Провадження № 11-кп/803/3466/25 Справа № 177/135/24
02 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
02 грудня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
при секретарі ОСОБА_4 ,
за участю
прокурора ОСОБА_5 ,
захисників ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
обвинувачених ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривий Ріг матеріали контрольного провадження за апеляційними скаргами захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 на ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року, якою продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,до 20 грудня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 302800 грн.,
УхвалоюКриворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обвинуваченим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_8 та ОСОБА_9 ,до 20 грудня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 302800 грн. кожному. Мотивуючи вказане рішення, суд зазначив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна, а також, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу можуть ухилитись, скоїти інші злочини, не зникли та не змінились під час розгляду клопотання. Вік та стан здоров'я обвинувачених дозволяють застосування до них запобіжнього заходу у виді тримання під вартою, що саме такий запобіжний захід забезпечить належну процесуальну поведінку обвинувачених, розмір застави є також достатньою мірою необхідною для виконання процесуальної поведінки.
На зазначену ухвалу суду захисник ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій він просить ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.
Також на зазначену ухвалу суду подана апеляційна скарга захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 , в якій він просить ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нову, якою змінити обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжний захід у виді тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою. Вважає, що суд першої інстанції безпідставно продовжив обвинуваченому йому запобіжний захід у виді тримання під вартою, оскільки відсутні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Просить зменшити розмір застави.
Обвинувачений та ОСОБА_9 та його захисник ОСОБА_7 повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи, до Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг не з'явились та надали заяву про розгляд справи без їхньої участі.
Заслухавши суддю-доповідача, обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_6 , які підтримали доводи своєї апеляційної скарги та наполягали на її задоволенні, думку прокурора ОСОБА_5 який заперечував проти доводів апеляційних скарг захисників, перевіривши матеріали справи в межах апеляційних скарг та обговоривши їх доводи, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Відповідно до ч. 5 ст. 394 КПК України ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором.
Згідно вимог ст. 12 КПК України кожен, кого затримано через підозру або обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення або інакше позбавлено свободи, повинен бути в найкоротший строк доставлений до слідчого судді для вирішення питання про законність та обґрунтованість його затримання, іншого позбавлення свободи та подальшого тримання. Таким чином, законність та обґрунтованість обмеження права на свободу та особисту недоторканність має бути перевірена судом у найкоротший строк.
Згідно з практикою Європейського Суду, зокрема рішенням у складі Великої палати у справі «Labita v.Italy» від 06.04.2000 р., тримання під вартою є виправданим у певному випадку, лише якщо конкретні ознаки розкривають наявність публічного інтересу, що переважає, попри презумпцію невинуватості, над повагою до особистої свободи.
Як встановлено з наданих судом першої інстанції матеріалів, запобіжний захід у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 продовжений під час судового провадження в суді першої інстанції до 20 грудня 2025 року включно, з визначенням застави в розмірі 302800 грн.
Вирішуючи питання щодо обґрунтованості та законності застосованого до обвинувачених ОСОБА_8 та ОСОБА_9 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує, що вони обвинувачуються у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, за яке законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання до 15 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Судовий розгляд кримінального провадження не закінчено, у зв'язку з чим, враховуючи принцип безпосереднього дослідження доказів судом, обвинувачені можуть переховуватись від суду, з метою уникнення кримінальної відповідальності, незаконно впливати на свідків, а також вчинити інший злочин.
Колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки обвинувачені офіційно не працевлаштовані, постійних джерел доходів не має, відсутність міцних соціальних зв'язків, а отже зазначені обставини дають достатні підстави вважати, що обвинувачені ОСОБА_8 та ОСОБА_9 можуть вчинити інші злочини.
Колегія суддів зазначає, що застосування більш м'якого запобіжного заходу не буде гарантувати виконання ОСОБА_8 та ОСОБА_9 своїх процесуальних обов'язків.
Можливість застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою передбачають вимоги 183 КПК України. Вік та стан здоров'я обвинувачених дозволяє застосувати до них запобіжний захід у виді тримання під вартою.
Тяжкість, характер та обставини інкримінованих злочинів свідчать про вагомість заявлених ризиків, які дійсно на теперішній час не зменшились, і яким не здатні запобігти більш м'які запобіжні заходи ніж тримання під вартою.
Розглядаючи можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_8 та ОСОБА_9 альтернативного запобіжного заходу, колегія суддів зазначає, що наразі «достатніми» та «належними» підставами тримання обвинуваченого під вартою є не лише очікування суду, а дотримання балансу між можливими наслідками його звільнення та безпекою суспільства, яке вимагає ізоляції осіб, які з встановленою вірогідністю здатні завдати істотної шкоди правам та свободам інших осіб, що в даному випадку, повністю виправдовує подальше утримання обвинувачених під вартою.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 про зміну обвинуваченому ОСОБА_8 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід у виді нічного домашнього арешту із носінням електронного засобу контролю, не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Доводи апеляційної скарги захисника ОСОБА_7 про зміну обвинуваченому ОСОБА_9 запобіжного заходу з тримання під вартою на запобіжний захід не пов'язаний з триманням під вартою не є слушними, оскільки обмеження його права на свободу в даному випадку є виправданим та необхідним, через неможливість в жодний інший спосіб запобігти його втечі та забезпечити належне виконання ним своїх процесуальних обов'язків.
Відповідно до вимог ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегія суддів погоджується з висновками суду І інстанції, що розмір застави, як альтернативного запобіжного заходу, та обсяг обов'язків, покладених з внесенням застави, не підлягає зміні.
Таким чином, перевіривши ухвалу суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що підстави для її скасування відсутні, всі доводи апеляційних скарг захисників були предметом розгляду в суді І інстанції.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404 - 407, 422-1 КПК України, колегія суддів,-
Апеляційні скарги захисника ОСОБА_6 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 та захисника ОСОБА_7 , який діє в інтересах обвинуваченого ОСОБА_9 - залишити без задоволення.
Ухвалу Криворізького районного суду Дніпропетровської області від 22 жовтня 2025 року про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_8 та ОСОБА_9 - залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді: