369-2 КК України особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, є особи, визначені у пункті 1, підпункті «а» пункту 2 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», а також службові особи, визначені у частині четвертій статті 18 цього Кодексу.
Відповідно до підпункту «г» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктами, на яких поширюється дія цього Закону, є військові посадові особи Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України та інших утворених відповідно до законів військових формувань, крім військовослужбовців строкової військової служби, курсантів вищих військових навчальних закладів, курсантів вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, курсантів факультетів, кафедр та відділень військової підготовки, особовий склад штатних військово-лікарських комісій.
Досудовим розслідуванням установлено, що не пізніше лютого 2025 року, точний час досудовим розслідуванням не встановлений, у ОСОБА_16 виник злочинний умисел, направлений на організацію схеми протиправного та безпідставного визнання військовослужбовців ЗСУ такими, що придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони з подальшим переведенням таких військовослужбовців із військових частин, які безпосередньо виконують бойові завдання по відсічі збройної агресії рф проти України, до тилових військових частин ЗСУ, визнання військовослужбовців ЗСУ такими, що непридатні для військової служби, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави.
Зокрема встановлено, що ОСОБА_16 з метою реалізації свого злочинного умислу, направленого на визнання військовослужбовців ЗСУ такими, що придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони з подальшим переведенням таких військовослужбовців із військових частин, які безпосередньо виконують бойові завдання по відсічі збройної агресії рф проти України, до тилових військових частин ЗСУ, визнання військовослужбовців ЗСУ такими, що непридатні для військової служби, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, залучив до своєї протиправної діяльності громадянина України ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який на виконання загального злочинного умислу сприяв незаконній діяльності ОСОБА_16 шляхом пошуку та консультації «клієнтів» щодо протиправного та безпідставного визнання військовослужбовців ЗСУ такими, які придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, визнання такими, які непридатні для військової служби військовослужбовцями ЗСУ, та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб.
Так, ОСОБА_7 , діючи на виконання вказівок ОСОБА_16 та за попередньою змовою з іншими невстановленими на теперішній час особами, сприяв визнанню військовослужбовців ОСОБА_17 та ОСОБА_18 такими, що придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони з подальшим переведенням останніх до ІНФОРМАЦІЯ_2», шляхом отримання непридатності для військової служби військовослужбовцями ЗСУ, та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави
03 березня 2025 року близько 13 год. 28 хв. ОСОБА_16 на виконання свого злочинного умислу, діючи з корисливих мотивів, перебуваючи у невстановленому досудовим розслідуванням місці, використовуючи месенджер Telegram, зареєстрований на номер мобільного телефону НОМЕР_3 , зателефонував ОСОБА_17 на номер мобільного телефону НОМЕР_4 , яким користується останній.
У подальшому, 06 березня 2025 року близько 18 год. 00 хв., перебуваючи на адресою: м. Київ, вул. Преображенська, 25, у кав'ярні «Коста», ОСОБА_16 зустрівся із ОСОБА_17 , в ході зустрічі з яким повідомив порядок, умови та можливості, якими володіє останній щодо незаконного впливу на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я з метою виключення військовослужбовців з військового обліку на підставі визнання таких осіб непридатними до військової служби відповідно до висновку військово-лікарської комісії.
Окрім того, ОСОБА_16 11 березня 2025 року близько 18 год. 30 хв. з використаннням месенджеру Telegram, зареєстрованого на номер мобільного телефону НОМЕР_5 , повідомив ОСОБА_17 про можливість незаконного та безпідставного отримання останнім придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, при цьому висунувши незаконну вимогу останньому у передачі неправомірної вигоди у розмірі 15 000 доларів США з метою впливу на прийняття вищевказаного рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я.
У подальшому, слідуючи заздалегідь розробленому злочинному плану, направленому на безпідставне отримання ОСОБА_17 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3», 13 березня 2025 року ОСОБА_16 разом з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами сприяли отриманню направлення на госпіталізацію ОСОБА_17 до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_16 19 березня 2025 року о 08 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Максима Кривоноса, 11, ОСОБА_17 в присутності ОСОБА_7 та інших невстановлених на даний час досудовим розслідуванням осіб передав ОСОБА_16 , а останній отримав частину суми неправомірної вигоди у розмірі 6 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 249 395 гривень). Після чого в цей же день ОСОБА_17 за сприяння ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, не маючи для цього відповідних медичних показань, госпіталізований до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Окрім того, у відповідності до вимог ОСОБА_16 26 квітня 2025 року об 11 год. 45 хв., перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, ОСОБА_17 передав ОСОБА_16 , а останній отримав частину суми неправомірної вигоди у розмірі 4 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 167 880 гривень) за безпідставне визнання ОСОБА_17 таким, котрий придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3».
У подальшому за результатами протиправних умисних дій ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, направлених на здійснення незаконного впливу на прийняття рішень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я, ОСОБА_17 відповідно до довідки військово-лікарської комісії №2025-0602-0733-3692-3 від 02 червня 2025 року на підставі статті 17б, 64в, 78в, 23в, 52в, 78в графи ІІ розкладу хвороби визнаний придатним до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони. Окрім того, за результатами вищевказаної протиправної діяльності ОСОБА_17 на підставі розпорядження ГШ ЗСУ від 08 червня 2025 року №168 переведений із окремого кулеметного взводу НОМЕР_7 стрілецького батальйону (в/ч НОМЕР_2 ) з місцем дислокації АДРЕСА_3 до ІНФОРМАЦІЯ_2» з місцем дислокації м. Київ. При цьому ОСОБА_17 немає вад здоров'я, які стали б підставою для визнання останнього таким, що придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони.
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_16 23 червня 2025 року об 11 год. 45 хв., перебуваючи на території ІНФОРМАЦІЯ_2» за адресою: м. Київ, вул. Госпітальна, 18, ОСОБА_17 передав ОСОБА_16 , а останній отримав останню частину суми неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 208 400 гривень) за безпідставне отримання ОСОБА_17 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3».
Разом з тим, 12 червня 2025 року близько 15 год. 00 хв., задля реалізації свого злочинного умислу, направленого на визнання військовослужбовців ЗСУ такими, що придатні до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони з подальшим переведенням таких військовослужбовців із військових частин, які безпосередньо виконують бойові завдання по відсічі збройної агресії рф проти України, до тилових військових частин ЗСУ, визнання військовослужбовців ЗСУ такими, що непридатні для військової служби, шляхом одержання неправомірної вигоди для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави, перебуваючи на адресою: м. Київ, вул. Лобановського, 18, ОСОБА_16 зустрівся із ОСОБА_18 , в ході зустрічі з яким повідомив порядок, умови та можливості, якими володіє останній щодо незаконного впливу на прийняття рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я з метою отримання ОСОБА_18 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони, при цьому висунувши незаконну вимогу останньому у передачі неправомірної вигоди у розмірі 15 тисяч доларів США з метою впливу на прийняття вищевказаного рішення посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_2» та медичними працівниками закладів охорони здоров'я.
У подальшому, слідуючи заздалегідь розробленому злочинному плану, направленому на безпідставне отримання ОСОБА_18 придатності до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони та переведення останнього для проходження військової служби у ІНФОРМАЦІЯ_3», 26 червня 2025 року ОСОБА_16 разом з ОСОБА_7 та іншими невстановленими на теперішній час досудовим розслідуванням особами сприяли отриманню направлення на госпіталізацію ОСОБА_18 до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Після чого 30 червня 2025 року за сприяння ОСОБА_16 , ОСОБА_7 та інших невстановлених на теперішній час досудовим розслідуванням осіб, не маючи для цього відповідних медичних показань, госпіталізований до 75 реабілітаційного центру в/ч НОМЕР_6 за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, у відповідності до вимог ОСОБА_16 01 липня 2025 року близько 15 год. 15 хв., перебуваючи за адресою: м. Київ, вул. Лобановського, 18, ОСОБА_18 передав ОСОБА_16 , а останній отримав частину суми неправомірної вигоди у розмірі 5 000 доларів США (що згідно курсу Національного Банку України становило 209 250 гривень), після чого протиправна діяльність останнього була припинена співробітниками органу досудового розслідування.
01 липня 2025 року ОСОБА_7 затриманий на підставі пункту 2 частини першої статті 208 та пункту 6 частини першої статті 615 КПК України.
02 липня 2025 року ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушення, передбачених частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 369-2 КК України.
03 липня 2025 року ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва до підозрюваного ОСОБА_7 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 2 місяці в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 вересня 2025 року.
У подальшому, ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва продовжено строк тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_7 , без визначення розміру застави в межах строку досудового розслідування, тобто до 02 жовтня 2025 року.
25 вересня 2025 року до Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в м. Сватове Луганської області, громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 369-2 КК України, у кримінальному провадженні №22025000000000146 від 11 лютого 2025 року.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року клопотання слідчого в особливо важливих справах 4 відділу 1 управління досудового розслідування Головного слідчого управління Служби безпеки України ОСОБА_10 , погоджене прокурором Офісу Генерального прокурора ОСОБА_6 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задоволено частково.
Продовжено підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, тобто до 28 листопада 2025 року, включно, в межах строку досудового розслідування, без визначення розміру застави.
Постановляючи ухвалу про продовження підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя виходив з того, що відомості, які дають підстави обґрунтовано підозрювати ОСОБА_7 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень, підтверджуються відповідними даними, отриманими в ході досудового розслідування та долученими до матеріалів клопотання у сукупності.
Крім того, обґрунтованість підозри вже була предметом судового розгляду та будь-яких доказів на спростування вказаної обґрунтованості сторонами кримінального провадження не надано.
Також, слідчий суддя врахував, що ризики, які були підставою для застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, не зменшилися та продовжують існувати.
Слідчий суддя, взявши до уваги тяжкість покарання у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , дані, що характеризують особу підозрюваного, а також з огляду на суспільну небезпечність самого кримінального правопорушення, у вчиненні якого він підозрюється, та його наслідків, дійшов висновку, що підозрюваний, перебуваючи на волі, може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Таким чином, даних про наявність підстав для скасування ОСОБА_7 запобіжного заходу або його зміни на менш м'який, ніж тримання під вартою, слідчим суддею при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки не спростовано існування в кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України.
З висновками слідчого судді, викладеними в оскаржуваній ухвалі, колегія суддів погоджується, з огляду на наступне.
Відповідно до положень частини першої статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення в порядку статті 199 КПК України, слідчий суддя повинен з'ясувати всі обставини, з якими пов'язана можливість застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою та умови, за яких таке продовження можливе.
Згідно частини третьої статті 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити:
1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою;
2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
За змістом частини першої статті 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та продовження строків тримання під вартою щодо особи міститься і в положеннях статей 177, 178, 183 КПК України.
Предметом апеляційного оскарження є ухвала слідчого судді, яка переглядається, виходячи з тих обставин кримінального провадження, які існували на день її постановлення.
Так, під час судового розгляду слідчий суддя з'ясував, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, підтверджується на даному етапі розслідування достатньою сукупністю даних, долучених до матеріалів клопотання.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_7 з інкримінованими йому кримінальними правопорушеннями підтверджується наявними у кримінальному провадженні доказами, сукупність яких дає підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень є обґрунтованою та вже була предметом судового розгляду при вирішенні питання про застосування та продовження строку дії запобіжного заходу.
Колегією суддів досліджено доводи клопотання слідчого щодо обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про тримання ОСОБА_7 під вартою, та встановлено, що для закінчення досудового розслідування необхідно виконати ряд слідчих та процесуальних дій, вказаних у клопотанні слідчого.
Перевіряючи доводи клопотання на предмет продовження існування ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на свідків та інших учасників у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Даних про наявність підстав для скасування запобіжного заходу або його зміни на більш м'який, ніж тримання під вартою, у тому числі з підстав, наведених захисником, при розгляді клопотання не встановлено та стороною захисту не доведено наявність виняткових обставин, які б не враховувались при прийнятті рішення попереднім слідчим суддею щодо визначення ОСОБА_7 саме такого виду запобіжного заходу, оскільки захисником не спростовано існування у кримінальному провадженні ризиків, визначених частиною першою статті 177 КПК України, вказаних у клопотанні слідчого.
Відповідно до вимог статті 178 КПК України у сукупності з вищезазначеними обставинами, слідчий суддя врахував тяжкість кримінального правопорушення, в якому підозрюється ОСОБА_7 , характер інкримінованих підозрюваному злочинів, що вчинені в умовах воєнного стану, мотив та спосіб вчинення кримінальних правопорушень, які мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретних осіб, а і для суспільства в цілому, наявністю реальних ознак справжнього суспільного інтересу, який, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистості, дані про особу підозрюваного, та дійшов обґрунтованого висновку про те, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не здатні запобігти ризикам, які зазначені у клопотанні слідчого.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
У справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторно вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Колегія суддів уважає, що таке обмеження права ОСОБА_7 на свободу не суперечить положенням статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки по справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
З урахуванням указаного, на думку колегії суддів, слідчий суддя дійшов правильного висновку про необхідність продовження ОСОБА_7 виняткового запобіжного заходу, оскільки встановлені судом обставини свідчать про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, які не зменшилися з часу застосування та продовження щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та жоден із більш м'яких запобіжних заходів, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти таким ризикам.
З наведеного вбачається, що слідчим суддею враховано обставини справи у сукупності з даними про особу підозрюваного, які вказують на можливість останнього вчиняти дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України, у зв'язку з чим ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який, на думку колегії суддів, у сукупності з існуючими ризиками, особою підозрюваного, тяжкістю злочинів та їх наслідками, є обґрунтованим, та підстав для обрання ОСОБА_7 іншого запобіжного заходу, не пов'язаного з позбавленням волі, колегія суддів не вбачає.
При цьому, продовживши підозрюваному ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя обґрунтовано не визначив розмір застави, з огляду на положення частини четвертої статті 183 КПК України, згідно якої під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-1, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України.
Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість повідомленої ОСОБА_7 підозри колегія суддів уважає безпідставними, оскільки наведені у клопотанні дані, виклад яких зроблено з посиланням на матеріали кримінального провадження, свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною першою статті 114-1, частиною другою статті 28, частиною п'ятою статті 27, частиною третьою статті 369-2 КК України.
Враховуючи те, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на вищенаведені дані, у колегії суддів наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення винуватості чи її відсутності у особи за вчинення злочину, доведення чи не доведення винуватості особи, з метою досягнення таких висновків, які необхідні суду при постановленні вироку, а з тією метою, щоб визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського Суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» №42310/04 від 21 квітня 2011 року, «Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства» №12244/86, №12245/86, №12383/86 від 30 серпня 1990 року, «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 28 жовтня 1994 року та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити це правопорушення.
Більш того, у пункті 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» №35615/06 від 13 листопада 2007 року Європейський Суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності із статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі були, по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Крім того, колегія суддів враховує правову позицію Європейського Суду з прав людини, викладену у рішенні за скаргою «Ферарі-Браво проти Італії», відповідно до якої затримання та тримання особи під вартою, безумовно, можливе не лише у випадку доведеності факту вчинення злочину та його характеру, оскільки така доведеність сама по собі і є метою досудового розслідування, досягненню цілей якого і є тримання під вартою.
У відповідності до змісту статті 368 КПК України, питання щодо наявності чи відсутності події та складу кримінального правопорушення в діянні, винуватості особи в його вчиненні, у тому числі наявності або відсутності умислу в діях особи, вирішуються судом під час ухвалення вироку, тобто на стадії судового провадження.
Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, доведеність його винуватості, у тому числі правильність кваліфікації його дій, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, а дослідження та оцінка доказів, встановлення наявності або відсутності події та складу кримінального правопорушення, та достатності доказів для доведеності винуватості особи, відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
З урахуванням наведеного, посилання апелянта на те, що все обґрунтування повідомлення про підозру зводиться до опису вчинення кримінального правопорушення саме ОСОБА_11 , а не ОСОБА_12 , і зрозуміти з повідомлення про підозру роль ОСОБА_12 у злочині та які саме дії останній вчинив не представляється можливим, так як така інформація просто відсутня; у доданих до клопотання документах, зокрема в листах оперативних працівників (щодо виконання доручення слідчого) розписана роль кожного з учасників протиправних дій, крім ролі ОСОБА_13 , де відносно останнього просто зазначено його анкетні дані та те, що він є братом ОСОБА_14 ; жодна з негласних слідчих (розшукових) дій не проведена відносно ОСОБА_13 ; жодна особа з числа лікарів госпіталю не повідомлена про підозру; жодний висновок ВЛК з числа осіб, які допитані в якості свідків у кримінальному провадженні, не скасований, а тому є діючим і цілком законним; відсутні будь-які висновки експертиз, які б підтвердили відсутність діагностованих захворювань у військовослужбовців; грошові кошти, які начебто передавав свідок, були вилучені у ОСОБА_14 , а також, що органом досудового розслідування не було надано жодного доказу, який би підтверджував сам факт вчинення інкримінованих злочинів саме ОСОБА_15 , а всі докази свідчать про правопорушення, вчинені ОСОБА_11 , колегія суддів уважає передчасними, оскільки дослідження та оцінка доказів відноситься до стадії судового розгляду по суті та не вирішується на стадії досудового розслідування.
На даному етапі провадження, слідчий суддя у відповідності до вимог процесуального закону обґрунтовано обмежився виключно питанням визначення причетності ОСОБА_7 до вчинення інкримінованих йому кримінальних правопорушень та дійшов висновку про вірогідність та достатність доказів його причетності для застосування обмежувальних заходів.
Доводи захисника про те, що органом досудового розслідування не доведено наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, є безпідставними, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість обрання виключного запобіжного заходу у виді тримання під вартою, при цьому врахував дані про особу підозрюваного, дослідив належним чином всі матеріали провадження та навів в ухвалі мотиви, з яких прийняв відповідне рішення.
Сукупність зібраних доказів та матеріалів судового провадження на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі є достатньою для продовження щодо підозрюваного запобіжного заходу.
Інші доводи апеляційної скарги висновків слідчого судді не спростовують.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законну та обґрунтовану ухвалу, колегією суддів апеляційної інстанції не встановлено.
За таких обставин у їх сукупності, ухвала слідчого судді суду першої інстанції відповідно до вимог статті 370 КПК України є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому колегія суддів не вбачає підстав для її скасування.
Керуючись статтями 176-178, 183, 199, 376, 407, 418, 422 КПК України, Київський апеляційний суд у складі колегії суддів, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_9 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2025 року - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий ОСОБА_2
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_4