Провадження № 22-ц/803/6970/25 Справа № 214/4507/15-ц Суддя у 1-й інстанції - Ткаченко А. В. Суддя у 2-й інстанції - Остапенко В. О.
02 грудня 2025 року м. Кривий Ріг
справа № 214/4507/15-ц
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Остапенко В.О.,
суддів Бондар Я.М., Зубакової В.П.
секретар судового засідання Дяченко Д.П.
сторони:
позивач Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України»
відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі Дніпропетровської області, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, без участі учасників справи, в порядку спрощеного позовного провадження, апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року, яка постановлена суддею Ткаченком А. В. у місті Кривому Розі Дніпропетровської області, та повне судове рішення складено 28 квітня 2025 року,
В червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначано, що за кредитним договором № 5707С66 від 18 червня 2007 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 34 490 швейцарських франків зі строком погашення 16 червня 2028 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2 18 червня 2007 року укладено договір поруки № 5707Р76, за яким остання зобов'язалась перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору; та з відповідачем ОСОБА_3 18 червня 2007 року укладено договір поруки № 5707Р75, за яким останній зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору. ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконує, через що станом на 09 червня 2015 року наявна заборгованість у сумі 22 258,84 швейцарських франків, проценти за кредитом 679,11 швейцарських франків, та 2 534,64 грн пені за прострочення основного боргу і 1 046,27 грн пені за прострочення процентів, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.
АТ «Укрексімбанк» було заявлено клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 на його спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликавши їх у судове засідання для встановлення дійсного місця проживання і надання пояснень стосовно не оформлення ними документального прийняття спадщини, посилаючись на фактичне проживання відповідача ОСОБА_1 за місцем знаходження іпотеки та фактичне прийняття його родиною спадщини після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за місцем відкриття спадщини, яке збігається з місцем знаходження іпотеки.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2023 року відмовлено у задоволенні клопотання АТ «Укрексімбанк» про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 03 грудня 2024 року ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 06 грудня 2023 року про відмову у задоволенні клопотання Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 скасовано та направлено справу до Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області для продовження розгляду.
Ухвалою Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року у задоволенні клопотання представника позивача про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовлено.
В апеляційній скарзі Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву позивача про заміну сторони відповідача на правонаступників.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначено, що представником позивача в судовому засіданні заявлено про відсутність клопотань в частині витребування доказів, викликів свідків. Однак, в даному випадку представником позивача підтримано попереднє клопотання про заміну сторони в якому містилось клопотання про виклик свідків і зазначалось, що саме нових клопотань не має. Фактично суд першої інстанції вдруге відмовив з аналогічних підстав у задоволенні заяви позивача про заміну сторони відповідача на правонаступників по причині, що місце реєстрації покійного відповідача є відмінним від родини і протягом шести місяців після смерті не було подано спадкоємцями заяви про прийняття спадщини.
Зазначає, що згідно зі статтею 1221 ЦК України у редакції статті на час відкриття спадщини, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця.
Апелянт наполягає на тому, що судом першої інстанції не було враховано тієї обставини, що в Анкеті позичальника, яку заповнював ОСОБА_1 при оформленні кредитного договору, ним зазначено родинні відносини: а саме: син ОСОБА_5 , дружина ОСОБА_4 та донька ОСОБА_6 , які зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1
Відзив на апеляційну скаргу не подано.
Учасники справи, будучи завчасно належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, про причини своєї неявки суд не повідомили, що, у відповідності до ч.2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає розглядові справи.
Неявка осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце судового розгляду справи являється їх волевиявленням, яке свідчить про відмову від реалізації свого права на безпосередню участь у судовому розгляді справи та інших процесуальних прав, тому не може бути перешкодою для розгляду судом апеляційної інстанції питання по суті.
Така правова позиція викладена Верховний Судом у постанові від 24 січня 2018 року у справі № 907/425/16.
У постанові Верховного Суду від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 суд дійшов висновку про те, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд апеляційної інстанції вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Колегія суддів не вбачає підстав для визнання обов'язкової явки сторін по справі в судове засідання, оскільки наявні у справі матеріали є достатніми для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи.
Відповідно до ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах заявлених вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - залишенню без змін, з наступних підстав.
Як вбачається із матеріалів справи, в червні 2015 року Публічне акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в обґрунтування якого зазначано, що за кредитним договором № 5707С66 від 18 червня 2007 року ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 34 490 швейцарських франків зі строком погашення 16 червня 2028 року. З метою забезпечення виконання ОСОБА_1 зобов'язань за кредитним договором з відповідачем ОСОБА_2 18 червня 2007 року укладено договір поруки № 5707Р76, за яким остання зобов'язалась перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору; та з відповідачем ОСОБА_3 18 червня 2007 року укладено договір поруки № 5707Р75, за яким останній зобов'язався перед позивачем солідарно відповідати за своєчасне та повне виконання позичальником умов кредитного договору. ОСОБА_1 належним чином умови кредитного договору не виконує, через що станом на 09 червня 2015 року наявна заборгованість у сумі 22 258,84 швейцарських франків, проценти за кредитом 679,11 швейцарських франків, та 2 534,64 грн пені за прострочення основного боргу і 1 046,27 грн пені за прострочення процентів, яку позивач просив стягнути солідарно з відповідачів.
У підготовчому судовому засіданні АТ «Укрексімбанк» заявило клопотання про заміну відповідача ОСОБА_1 на його спадкоємців ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , викликавши їх у судове засідання для встановлення дійсного місця проживання і надання пояснень стосовно не оформлення ними документального прийняття спадщини, посилаючись на фактичне проживання відповідача ОСОБА_1 за місцем знаходження іпотеки та фактичне прийняття його родиною спадщини після смерті ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) за місцем відкриття спадщини, яке збігається з місцем знаходження іпотеки.
Відмовляючи в задоволенні клопотання позивача про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд першої інстанції виходив з того, що відомостей про наявність звернень спадкоємців із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, як не містять судових рішень про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_1 та фактичного прийняття ними спадщини, встановлення місця відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 за адресою, відмінною від адреси його зареєстрованого місця проживання та фактичне проживання його дружини і сина за адресою їх реєстрації на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 , що могло б свідчити про фактичне прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_1 .
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Згідно положень статті 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку він замінив.
Питання наявності правонаступництва у спірних матеріальних правовідносинах має вирішуватися з урахуванням положень ст. ст. 527, 1216, 1218, 1282 ЦК України, згідно з якими боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту; спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців); до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті; спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.
Відповідно до роз'яснень, викладених в п. 32 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» судам роз'яснено, що при вирішенні спорів щодо виконання зобов'язань за кредитним договором у випадку смерті боржника/позичальника за наявності поручителя чи спадкоємців суди мають враховувати положення ст. 1282 ЦК України, за якою спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому, спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.
Відповідно до ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі статтею 1221 ЦК України у редакції статті на час відкриття спадщини, місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця. Якщо місце проживання спадкодавця невідоме, місцем відкриття спадщини є місцезнаходження нерухомого майна або основної його частини, а за відсутності нерухомого майна - місцезнаходження основної частини рухомого майна. В особливих випадках місце відкриття спадщини встановлюється законом.
Відповідно до пунктів 1.12, 1.13 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595 (у редакції, чинній на момент відкриття спадщини), місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця відповідно до статті 29 ЦК України. Якщо спадкодавець мав декілька місць проживання, місцем відкриття спадщини вважається останнє місце реєстрації спадкодавця. Місце відкриття спадщини підтверджується довідкою житлово-експлуатаційної організації, довідкою правління житлово-будівельного кооперативу про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця; записом у будинковій книзі про реєстрацію (постійне місце проживання) спадкодавця, довідкою адресного бюро, довідкою райвійськкомату про те, що спадкодавець до призову на військову службу проживав за відповідною адресою. Місце відкриття спадщини не може підтверджуватись свідоцтвом про смерть.
У разі відсутності у спадкоємців документів, що підтверджують місце відкриття спадщини, нотаріус роз'яснює спадкоємцям їх право на звернення до суду із заявою про встановлення місця відкриття спадщини. У такому випадку місце відкриття спадщини підтверджується копією рішення суду, що набрало законної сили (пункт 1.14 глави 10 Порядку).
У постановах від 04 липня 2018 року у справі № 404/2163/16 (провадження № 61-15926св18), від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний Суд дійсно зазначив, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця із спадкодавцем на момент відкриття спадщини не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо передбачені частиною третьою статті 1268 ЦК України обставини підтверджуються іншими належними і допустимими доказами.
Згідно частин 5-7 ЦПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України).
В матеріалах справи відсутнє встановлене у передбаченому законом порядку місце відкриття спадщини після померлого ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , а тому оскільки станом на час відкриття спадщини ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , місцем відкриття спадщини є саме ця адреса.
При цьому колегія суддів вважає, що зазначення ОСОБА_1 , станом на дату укладення кредитного договору анкеті, а саме - 18 червня 2007 року, фактичного місця проживання позичальника по АДРЕСА_1 , не є відповідною правовою підставою вважати фактичним місцем проживання спадкодавця за вказаною адресою і станом на час відкриття спадщини майже через 4 роки після укладення договору.
Колегією суддів не приймаються до уваги доводи апеляційної скарги про те, що представником позивача підтримано попереднє клопотання про заміну сторони в якому містилось клопотання про виклик свідків і зазначалось, що саме нових клопотань не має, однак фактично суд першої інстанції вдруге відмовив з аналогічних підстав у задоволенні заяви позивача про заміну сторони відповідача на правонаступників по причині, що місце реєстрації покійного відповідача є відмінним від родини і протягом шести місяців після смерті не було подано спадкоємцями заяви про прийняття спадщини, оскільки в даному випадку в оскаржуваній ухвалі зазначено, що представником позивача заявлено про відсутність клопотань в частині витребування доказів, виклику свідків, що дає підстави вважати, що предсавник позивача не підтримав клопотання в чатині допиту свідків або ж витребування додаткових доказів, та повторно заявлено клопотання про залучення до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_5 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 його сина ОСОБА_5 , дружини ОСОБА_4 та доньки ОСОБА_6 , оскільки вони, як члени сім'ї спадкодавця, фактично проживали разом з ним в іпотечному нерухомому майні на час відкриття спадщини.
В задоволенні заяви позивача про заміну відповідача правонаступниками судом першої інстанції відмолено з тих підстав, що відомостей про наявність звернень спадкоємців із заявами про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_1 , матеріали справи не містять, як не містять судових рішень про встановлення факту проживання зі спадкодавцем ОСОБА_1 та фактичного прийняття ними спадщини, встановлення місця відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 за адресою, відмінною від адреси його зареєстрованого місця проживання та фактичне проживання його дружини і сина за адресою їх реєстрації на час відкриття спадщини після смерті ОСОБА_1 , що могло б свідчити про фактичне прийняття ними спадщини після смерті ОСОБА_1 .
При цьому, для перевірки вказаних обставин судом першої інстанції було витребувано з Департаменту адміністративних послуг виконкому Криворізької міської ради відомості щодо зареєстрованого місця проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та відомості про коло зареєстрованих осіб станом на 26.02.2019 за адресою: АДРЕСА_1 . Витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану по Довгинцівському та Саксаганському районах у місті Кривому Розі Криворізького району Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), повні витяги з Державних реєстрів актів цивільного стану громадян відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 (РНОКПП НОМЕР_1 ), померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , із зазначенням відомостей про батьків, дружину та дітей ОСОБА_1 , однак за наявними в матеріалах справи доказами судом не встановлено факту фактичного місця проживання позичальника по АДРЕСА_1 .
Наведені апелянтом в апеляційній скарзі доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв'язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду - залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» - залишити без задоволення.
Ухвалу Саксаганського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 23 квітня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий:
Судді: