Справа № 757/38331/25-к Слідчий суддя ОСОБА_1
Провадження № 11-сс/824/7973/2025 Доповідач в суді ІІ інстанції ОСОБА_2
25 листопада 2025 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
та секретаря судового засідання ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року про арешт майна у кримінальному провадженні №42024000000001144 від 15.10.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України,
Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року задоволено клопотання слідчого відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_11 , про арешт майна.
Накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході затримання в порядку ст. 208, 615 КПК України підозрюваного ОСОБА_7 під час особистого огляду, а саме на:
- мобільний телефон мобільний телефон OnePlus 7T Pro IMEI (sim1) НОМЕР_1 , IMEI (sim2) НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв'язку з номером мобільного телефону НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Iphone 11 в чорному силіконовому чохлі (пароль власник не надав); мобільний телефон TECNO в пластиковому прозором чохлі; флеш-накопичувач чорного кольору з номером НОМЕР_4 , зошит в клітинку з написом «Notebook» та зображенням собаки з чорновими записами ОСОБА_7 , блокнот в шкіряній обкладинці чорного кольору з чорновими записами ОСОБА_7 , які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
- грошові кошти в сумі 2100 доларів США, які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, представник ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу.
Обґрунтовує доводи апеляційної скарги тим, що стороною обвинувачення до клопотання не долучено жодного належного доказу на підтвердження значення вилученого у ОСОБА_7 майна в якості речових доказів та їх відповідність критеріям, визначеним ст.98 КПК України.
Вказує, що згідно пояснень ОСОБА_7 мобільний телефон OnePlus 7T Pro IMEI (sim1) НОМЕР_1 , IMEI (sim2) НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв'язку з номером мобільного телефону НОМЕР_3 (без пароля) належить його брату, який забув його за місцем мешкання підозрюваного ОСОБА_7 .
Крім того, представник апелянта зазначає, що арешт, належних дружині підозрюваного, грошових коштів жодним чином не виправдовує потреби досудового розслідування, оскільки вони не підпадають під критерій визначений ст.170 КПК України, а саме не належать підозрюваному.
Відповідно до вимог ч. 2, 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді подається протягом п'яти днів з дня її оголошення. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
З урахуванням наведеного, оскільки 29.08.2025 оскаржувану ухвалу постановлено без участі власника майна, копію ухвали представника власника майна отримав 06.10.2025, а апеляційну скаргу подав до суду 06.10.2025, відтак, колегія суддів вважає, що строк на апеляційне оскарження підлягає поновленню.
Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу з наведених у ній підстав, думку прокурора ОСОБА_12 , який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвалу слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін.
Як вбачається із матеріалів судового провадження, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42024000000001144 від 15.10.2024 за підозрою ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_9 у вчиненні ними кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Досудовим розслідування встановлено, що ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у період з 09.06.2025 по 17.07.2025 займав посаду заступника начальника 2 відділу Управління стратегічних розслідувань в Херсонській області Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України.
Так, у період з січня 2025 року по липень 2025 року заступник начальника 2 відділу УСР в Херсонській області ДСР Національної поліції України ОСОБА_8 , діючи за попередньою змовою групою осіб із старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_7 та оперуповноваженим 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час працівникам правоохоронного органу, реалізовуючи свій злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, діючи умисно, з корисливих мотивів, усвідомлюючи протиправність своїх дій та їх правові наслідки, знехтували вимогами чинного законодавства з метою особистого незаконного збагачення, розробили та втілили у життя злочинну схему з одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_13 за непритягнення останнього до кримінальної відповідальності, у зв'язку з чим підозрюються у тяжкому корупційному кримінальному правопорушенні, вчиненому за наступних обставин.
У період займання посади у заступника начальника 2 відділу УСР в Херсонській області ДСР Національної поліції України у ОСОБА_8 , старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_7 та оперуповноваженого 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_9 та інших невстановлених досудовим розслідування працівників правоохоронного органу, виник злочинний умисел, спрямований на одержання на постійній основі від громадян неправомірної вигоди за невжиття заходів щодо притягнення їх до встановленої законодавством відповідальності.
На виконання спільного злочинного умислу, ОСОБА_8 із залученням старшого оперуповноваженого в особливо важливих справах 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_7 та оперуповноваженого 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_9 та інших підпорядкованих працівників 2 відділу УСР в Херсонській області ДСР Національної поліції України здійснювали збір інформації щодо осіб, які займались протиправною діяльністю у сфері незаконного обігу наркотичних засобів та могли бути підозрюваними за вказаними фактами, з одночасним виділенням серед них громадян, яким останні могли висловити вимогу про надання ним неправомірної вигоди за непритягнення їх до встановленої законодавством відповідальності.
Отримана інформація передавалась невстановленому працівнику правоохоронного органу, який забезпечував внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та початок досудового розслідування, а також організовував отримання стосовно вищевказаної категорії громадян, дозволів на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, а також обшуків, проведення яких в подальшому доручалось оперативним працівникам 2-го відділу УСР в Херсонській області ДСР Національної поліції України.
При цьому, з метою досягнення злочинного умислу, направленого на протиправне збагачення, ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 разом з іншими невстановленими працівниками правоохоронного органу, отримавши докази причетності громадян до вчинення кримінальних правопорушень у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, перед початком проведення обшуку, ознайомлювали осіб з зібраними доказами їх протиправної діяльності та висловлювали останнім вимогу про негайне надання ним неправомріної вигоди. У випадку її отримання усіма учасниками проводився формальний обшук, за результатами якого складався протокол, без внесення до нього заборонених до обігу наркотичних речовин, а отримані злочинним шляхом кошти розподілялись між учасниками механізму протиправного отримання грошових коштів.
Так, слідчим управлінням Головного управління Національної поліції в Херсонській області (далі - СУ ГУНП в Херсонській області) 18.01.2025 за фактом незаконного придбання, зберігання з метою збуту, а також незаконного збуту наркотичного засобу, розпочато досудове розслідування кримінального провадження № 12025230000000086 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, оперативне супроводження у якому доручено співробітникам 2-го відділу УСР в Херсонській області ДСР Національної поліції України.
Під час здійснення заходів, спрямованих на встановлення осіб, причетних до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, у невстановлений у ході досудового розслідування час, але не пізніше 09.06.2025, заступнику начальника 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_8 , старшому оперуповноваженому в особливо важливих справах 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_7 та оперуповноваженому 2 відділу УСР в Херсонські області ДСР НПУ ОСОБА_9 та іншим невстановленим на даний час працівникам правоохоронного органу достеменно стало відомо, що на території домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_3 здійснює діяльність, пов'язану із незаконним вирощуванням наркотичних речовин.
У цей час у ОСОБА_8 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інших невстановлених на даний час працівників правоохоронного органу, виник спільний злочинний умисел спрямований на одержання від ОСОБА_13 неправомірної вигоди за не виявлення наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу та не ініціювання питання щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Згідно наявного умислу, перед проведення обшуку за місцем вирощування наркотичного засобу, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повинні були продемонструвати ОСОБА_13 наявність у них доказів його протиправної діяльності та висунути вимогу останньому про необхідність надання ним неправомірної вигоди за непритягнення його до встановленої законом відповідальності.
На виконання спільного злочинного умислу, діючи на підставі ухвали слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 15.07.2025 (справа №487/4762/25) 17.07.2025 приблизно о 07 год. 24 хв. співробітники УСР в Херсонській області ДСР НПУ ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , разом із слідчим СУ ГУНП в Херсонській області ОСОБА_14 , прибули за місцем проживання ОСОБА_13 за адресою: АДРЕСА_2 , для проведення обшуку його домоволодіння.
Під час проведення обшуку ОСОБА_7 та ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленими працівниками правоохоронного органу, з метою схиляння ОСОБА_13 до надання неправомріної вигоди, на мобільному телефоні ОСОБА_9 продемонстрували йому відеозапис, на якому зафіксовано як ОСОБА_13 здійснював полив рослин вилучених з обігу за адресою: АДРЕСА_1 . При цьому вказані особи повідомили, що питання уникнення притягнення до кримінальної відповідальності за вказані дії вирішується з ними, на місці.
Продовжуючи реалізацію наявного спільного злочинного умислу, спрямованого на одержання неправомірної вигоди, діючи за попередньою змовою з ОСОБА_8 та невстановленими працівниками правоохоронного органу, в цей же день 17.07.2025 приблизно о 08 год. 33 хв. співробітники УСР в Херсонській області ДСР НПУ ОСОБА_7 та ОСОБА_9 разом із ОСОБА_13 для проведення обшуку, прибули за місцем його реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 .
При цьому, з метою досягнення спільного із ОСОБА_8 та іншими невстановленими на даний час працівниками правоохоронного органу злочинного умислу, направленого на протиправне збагачення, ОСОБА_7 та ОСОБА_9 діючи умисно, з корисливих мотивів перед початком проведення обшуку, висунули ОСОБА_13 вимогу про необхідність надання їм неправомірної вигоди у розмірі 4500 доларів США за невиявлення в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу та не ініціювання питання щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Усвідомлюючи те, що у разі ненадання ОСОБА_7 та ОСОБА_9 неправомірної вигоди у визначеній ним сумі, він не зможе уникнути негативних для себе наслідків, ОСОБА_13 вимушений був погодитись на вимогу останніх щодо надання ним неправомріної вигоди, про що ОСОБА_7 та ОСОБА_9 повідомили ОСОБА_8 .
У цей же день, 17.07.2025 приблизно 09 год. 00 хв. ОСОБА_15 , ОСОБА_7 разом з ОСОБА_13 за вказівкою ОСОБА_8 прибули до перехрестя вулиць Чорноморська та Севастопольска у м. Херсоні, де під час особистої зустрічі ОСОБА_8 додатково повідомив ОСОБА_13 про необхідність надання неправомірної вигоди, а також роз'яснив подальший порядок проведення слідчих дій, у разі її надання, який полягав у тому, що під час проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 слідчим не будуть вилучені жодні речі, а ОСОБА_13 не буде притягнуто до кримінальної відповідальності.
Отримавши остаточну згоду від ОСОБА_13 на надання неправомірної вигоди, ОСОБА_8 разом з ОСОБА_9 та ОСОБА_13 на автомобілі «CitroenBerlingo» VIN код НОМЕР_5 приїхали до адреси: АДРЕСА_3 , що знаходиться поряд із фактичним місцем мешкання ОСОБА_13 , після чого ОСОБА_8 наказав останньому принести їм грошові кошти, які він має надати в якості неправомірної вигоди.
Забравши зі свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_2 грошові кошти сумі 4500 доларів США ОСОБА_13 повернувся до автомобіля «CitroenBerlingo» VIN код НОМЕР_5 , де його чекали ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , після чого всі втрьох проїхали за адресою: АДРЕСА_4 .
Перебуваючи у салоні автомобіля «CitroenBerlingo» VIN код НОМЕР_5 біля буд. 59 по вул. Севастопольська у м. Херсон, ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_9 наказав ОСОБА_13 залишити грошові кошти в сумі 4500 доларів США під бронежилетом, що лежав на задньому сидінні вказаного автомобіля.
На виконання протиправної вказівки ОСОБА_8 , ОСОБА_13 залишив грошові кошти в сумі 4500 доларів США під бронежилетом, що лежав на задньому сидінні вказаного автомобіля.
Таким чином, ОСОБА_8 діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_9 , ОСОБА_7 та іншими невстановленими працівниками правоохоронного органу, реалізуючи злочинний план, спрямований на одержання неправомірної вигоди групою осіб, перебуваючи у салоні автомобіля «CitroenBerlingo» біля буд. 59 по вул. Севастопольська у м. Херсон, будучи службовою особою, яка займає відповідальне становище, використовуючи надану їм владу та службове становище, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого збагачення, одержав для себе та третіх осіб від ОСОБА_13 неправомірну у сумі 4500 доларів США, що згідно з курсом Національного банку України на 17.07.2025 становило 188 158 (сто вісімдесят вісім тисяч сто п'ятдесят вісім) грн. 05 коп., за не виявлення в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 наркотичних засобів, що знаходяться у незаконному обігу та не ініціювання питання щодо притягнення останнього до кримінальної відповідальності за вчинення правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів.
Після чого, у невстановленій в ході досудового розслідування дату та місці, ОСОБА_8 розподілив частину здобутих грошових коштів між ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та іншими невстановленими на даний час працівниками Національної поліції України.
31.07.2025 о 07 год. 03 хв. ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , затримано в порядку статей 208, 615 КПК України за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
31.07.2025 ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Так, в ході затримання в порядку ст. 615 КПК України 31.07.2025 ОСОБА_7 за адресою: Одеська область, м. Південне, вул. Горбатка, біля буд. 8 в ході його особистого огляду вилучено його мобільний телефон мобільний телефон OnePlus 7T Pro IMEI (sim1) НОМЕР_1 , IMEI (sim2) НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв'язку з номером мобільного телефону НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Iphone 11 в чорному силіконовому чохлі (пароль власник не надав); мобільний телефон TECNO в пластиковому прозором чохлі; флеш-накопичувач чорного кольору з номером НОМЕР_4 , зошит в клітинку з написом «Notebook» та зображенням собаки з чорновими записами ОСОБА_7 , блокнот в шкіряній обкладинці чорного кольору з чорновими записами ОСОБА_7 .
Постановою слідчого від 01.08.2025 зазначені речі визнано речовими доказами у кримінальному провадженні.
Крім того, в ході затримання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_5 , в ході його особистого огляду вилучено грошові кошти в сумі 2100 доларів США, які є власністю підозрюваного ОСОБА_7 .
01.08.2025 слідчий відділу Управління Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , за погодженням із прокурором другого відділу другого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_12 , засобами поштового зв'язку подав до суду клопотання про арешт майна у кримінальному провадженні.
29.08.2025 ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва накладено арешт на тимчасово вилучене майно в ході затримання в порядку ст. 208, 615 КПК України ОСОБА_7 під час особистого огляду, а саме на: мобільний телефон мобільний телефон OnePlus 7T Pro IMEI (sim1) НОМЕР_1 , IMEI (sim2) НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв'язку з номером мобільного телефону НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Iphone 11 в чорному силіконовому чохлі (пароль власник не надав); мобільний телефон TECNO в пластиковому прозором чохлі; флеш-накопичувач чорного кольору з номером НОМЕР_4 , зошит в клітинку з написом «Notebook» та зображенням собаки з чорновими записами ОСОБА_7 , блокнот в шкіряній обкладинці чорного кольору з чорновими записами ОСОБА_7 , які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні.
- грошові кошти в сумі 2100 доларів США, які належать підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.
З такими висновками слідчого судді суду першої інстанції погоджується і колегія суддів апеляційної інстанції.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки відповідно до ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі «Іатрідіс проти Греції» [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-II). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі «Антріш проти Франції», від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та «Кушоглу проти Болгарії», заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
У кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов'язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на цій стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред'явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків.
Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
За правилами ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 ч. 2 цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до частини п'ятої статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.
Як встановлено під час апеляційного розгляду, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст.ст. 131-132, 170-173 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на вищевказане майно, з тих підстав, що воно у встановленому законом порядку визнане речовими доказами у межах кримінального провадження та відповідає критеріям, передбаченим ст. 98 КПК України.
Враховуючи, що слідчим суддею першої інстанції ретельно перевірено майно, на яке слідчий просив накласти арешт і його відношення до матеріалів кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для накладення арешту на тимчасово вилучене майно в ході затримання в порядку ст. 208, 615 КПК України ОСОБА_7 під час його особистого огляду, а саме на: мобільний телефон мобільний телефон OnePlus 7T Pro IMEI (sim1) НОМЕР_1 , IMEI (sim2) НОМЕР_2 , з сім картою оператора мобільного зв'язку з номером мобільного телефону НОМЕР_3 (без пароля); мобільний телефон Iphone 11 в чорному силіконовому чохлі (пароль власник не надав); мобільний телефон TECNO в пластиковому прозором чохлі; флеш-накопичувач чорного кольору з номером НОМЕР_4 , зошит в клітинку з написом «Notebook» та зображенням собаки з чорновими записами ОСОБА_7 , блокнот в шкіряній обкладинці чорного кольору з чорновими записами ОСОБА_7 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.
Крім цього, слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог статей 131-132, 170-173 КПК України, перевіривши наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, задовольнив клопотання слідчого про накладення арешту на майно, а саме грошові кошти в сумі 2100 доларів США, які належать підозрюваному ОСОБА_7 з метою забезпечення можливої конфіскації майна та недопущення його відчуження, позаяк зазначені обставини підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України могли мати місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю даних та доказами, тобто, існують обґрунтовані підстави підозрювати його у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, санкція якої передбачає, у тому числі, конфіскацію майна, а тому існує обґрунтований ризик відчуження, приховання чи знищення майна задля запобігання можливої конфіскації, у разі в майбутньому доведеності висунутого обвинувачення.
Зважаючи на викладене та встановлені під час здійснення досудового розслідування обставини, спростовуються доводи представника апелянта про те, що клопотання слідчого та додані до нього матеріали не містять обставин та посилань на належні та допустимі докази, які б обґрунтовували підозру того, що власник майна може приховати, сховати, знищити, пошкодити або відчужити майно.
Посилання представника власника майна на невідповідність арештованого майна критеріям речових доказів є безпідставними, оскільки встановлені слідчим суддею фактичні обставини кримінального правопорушення у даному кримінальному провадженні містять сукупність підстав та розумних підозр вважати, що на даному етапі досудового розслідування є підстави для обґрунтованого висновку, що вищевказане майно може містити відомості, які можуть бути використані як докази факту та обставин вчинення кримінального правопорушення, а отже відповідає ознакам речових доказів, зазначеним в ст. 98 КПК України, що згідно ч. 3 ст. 173 КПК України дає підстави для його арешту як речових доказів з метою збереження.
З огляду на положення ч. 2, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке має ознаки речового доказу, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто є його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.
Будь-яких негативних наслідків від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження на даному етапі досудового розслідування, які можуть суттєво позначитися на інтересах власників майна чи інших осіб, колегією суддів не встановлено.
Незастосування в даному випадку заходу забезпечення кримінального провадження може призвести до знищення доказів у провадженні і таким чином позбавить реалізацію мети досудового розслідування та дотримання завдання арешту майна, передбаченого ч. 1 ст. 170 КПК України.
Доводи апеляційної скарги про те, що вилучені, під час затримання ОСОБА_7 в ході його особистого огляду, грошові кошти в сумі 2100 доларів США, належать дружині підозрюваного, колегією суддів відхиляються, оскільки не спростовують правильність висновків слідчого судді на даному етапі досудового розслідування про наявність підстав для арешту тимчасово вилученого майна, оскільки незастосування арешту даного майна, може призвести до його приховування, пошкодження, знищення чи відчуження.
Колегія суддів звертає увагу, що слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх належності і допустимості, достатності та взаємозв'язку, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, чи існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення, яка може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
Вказані доводи представника апелянта і є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, що підлягають перевірці і встановленню у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування та розгляду справи в суді по суті.
Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що слідчий суддя, накладаючи арешт, діяв у спосіб та у межах діючого законодавства, а тому доводи представника власника майна стосовно незаконності ухвали слідчого судді колегія суддів вважає непереконливими.
Колегією судів не встановлено порушень слідчим суддею положень ст.ст. 170, 172-173 КПК України, які б слугували підставою для її скасування.
Ухвала слідчого судді відповідає вимогам ч. 5 ст. 173, 372 КПК України та містить у собі підстави та мотиви прийнятого рішення.
З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що слідчим суддею рішення прийнято у відповідності до вимог закону, слідчий суддя при розгляді клопотання з'ясував всі обставини, з якими закон пов'язує можливість накладення арешту на майно, а тому ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 407, 418, 422 КПК України, колегія суддів,
постановила:
Поновити представнику ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року.
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 29 серпня 2025 року - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя ________________ ОСОБА_16
Судді:
ОСОБА_17 ____________