29 жовтня 2025 року
справа № 370/2604/18
провадження № 22-ц/824/10471/2025
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
судді-доповідача: Музичко С.Г.,
суддів: Болотова Є.В., Сушко Л.П.
при секретарі: Яхно П.А.
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Таскомбанк»
відповідачі : ОСОБА_1 , ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року, постановлене під головуванням судді Косенко А.В. у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
ПАТ «ТАСКОМБАНК» звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за Кредитним договором № ТКФ 06.06.2013 194-2016у розмірі 3 512 037 грн. 84 коп.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 31.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством «ТАСКОМКАНК» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони було укладено Кредитний договір про надання кредитних коштів № ТКФ 06.06.2013 194-2016.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. на умовах платності та строковості.
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, кінцевий строк повернення кредиту встановлено датою - 30 травня 2026 року. Позичальник зобов'язаний повертати кредит за ануїтетним графіком платежів, який визначено в Додатку №1 до Кредитного договору.
Відповідно до п.3.2 Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником, виходячи із встановленої процентної ставки у розмірі 30,00% річних.
Доказом надання кредитних коштів/траншів Позивачем є Меморіальний ордер №60978939 від 31.05.2016р. Це свідчить про повне виконання Позивачем умов Кредитного Договору.
Разом з тим, відповідно до п. 3.9. Кредитного договору встановлено, що Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) дострокової сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом разом з усіма передбаченими договором обов'язковими платежами у разі невиконання зобов'язання щодо своєчасності сплати частини кредиту чи сплати нарахованих відсотків.
Відповідно до пункту 6.3 Кредитного договору сторони визначили, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків та/або інших платежів, визначених Договором та Графіком згідно Додатку №1 до кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредитних коштів Банк має право вимагати, а Позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.4.1. Кредитного договору - в разі порушення Позичальником обов'язків передбачених пп 5.2.10, п. 5.2.11, п 5.2.12, п. 5.2 Кредитного договору, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, процентна ставка за Кредитним договором встановлюється у розмірі 30% річних.
Згідно п. 6.8. Кредитного договору - в разі порушення Позичальником обов'язків передбачених пп 5.2.13, п. 5.2.14, п. 5.2 Кредитного договору, процентна ставка за Кредитним договором встановлюється у розмірі 30% річних.
21 червня 2018 року АТ «ТАСКОМБАНК» було спрямовано на адресу Відповідача Вимогу про дострокове погашення заборгованості №4893/09-1. Зазначеною Вимогою від 21.06.2018 року ОСОБА_1 було надано строк для її виконання - протягом 30 днів з дати отримання.
Станом на 29.05.2018 року, ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов'язань, в результаті чого, у останнього виникла заборгованість перед АТ «ТАСКОМБАНК», яка станом на 29.05.2018 року становить 3 512 037,84 грн., яка складається: з: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 2 401 550,00 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 950 888,20 грн; пеня на суму простроченої заборгованості за період з 28.05.2017 по 28.05.2018 - 159 599,64 грн.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 31.05.2016 року було укладено Договір поруки № Т 11.09.2014 П 194-2016, поручителем виступила ОСОБА_2 . Як визначено в пп.2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2 Договору поруки, - Відповідач 2 прийняв обов'язок повної відповідальності за виконання/невиконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору та несе відповідальність в тому ж порядку, розмірі, з урахуванням всіх змін і доповнень як це визначено для Позичальника в тому числі і у разі збільшення зобов'язань. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов'язання повністю як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.
Відповідно до п.3.2 Договору поруки - відповідальність поручителя виникає як у випадку часткового невиконання зобов'язання Позичальником, так і при невиконання в цілому.
Згідно п.6.11 Договору поруки сторони встановили, що поручитель відповідає за цим Договором і у разі збільшення розміру зобов'язань позичальника за Кредитним договором, виконання якого забезпечено даним Договором поруки. Зміна розміру, порядку, строку іа розміру зобов'язаннь Позичальника за Кредитним договором автоматично змінює обсяг, порядок, строк та розмір зобов'язання поручителя за цим договором та не погребує внесення змін та доповнень до цього Договору поруки.
21 червня 2018 року АТ «ТАСКОМБАНК» було спрямовано на адресу Відповідача 2 Вимогу про дострокове погашення заборгованості №4892/09-1. Зазначеною Вимогою від 21.06.2018 року ОСОБА_2 було надано строк для її виконання - протягом 30 днів з дати отримання.
Однак, незважаючи на те, що строк для виконання Вимог від 21.06.2018 року сплинув, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 продовжують ухилятися від їх виконання, чим порушують законні права та інтереси АТ «ТАСКОМБАНК», що стало підставою для звернення Позивача до суду за захистом своїх прав.
А тому позивач просив суд:
Солідарно стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії: НОМЕР_1 виданий Макарівським РС Управлінням ДМС України у Київській області іпн: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії: НОМЕР_3 виданий Макарівським РВ ГУ МВС України у Київській області іпн: НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, Ідентифікаційний код юридичної особи:09806443 - заборгованість за кредитним договором №ТКФ 069.06.2013 194-2016 від 31.05.2016 року в сумі 3 512 037,84.
Солідарно стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії: НОМЕР_1 виданий Макарівським РС Управлінням ДМС України у Київській області іпн: НОМЕР_2 та ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , паспорт серії: НОМЕР_3 виданий Макарівським РВ ГУ МВС України у Київській області іпн: НОМЕР_4 на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» 01032, м. Київ, вул. С. Петлюри, 30, Ідентифікаційний код юридичної особи:09806443 - суму сплаченого судового збору в сумі 52 680,57.
Рішенням Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - заборгованість за кредитним договором №ТКФ 069.06.2013 194-2016 від 31.05.2016 року в сумі 3 512 037,84.
Солідарно стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» - суму сплаченого судового збору у розмірі 52 680,57.
Не погоджуючись із рішенням суду ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що позивач не доводив та, відповідно, не довів, що у позичальника та поручителя достроково виник обов'язок сплатити заборгованість за кредитним договором відповідно до його умов. Матеріали справи не містять доказів вручення такої вимоги позичальнику та/або поручителю та того, що відповідачі протягом 30 днів з дня отримання досудової вимоги не виконали її, а тому для позичальника достроково настав обов'язок з повернення усієї суми кредиту. Несправедливими є положення договору про споживчий кредит, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за обслуговування кредиту, і це є підставою для визнання таких положень недійсними. Нікчемність і, відповідно, недійсність з моменту укладення кредитного договору його умов щодо сплати позичальником комісії (за надання фінансового інструменту, за надання кредитних ресурсів, за обслуговування кредитної заборгованості), має наслідком здійснення перерахунку усіх складових заборгованості, які стягує банк. А отже наданий Банком розрахунок заборгованості є некоректним, а позовні вимоги не доведеними.
ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення суду скасувати, постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги вказує, що в односторонньому порядку відсоткової ставки банк скаржницю не повідомляв, свою згоду на такі дії вона не надавала, жодних документів з цього приводу не підписувала. Матеріали справи не містять доказів її згоди на збільшення розміру процентної ставки. Враховуючи те, що позов подано 07.09.2018 року, суд першої інстанції не мав підстав задовольняти його в частині стягнення солідарно з мене суми заборгованості оскільки порука була припиненою з 01.08.2017 року. В матеріалах справи містяться копії Вимог про виконання зобов'язання на ім'я ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , проте доказів вручення таких вимог матеріали справи не містять.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача зазначає, що незважаючи на те, що строк для виконання Вимог від 21.06.2018 року сплинув, відповідачі продовжують ухилятися від їх виконання, чим порушують законні права та інтереси АТ «ТАСКОМБАНК», що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх прав. Право на звернення за захистом до суду є безумовним і кредитор може вимагати дострокового повернення кредиту, зокрема, шляхом пред'явлення позову до суду. У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги.
В судовому засіданні представник ОСОБА_3 проти апеляційної скарги заперечував, просив залишити без задоволення.
ОСОБА_4 в судовому засіданні апеляційну скаргу підтримав, просив її задовольнити.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, про місце, дату та час розгляду справи повідомлялася належним чином.
Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи підтверджено, що АТ «Таскомбанк» вимогами за вих. №4893/09-1 від 21.06.2019 року, вих. №4892/09-1 від 21.06.2018 року, повідомив відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про наявність заборгованості за Кредитним договором та про необхідність дострокового повернення кредиту. Однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Судом встановлено, що 31.05.2016 року між Публічним акціонерним товариством «ТАСКОМКАНК» з однієї сторони та ОСОБА_1 з другої сторони було укладено Кредитний договір про надання кредитних коштів № ТКФ 06.06.2013 194-2016.
Відповідно до п. 2.1. Кредитного договору, Відповідачу було надано кредитні кошти в сумі 2 500 000,00 (два мільйони п'ятсот тисяч) грн. 00 коп. на умовах платності та строковості.
Відповідно до п. 2.2. Кредитного договору, кінцевий строк повернення кредиту встановлено датою - 30 травня 2026 року. Позичальник зобов'язаний повертати кредит за ануїтетним графіком платежів, який визначено в Додатку №1 до Кредитного договору.
Відповідно до п.3.2 Кредитного договору проценти за користування кредитними коштами сплачуються позичальником, виходячи із встановленої процентної ставки у розмірі 30,00% річних.
Доказом надання кредитних коштів/траншів Позивачем є Меморіальний ордер №60978939 від 31.05.2016р. Це свідчить про повне виконання Позивачем умов Кредитного Договору.
Разом з тим, відповідно до п. 3.9. Кредитного договору встановлено, що Банк має право вимагати від позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту) дострокової сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом разом з усіма передбаченими договором обов'язковими платежами у разі невиконання зобов'язання щодо своєчасності сплати частини кредиту чи сплати нарахованих відсотків.
Відповідно до пункту 6.3 Кредитного договору сторони визначили, що у випадку прострочення Позичальником строків сплати відсотків та/або інших платежів, визначених Договором та Графіком згідно Додатку №1 до кредитного договору, а також прострочення строків повернення кредитних коштів Банк має право вимагати, а Позичальник зобов'язується сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно сплаченої суми за кожний день прострочення.
Згідно п. 6.4.1. Кредитного договору - в разі порушення Позичальником обов'язків передбачених пп 5.2.10, п. 5.2.11, п 5.2.12, п. 5.2 Кредитного договору, відповідно до вимог ст. 611 ЦК України, процентна ставка за Кредитним договором встановлюється у розмірі 30% річних.
Згідно п. 6.8. Кредитного договору - в разі порушення Позичальником обов'язків передбачених пп 5.2.13, п. 5.2.14, п. 5.2 Кредитного договору, процентна ставка за Кредитним договором встановлюється у розмірі 30% річних.
Встановлено, що 31.05.2016 року було укладено Договір поруки № Т 11.09.2014 П 194-2016, поручителем виступила ОСОБА_2 . Як визначено в пп.2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.6, 2.2 Договору поруки, - Відповідач 2 прийняв обов'язок повної відповідальності за виконання/невиконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору та несе відповідальність в тому ж порядку, розмірі, з урахуванням всіх змін і доповнень як це визначено для Позичальника в тому числі і у разі збільшення зобов'язань. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов'язання повністю як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.
Відповідно до п.3.2 Договору поруки - відповідальність поручителя виникає як у випадку часткового невиконання зобов'язання Позичальником, так і при невиконання в цілому.
Згідно п.6.11 Договору поруки сторони встановили, що поручитель відповідає за цим Договором і у разі збільшення розміру зобов'язань позичальника за Кредитним договором, виконання якого забезпечено даним Договором поруки. Зміна розміру, порядку, строку та розміру зобов'язань Позичальника за Кредитним договором автоматично змінює обсяг, порядок, строк та розмір зобов'язання поручителя за цим договором та не погребує внесення змін та доповнень до цього Договору поруки.
Відповідно до Заяви - договір №449285 на відкриття поточного рахунку від 26.05.2016 року ОСОБА_1 відкрив поточний рахунок № НОМЕР_5 у валюті гривня.
З матеріалів справи вбачається, що на підставі заяви ОСОБА_1 від 31.05.2016 року та меморіального ордеру №60978939 від 31.05.2016 року, АТ «ТАСКОМБАНК» перерахував на рахунок № НОМЕР_5 останнього згідно Кредитного договору № ТКФ 06.06.2013 194-2016 - 2 500 000,00 (два мільйона п'ятсот тисяч) грн.
Матеріалами справи підтверджено, що кредитні кошти позичальник ОСОБА_1 отримав і відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору № ТКФ 06.06.2013 194-2016 від 31.05.2016 року за період з 31.05.2016 року по 29.05.2018 року частково погашав кредит (а.с.6).
Факт отримання коштів позичальником ОСОБА_1 підтверджується випискою по особовому рахунку № НОМЕР_5 за період з 31.05.2016 по 29.05.2018 року.
Також, відповідач не заперечив факт отримання ним коштів.
В подальшому, внаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов'язань щодо повернення кредитних коштів, утворилась заборгованість, яка станом на 29.05.2018 року становить 3 512 03 7,84 грн., яка складається з: заборгованість по тілу кредиту (в т.ч. прострочена) 2 401 550,00 грн; заборгованість по відсоткам (в т.ч. прострочені) 950 888,20 грн; пеня на суму простроченої заборгованості за період з 28.05.2017 по 28.05.2018 - 159 599,64 грн.
Вказана заборгованість підтверджується виписками по особовим рахункам ОСОБА_1 за період з 31.05.2016 по 29.05.2018 року та розрахунком представника позивача, який не спростований відповідачами.
Відповідно до п.3.9 Кредитного договору, Банк має право вимагати від Позичальника (незалежно від настання строку погашення кредиту), в тому числі достроково, сплати у повному обсязі заборгованості за кредитом та/або процентів за користування ним, та/або сум неустойки та інших платежів, передбачених цим Договором при настанні будь-якої з наступних обставин:
- позичальник не виконав у строк (затримав сплату) свої обов'язки по сплаті частини кредиту та/або сплаті процентів за користування кредитом, передбачених цим Договором, щонайменше за один календарний місяць;
- подано позов про визнання недійсним у повному обсязі чи в частині та/або неукладеним Кредитного договору та/або договорів забезпечення виконання Позичальником зобовлязань за Кредитним договори;
- порушення інших умов Кредитного договору, договору іпотеки/застави, договору поруки (у разі наявності) або в інших випадках, передбачених чинним законодавством України та Кредитним договором.
Про необхідність дострокової сплати кредиту, процентів за користування ним, та/або сум неустойки з указаних вище підстав Банк своєю вимогою письмово попереджає Позичальника не менше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до вчинення необхідних дій по примусовому стягненню коштів. Сторони дійшли згоди, що датою, з якої починається перебіг строку отримання вимоги, є дата, зазначена на квитанції пошти, що надається Банку відділенням зв'язку при надісланні рекомендованого листа (вимоги) або дата, зазначена в повідомленні, яке отримане Позичальником особисто у Банку (п.3.9. Кредитного договору).
Згідно п.5.1. Договору поруки у випадку невиконання Боржником будь-яких зобов'язань за Основним договором або невиконання зобов'язань у строки, визначені Основним договором, Кредитор звертається з письмовою вимогою на адресу Поручителя, зазначену в ст. 7 Договору поруки та копію надсилає Боржнику.
Згідно п.5.3. Договору поруки, поручитель не пізніше 5 (п'яти) робочих днів з дати відправлення вимоги Кредитором (п.5.1. ст.5 Договору Поруки) зобов'язаний погасити суму у розмірі, визначеному у вимозі. Крім того, Поручитель, незалежно від направлення вимоги від Кредитора, повинен здійснити погашення заборгованості за Основним договором в разі прострочення його виконання.
Також, матеріалами справи підтверджено, що АТ «Таскомбанк» вимогами за вих. №4893/09-1 від 21.06.2019 року, вих. №4892/09-1 від 21.06.2018 року, повідомив відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про наявність заборгованості за Кредитним договором та про необхідність дострокового повернення кредиту. Однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена (а.с.17,18).
Відповідно до статей 526, 527, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином та у строк, згідно з умовами договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Ст. 1049 ЦК України передбачено, що позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Ст. 1050 ЦК України визначає, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку, відповідно до статей 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.
Ст. 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Як вбачається з матеріалів справи, кредитний договір та договір поруки не розірвані, не змінені, не визнані судом недійсними, а тому повинні виконуватись його сторонами в силу ст. 204 ЦК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010 (провадження № 14-308цс18) зроблено висновок, за змістом статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права та обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню.
Щодо доводів апелянтів щодо права позивача вимагати дострокове повернення кредиту, колегія суддів зазначає наступне.
У Рішенні Конституційного Суду України від 09 липня 2002 року у справі № 1-2/2002 за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Кампус Коттон клаб» щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) вказано, що можливість використання суб'єктами правовідносин досудового врегулювання спорів може бути додатковим засобом правового захисту, який держава надає учасникам певних правовідносин, що не суперечить принципу здійснення правосуддя виключно судом. Виходячи з необхідності підвищення рівня правового захисту держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.
Конституційний Суд України виснував, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.
У частинах першій, третій статті 4 ЦПК України закріплено право особи в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.
Таким чином, право на звернення за захистом до суду є безумовним і кредитор може вимагати дострокового повернення кредиту, зокрема, шляхом пред'явлення позову до суду.
Проте, головною умовою для звернення кредитодавця до суду з позовом про дострокове стягнення споживчого кредиту є направлення банком відповідної вимоги, що дає можливість боржнику її виконати протягом строку, встановленого в договорі чи Законі, після чого кредитодавець позбавляється права вимагати повернення кредиту достроково.
У разі якщо кредитор направив споживачу вимогу про дострокове погашення кредиту і таке направлення підтверджене, то звернення кредитора до суду з позовом до споживача про стягнення заборгованості за кредитним договором до закінчення визначеного у цій вимозі строку для її виконання не позбавляє можливості споживача виконати умови вимоги, а саме усунути порушення умов договору про надання споживчого кредиту, за умови, що на момент ухвалення рішення у справі строк виконання вимоги про дострокове повернення кредиту сплив. свідчить про дотримання кредитором вимог цього Закону і не позбавляє суд права вирішити позов по суті заявлених вимог за умови, що на час ухвалення рішення минув строк для виконання вимоги і вона не втратила чинності.
Як було встановлено судом, що АТ «Таскомбанк» вимогами за вих. №4893/09-1 від 21.06.2019 року, вих. №4892/09-1 від 21.06.2018 року, повідомив відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про наявність заборгованості за Кредитним договором та про необхідність дострокового повернення кредиту. Однак зазначені порушення не були усунені, а заборгованість так і не була погашена (а.с.17,18).
Щодо доводів ОСОБА_2 про припинення поруки.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1054 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша статті 1049 ЦК України).
Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
За вимогами частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (частини перша, друга статті 554 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.
ОСОБА_2 власноруч підписала договір поруки тобто, узгодила з банком та своїм підписом підтвердила умови надання поруки.
Згідно із ст. 627 ЦК України визначено принцип свободи договору відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В забезпечення виконання зобов'язань позичальника, 31.05.2016 року було укладено Договір поруки № Т 11.09.2014 П 194-2016, поручителем виступила ОСОБА_2 . Як визначено в пп.2.1, 2.1.1, 2.1.2, 2.1.3, 2.1.4, 2.1.5 2.1.6, 2.2 Договору поруки, - Відповідач 2 прийняв обов'язок повної відповідальності за виконання/невиконання ОСОБА_1 умов Кредитного договору та несе відповідальність в тому ж порядку, розмірі, з урахуванням всіх змін і доповнень як це визначено для Позичальника в тому числі і у разі збільшення зобов'язань. Позичальник і Поручитель відповідають перед Кредитором як солідарні боржники, що означає абсолютне право Кредитора вимагати виконання зобов'язання повністю як від Позичальника та Поручителя разом, так і від кожного окремо.
Відповідно до п.3.2 Договору поруки - відповідальність поручителя виникає як у випадку часткового невиконання зобов'язання Позичальником, так і при невиконання в цілому.
Згідно п.6.8., п.6.11 Договору поруки сторони встановили, що поручитель відповідає за цим Договором і у разі збільшення розміру зобов'язань позичальника за Кредитним договором, виконання якого забезпечено даним Договором поруки. Зміна розміру, порядку, строку та розміру зобов'язаннь Позичальника за Кредитним договором автоматично змінює обсяг, порядок, строк та розмір зобов'язання поручителя за цим договором та не потребує внесення змін та доповнень до цього Договору поруки.
Стаття 3 ЦК України серед загальних засад цивільного законодавства виокремлює свободу договору
Умови договору поруки ОСОБА_2 були роз'яснені та зрозумілі. Таким чином, підписавши даний Договір поруки, ОСОБА_2 погодилася із запропонованими йому умовами поруки, форматом та складовими договору поруки.
Щодо доводів про разову комісію банку.
Позичальник під час укладення кредитного договору ознайомлювалася з його текстом та змістом в цілому, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитними договором і жодних заперечень щодо уточнення чи зміни його викладу не висловила та з ними погодилась, про що свідчать його підписи.
Згідно з Законом України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року № 1734-VІІІ банкам надано право отримувати комісію за обслуговування кредитної заборгованості.
Отже, чинним законодавством України Банку було надано право отримувати плату за обслуговування кредиту, оскільки таке прямо передбачено Законом України «Про споживче кредитування», а тому немає підстав для визнання Кредитного договору в цій частині недійсним.
З огляду на вище викладене, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, рішення постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, судом повно та всебічно з'ясовано обставини справи, надано їм належну правову оцінку, висновки суду про задоволення позовних вимог є обґрунтовані.
Згідно вимог статті 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують та не впливають на правильність постановленої ухвали.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Рішення Макарівського районного суду Київської області від 17 квітня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Повний текст постанови складено 01 грудня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді