Справа № 735/1403/25 Головуючий у 1 інстанції: Грушко О.П.
Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.
02 грудня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Судді-доповідача Вівдиченко Т.Р.
Суддів Кузьмишиної О.М.
Ключковича В.Ю.
За участю секретаря Данилюк Д.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, згідно статті 229 КАС України, адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області, Інспектора з реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області капітана поліції Іваницького Ігоря Олексійовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,-
Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області, Інспектора з реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області капітана поліції Іваницького Ігоря Олексійовича, в якому просив скасувати постанову інспектора з реагування патрульної поліції відділення поліції № 1 (с-ще Короп) Новгород-Сіверського району в Чернігівській області капітана поліції Іваницького Ігоря Олексійовича серії БАВ № 643884 від 15.10.2025 року якою ОСОБА_1 було притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 3400 грн.
Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2025 року позов задоволено частково. Скасовано постанову інспектора РПП ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції Іваницького Ігоря Олексійовича серії БАВ № 643884 від 15.10.2025 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а справу в цій частині - закрито. В решті постанову серії БАВ № 643884 від 15.10.2025 року, в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП - залишено без змін. Змінено захід адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , застосувавши стягнення у вигляді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Не погодившись з рішенням суду, позивач - ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, в якій, просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог, звільнити ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 5,6 ст. 121 КУпАП, за малозначністю вчиненого правопорушення, обмежившись усним зауваженням, а справу закрити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт вказує, що судом першої інстанції жодним чином не досліджувалось, не встановлювалось та не взято до уваги при розгляді справи обставини, що звільняють, виключають, пом'якшують та обтяжують адміністративну відповідальність, не враховувався характер вчиненого проступку, особу правопорушника, його фізичний та матеріальний стан, а також об'єктивні обставини, що пом'якшують адміністративну відповідальність перелічені в ст. 34 КУпАП. Апелянт, з огляду на його вік, стан здоров'я та інвалідність, скрутне матеріальне становище, щире каяття та те, що до адміністративної відповідальності притягається вперше, просить звільнити його від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП.
01 грудня 2025 року до Шостого апеляційного адміністративного суду від відповідача - Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області надійшла заява, в якій повідомляє про неможливість участі у судовому засіданні капітана поліції Іваницького І.О., у зв'язку з перебуванням на лікарняному.
Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Згідно ч. 2 ст. 313 КАС України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Враховуючи, що особиста участь сторін в судовому засіданні не обов'язкова, колегія суддів визнала можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін.
Згідно ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Отже, в апеляційному порядку підлягає перегляду рішення суду першої інстанції виключно в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.
Відповідно до частини 1 статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 15 жовтня 2025 року Інспектором з реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області капітана поліції Іваницьким Ігорем Олексійовичем винесено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративні правопорушення серія БАВ № 6438884.
Згідно оскаржуваної постанови, 15 жовтня 2025 року по вул. Чернігівська в селищі Короп, Новгород-Сіверського району, Чернігівської області ОСОБА_1 керував незареєстрованим скутером OCHERK 50svv, без мотошолома, не маючи права керування таким транспортним засобом та не маючи полісу обов'язкового страхування, чим порушив п.п. 2.1а, 2.1 ґ, 2.3г, 30.1 ПДР, чим скоїв адміністративні правопорушення, передбачені ч.ч. 1, 2 ст. 126 ч.ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП. До ОСОБА_1 застосовано адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Не погоджуючись із постановою про накладення адміністративного стягнення, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Положеннями ч. 1 ст. 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Нормами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353-XII передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху.
Пунктом 1.1 Правил дорожнього руху закріплено, що ці Правила відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні грунтуватися на вимогах цих Правил.
Відповідно до підпункту «а» пункту 2.1 Правил дорожнього руху, водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
Також, підпунктом «ґ» пункту 2.1 Правил дорожнього руху передбачено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі чинний страховий поліс (договір) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (на електронному або паперовому носії), відомості про який підтверджуються інформацією, що міститься в Єдиній централізованій базі даних щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, або страховий сертифікат "Зелена картка" (на електронному або паперовому носії), виданий іноземним страховиком відповідно до правил міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка".
Згідно підпункту «г» пункту 2.3 Правил дорожнього руху, для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: під час руху на мотоциклі і мопеді бути в застебнутому мотошоломі і не перевозити пасажирів без застебнутих мотошоломів.
В силу вимог пункту 30.1 Правил дорожнього руху, власники механічних транспортних засобів і причепів до них повинні зареєструвати (перереєструвати) їх в уповноваженому органі МВС або провести відомчу реєстрацію в разі, якщо законом установлена обов'язковість проведення такої реєстрації, незалежно від їхнього технічного стану протягом 10 діб з моменту придбання (отримання), митного оформлення або переобладнання чи ремонту, якщо необхідно внести зміни до реєстраційних документів.
За приписами статті 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Статтею 280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до пункту 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року № 580-VIII (далі - Закон № 580-VIII), поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
За приписами пункту 8 частини 1 статті 23 Закону № 580-VIII, у випадках, визначених законом, поліція здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП визначено, що органи Національної поліції розглядають справи, зокрема, про порушення правил дорожнього руху (частини перша, друга, третя, п'ята, шоста, восьма, десята і одинадцята статті 121, частини перша, друга і четверта статті 126 КУпАП). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
У відповідності до частини 5 статі 121 КУпАП, порушення правил користування ременями безпеки або мотошоломами - тягне за собою накладення штрафу в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно частини 6 статі 121 КУпАП, керування водієм транспортним засобом, не зареєстрованим або не перереєстрованим в Україні в установленому порядку, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Частиною 1 статті 126 КУпАП передбачено, що керування транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред'явила у спосіб, який дає можливість поліцейському прочитати та зафіксувати дані, що містяться в посвідченні водія відповідної категорії, реєстраційному документі на транспортний засіб, а також полісі (договорі) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка"), або не пред'явила електронне посвідчення водія та електронне свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, чинний внутрішній електронний договір зазначеного виду обов'язкового страхування у візуальній формі страхового поліса, а також інших документів, передбачених законодавством, - тягне за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Відповідно до до частини 2 статті 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Як вбачається з матеріалів справи, оскаржуваною постановою інспектора з реагування патрульної поліції Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області капітана поліції Іваницького І.О. від 15 жовтня 2025 року серії БАВ № 6438884 ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч.ч. 1, 2 ст. 126 ч.ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 3400 гривень.
Судом першої інстанції скасовано постанову інспектора РПП ВП № 1 Новгород-Сіверського РВП ГУНП в Чернігівській області, капітана поліції Іваницького Ігоря Олексійовича серії БАВ № 643884 від 15.10.2025 року в частині притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 126 КУпАП, а справу в цій частині - закрито.
Також, судом першої інстанції, змінено захід адміністративного стягнення відносно ОСОБА_1 , застосувавши стягнення у вигляді штрафу 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 (вісімсот п'ятдесят) гривень.
Отже, апелянт оскаржує рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовних вимог про скасування постанови відповідача від 15.10.2025 року серії БАВ № 643884 в частині притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126, ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП.
Так, позивач визнає вчинення ним адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 126, ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП, однак, з огляду на його вік, стан здоров'я та інвалідність, скрутне матеріальне становище, щире каяття та те, що до адміністративної відповідальності притягається вперше, просить суд звільнити від адміністративної відповідальності за малозначністю правопорушення на підставі ст. 22 КУпАП.
З даного приводу, слід зазначити наступне.
Відповідно до статті 22 КУпАП, при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням. Примітка. Положення цієї статті не застосовуються до правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п'ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою - п'ятою статті 126, статтями 130, 161-1 і 173-2 цього Кодексу.
Колегія суддів зазначає, що за своєю правовою природою, відповідно до норм чинного законодавства, повноваження відповідача щодо вирішення питання про притягнення особи до адміністративної відповідальності, зокрема, на підставі ч. 1 ст. 126, ч. 5, 6 ст. 121 КУпАП, є виключною компетенцією уповноваженого органу, в цьому випадку - працівників органів і підрозділів Національної поліції.
Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання прав та вимог законодавства, інакше було б порушено принцип розподілу влади.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності та закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення належить до компетенції органу, що приймав рішення про притягнення особи до адміністративної відповідальності, або органу, який розглядає скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення, у відповідності до положень КУпАП.
Даний висновок узгоджується з позицією Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, викладеною у постановах від 12 грудня 2019 року у справі №678/568/17 у справі № 752/2391/17 та від 31 жовтня 2019 року у справі №266/3228/16-а.
Отже, у випадку прийняття рішення про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, суд вийде за межі своєї компетенції тим самим втрутившись в дискреційні повноваження відповідача, що не відповідає загальним принципам та засадам адміністративного судочинства.
У даній справі здійснювався розгляд скарги на постанову в справі про адміністративне правопорушення, а не про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
З огляду на викладене, сфера застосування статті 22 КУпАП (звільнення особи від адміністративної відповідальності за малозначності вчиненого правопорушення) поширюється саме на орган, уповноважений вирішувати справу (у цьому випадку - Відділення поліції № 1 Новгород-Сіверського районного відділу поліції Головного управління національної поліції у Чернігівській області).
Враховуючи вищезазначене, доводи апелянта про можливість його звільнення судом від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КУпАП при малозначності правопорушення є необґрунтованими.
Решта доводів та заперечень апелянта висновків суду першої інстанції не спростовують.
Згідно п.41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).
Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про часткову обґрунтованість позовних ОСОБА_1 та наявність правових підстав для їх часткового задоволення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 2 ст. 77 КАС України).
При цьому, доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.
Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 229, 243, 286, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 04 листопада 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Вівдиченко Т.Р.
Судді Кузьмишина О.М.
Ключковича В.Ю.