Справа №127/37546/25
Провадження №1-кс/127/14533/25
01 грудня 2025 року м. Вінниця
Вінницький міський суд Вінницької області в складі:
слідчого судді ОСОБА_1 ,
за участі секретаря ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
підозрюваного ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого слідчого відділення Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , про застосування, в межах кримінального провадження №12025020010001498 від 29.11.2025, запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Одеса, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_2 , громадянина України, раніше судимого, який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України,
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого слідчого відділення Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 , погоджене з прокурором ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, щодо підозрюваного ОСОБА_4 .
Клопотання мотивовано тим, що проводиться досудове розслідування кримінального провадження №12025020010001498 від 29.11.2025, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 187 КК України.
Слідчий у клопотанні зазначив, що ОСОБА_4 , маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, востаннє засуджений вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021, будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, 29.11.2025, близько 19.00 год., маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, зайшов до приміщення кав'ярні «Рай кава», що по проспекту Коцюбинського, 76, в місті Вінниці, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_7 ».
Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужими грошовими коштами, діючи повторно, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, відкрито, дістав зі своєї сумочки пристрій, призначений для стрільби шумовими патронами, який ззовні схожий на вогнепальну зброю, та дістав патрон до патронника, демонстративно тримаючи цей пристрій в руках та спрямовуючи його в бік потерпілої ОСОБА_8 , тобто створюючи таким чином загрозу нанесення цим пристроєм тілесних ушкоджень потерпілій, яка сприйняла цю загрозу, як реальну та відчула страх за своє життя та здоров'я, після чого висунув вимогу, щодо передання йому грошових коштів, які знаходились в касі кав'ярні.
Переживаючи за своє життя та здоров'я ОСОБА_8 , будучи в шоковому стані, почала вмовляти ОСОБА_4 не заподіювати їй шкоду та покинути приміщення кав'ярні.
Після чого ОСОБА_4 , усвідомлюючи протиправність своєї вимоги щодо передачі грошових коштів, розуміючи свою перевагу у фізичній силі, з метою сприйняття його погроз як реальних, вчиняючи таким чином психологічне та фізичне насильство, зайшов за барну стійку та підійшов до потерпілої в притул, тримаючи пістолет в руках, відчинив шухляду каси, звідки заволодів грошовими коштами в сумі одна тисяча шістсот гривень, які поклав до кишені своєї куртки в яку був одягнутий.
Заволодівши зазначеним грошовими коштами ОСОБА_4 залишив місце скоєння злочину та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ФОП « ОСОБА_7 » матеріальної шкоди на суму одна тисяча шістсот гривень.
В подальшому, ОСОБА_4 , маючи ряд не знятих і не погашених судимостей, в тому числі за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України, востаннє вироком Голосіївського районного суду міста Києва від 18.10.2021, будучи обізнаним у тому, що відповідно до Указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-IX (зі змінами, внесеними Указом від 20 жовтня 2025 року № 793/2025, затвердженим Законом України від 21 жовтня 2025 року № 4643-IX), продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 05 листопада 2025 року строком на 90 діб, 29.11.2025, близько 20.10 год., маючи умисел на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, діючи умисно, повторно, з корисливих мотивів, зайшов до приміщення кав'ярні « ІНФОРМАЦІЯ_2 », що по вулиці Пирогова, 23, в місті Вінниці, де здійснює підприємницьку діяльність ФОП « ОСОБА_9 ».
Перебуваючи у вказаному приміщенні, ОСОБА_4 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел спрямований на напад з метою заволодіння чужим майном, з метою власного незаконного збагачення та заволодіння чужими грошовими коштами, діючи повторно, з корисливих спонукань, розуміючи протиправність своїх дій та настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи їх настання, діючи в умовах воєнного стану, відкрито, дістав зі своєї сумочки пристрій, призначений для стрільби шумовими патронами, який ззовні схожий на вогнепальну зброю, та дістав патрон до патронника, з метою сприйняття його погроз як реальних, вчиняючи таким чином психологічне та фізичне насильство, демонстративно тримаючи цей пристрій в руках та спрямовуючи його в бік потерпілої ОСОБА_10 , тобто створюючи таким чином загрозу нанесення цим пристроєм тілесних ушкоджень потерпілій, яка сприйняла цю загрозу як реальну та відчула страх за своє життя та здоров'я, після чого висунув вимогу, щодо передання йому грошових коштів, які знаходились в касі кав'ярні.
Переживаючи за своє життя та здоров'я ОСОБА_10 , будучи в шоковому стані, відчинила шухляду каси, звідки дістала грошові кошти в сумі одна тисяча п'ятсот гривень, які передала ОСОБА_4 , який в свою чергу поклав їх до кишені своєї куртки в яку був одягнутий.
Заволодівши зазначеним грошовими коштами ОСОБА_4 залишив місце скоєння злочину та розпорядився ними на власний розсуд, чим заподіяв ФОП « ОСОБА_9 » матеріальної шкоди на суму одна тисяча п'ятсот гривень.
30 листопада 2025 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю міста Одеса, проживаючому за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_2 , громадянину України, раніше судимому: 18.10.2021 Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 187 КК України до 7 років 6 місяців позбавлення волі, - повідомлено підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених: ч. 4 ст. 187 КК України - напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчинений в умовах воєнного стану та особою, яка раніше вчинила розбій.
Як стверджує у своєму клопотанні слідчий, вина ОСОБА_4 повністю підтверджується зібраними по кримінальному провадженню доказами: протоколами прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення, протоколами допитів потерпілих та свідків, протоколами впізнання особи за фотознімками із потерпілими, протоколами огляду відеозаписів, протоколом обшуку, протоколами огляду місця події, протоколом затримання, а також іншими матеріалами кримінального провадження.
ОСОБА_4 підозрюється у вчинені особливо тяжких кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 187 КК України, за які передбачено покарання у вигляді позбавлення волі до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна.
Беручи до уваги те, що ОСОБА_4 , не одружений, без постійного джерела прибутку, не має стійких соціальних зв'язків, являється жителем іншої області, підозрюється у вчинені особливо тяжких кримінальних правопорушень, санкція яких передбачає максимальне покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна, раніше неодноразово судимий за злочини проти власності, що свідчить про антисоціальну поведінку підозрюваного та наміри вчиняти злочини в майбутньому, що підтверджується характером кримінального правопорушення.
Слідчий зазначає, що за таких обставин ОСОБА_4 , може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки не всі речові докази по справі отримано; може вчиняти нові кримінальні правопорушення, беручи до уваги відсутність постійного місця роботи; переховуватись від органів досудового розслідування, будучи під слідством, перебувавши в місцях позбавлення волі, може уникати безальтернативного покарання у виді позбавлення волі до п'ятнадцяти років з конфіскацією майна; незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, маючи їх анкетні данні отримані з наданими йому матеріалами кримінального провадження, а також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що вказує на наявність ризиків, визначених у п. п. 1, 2, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, що свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів.
Застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_4 не суперечитиме п. 2 ч. 3 ст. 132 КПК України та правовій позиції ЄСПЛ, оскільки саме такий запобіжний захід дасть можливість уникнути настання перелічених вище ризиків та забезпечить виконання підозрюваним ОСОБА_4 , покладених процесуальних обов'язків.
За таких обставин та беручи до уваги, що вказані вище ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному конкретному випадку є недоцільними і саме - тримання під вартою може запобігти зазначеним ризикам, тому слідчий за погодженням з прокурором просив суд застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, без альтернативи внесення застави.
Прокурор ОСОБА_3 , в судовому засіданні клопотання підтримав, просив застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави. Вказав, що злочин підозрюваним вчинено із погрозою застосування насильства, а тому у суду є всі підстави не визначати розмір застави.
Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні заперечував щодо задоволення вимог клопотання просив суд застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позицію свого захисника. На запитання суду повідомив, що він раніше судимий, не одружений, має дітей, які перебувають на утриманні в його колишньої дружини, будь - яких заощаджень не має. Він повністю заперечує свою причетність до інкримінованих йому кримінальних правопорушень. Вважає себе невинуватим, а позицію прокурора необґрунтованою. Просив відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
Вислухавши позиції сторін, дослідивши вказане клопотання, матеріали кримінального провадження №12025020010001498 від 29.11.2025, заслухавши думку прокурора, пояснення підозрюваного та його захисника, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.
Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частинами шостою та восьмою статті 176 цього Кодексу.
У відповідності до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.
У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.
Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.
З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що підозрюваний міг вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.
Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.
Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.
Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов'язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об'єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.
Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.
Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі на можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.
На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.
Наявність ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення обумовлена тим, що як стверджує слідчий в клопотанні та прокурор в судовому засіданні, згідно встановленого механізму вчинення розбійного нападу, ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити речі або документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінальних правопорушень, так як не всі речові докази, які стали предметом злочину, в якому останній підозрюється, отримано.
Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.
Крім того, судом встановлено можлива наявність ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_4 інших кримінальних правопорушень, оскільки ОСОБА_4 не має постійного джерела доходу, у нього відсутні міцні стійкі соціальні зв'язки та він є раніше судимою особою, а саме Голосіївським районним судом міста Києва за ч. 1 ст. 187 КК України та засуджений до 7 років 6 місяців позбавлення волі, однак знову підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого статтею 187 КК України, що може вказувати, на об'єктивну протиправну поведінку підозрюваного ОСОБА_4 , тому суд приходить до висновку про наявність ризику вчинення підозрюваним інших кримінальних правопорушень.
В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.
Зокрема, на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років із конфіскацією майна.
При цьому слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний раніше судимий, не одружений, має дітей, які перебувають на утриманні в його колишньої дружини, будь яких заощаджень не має, що свідчить про те, що його соціальні зв'язки не є достатньо стримуючим для нього фактором.
Щодо можливості застосування інших більш м'яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.
У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв'язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м'яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .
На думку слідчого судді, неможливість застосування запобіжних заходів у вигляді особистого зобов'язання, застави чи домашнього арешту про який просила сторона захисту, відносно підозрюваної особи пов'язана з тим, що вказані запобіжні заходи будуть не достатніми для запобігання вищевказаним ризикам та в умовах воєнного стану обраний запобіжний захід має відповідати характеру кримінального правопорушення та певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає над принципом поваги до особистої свободи особистості.
В силу ч. 4 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні: 1) щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування; 2) щодо злочину, який спричинив загибель людини; 3) щодо особи, стосовно якої у цьому провадженні вже обирався запобіжний захід у вигляді застави, проте був порушений нею; 4) щодо злочину, передбаченого статтями 255-255-3 Кримінального кодексу України; 5) щодо особливо тяжкого злочину у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів.
Враховуюче викладене та те, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні особливо тяжкого злочину - розбій, спрямований на заволодіння майном у великих чи особливо великих розмірах або вчинений організованою групою чи в умовах воєнного або надзвичайного стану, або поєднаний із заподіянням тяжких тілесних ушкоджень, слідчий суддя вважає за необхідне не визначати розмір застави. За наведених обставин, не визначення підозрюваній особі застави на даному етапі кримінального провадження, буде відповідати завданням кримінального судочинства.
Відтак, з метою безперешкодного завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні, запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, знищення або спотворення будь-яких із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, вчинення іншого кримінального правопорушення, є необхідність застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб, враховуючи обставини вчинення даного кримінального правопорушення, без застосування застави.
На думку слідчого судді більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором, не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , не забезпечать можливості здійснення дієвого контролю за поведінкою підозрюваного та виконання ним процесуальних обов'язків.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою є співмірним існуючим ризикам, відповідає особі підозрюваного та тяжкості пред'явленої підозри, та судом враховано, що рішення про застосування одного із видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи підозрюваного, має відповідати характеру певного суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.
Враховуючи зазначені обставини, прокурором в ході розгляду даного клопотання доведено, що вказані в клопотанні ризики, є достатніми для переконання, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів в даному випадку є недоцільним та не можливим, і саме тримання під вартою може запобігти зазначеним в клопотанні ризикам, а тому дане клопотання слідчий суддя вважає обґрунтованим, доведеним, та таким, що підлягає до задоволення, а тому приходить до висновку про застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без встановлення розміру застави.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання старшого слідчого слідчого відділення Вінницького районного управління поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області ОСОБА_6 - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб.
Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 23:15 год. 29.11.2025 року.
Встановити строк дії ухвали суду до 23:15 год. 28.01.2026 року включно.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.
Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.
Слідчий суддя