03 грудня 2025 року
м. Київ
справа №826/12512/15
адміністративне провадження №К/990/47506/25
Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Юрченко В.П., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі №826/12512/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Голдфіш-Інвест-Буд" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління ДФС у м. Києві, правонаступником якої є Головне управління ДПС у м. Києві, з вимогою визнати протиправним і скасувати податкове повідомлення-рішення від 12 лютого 2015 року № 0000052204, яким визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 289 322, 00 грн, у тому числі: 231 458,00 грн - основний платіж, 57 864,00 грн - штрафні (фінансові) санкції (штрафи).
Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.12.2015, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 в задоволенні позову відмовлено.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 31.05.2017 касаційну скаргу ТОВ «Голдфіш-інвест-буд» задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 скасовано і направлено справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 28.04.2025, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, позов задоволено.
28.07.2025 Товариством з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» подано заяву, в якій останнє просить ухвалити додаткове судове рішення до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 22.07.2025, яким вирішити питання про відшкодування витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 50 640, 00 грн у зв'язку із апеляційним переглядом рішення Волинського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2025 року.
Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» про ухвалення додаткового судового рішення задоволено. Стягнутона користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Голдфіш-Інвест-Буд» (адреса: 02152, місто Київ, проспект Павла Тичини, будинок 1В, офіс В701) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (адреса: 04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) витрати на правничу допомогу в сумі 10 000, 00 грн (десять тисяч гривень нуль копійок).
19.11.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у м.Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025, у якій скаржник просить скасувати оскаржуване судове рішення та прийняти нове, яким відмовити позивачеві у задоволенні заяви про стягнення з Головного управління ДПС у м.Києві судових витрат на професійну правничу допомогу в повному обсязі.
Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені КАС України підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
Системний аналіз частини четвертої статті 328 КАС України і пункту 4 частини другої статті 330 КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
При цьому, обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі: 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судами; 2) постанови Верховного Суду і який саме висновок щодо застосування цієї ж норми у ній викладено; 3) висновок судів, який суперечить позиції Верховного Суду; 4) в чому полягає подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду i у якій подається касаційна скарга).
Обов'язковими умовами при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 2 і 3 частини четвертої статті 328 КАС України є зазначення у касаційній скарзі:
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції; 2) постанову Верховного Суду, у якій викладено висновок щодо правильного застосування норми права, від якого належить відступити; 3) вмотивоване обґрунтування необхідності такого відступу; 4) висновок, який на думку скаржника відповідає правильному тлумаченню і застосуванню цієї норми (для пункту 2 частини четвертої статті 328 КАС України);
- 1) норми матеріального права, яку неправильно застосовано судом апеляційної інстанції, висновок щодо правильного застосування якої ще не сформульовано Верховним Судом; 2) висновок апеляційного суду, який на переконання скаржника є неправильним; 3) у чому полягає помилка суду при застосуванні відповідної норми права; 4) як на думку скаржника відповідна норма повинна застосовуватися (для пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України).
Крім того, при поданні касаційної скарги на підставі пунктів 1-3 частини четвертої статті 328 КАС України зазначені скаржником норми права, які на його переконання неправильно застосовано судами, повинні врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо їх застосування ставилося перед судами попередніх інстанції в межах підстав позову та/або заперечень сторін (наприклад, з точки зору порушення їх позивачем/відповідачем).
Також обов'язковою умовою при оскарженні судових рішень на підставі пунктів 1 і 2 частини четвертої статті 328 КАС України є подібність правовідносин у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду і у якій подається касаційна скарга).
Перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що у ній міститься посилання на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Водночас в подальшому зазначено, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновки Верховного Суду щодо стягнення витрат на правничу допомогу. Здебільшого Головне управління ДПС у м.Києві цитує витяги з постанов Верховного Суду про критерії, якими має керуватися суд під час вирішення питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу. Однак, скаржник не зазначає, в чому саме полягає неправильне застосування та/або порушення судом апеляційної інстанції таких критеріїв.
Зі змісту оскаржуваної постанови апеляційного суду вбачається, що позивач просив стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу в сумі 50 640, 00 грн, однак, суд апеляційної інстанції стягнув з Головного управління ДПС у м.Києві за рахунок його бюджетних асигнувань на користь позивача витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн.
Під час ухвалення судового рішення суд апеляційної інстанції керувався низкою висновків Верховного Суду. Незгода Головного управління ДПС у Київській області зі здійсненою судом апеляційної інстанції оцінкою наданих позивачем доказів, що стосуються розміру судових витрат на правничу допомогу, не є тотожним неправильному застосуванню норм матеріального права. Посилаючись у касаційній скарзі на те, що така сума судових витрат є завищеною, Головне управління ДПС у м.Києві не зазначає, який саме розмір витрат, на його думку, був би співмірним із предметом розгляду у цій справі, та виходячи з якого розрахунку.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.
Згідно з пунктом 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню як така, що не містить підстав касаційного оскарження.
На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України
Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.11.2025 у справі № 826/12512/15 - повернути скаржнику.
Копію цієї ухвали надіслати учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 КАС України.
Роз'яснити скаржнику, що повернення касаційної скарги не позбавляє його права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.
...........................
В.П. Юрченко,
Суддя Верховного Суду