Справа № 320/30849/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лиска І.Г.
03 грудня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді Кучми А.Ю.,
суддів Безименної Н.В., Бєлової Л.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року (м. Київ, дата складання повного тексту не зазначається) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 звернувся з позовом до суду, в якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 про відмову у перерахунку пенсії (щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці) в частині незарахування позивачу до стажу його роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років чотирьох місяців одного дня роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду як стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати позивачу до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, два роки чотири місяці один день роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду як стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VIII та частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області здійснити (провести) перерахунок щомісячного довічного грошового утримання позивача як судді у відставці з 27.12.2023 із зарахуванням до стажу роботи на посаді судді двох років чотирьох місяців одного дня роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду як стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII, з виплатою недоотриманих сум.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що позивач є суддею у відставці, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві як особа, яка отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII. 16.05.2024 позивач через веб-портал електронного кабінету Пенсійного фонду України звернувся із заявою про зарахування до його стажу роботи на посаді судді, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років роботи на посаді стажиста Тисменецького районного суду як стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII. Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 у здійсненні такого перерахунку позивачу відмовлено. Позивач вважає протиправним зазначене рішення в частині відмови у зарахуванні до його стажу роботи на посаді судді двох років чотирьох місяців одного дня роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду.
Відповідачем подано відзив на позовну заяву, в якому у задоволенні адміністративного позову просить відмовити, зазначив, що відсутні правові підстави для зарахування позивачу до стажу роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, два роки чотири місяці один день роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду як стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності).
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Не погоджуючись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовну у повному обсязі.
Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного з'ясування усіх фактичних обставин у справі. Доводи апеляційної скарги за своїм змістом дублюють доводи відповідача викладені у відзиві на позовну заяву.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - без змін.
Згідно ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є громадянином України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_1 , виданим Івано-Франківським ГУВС МВС в Івано-Франківській області 28 листопада 1998 року.
Указом Президента України від 28.11.1995 № 1095/95 позивач призначений на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 14.12.2000 № 2149-III обраний суддею Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області безстроково. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 16.03.2006 № 3565-IV обраний суддею Івано-Франківського окружного адміністративного суду безстроково. Указом Президента України «Про призначення та переведення суддів» від 14.03.2007 №201/2007 переведений на роботу на посаду судді Окружного адміністративного суду міста Києва. Постановою Верховної Ради України «Про обрання суддів» від 02.12.2010 №2757-VІ обраний на посаду судді Вищого адміністративного суду України. Постановою Верховної Ради України від 08.09.2016 № 1514-VIII звільнений з посади судді Вищого адміністративного суду України у зв'язку з поданням заяви про відставку.
У зв'язку з набранням чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у зв'язку з Рішенням Конституційного Суду України від 18 лютого 2020 року № 2-р/2020 щодо забезпечення безперервності здійснення правосуддя найвищим судом у системі судоустрою України» від 21.11.2023 № 3481-IX позивачу Верховним Судом видана довідка від 23.01.2024 №353/0/2-24 про суддівську винагороду для обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, згідно з якою суддівська винагорода позивача розрахована, виходячи з посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду за Законом №1402-VIII.
Рішенням органу Пенсійного фонду України від 19.03.2024 № 930090870808 позивачу здійснений перерахунок призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці за період, починаючи з 27.12.2023 (дати набрання чинності Законом № 3481-IX) на підставі довідки Верховного Суду від 23.01.2024 № 353/0/2-24.
Згідно з протоколом призначення/перерахунку пенсії розмір щомісячного довічного грошового утримання позивача після перерахунку склав 50% від розміру його суддівської винагороди. При обчисленні розміру щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці стаж роботи суддею позивача органом Пенсійного фонду України врахований у розмірі 20 років 10 місяців 4 дні.
16.05.2024 позивач через вебпортал Пенсійного фонду України звернувся із заявою № 7102 про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відповідно до Закону № 1402-VIII, в якій, у тому числі, просив зарахувати до його стажу роботи суддею період роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду як стаж (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Відмова мотивована тим, що застосування норм статті 137 Закону №1402-VIII з урахуванням стажу роботи на посаді стажиста для збільшення розміру щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено.
Вважаючи вказані дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушено право позивача на отримання щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці у належному розмірі.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
Конституційний Суд України у своєму рішенні від 11.10.2005 № 8-рп/2005 зазначив, що право судді, який перебуває у відставці, на пенсійне або щомісячне довічне грошове утримання є гарантією незалежності працюючих суддів. Щомісячне довічне грошове утримання - це особлива форма соціального забезпечення суддів, зміст якої полягає у гарантованій державою щомісячній звільненій від сплати податків грошовій виплаті, що слугує забезпеченню їх належного матеріального утримання, в тому числі після звільнення від виконання обов'язків судді. Надання судді матеріального захисту є гарантією забезпечення його незалежності. Разом з тим, будь-яке зниження рівня гарантій незалежності суддів суперечить конституційній вимозі неухильного забезпечення незалежного правосуддя.
До цього Конституційний Суд України неодноразово висловлював аналогічні правові позиції у відношенні гарантій незалежності суддів, їх матеріального та соціального забезпечення у рішеннях, а саме: від 24 червня 1999 року № 6-рп/99, від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 (справа про пільги, компенсації та гарантії), від 1 грудня 2004 року № 19-рп/2004 (справа про припинення дій чи обмеження пільг, компенсацій та гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005 (справа про пенсії та щомісячне довічне грошове утримання), від 18 червня 2007 року № 4-рп/2007 (справа про гарантії незалежності суддів); рішення № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
Також в рішенні Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013 (у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 2, абз. 2 розділу 11 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи», статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (справа щодо змін умов виплати пенсій і щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці) зазначено, що визначені Конституцією та законами України гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Такими гарантіями є надання їм за рахунок держави матеріального забезпечення (суддівська винагорода, пенсія, щомісячне довічне грошове утримання тощо).
Відповідно до пункту 11 Основних принципів незалежності судових органів (схвалені резолюціями 40/32 та 40/146 Генеральної Асамблеї ООН від 29 листопада та 13 грудня 1985 року) термін повноважень суддів, їх незалежність, безпека, відповідна винагорода, умови служби, пенсії і вік виходу на пенсію повинні належним чином гарантуватися законом.
Вищенаведене узгоджується з положеннями Європейської хартії про закон «Про статус суддів» від 10.07.1998, згідно яких рівень винагороди суддям за виконання ними своїх професійних обов'язків має бути таким, щоб захистити їх від тиску, що може спричинити вплив на їхні рішення або взагалі поведінку суддів і таким чином вплинути на їхню незалежність та неупередженість (пункт 6.1); статус забезпечує судді, який досяг передбаченого законом віку для виходу у відставку із посади судді і який здійснював повноваження судді протягом певного строку, право на отримання виплат, рівень яких має бути якомога ближчим до рівня його останньої заробітної плати на посаді судді (пункт 6.4).
Так, згідно з пунктом 54 Рекомендації CM/Rес (2010)12) від 17 листопада 2010 року Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо суддів: незалежність, ефективність та обов'язки «оплата праці суддів повинна відповідати їх професії та виконуваним обов'язкам, а також бути достатньою, щоб захистити їх від дії стимулів, через які можна впливати на їхні рішення. Мають існувати гарантії збереження належної оплати праці на випадок хвороби, відпустки по догляду за дитиною, а також гарантії виплат у зв'язку з виходом на пенсію, які мають відповідати попередньому рівню оплати їх праці».
Виходячи з наведеного, конституційний статус судді зумовлює обов'язок держави гарантувати достатнє матеріальне забезпечення судді як під час здійснення ним своїх повноважень (суддівська винагорода), так і в майбутньому у зв'язку з досягненням пенсійного віку чи внаслідок припинення повноважень і набуття статусу судді у відставці - щомісячне довічне грошове утримання. Статус судді та його елементи, зокрема, матеріальне забезпечення судді після припинення його повноважень, є не особистим привілеєм, а виступає засобом забезпечення незалежності працюючих суддів і надається для гарантування верховенства права та в інтересах осіб, які звертаються до суду та очікують неупередженого правосуддя.
Відповідно до пункту 14-4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції Закону № 3481-IX у разі звільнення у зв'язку з поданням заяви про відставку незалежно від займаної посади суддям Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України гарантується призначення щомісячного довічного грошового утримання у розмірі та в порядку, передбачених цим Законом, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
Судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, Вищого господарського суду України, Вищого адміністративного суду України, яким призначено розмір щомісячного довічного грошового утримання відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (Відомості Верховної Ради України, 2010 р., №№ 41-45, ст. 529 із наступними змінами), мають право на здійснення перерахунку щомісячного довічного грошового утримання у порядку та розмірі, визначених частиною третьою статті 142 цього Закону, виходячи з розміру суддівської винагороди, що обчислюється з базового розміру посадового окладу судді вищого спеціалізованого суду.
З матеріалів справи встановлено, що позивач є суддею Вищого адміністративного суду України у відставці. Відповідно, в силу положень пункту 14-4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції Закону № 3481-IX позивач має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці з 27.12.2023 у розмірі та у порядку, що передбачені Законом № 1402-VIII.
Згідно із частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIII щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді. Стаж роботи судді врегульований статтею 137 Закону № 1402-VIII.
Відповідно до частини першої статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу. Згідно з частиною другою статті 137 Закону № 1402-VIII до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Відповідно до статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII в редакції, чинній на момент призначення позивача на посаду судді Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області на підставі Указу Президента України від 28.11.1995 №1095/95 право на зайняття посади судді районного (міського), міжрайонного (окружного) суду, військового суду гарнізону має громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Згідно із записами у трудовій книжці позивач у період з 02.08.1993 по 03.12.1995 відповідно до Наказу Управління юстиції Івано-Франківської області від 30.07.1993 № 02-7/36 працював на посаді стажиста Тисменицького районного суду.
Таким чином, в силу положень пункту 14-4 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1402-VIII в редакції Закону № 3481-IX, статей 137, 142 Закону № 1402-VIII до стажу роботи суддею позивача додатково підлягають зарахуванню два роки чотири місяці один день як стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді з 02.08.1993 по 03.12.1995.
Водночас рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 № 930090870808 у зарахуванні вказаного періоду роботи позивача до стажу його роботи суддею, що враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання, відмовлено.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 23.05.2024 №930090870808 в частині незарахування позивачу до стажу його роботи на посаді судді, який враховується при обчисленні щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, двох років чотирьох місяців одного дня роботи на посаді стажиста Тисменицького районного суду як стажу (досвіду) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надавала право для призначення на посаду судді відповідно до частини другої статті 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII та частини першої статті 7 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862-XII.
Колегія суддів наголошує, що апеляційна скарга відповідача повністю дублює відзив на позовну заяву, тобто в ній не наведено норм законодавства, які порушені чи не враховані судом першої інстанції, не спростовано викладену у рішенні суду правову позицію та не спростовано доводів позивача, які стали підставою для задоволення позову.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має.
Керуючись ст. ст. 242, 243, 251, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 липня 2025 року - без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України.
Повний текст постанови виготовлено 03.12.2025.
Головуючий суддя: А.Ю. Кучма
Судді: Н.В. Безименна
Л.В. Бєлова