Провадження № 22-ц/803/5930/25 Справа № 212/11743/24 Суддя у 1-й інстанції - Козлов Д. О. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
02 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 212/11743/24
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Остапенко В.О.
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк»
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року, яке ухвалено суддею Козловим Д. О. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 18 березня 2025 року,
В листопаді 2024 року Акціонерне товариство «Таскомбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про іпотечний кредит.
Позовна заява мотивована тим, що 18 грудня 2018 року між ПАТ АКБ «Аркада» та ОСОБА_1 був укладений договір про іпотечний кредит № 87976 з подальшими змінами та доповненнями відповідно до Додаткових договорів № 1 від 19 вересня 2019 року, № 2 від 17 липня 2020 року, № 3 від 11 березня 2021 року, за якими банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 841 746,99 грн строком до 01 грудня 2028 року.
За додатковими договорими банк нараховує проценти на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами, виходячи з відсоткової ставки за користування кредитними коштами: на період з 18 грудня 2018 року до 18 вересня 2019 року - 14 % річних; на період з 19 вересня 2019 року до 30 червня 2020 року - 5 % річних; на період з 1 липня 2020 року до 16 липня 2020 року - 14 % річних; на період з 17 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 4,75 % річних; з 1 січня 2021 року - 14 % річних.
За додатковим договором № 3 від 11 березня 2021 року проводилася реструктуризація кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором з дати підписання даного додаткового договору по 24 вересня 2023 року включно, на строк дії якого процентна ставка складала 0,01% річних, а позичальник зобов'язувався щомісячно в рахунок погашення заборгованості сплачувати банку 5 300 грн.
Однак, ОСОБА_1 не виконувала покладені на неї зобов'язання за таким додатковим договором № 3 від 11 березня 2021 року.
30 червня 2023 року між ПАТ АКБ «Аркада» та АТ «Таскомбанк» укладено Договір № GLЗN223724 про відступлення прав вимоги, посвідчений нотаріально, за яким права кредитора та іпотекодержателя перейшли до позивача, зокрема, за договором про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року з додатковими договорами, укладеними з ОСОБА_1 , а також за Іпотечним договором № 87976 від 18 грудня 2018 року, реєстр нотаріусу № 887. Позичальником було порушено законодавство та умови договору про іпотечний кредит, тому станом на 29 жовтня 2024 року заборгованість за договором про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року становить 642 811,67 грн, з яких 557 634,15 грн - борг по основному боргу, 85 177,52 грн - борг по процентам.
19 липня 2024 року банком було направлено повідомлення-вимогу відповідачу з вимогою виконання позичальником боргових зобов'язань, однак погашення простроченої заборгованості не було здійснено.
На підставі наведеного вище позивач просив суд стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» борг за договором про іпотечний кредит 87976 від 18 грудня 2018 року в сумі 642 811,67 грн та понесені судові витрати в сумі 9 642,18 грн.
Рішенням Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року позов задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року в сумі 642 811 грн 67 коп та витрати з оплати судового збору в сумі 9 642,18 грн.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по справі про відмову в задоволенні позовних вимог позивача.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що в країні діє воєнний стан, а Торгово-Промислова Палата України підтвердила, що це є форс-мажорною обставиною, у зв'язку із якою вона не у повній мірі виконувала свої зобов'язання.
Зазначає, що до серпня 2023 року вона вчасно, щомісяця сплачувала кредит, відповідано до умов договору з вересня 2023 року по 01 грудня 2028 року повинна сплачувати щомісяця 5 400 грн, отже заборгованість повинна становити 345 600 грн, натомість суд безпідставно стягнув заборгованість в сумі 642 811,11 грн.
Також зазначає, що банком не було дотримано процедуру направлення їй повідомлення - вимоги від 17 липня 2024 року, оскільки докази відправки даного повідомлення відсутні, тому звернення із даним позовом позивачем вчинено з порушенням встановленого законом порядку, тобто ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», внаслідок чого поданий АТ «Таскомбанк» позов не підлягає до задоволенню.
Апелянт вказувала на те, що 13 грудня 2018 року між нею та АТ АКБ «Аркада» дійсно укладено договір № 87976 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого вона на підставі повного визнання Правил фонду фінансування будівництва «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» надала згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво», відповідно до якого після отримання від довірителя коштів управитель закріплює за довірителем об'єкт інвестування та видає свідоцтво про участь у фонді. Так за Свідоцтвом про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» від 13 грудня 2018 року об'єктом інвестування є двокімнатна квартира (житлова площа 64,40 кв. м.) в АДРЕСА_1 , за яку нею внесено кошти у сумі 353 894,49 грн. Однак станом на грудень 2024 року не розпочато будівництво будинку в АДРЕСА_1 . Внаслідок недобросовісної діяльності АТ АКБ «Аркада» залишаються недобудованими 37 житлових будинків. 25 серпня 2020 року НБУ відніс АТ АКБ «Аркада» до категорії неплатоспроможних та за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 24 вересня 2020 року № 601-рш про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію такого АТ.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача просить рішення суду першої інснації залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання представника позивача, апеляційну скаргу представника відповідача - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, позивача ОСОБА_1 , яка підтримала доводи апеляційної скарги та просила її задовольнити, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, за наявними матеріалами справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що 13 грудня 2018 року між ОСОБА_1 та АТ АКБ «Аркада» було укладено договір № 87976 про участь у Фонді фінансування будівництва, відповідно до якого ОСОБА_1 на підставі повного визнання правил фонду фінансування будівництва «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» надала згоду на участь у фонді фінансування будівництва виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво», відповідно до якого після отримання від довірителя коштів управитель закріплює за довірителем об'єкт інвестування та видає свідоцтво про участь у фонді.
За свідоцтвом про участь у ФФБ виду А «Еврика» за програмою ТОВ «Аркада-Будівництво» за договором № 87976 від 13 грудня 2018 року об'єктом інвестування є двокімнатна квартира (житлова площа 64,40 кв. м.) в АДРЕСА_1 , за яку нею внесено кошти у сумі 353 894,49 грн.
На підставі договору про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року (далі - договір), укладеного між Акціонерним товариством Акціонерний комерційний банк «Аркада», та ОСОБА_1 , банк надав позичальнику кредит в розмірі 841 746,99 грн для участі у фонді фінансування будівництва № 87976 від 13 грудня 2018 року на строк до 01 грудня 2028 року зі сплатою відсотків в розмірі 14% річних відповідно до визначеного графіку платежів.
При цьому відповідно до п. 9.3 договору позичальник доручає банку перерахувати отримані кредитні кошти на рахунок в банку 37394005980 «Транзитний рахунок за розрахунками фізичних осіб за розрахунками фізичних осіб згідно з договором про участь у ФФБ» з призначенням платежу: «Внесення коштів за Договором про участь у фонді фінансування будівництва № 87976 від 13 грудня 2018 року за рахунок кредиту ОСОБА_1 , договір про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року».
Факт перерахування грошових коштів банком на вимогу позичальника в сумі 841 746,99 грн на виконання умов укладеного договору від 18 грудня 2018 року матеріали справи містять меморіальний ордер № 1 від 18 грудня 2018 року та розпорядження банку від 18 грудня 2018 року.
За п. 4.4.3 договору позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитними коштами у строки, визначені цим договором, та повертати кредит відповідно до графіку повернення кредиту, що є додатком № 3 до цього договору та його невід'ємною частиною.
При цьому за п. 5.1 договору позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти не пізніше дати, зазначеної в п. 2.1 договору, шляхом поступового погашення своєї заборгованості за договором на рахунки в банку відповідно до графіку повернення кредиту, що є додатком № 3 до цього договору та його невід'ємною частиною. Днем повернення всієї суми кредиту є день внесення позичальником останнього платежу в рахунок погашення заборгованості за договором.
Відповідно до п. 5.2 договору позичальник зобов'язаний щомісячно не пізніше 15 числа відповідного місяця платежу, сплачувати на рахунок в банку проценти за фактичну суму та строк користування кредитними коштами, нараховані станом на перше число місяця платежу.
В подальшому за додатковими договорами № 1, 2, 3 до договору від 18 грудня 2018 року сторони домовились, що банк нараховує проценти на залишок заборгованості та за фактичний строк користування кредитними коштами, виходячи з відсоткової ставки за користування кредитними коштами: на період з 18 грудня 2018 року до 18 вересня 2019 року - 14 % річних; на період з 19 вересня 2019 року до 30 червня 2020 року - 5 % річних; на період з 1 липня 2020 року до 16 липня 2020 року - 14 % річних; на період з 17 липня 2020 року до 31 грудня 2020 року - 4,75 % річних; з 1 січня 2021 року - 14 % річних, а також банком проводилась реструктуризація кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором з дати підписання даного додаткового договору по 24 вересня 2023 року включно, на строк дії якого процентна ставка складала 0,01% річних, а позичальник зобов'язувався щомісячно в рахунок погашення заборгованості сплачувати банку 5 300 грн.
Крім того, згідно із п. 6.6.4 договору в разі несплати позичальником чергового платежу протягом 3-х місяців після настання строку платежу, банк має право звернутися до суду із позовом про припинення дії договору та дострокове стягнення всієї суми боргу.
При цьому за п. 4.1.9, 4.1.10, 4.3.3 договору вимога банку про дострокове виконання основного зобов'язання за цим договором направляється позичальнику в письмові формі та підлягає виконанню у повному обсязі протягом 10 календарних днів з дати одержання або в інші строки, зазначені банком у листі-вимозі.
Так відповідно до п. 6.8 договору в разі порушення позичальником виконання основного зобов'язання або обов'язків за цим договором та/або за іпотечним договором, банк направляє на адресу позичальника рекомендованим листом письмову вимогу про усунення порушення та виконання порушеного зобов'язання з письмовим попередженням про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги.
При цьому сторони визначили, що письмова вимога вважається отриманою позичальником на 10-й календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку (при цьому позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує 10 календарних днів) або в день особистого вручення позичальнику, зазначений в письмовій вимозі. Крім того документом, що підтверджує відправлення банком листа з вимогою про усунення порушення і виконання порушеного зобов'язання та про дострокове виконання основного зобов'язання, є квитанція поштового відділення про відправлення рекомендованого листа позичальнику за адресою, зазначеною у цьому договорі або додатковому договорі до нього з останньою датою, що передує даті відправлення банком листа, тобто за адресою: АДРЕСА_2 .
30 червня 2023 року між ПАТ АКБ «Аркада» та АТ «Таскомбанк» було укладено нотаріально посвідчений договір про відступлення права вимоги № GL3N223724, відповідно до умов якого ПАТ АКБ «Аркада» відступило на користь АТ «Таскомбанк» права грошової вимоги, зокрема, до ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників.
У відповідача, станом на 29 жовтня 2024 року, мається заборгованості перед АТ «Таскомбанк» за договором про іпотечний кредит № 87976 у загальному розмірі 642 811,67 грн, з яких борг за кредитом - 557 634,15 грн, борг за відсотками - 85 177,52 грн, що підтверджується виписками АТ «Таскомбанк» по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 18 грудня 2018 року по 28 жовтня 2024 року.
Задовольняючи позовні вимоги АТ «Таскомбанк», суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та доведеності.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Спірні правовідносини виникли з приводу неналежного виконання відповідачкою умов договір про іпотечний кредит від 18 грудня 2018 року № 87976.
Статтею 512 ЦК України передбачено підстави заміни кредитора у зобов'язанні, а саме: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов'язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом. Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.
На підставі статті 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язані в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно умов договору від 30 червня 2023 року № GL3N223724 про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги та відповідно до вимог статей 512, 513, 514, 516, 517 ЦК України у зобов'язанні позичальника за кредитним договором відбулася заміна кредитора, а АТ «Таскомбанк» набуло статусу нового кредитора.
Отже, АТ «Таскомбанк» набуло права вимоги до ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року, що підтверджується витягом з реєстру боржників.
Відповідно до статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до статті 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.
Відповідно до статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно із статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно із статтею 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зважаючи на викладене вище, належним виконанням зобов'язання з боку відповідача є повернення кредитних коштів та процентів за їх використання у строки, та в розмірі, визначеними договором.
За умовами Договору про іпотечний кредит, позичальник зобов'язується своєчасно сплачувати проценти за користування кредитними коштами у строки, визначені договором, та повертати кредит відповідно до графіку повернення кредиту, узгодженого сторонами в додатковому договорі; позичальник зобов'язаний повернути кредитні кошти шляхом поступового погашення своєї заборгованості за договором на рахунки в банку відповідно до графіку повернення кредиту (п.п. 4.4.3, 5.1 договору про іпотечний кредит).
Однак, відповідно до розрахунків, умови договору щодо своєчасного повернення кредиту позичальником виконуються неналежним чином, сплата кредитної заборгованості не здійснюється, що свідчить про порушення графіку погашення заборгованості за договором щодо своєчасної сплати кредиту та процентів за користування кредитними коштами.
Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Також, частиною другою статті 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.
За розрахунком позивача вбачається, що у відповідача станом на 29 жовтня 2024 року мається заборгованості перед АТ «Таскомбанк» за договором про іпотечний кредит № 87976 у загальному розмірі 642 811,67 грн, з яких борг за кредитом - 557 634,15 грн, борг за відсотками - 85 177,52 грн, що повною мірою підтверджується виписками АТ «Таскомбанк» по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 18 грудня 2018 року по 28 жовтня 2024 року.
Таким чином факт наявності заборгованості у позичальника у встановленому судом розмірі підтверджується умовами договору № 87976 від 18 грудня 2018 року.
Відповідно до вимог статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статі 76, 77 ЦПК України).
Згідно вимог статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Положення вищезазначених процесуальних норм передбачають, що під час розгляду справ у порядку цивільного судочинства обов'язок доказування покладається як на позивача, так і на відповідача.
Розрахунок заборгованості, що міститься в матеріалах справи зроблений на підставі зазначених первинних документів, будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за вказаним кредитним договором відповідачка суду не надала, як і не надано доказів щодо належного виконання умов кредитного договору.
За таких обставин суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Таскомбанк» заборгованість за договором про іпотечний кредит № 87976 від 18 грудня 2018 року в сумі 642 811 грн 67 коп.
Не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що банком не було дотримано процедуру направлення їй повідомлення - вимоги від 17 липня 2024 року, оскільки докази відправки даного повідомлення відсутні, тому звернення із даним позовом позивачем вчинено з порушенням встановленого законом порядку, тобто ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», внаслідок чого поданий АТ «Таскомбанк» позов не підлягає до задоволенню, з огляду на наступне.
Відповідно до повідомлення-вимоги від 17 липня 2024 року № 17746/70.2 АТ «Таскомбанк» через 350 денне прострочення проведення відповідачкою платежів на користь позивача направив ОСОБА_1 по АДРЕСА_2 вимогу про необхідність сплатити борг банку протягом 60-денного терміну з дати отримання вимоги, який становив на 12 липня 2024 року в загальній сумі 619 775,13 грн.
Згідно згрупованих відправлень Укрпошта Експрес від 18 липня 2024 року АТ «Таскомбанк» направив ОСОБА_1 повідомлення-вимогу № 17746/70.2 від 17 липня 2024 року по АДРЕСА_2 з описом вкладення у такий цінний лист, підтвердженням чого є фіскальний чек поштового відділення зв'язку «Укрпошта» від 19 липня 2024 року.
Отже, на переконання суду позивачем було повною мірою дотримано положення ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування», оскільки за наявності прострочки проведення платежів за договором про іпотечний кредит, направлений на набуття відповідачкою житла, понад три місяці позивач використав визначене умовами такого договору право (п. 6.6.4) вимагати повернення кредиту, строк виплати якого не настав, в повному обсязі, направивши письмову вимогу-повідомлення ОСОБА_1 про необхідність усунення порушення та строку, протягом якого вони мають бути здійснені.
Однак ОСОБА_1 вимоги банку не виконала, оскільки протягом 60 календарних днів з дня одержання від кредитодавця повідомлення про таку вимогу не усунула порушення нею умов договору № 87976 від 18 грудня 2018 року.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до умов такого договору (п. 6.8) позивач направив рекомендованим листом таку письмову вимогу ОСОБА_1 на адресу позичальника, зазначеною у цьому договорі чи додаткових договорах до нього з останньою датою, що передує даті відправлення банком листа, тобто за адресою: АДРЕСА_2 , враховуючи також те, що на теперішній час зареєстрованого місця проживання відповідачка не має.
Також за п. 6.8 договору № 87976 від 18 грудня 2018 року сторони узгодили, що така письмова вимога вважається отриманою ОСОБА_1 на 10-й календарний день з дати реєстрації банком рекомендованого листа у відділенні поштового зв'язку, підтвердженням чого є наявна у справі квитанція поштового відділення про відправлення рекомендованого листа відповідачці за такою адресою, внаслідок чого саме позичальник несе ризик отримання таких листів у строк, що перевищує 10 календарних днів, або фактичне не отримання такої вимоги.
Отже, посилання відповідача в апеляційній скарзі на недотримання банком вимог ч. 4 ст. 16 Закону України «Про споживче кредитування» є безпідставним.
Також не можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення та відмови в задоволенні позовних вимог позивача доводи апеляційної скарги про те, що до серпня 2023 року вона вчасно, щомісяця сплачувала кредит, відповідано до умов договору з вересня 2023 року по 01 грудня 2028 року повинна сплачувати щомісяця 5 400 грн, отже заборгованість повинна становити 345 600 грн, натомість суд безпідставно стягнув заборгованість в сумі 642 811,11 грн, оскільки за умовами додаткової угоди банком проводилась реструктуризація кредитної заборгованості позичальника за кредитним договором з дати підписання даного додаткового договору по 24 вересня 2023 року включно, на строк дії якого процентна ставка складала 0,01% річних, а позичальник зобов'язувався щомісячно в рахунок погашення заборгованості сплачувати банку 5300 грн. Таким чином відповідач мала сплачувати банку в рахунок погашення заборгованості 5300 грн лише до 24 вересня 2023 року, в той час як іпотечний кредит укладено строком до 01 грудня 2028 року
Посилання апелянта в апеляційній скарзі на наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили, не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо виконання нею зобов'язання перед АТ «Таскомбанк».
Так, за ч. 3 ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати України» Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1 вбачається, що Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням / обов'язком, виконання яких (-го) настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких (-го) стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
При цьому форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постановах від 16 липня 2019 року по справі № 917/1053/18 та від 25 січня 2022 року по справі № 904/3886/21.
Так на підставі п. 6.2, 6.12 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили),затвердженого Рішенням президії ТПП України від 15.07.2014 р. № 40(3), форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи по кожному окремому договору, контракту, угоді тощо, а також по податкових та інших зобов'язаннях/обов'язках, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) видається заявнику на бланку Торгово-промислової палати України / регіональної торгово-промислової палати. В сертифікаті вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою тощо), дата його укладення, зобов'язання, що за ним настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин.
Однак, матеріали справи не містять відповідного сертифікату ТПП України, якими підтверджувались би обставини непереборної сили в виді військової агресії Російської Федерації проти України, що не дали можливості відповідачу виконати свої зобов'язання перед позивачем за договором кредитування, оскільки відповідно до закону не надано доказів звернення ОСОБА_1 до ТПП України за встановленням таких обставин по конкретному зобов'язанню перед позивачем, чи по пов'язаним зобов'язанням, виконання яких стало неможливим через військову агресію Російської Федерації проти України.
Отже, наявність листа Торгово-промислової палати України від 28 лютого 2022 року № 2024/02.0-7.1, як на наявність обставин непереборної сили, без надання відповідних доказів в підтвердження своїх доводів, не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин щодо виконання нею зобов'язання перед АТ «Таскомбанк».
У справі, що розглядається, судом першої інстанції надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у апелянта іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості прийнятих судом першої інстанції рішення та фактично зводиться до спонукання суду апеляційної інстанції до прийняття іншого рішення - на користь апелянта.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів апелянта по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, колегія суддів виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих і правильних висновків суду першої інстанції.
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції прозахист правлюдини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених відповідачем ОСОБА_1 у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 18 березня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складений 03 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: