03 грудня 2025 року
м. Київ
справа № 380/22603/24
адміністративне провадження № К/990/46781/25
Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О.,
перевіривши касаційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження,
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернулась до адміністративного суду з позовною заявою до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області (далі - відповідач), в якому просила:
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 107-р від 22.10.2024 про застосування до ОСОБА_1 , адміністратора відділу організації надання адміністративних послуг Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області за недотримання п. 1 та п. 5 розділу ІІ Посадової інструкції затвердженої розпорядженням сільського голови від 01.09.2022, дисциплінарного стягнення у вигляді оголошення догани;
- визнати протиправним та скасувати Розпорядження Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 98-р від 20.09.2024 у частині відсторонення ОСОБА_1 від виконання посадових обов'язків на час проведення службового розслідування та виплатити у розмірі середньої заробітної плати час відсторонення від роботи та час перебування на лікарняному;
- зобов'язати Сокільницьку сільську раду Львівського району Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 суми невиплаченої щомісячної премії у повному обсязі за період дії догани.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 03.04.2025, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025, адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасувати Розпорядження Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області № 107-р від 22.10.2024 про застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді догани. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Не погоджуючись із прийнятими судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, Сокільницька сільська рада Львівського району Львівської області звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою.
За правилами частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги, суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав.
Пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України серед основних засад судочинства закріплює забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Наведеним конституційним положенням кореспондує стаття 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Отже, оскарження рішень судів у касаційному порядку можливе лише у випадках, якщо таке встановлено законом.
З 08.02.2020 набрав чинності Закон України від 15.01.2020 № 460-IХ «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», яким унесено зміни до розділу 3 Глави 2 «Касаційне провадження», зокрема, щодо визначення підстав касаційного оскарження судових рішень та порядку їхнього розгляду.
Так, відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
За правилами частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що перелік підстав для касаційного оскарження судових рішень є вичерпним і касаційна скарга повинна бути обґрунтована виключно такими доводами.
В обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження скаржник покликається на пункт 4 частини четвертої статті 328 КАС України та зазначає, що суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі (пункт 4 частини третьої статті 353 КАС України).
Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.
У відсутності обґрунтованих підстав визначених пунктом 1-3 частини 4 статті 328 КАС України суд позбавлений можливості прийняти доводи скаржника щодо наявності підстави передбаченої пунктом 4 частини 4 статті 328 КАС України, в частині прийняття рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі.
Частиною третьою статті 353 КАС України встановлено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо: 1) справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; 2) в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави його відводу обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; 3) справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; 4) суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі; 5) судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, які зазначені в судовому рішенні; 6) судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу; 7) судове рішення ухвалено судом з порушенням правил юрисдикції (підсудності), визначених статтями 20, 22, 25-28 цього Кодексу.
Отже, якщо автор касаційної скарги вважає, що судами прийнятті рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов'язки осіб, які не були залучені до участі у справі, у касаційній скарзі скаржник має довести, що судами протиправно не було вжито заходів для залучення учасника справи чиї права, свободи інтереси та обов'язки були порушені у разі не залучення під час судового розгляду справи, що в свою чергу могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.
Аналіз оскаржуваних судових рішень попередніх інстанцій засвідчує, що відповідач не скористався своїми процесуальними правами, оскільки матеріали справи не містять клопотань про залучення третьої особи, співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Ця відсутність процесуальних дій свідчить про прийняття відповідачем ризику щодо кола сторін спору. Водночас, ключовою проблемою є те, що в оскарженні не конкретизовано, які саме норми процесуального права порушив суд, що робить подану касаційну скаргу обґрунтованим.
Оскільки відповідач не подав відповідних клопотань, суди попередніх інстанцій не могли вчинити процесуального порушення щодо незалучення чи незаміни сторони. Крім того, скаржником не зазначена яка саме норма процесуального права порушена, а не загального висловлення незгоди, для скасування чи зміни рішення.
Доводи касаційної скарги в частині обґрунтування підстав для відкриття касаційного провадження за пунктом 4 частини четвертої статті 328 КАС України зводяться до незгоди із висновками судів попередніх інстанцій щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судового рішення відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України та виходить за межі касаційного перегляду, визначені статтею 341 КАС України.
Інші мотиви та аргументи, наведені заявником у скарзі зводяться до тлумачення норм матеріального права та переоцінки доказів.
Виходячи з визначених процесуальним законом меж, предметом касаційного перегляду можуть бути виключно питання права, а не факту.
Посилання на приписи статті 242 КАС України не підміняє визначення таких підстав касаційного оскарження.
Посилання скаржника у касаційній скарзі на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зводяться до незгоди із висновками судів обох інстанції щодо обставин справи та наполяганні на переоцінці наявних у справі доказів, що не є належним обґрунтуванням підстави касаційного оскарження судових рішень відповідно до частини четвертої статті 328 КАС України.
Враховуючи межі перегляду судом касаційної інстанції, визначені статтею 341 КАС України, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
Суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення натомість в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а надалі саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).
Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.
За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала.
Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи.
Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України,
Касаційну скаргу Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2025 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29 жовтня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сокільницької сільської ради Львівського району Львівської області про визнання протиправним та скасування розпорядження - повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Роз'яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
СуддяЛ.О. Єресько