Провадження № 22-ц/803/4120/25 Справа № 214/5090/23 Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
02 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 214/5090/23
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Криворізька центральна окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради,
відповідач ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року, яке ухвалено суддею Ткаченком А. В. у м. Кривому Розі Дніпропетровської області та повне судове рішення складено 14 січня 2025 року,
В липні 2023 року Криворізька центральна окружна прокуратура, в інтересах держави в особі Криворізької міської ради, звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.
В обґрунтування вимог позивачем зазначено, що у жовтні 2017 року розпочалось будівництво житлового будинку, наметів та допоміжних приміщень без дозвільних документів на будівництво та на користування земельною ділянкою в рекреаційній зоні поблизу вулиці Дідро та річки Саксагань у Саксаганському районі м. Кривого Рогу.
Виконкомом Саксаганської районної у місті ради було складено акт обстеження земельної ділянки від 01 листопада 2017 року, яким зафіксовано початок будівництва вказаних споруд, актом від 22 червня 2018 року Виконкому Криворізької міської ради установлено, що на земельній ділянці орієнтовною площею 0,0409 га, що знаходиться в зоні лісонасаджень дубового гаю біля житлового будинку АДРЕСА_1 , наявні будівля з дерев'яного брусу на стовпчастому фундаменті з прибудовою конюшні та альтанки. Будівля зведена самовільно, земельна ділянка у користування або власність не передавалась.
Ухвалою суду від 14 червня 2022 року у справі № 214/3925/18 звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 197-1 КК України, де в рамках розгляду справи судом установлено самовільне зайняття з жовтня 2017 року ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,0409 га між будинком АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 .
На вказаній земельній ділянці розміщено одноповерховий будинок на стовпчастих залізобетонних фундаментах та альтанка.
За фактом здійснення самовільного будівництва ОСОБА_1 притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 152 КУпАП та ч. 4 ст. 96 КУпАП.
Після направлення стосовно відповідача до суду обвинувального акту за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 197-1 КУпАП, ОСОБА_1 не звільнив земельну ділянку, а навпаки, продовжив її використання та розширив площу самовільно зайнятої земельної ділянки.
Додатково проведеними оглядами місця події та кадастровими зйомками встановлено, що в період з жовтня 2017 року по січень 2023 року ОСОБА_1 додатково зайняв земельну ділянку площею 0,2464 га, при цьому на зайнятій земельній ділянці продовжують розміщуватись самовільно збудовані споруди.
Тому оскільки відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,2873 га біля вулиці Дідро та річкою Саксагань у м. Кривому Розі, та здійснив на ній самовільне будівництво дерев'яної одноповерхової будівлі площею 73 кв.м., дерев'яної споруди-навісу загальної площі 16 кв.м., дерев'яної споруди-навісу загальної площі 7 кв.м., дерев'яної споруди-навісу (вольєру) загальною площею 23 кв.м., дерев'яної споруди-навісу загальною площею 22 кв.м., колодязю, накритого навісом, загальною площею 1 кв.м., в інтересах держави та беручи до уваги відсутність заходів Криворізької міської ради на захист та відновлення порушених прав жителів територіальної громади міста, позивач просив суд зобов'язати відповідача усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою площею 0,2873 га, розташовану біля будинків АДРЕСА_3 , привівши її у придатний до використання стан шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд.
Рішенням Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року позов задоволено, зобов'язано ОСОБА_1 усунути перешкоди Криворізькій міській раді у користуванні самовільно зайнятою земельною ділянкою, загальною площею 0,2873 кв.м., розташованою біля будинків АДРЕСА_3 , привівши її у придатний до використання стан, шляхом знесення розміщених на ній будівель і споруд. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Дніпропетровської обласної прокуратури у рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору 2 147 грн 20 коп.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на незаконність рішення суду першої інстанції, порушення норм матеріального права, просить скасувати рішення суду та ухвалити у справі нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог позивача.
Апеляційна скарга мотивована тим, що посилання прокурора в позовній заяві на бездіяльність Криворізької міської ради є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності. Саме лише посилання у позовній заяві прокурора на те, що орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження із захисту державних інтересів, без доведення цього відповідними доказами, не є достатнім для прийняття судом рішення в такому спору по суті, оскільки за змістом абзацу 2 частини 4 статті 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді виключно після підтвердження судом правових підстав для представництва. При цьому у період з 2017 року саме Криворізькою міською радою було вчинено відносно нього ряд заходів, спрямованих на звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки. Надані суду докази проведення перевірок після набрання чинності змін до ст.ст. 5, 6, 6-1 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», не мають легітимного правового статусу та створені без будь-яких належних підстав. Позивачем не надано посадових інструкцій чи будь яких інших відомчих документів і не доведено, яким чином члени комісії від 31 січня 2023 року відносяться до сфери контролю за виконанням та охороною земель і дотриманням вимог законодавства України про охорону земель.
Крім того, апелянт посилається на те, що рішенням Криворізької міської ради № 1156 від 26 січня 2022 року йому надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у межах безоплатної приватизації, ТОВ «ДніпроЗемКонсалт» підготовлено відповідний проект. Під час воєнного стану в Україні діє заборона на безоплатну передачу земель державної та комунальної власності в приватну власність, а також заборона на отримання дозволів на розроблення документації землеустрою з метою такої передачі. Тому вважає, що ним вжито усіх необхідних заходів для законного відведення земельної ділянки та для оформлення відповідної документації на земельну ділянку, проте через введення військового стану, тобто обставин, не залежних від нього, до оформлення відповідної документації згідно вимог чинного законодавства, не можливе.
Також апелянт зазначає, що відповідно до ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною категорій земель», державний контроль за використанням та охороною земель усіх та форм власності здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. Державний контроль за використанням та охороною земель також здійснюють виконавчі органи сільських, селищних, міських рад у межах повноважень, визначених законом, у разі прийняття відповідною радою рішення про здійснення такого контролю. При цьому, Криворізькою міською радою не дотримано вищевказаної процедури та відомості про прийняття відповідного рішення до відома суду не доведені, тобто в межах Криворізької територіальної громади функцію державного контролю за використанням та охороною земель уповноважений виконувати сфері виключно центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у звернення земельних відносин та відповідно саме цей орган державної влади має право на до суду з даним позовом.
У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, як законне та обґрунтоване, на переконання позивача, апеляційну скаргу - залишити без задоволення.
Заслухавши суддю-доповідача, прокурора Криворізької центральної окружної - Гладченка А.В., який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін рішення суду першої інстанції, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах заявлених позовних вимог, доводів апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - залишенню без змін, з наступних підстав.
За змістом частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної інстанції.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вказаним вимогам закону.
Як установлено судом та убачається із матеріалів справи, ОСОБА_1 , у період часу з 06 жовтня 2017 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, діючи всупереч вимогам ст. ст. 116, 122-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття та реалізацію права на землю, а також ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою визначено порядок забудови територій, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка не була відведена для цієї мети, про відсутність у нього права користування земельною ділянкою, а також про відсутність у нього отриманого в установленому законодавством порядку дозволу на здійснення будівництва будівель та споруд у зв'язку з відсутністю будь-яких рішень Криворізької міської ради, до повноважень якої відноситься розпорядження землями на території м. Кривого Рогу, про передачу йому або будь-якій іншій особі у власність чи користування земельної ділянки, розташованої поблизу будинку АДРЕСА_1 та відповідного документа, який надає право на будівельні роботи чи належно затвердженого проекту на означеній земельній ділянці, а також про те, що вказана земельна ділянка не відведена в установленому чинним законодавством порядку для використання ним для розміщення альтанки та будинку, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0409 га вартістю 700 856 грн поблизу вищевказаного будинку на відстані приблизно 200 м від урізу води р. Саксагань шляхом здійснення самочинного, тобто без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи і належно затвердженого проекту, будівництва одноповерхового будинку на стовпчастих залізобетонних фундаментах альтанки та продовжує на цей час самовільно використовувати, чим завдав значної шкоди на вказану суму її законному власнику - територіальній громаді в особі Криворізької міської ради. Своїми умисними діями ОСОБА_1 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1971 КК України, за ознаками: самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Указані обставини встановлені ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року у справі № 214/3925/18 з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 1971 КК України, якою закрито кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, та не спростовані відповідачем у судовому засіданні.
Виконкомом Саксаганської районної у місті ради 01 листопада 2017 року складено акт обстеження земельної ділянки, відповідно до якого зафіксовано будівництво житлового будинку, наметів та допоміжних приміщень без дозвільних документів на будівництво та на користування земельною ділянкою в рекреаційній зоні поблизу вулиці Дідро та річки Саксагань у Саксаганському районі м. Кривого Рогу (а.с.19-21).
Управлінням містобудування, архітектури та земельних відносин Виконкому Криворізької міської ради 22 червня 2018 року складено акт обстеження земельної ділянки орієнтовною площею 0,0409 га, що знаходиться у зоні лісонасаджень дубового гаю, біля житлового будинку АДРЕСА_1 . Указаним актом встановлено, що на земельній ділянці знаходиться будівля з дерев'яного брусу на стовпчастому фундаменті з прибудовою конюшні та альтанки. На земельній ділянці складовані дерев'яні дошки. Будівля зведена самовільно, міською радою не приймалось рішення про передачу земельної ділянки у користування (а.с.22).
Аналогічні акти було складено 28 січня 2021 року та 27 травня 2021 року (а.с.24,25).
Виконкомом Саксаганської районної у місті ради 31 січня 2023 року складено акт обстеження земельної ділянки, що знаходиться поблизу житлового будинку АДРЕСА_1 , яким встановлено, що ОСОБА_1 самовільно зайнято земельну ділянку поблизу вул. Дідро, на якій розміщується дерев'яний будинок з прибудовою конюшні та альтанки. Земельна ділянка огороджена парканом (а.с.30-33).
Геодезистом ПП «Глобус-ММ» в лютому 2023 року було проведено кадастрову зйомку земельної ділянки поблизу АДРЕСА_2 . Під час огляду місця події та кадастрової зйомки встановлено, що на оглянутій земельній ділянці знаходяться дерев'яна одно поверхнева будівля, площею 73 кв. м, дерев'яна споруда-навіс загальною площею 16 кв. м, дерев'яна споруда-навіс загальною площею 7 кв. м, дерев'яна споруда-навіс (вольєр) загальною площею 23 кв. м, дерев'яна споруда-навіс загальною площею 22 кв. м, колодязь, накритий навісом, загальною площею 1 кв.м. Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,2873 га (2873 кв.м). Площа земельної ділянки, стосовно якої виконувалась кадастрова зйомка, визначалась згідно фактичного використання з урахуванням встановлених огорож та місцеположення будівель та споруд (а.с.26-27).
Відділом з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради листом № 12/26-19/61 від 06 лютого 2023 року повідомлено щодо проведення позапланової перевірки об'єкту: «Будівництво будівель з дерев'яного брусу на стовбчастих фундаментах у прибережній смузі р. Саксагань біля будинку АДРЕСА_4 » у період з 31 жовтня 2017 року до 10 листопада 2017 року, замовник - ОСОБА_1 .
Однак, станом на час надання відповіді, в Реєстрі будівельної діяльності Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва відсутня інформація щодо реєстрації документів, що дають право на виконання будівельних робіт та засвідчують прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів стосовно об'єкта нерухомого майна, визначеного у вимозі (а.с.27-28).
Листом № 5319/5/04-36-24-17-07 від 08 лютого 2023 року Головне управління Державної податкової служби України у Дніпропетровській області повідомлено про відсутність відомостей про ОСОБА_1 у переліку орендарів земельної ділянки у Саксаганському районі м. Кривого Рогу. У податкових органах з 2018 року відсутні відомості про подання ОСОБА_1 декларації з плати за землю (а.с.28 зворот).
Постановами адміністративної комісії виконкому Саксаганської районної у місті ради від 12 жовтня 2017 року та від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП за факт самовільного будівництва поблизу будинку АДРЕСА_2 (а.с.37,38).
Постановою № 79-КР від 24 листопада 2017 року Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 96 КУпАП, якою встановлено факт виконання ОСОБА_1 будівельних робіт біля будинку АДРЕСА_4 без дозвільних документів на виконання будівельних робіт та правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.38-39).
Звертаючись до суду з позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, позивач посилався на те, що відповідач самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,2873 га біля вулиці Дідро та річкою Саксагань у м. Кривому Розі, та здійснив на ній самовільне будівництво дерев'яної одноповерхової будівлі площею 73 кв.м., дерев'яної споруди-навісу загальної площі 16 кв.м., дерев'яної споруди-навісу загальної площі 7 кв.м., дерев'яної споруди-навісу (вольєру) загальною площею 23 кв.м., дерев'яної споруди-навісу загальною площею 22 кв.м., колодязю, накритого навісом, загальною площею 1 кв.м.
Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача, суд першої інстанції виходив з того, що позовні вимоги позивача до відповідача про усунення перешкод в користуванні самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення розміщених на ній будівель і спору є обґрунтованими.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені судом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
За правилами статей 4, 5 Земельного кодексу України завданням земельного законодавства, яке включає в себе цей Кодекс та інші нормативно-правові акти у галузі земельних відносин, є регулювання земельних відносин з метою забезпечення права на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави, раціонального використання та охорони земель, а основними принципами земельного законодавства є, зокрема, поєднання особливостей використання землі як територіального базису, природного ресурсу і основного засобу виробництва; забезпечення рівності права власності на землю громадян, юридичних осіб, територіальних громад та держави; невтручання держави в здійснення громадянами, юридичними особами та територіальними громадами своїх прав щодо володіння, користування і розпорядження землею, крім випадків, передбачених законом.
Земля є унікальним обмеженим природним і базисним ресурсом, на якому будується добробут суспільства. Отже, розподіл землі є особливо чутливим до принципів справедливості, розумності та добросовісності, які є одними із фундаментальних засад цивільного законодавства (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України) [див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц (провадження № 14-28 цс20, пункти 75-76), від 20 липня 2020 року у справі № 923/196/20 (провадження № 12-58гс21, пункт 39), від 14 грудня 2022 року у справі № 477/2330/18 (провадження № 14-31цс22, пункт 132), від 20 червня 2023 року у справі № 554/10517/16-ц (провадження № 14-76цс22, пункт 9.14)].
Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно із частиною другою статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.
Відповідно до статті 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними. Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки. Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.
Велика Палата Верховного Суду у пункті 7.27 постанови від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц виклала висновок про те, що зайняття земельних ділянок фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов'язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельних ділянок вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майном, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення таких ділянок. Такий негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідних земельних ділянок.
Матеріалами справи установлено, що ОСОБА_1 , у період часу з 06 жовтня 2017 року, маючи умисел на самовільне зайняття земельної ділянки, діючи всупереч вимогам ст. ст. 116, 122-126 Земельного кодексу України, що регламентують набуття та реалізацію права на землю, а також ст. 26 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», якою визначено порядок забудови територій, достовірно знаючи про те, що земельна ділянка не була відведена для цієї мети, про відсутність у нього права користування земельною ділянкою, а також про відсутність у нього отриманого в установленому законодавством порядку дозволу на здійснення будівництва будівель та споруд у зв'язку з відсутністю будь-яких рішень Криворізької міської ради, до повноважень якої відноситься розпорядження землями на території м. Кривого Рогу, про передачу йому або будь-якій іншій особі у власність чи користування земельної ділянки, розташованої поблизу будинку АДРЕСА_1 та відповідного документа, який надає право на будівельні роботи чи належно затвердженого проекту на означеній земельній ділянці, а також про те, що вказана земельна ділянка не відведена в установленому чинним законодавством порядку для використання ним для розміщення альтанки та будинку, самовільно зайняв земельну ділянку площею 0,0409 га вартістю 700 856 грн поблизу вищевказаного будинку на відстані приблизно 200 м від урізу води р. Саксагань шляхом здійснення самочинного, тобто без відповідного документа, який надає право виконувати будівельні роботи і належно затвердженого проекту, будівництва одноповерхового будинку на стовпчастих залізобетонних фундаментах альтанки та продовжує на цей час самовільно використовувати, чим завдав значної шкоди на вказану суму її законному власнику - територіальній громаді в особі Криворізької міської ради. Своїми умисними діями ОСОБА_1 учинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 1971 КК України, за ознаками: самовільне будівництво будівель або споруд на самовільно зайнятій земельній ділянці.
Указані обставини встановлені ухвалою Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14 червня 2022 року у справі № 214/3925/18 з розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 1971 КК України, якою закрито кримінальне провадження на підставі ст. 49 КК України та звільнено ОСОБА_1 від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності, та не спростовані відповідачем у судовому засіданні.
Відповідно до частини 6 статті 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов'язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Наведе вище свідчить про те, що позивачем по справі самовільно зайнято земельну ділянку, загальною площею 0,2873 кв.м., розташованою біля будинків АДРЕСА_3 та на вказаній ділянці, відповідно до проведеної Геодезистом ПП «Глобус-ММ» в лютому 2023 року кадастрової зйомки земельної ділянки поблизу АДРЕСА_2 , знаходяться дерев'яна одно поверхнева будівля, площею 73 кв. м, дерев'яна споруда-навіс загальною площею 16 кв. м, дерев'яна споруда-навіс загальною площею 7 кв. м, дерев'яна споруда-навіс (вольєр) загальною площею 23 кв. м, дерев'яна споруда-навіс загальною площею 22 кв. м, колодязь, накритий навісом, загальною площею 1 кв.м. Вказані будівлі знаходяться на земельній ділянці загальною площею 0,2873 га (2873 кв.м). (а.с.26-27).
Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що факт самовільного зайняття земельної ділянки та зведення на ній тимчасових споруд підтверджується постановами адміністративної комісії виконкому Саксаганської районної у місті ради від 12 жовтня 2017 року та від 16 листопада 2017 року ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого статтею 152 КУпАП за фактом самовільного будівництва поблизу будинку АДРЕСА_2 (а.с. 37,38).
Також факт самовільного зайняття земельної ділянки та зведення на ній тимчасових споруд підтверджується постановою № 79-КР від 24 листопада 2017 року Відділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю виконкому Криворізької міської ради, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 96 КУпАП, якою встановлено факт виконання ОСОБА_1 будівельних робіт біля будинку АДРЕСА_4 без дозвільних документів на виконання будівельних робіт та правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с. 38-39).
Указані постанови відповідачем не оскаржені.
Велика Палата Верховного Суду з розгляду подібного спору у постанові від 18 вересня 2024 року у справі № 914/1785/22 (провадження № 12-31гс24) погодилась з висновками місцевого суду, що нежитлові приміщення загальною площею 230,1 кв. м, що знаходяться на АДРЕСА_2 , є тимчасовими спорудами, які не відносяться до нерухомого майна, відповідач 1 використовує спірні земельні ділянки позивача без установлених законом підстав, тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 391 ЦК України. При цьому зазначено, що вимога позивача про зобов'язання ПП «Ярина Плюс» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень, що знаходяться на АДРЕСА_2 , не є нерозривно пов'язаною з його особою та не перешкоджає виконанню цього рішення без участі ПП «Ярина Плюс» (але за рахунок його коштів) шляхом вжиття виконавцем заходів примусового виконання у разі його невиконання ПП «Ярина Плюс» у добровільному порядку та/або вчинення перешкод у його виконанні. З огляду на те, що рішення суду щодо демонтажу зазначених нежилих приміщень має бути виконуваним не лише у добровільному порядку, але й у примусовому (без участі відповідача 1, але його коштом), враховуючи мету відповідного позову позивача, формулювання такого рішення у резолютивній частині Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне змінити, а саме: ПП «Ярина Плюс» звільнити самовільно зайняті земельні ділянки площею 0,0174 га і 0,0087 га шляхом демонтажу (знесення) нежитлових приміщень загальною площею 230,1 кв. м, що знаходяться на вул. Стрийській, 47 у м. Львові.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 587/1382/15-ц (провадження № 14-60цс24) зазначила, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини. Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю медіа, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Офісу Генерального прокурора або обласної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції (частина третя статті 23 Закону № 1697-VII).
Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб'єктом владних повноважень (частина четверта статті 23 Закону № 1697-VII).
У постанові від 26 травня 2020 року у справі № 912/2385/18 (провадження № 12-194гс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежно здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; у разі відсутності такого органу.
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 25 вересня 2024 року у справі № 587/1382/15-ц (провадження № 14-60цс24) зазначено, що надмірна формалізація інтересів держави може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів.
В даному випаду прокурором, на виконання частини четвертої статті 56 ЦПК України, при поданні позовної заяви обґрунтовано неналежне здійснення захисту інтересів держави Криворізькою міською радою яке полягає у бездіяльності органу місцевого самоврядування та відсутності належних заходів, спрямованих на захист та відновлення вказаних порушених прав жителів територіальної громади Криворізькою міською радою: обстеження самовільно зайнятої земельної ділянки та притягнення відповідача до адміністративної відповідальності не усуває належним чином правопорушення та не сприяє відновленню порушених прав держави, у зв'язку з чим колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги відповідача про те, що посилання прокурора в позовній заяві на бездіяльність Криворізької міської ради є безпідставними та такими, що не відповідають дійсності.
Також слід зауважити, що листом виконкому Криворізької міської ради № 12/18/1952 від 29 березня 2023 року позивача було повідомлено про не усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою ОСОБА_1 , перераховано заходи, що вживалися виконкомом, а саме притягнення відповідача до адміністративної відповідальності, проведені огляди земельної ділянки та звернення до органів Держгеокадастру для проведення перевірки. При цьому міська рада повідомила, що вказані заходи не призвели до усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, але в той же час міська рада не використала своє право звернення до суду із відповідним позовом, що свідчить про її бездіяльність та виникнення у прокурора права на звернення до суду з даним позовом, оскільки ОСОБА_1 самовільно зайняв спірну земельну ділянку з 2017 року та продовжує її займати по сьогоднішній день.
З урахуванням зазначеного суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про дотримання прокурором норм статті 23 Закону України «Про прокуратуру», а отже, і наявність у нього повноважень на звернення до суду в інтересах держави в особі Криворізької міської ради.
Доводи апеляційної скарги відповідача про те, що рішенням Криворізької міської ради № 1156 від 26 січня 2022 року йому надано дозвіл на розробку проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок у межах безоплатної приватизації, ТОВ «ДніпроЗемКонсалт» підготовлено відповідний проект та про те, що ним вжито усіх необхідних заходів для законного відведення земельної ділянки та для оформлення відповідної документації на земельну ділянку, проте через введення військового стану, тобто обставин, не залежних від нього, до оформлення відповідної документації згідно вимог чинного законодавства, не можливе колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки починаючи з жовтня 2017 року, тобто з моменту самовільного зайняття спірної земельної ділянки шляхом зведення на ній тимчасових споруд, до січня 2022 року відповідачем не вживались відповідні дії щодо відведення земельних ділянок у межах безоплатної приватизації.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне зауважити, що надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає її передачу у власність фізичній особі, про що також було наголошено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 29 вересня 2020 року у справі № 688/2908/16-ц.
Стосовно посилань апелянта в апеляційній скарзі на виключення статті 189 ЗК України Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», яка регулювала здійснення самоврядного контролю, колегія суддів вважає за необідне зазначити, що органи місцевого самоврядування не втратили повноважень зі здійснення контролю, оскільки такі повноваження прямо передбачені ст. 5 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
Доводи, викладені в апеляційні скарзі, фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте, відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України, оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Судом першої інстанції повно та всебічно досліджені обставини справи, перевірені письмові докази та надано їм належну оцінку.
Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.
Щодо судових витрат, то відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини 1 статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення, та про розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
Оскільки, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, а також розподілу судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, немає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382, 384 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Повне судове рішення складено 03 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: