03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 520/12764/25
адміністративне провадження № К/990/46772/25
Суддя Верховного Суду у Касаційному адміністративному суді Мацедонська В.Е.,
перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року
у справі № 520/12764/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у Харківській області, третя особа: ОСОБА_2 , в якому просив:
- визнати протиправною відмову листом заступника начальника ГУ ДПС у Харківській області - Світлани Подсохи №110/ЗПІ/20-40-24-13-12 від 14.05.2025 в задоволенні запиту на інформацію від 12.05.2025, щодо сплати депутатом VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області - ОСОБА_2 відповідних податків на земельні ділянки дата набуття права: 05.04.2016 загальна площа (м2): 112497 та дата набуття права: 22.10.2004 загальна площа (м2): 16500;
- зобов'язати ГУ ДПС у Харківській області за запитом позивача від 12.05.2025 надати інформацію, долучивши копію відповідних платіжних документів, щодо сплати депутатом VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області - ОСОБА_2 відповідних податків на земельні ділянки дата набуття права: 05.04.2016 загальна площа (м2): 112497 та дата набуття права: 22.10.2004 загальна площа (м2): 16500.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправною оформлену листом Головного управління ДПС у Харківській області від 14.05.2025р. №110/ЗПІ/20-40-24-13-12 відмову у доступі до публічної інформації за запитом ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) від 12.05.2025р. в частині виконання ОСОБА_2 податкового обов"язку із внесення до бюджету плати за землю за 2024 рік після набуття правового статусу депутата VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області.
Зобов'язано Головне управління ДПС у Харківській області розглянути по суті запит ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. - НОМЕР_1 ) від 12.05.2025р. про доступ до публічної інформації в частині виконання ОСОБА_2 податкового обов"язку із внесення до бюджету плати за землю за 2024 рік після набуття правового статусу депутата VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з урахуванням правових висновків суду у справі №520/12764/25.
Позов у решті вимог - залишено без задоволення.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року скасовано рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року по справі №520/12764/25 в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправною оформленої листом ГУ ДПС у Харківській області від 14.05.2025 №110/ЗПІ/20-40-24-13-12 відмови у доступі до публічної інформації за запитом ОСОБА_1 від 12.05.2025 в частині виконання ОСОБА_2 податкового обов'язку із внесення до бюджету плати за землю за 2024 рік після набуття правового статусу депутата VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області та зобов'язання Головне управління ДПС у Харківській області розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 12.05.2025 про доступ до публічної інформації в частині виконання ОСОБА_2 податкового обов'язку із внесення до бюджету плати за землю за 2024 рік після набуття правового статусу депутата VIII скликання Барвінківської міської ради Ізюмського району Харківської області з урахуванням правових висновків суду у справі № 520/12764/25.
Прийнято постанову, якою в скасованій частині відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
В іншій частині рішення Харківського окружного адміністративного суду від 07 липня 2025 року залишено без змін.
Не погоджуючись із постановою апеляційної інстанції, позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
З матеріалів касаційної скарги встановлено, що вони оформлені без дотримання вимог пункту 4 частини другої статті 330 КАС України.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
Відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Перевіривши касаційну скаргу позивача, Судом встановлено, що її зміст не відповідає вимогам пункту 4 частини другої статті 330 КАС України, оскільки ним не обґрунтовано підстави, на якій подана касаційна скарга, що перешкоджає вирішенню питання про відкриття касаційного провадження.
Так перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги установлено, що скаржник посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження та зазначає, що судом попередньої інстанції в оскаржуваному судовому рішенні не враховано висновки, що викладені у абзаці сьомому-дев'ятому пункту 2 мотивувальної частини Висновку Конституційного Суду України у справі за зверненням Верховної Ради про надання висновку щодо відповідності проекту Закону України «Про внесення змін до ст.98 Конституції України вимогам статей 157 і 158 Конституції України» (справа про внесення змін до ст.98 Конституції України) від 25 березня 1999 року №1-в/1999 щодо тлумачення положення ч. 1 ст. 38 Конституції України.
Також скаржник вказує постанови Верховного Суду, зокрема, від 23 жовтня 2019 року по справі №0840/3112/18, від 28.02.2018 у справі № 806 / 1726/16, які на думку заявника не враховано апеляційним судом.
Слід зазначити, що обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) у чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга). Обов'язковим є взаємозв'язок усіх чотирьох умов.
При цьому необхідно виходити з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції в обґрунтування мотивувальної частини постанови.
Посилання на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанції у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.
При цьому, обов'язковою умовою є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду та у якій подається касаційна скарга).
Подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб'єктного складу учасників відносин, об'єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.
Разом з тим, обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.
Посилаючись на неврахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду, заявник не наводить обґрунтування, які б свідчили про подібність правовідносин у цій справі та у справі, у якій Верховним Судом, на його думку, був зроблений висновок, а також не зазначає конкретну норму права, яка застосована судом без урахування висновку Верховного Суду.
Разом з тим, Суд звертає увагу, що посилання скаржника на неврахування висновку Конституційного Суду України судом апеляційної інстанції є безпідставним, оскільки за приписами п. 1 ч. 4 ст. 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
Також скаржник посилається на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України та зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах. Однак, пославшись на пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України, скаржником не вказано норму права щодо застосування якої відсутній висновок Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права (пункт, частина, стаття) судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати, у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Варто зауважити, що при поданні касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначена скаржником норма права, щодо правильного застосування якої відсутній висновок Верховного Суду, повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову (наприклад, з точки зору порушення її відповідачем), але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, натомість, в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
При цьому, такий недолік касаційної скарги зумовлює її повернення одноособово суддею, без аналізу колегією суддів дотримання решти вимог, визначених статтею 330 КАС України.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню, як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332 КАС України,
Касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року у справі № 520/12764/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Харківській області третя особа ОСОБА_2 про визнання протиправною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до суду касаційної інстанції в порядку, встановленому законом.
Копію ухвали направити скаржнику та іншим учасникам справи за допомогою підсистеми ЄСІТС «Електронний кабінет» (у разі його відсутності - на офіційну електронну адресу або засобами поштового зв'язку), а касаційну скаргу та додані до неї матеріали - у спосіб їхнього надсилання до суду адресатом.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає
.
Суддя В. Е. Мацедонська