02 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/3565/25
(суддя Сацький Р.В., м. Запоріжжя)
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Чередниченка В.Є. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Іванова С.М.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №280/3565/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 05 травня 2025 року звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області згідно з яким, просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, в розмірі її фактичного нарахування та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90% грошового забезпечення, в розмірі її фактичного нарахування та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 (дві тисячі) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Позов обґрунтовано тим, що з наданого відповідачем розрахунку пенсії станом на 24.03.2025 року вбачається, що пенсія позивача у розмірі 29760,83 грн обмежена десятьма прожитковими мінімумами, а виплачується у розмірі 23610 грн. При цьому, позивач зазначає про те, що не погоджується з діями відповідача щодо відмови у перерахунку та виплати пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення в розмірі її фактичного нарахування та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, урахуванням щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн з 01.12.2019 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року позов задоволено повністю.
Суд, визнав протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії у розмірі 90 % грошового забезпечення, в розмірі її фактичного нарахування та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2 000 (дві тисячі) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію у розмірі 90 % грошового забезпечення, в розмірі її фактичного нарахування та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 (дві тисячі) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум.
Рішення суду мотивовано тим, що у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI. Також, суд зазначив про те, що з «…01.01.2025 на підставі Постанови КМУ № 1 від 03.01.2025 суд зазначає, що ця постанова прийнята відповідно до ст. 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і вводить тимчасові обмеження на період воєнного стану. Однак Постанова КМУ № 1 не може суперечити Рішенню Конституційного Суду № 7-рп/2016, яке має вищу юридичну силу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.12.2018 у справі № 826/9660/16 вказала, що підзаконні акти, які суперечать рішенням Конституційного Суду, не підлягають застосуванню. Крім того, справи № 320/2229/25 та № 200/116/25 (провадження № Пз/900/5/25), на які посилається відповідач, стосуються оскарження Постанови № 1, але на момент розгляду цієї справи не мають остаточного рішення, що не перешкоджає застосуванню Рішення № 7-рп/2016 …».
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції відповідач, зазначаючи про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, оскаржив його в апеляційному порядку. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
Апеляційна скарга фактично обґрунтована тим, що пенсія позивачу виплачується у відповідності до вимог чинного законодавства.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції з'ясовано та знайшло підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
01 березня 2025 року позивач звернулася до відповідача із заявою в якій просила провести перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі 90% грошового забезпечення, в розмірі її фактичного нарахування та без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 (дві тисячі) гривень на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 14 липня 2021 року № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб», з 01 грудня 2019 року, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.32-36).
Листом 24.03.2025 року та від 10.04.2025 року позивачу повідомлено про те, що їй здійснено перерахунок пенсії на виконання судового рішення у розмірі 90 % грошового забезпечення з 01.12.2019 року (а.с.29,31).
Правомірність дій відповідача щодо не проведення перерахунку пенсії позивача з 01.12.2019 року пенсії у розмірі 90% грошового забезпечення, в розмірі її фактичного нарахування, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації пенсії, з урахуванням щомісячної доплати до пенсії у сумі 2000 грн є предметом спору переданого на вирішення суду.
Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при ухвалені оскарженого рішення виходить з наступного.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, є, зокрема, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, надалі Закон № 2262-ХІІ).
Виходячи з приписів ч.3, ч.18 ст.43 Закону № 2262-ХІІ, пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні основні та додаткові види грошового забезпечення.
У разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.
У розумінні приписів ст.63 Закону № 2262-ХІІ, перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку. Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв'язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до частини другої статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: - посадовий оклад, оклад за військовим званням; - щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); - одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (частина третя статті 9 Закону №2011-ХІІ).
Зважаючи на те, що предметом спору у цій справі є правомірність дій відповідача щодо застосування обмежень максимальним розміром пенсії позивача розрахованої з 01.12.2019 року, суд апеляційної інстанції вважає, що вирішенню підлягає спір щодо наявності підстав для застосування таких обмежень саме з 01.12.2019 року.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, вперше введено в дію Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» №3668-VI, який набрав законної сили 01.10.2011.
Відповідно до положень статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, як постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13.10.1995 «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Згідно з пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом.
Водночас, Законом № 3668-VI внесено зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, частину сьому якої викладено в редакції Закону № 3668-VI, а саме: максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.
Рішенням Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
Згідно з пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, які визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто 20.12.2016.
Конституційний Суд України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016, визнаючи таким, що не відповідає статті 17 Конституції України, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262, виходив із того, що норми-принципи частини п'ятої статті 17 Конституції України щодо забезпечення державою соціального захисту громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей, є пріоритетними та мають безумовний характер. Тобто заходи, спрямовані на забезпечення державою соціального захисту вказаної категорії осіб, зокрема у зв'язку з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами не можуть бути скасовані чи звужені. При цьому Конституційний Суд України стверджує, що обмеження максимального розміру пенсії, призначеної особам, яким право на пенсійне забезпечення встановлене Законом № 2262-ХІІ, порушує суть конституційних гарантій щодо безумовного забезпечення соціального захисту осіб, передбачених частиною п'ятою статті 17 Конституції України, які зобов'язані захищати суверенітет, територіальну цілісність і недоторканність України.
Обмеження граничного розміру пенсії, призначеної на підставі Закону № 2262-XII, десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, введено в дію Законом № 3668-VI, яким внесені зміни у статтю 43 Закону № 2262-XII, шляхом викладення її в редакції Закону № 3668-VI.
Тобто, положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII та положення частини першої статті 2 Закону № 3668-VІ (у частині поширення її дії на Закон № 2262-ХІІ), прийняті одночасно для регулювання одних і тих самих правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсій, призначених відповідно до Закону № 2262-XII) та є однаковими за змістом.
Конституційним Судом України у Рішенні від 20.12.2016 № 7-рп/2016 надано оцінку правовому регулюванню спірних правовідносин (обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців) та визнано таким, що не відповідає статті 17 Конституції України положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII.
При цьому положення статті 2 Закону № 3668-VI (у частині поширення її дії на Закон № 2262-XII), які дублюють зміст частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII, тобто є однопредметними правовими нормами, які прийняті одночасно для регулювання спірних правовідносин - змін на момент виникнення спірних правовідносин не зазнали та передбачали обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
Виходячи з викладеного, на момент виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між Законом № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016 та Законом № 3668-VI - у частині обмеження максимальним розміром пенсії військовослужбовців.
При цьому суб'єктом владних повноважень у спірних правовідносинах надано перевагу найменш сприятливому для позивача підходу та застосовано положення статті 2 Закону № 3668-VI.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06.11.2018 у справі № 812/292/18 сформулювала правовий висновок, який полягає у тому, що норми законодавства, які допускають неоднозначне або множинне тлумачення, завжди трактуються на користь особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають норми Закону № 2262-XII з урахуванням Рішення Конституційного Суду України від 20.12.2016 № 7-рп/2016, а не норми Закону № 3668-VI.
Такий правовий висновок міститься і у постановах Верховного Суду від 16.12.2021 у справі №400/2085/19 та від 20.07.2022 у справі № 340/2476/21, від 14.11.2022 у справі № 580/5957/21. Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що у відповідача не було законних підстав для обмеження максимальним розміром пенсії позивача з 01 грудня 2019 року, за нормами закону чинного станом на час виникнення спірних відносин, а саме з 01.12.2019 року, як заявлено у позовних вимогах.
Щодо висновків суду першої інстанції про застосування до спірних відносин, а саме перерахунку пенсії позивача з 01 грудня 2019 року положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» та постанови КМУ № 1, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Позивач звертаючись до суду з цим позовом ставить питання щодо правильності розрахунку та виплати її пенсії станом на 01 грудня 2019 року.
Зважаючи на те, що станом на 01 грудня 2019 року обмеження пенсії здійснювалося на підставі Закону № 3668-VI, а не на підставі положень статті 46 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» і постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 №1 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стану», оскільки зазначені нормативно-правові акти стосуються 2025 року, в той час як вимоги позивача заявлені щодо спору, що виник з грудня 2019 року, суд апеляційної інстанції вважає передчасним висновок суду першої інстанції щодо протиправності підстав для застосування до спірних відносин цих нормативно-правових актів.
Слід зазначити й про безпідставність висновку суду першої інстанції про те, що «…Відповідач зобов'язаний перерахувати та виплатити пенсію позивача в розмірі 29760,83 грн з 01.12.2019 без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум…» зважаючи на те, що такий висновок не ґрунтується на нормах Закону. Станом 01.12.2019 року позивачу не нараховувалася пенсія у розмірі 29760,83 грн, оскільки такий розмір пенсії визначено розрахунком станом на 24.03.2025 року, а не 01.12.2019 року. При цьому, вимоги позивачем заявлено щодо пенсії розрахованої станом на 01.12.2019 року.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції враховує висновки Верховного Суду зроблені у постанові від 24.04.2018 року у справі №686/12623/17, згідно з якими внесені Законом №1166-VII зміни до частини другої статті 13 Закону №2262-ХІІ щодо встановлення граничного розміру пенсії за вислугу років у розмірі 70% грошового забезпечення не стосуються перерахунку вже призначеної пенсії, а мають застосовуватися лише виключно при призначенні нових пенсій.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року визнано противоправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо зменшення з 90% до 70% розміру пенсії, та зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити відповідно до вимог, передбачених ст.63 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 за №2262-ХІІ, з 01.12.2019 перерахунок пенсії ОСОБА_1 , виходячи з відсоткового значення розміру пенсії 90% суми грошового забезпечення поліцейського за прирівняною посадою, визначеної у Довідці про розмір грошового забезпечення від 01.09.2021 за №33/28-2204, виготовленого уповноваженим структурним підрозділом Державною установою Територіальне медичне об'єднання МВС України по Запорізькій області, виплату перерахованої пенсії та заборгованості з виплати пенсії з урахуванням виплачених сум (а.с.20-22).
В свою чергу, з розрахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 24.03.2025 року вбачається, що розмір пенсії позивача становить 90% грошового забезпечення (а.с.30).
Враховуючи наявність рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.10.2023 року, а також те, що розмір пенсії позивача становить 90% грошового забезпечення, підстав для задоволення цієї позовної вимоги не має, так як відповідачем не порушено права позивача.
Щодо вимог позивача в частині виплати позивачу доплати в сумі 2000 грн, суд апеляційної інстанції зазначає, що Верховний Суд у постановах від 08 листопада 2022 року у справі №420/2473/22, від 02 березня 2023 року у справі №600/870/22-а, від 04 квітня 2023 року у справі № 380/25987/21 проаналізувавши Постанови КМУ №713, зазначив, що перерахунок пенсії, проведення якого відповідно до пункту 1 Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 є обставиною, що виключає можливість нарахування щомісячної доплати в розмірі 2000 грн, має бути обумовлений підвищенням грошового забезпечення військовослужбовцям та прирівняним до них особам на підставі нормативно-правого акта, оскільки в такий спосіб досягається мета прийняття Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 усунення диспропорції в розмірах пенсій, призначених до 01.03.2018.
Натомість перерахунок пенсії, проведений на виконання судового рішення з метою усунення порушеного права пенсіонера, право на отримання якої виникло до 01.03.2018 року, не є перерахунком пенсії в зв'язку із зміною складових грошового забезпечення. Відтак позивач має право на щомісячну доплату до пенсії в розмірі 2000 грн, яка має виплачуватись для досягнення мети прийняття Постанови КМУ №713 від 14.07.2021 року поетапного зменшення диспропорцій в розмірах пенсій, призначених військовослужбовцям, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та деяким іншим особам.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2023 року зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 № 713 «Про додатковий соціальний захист окремих категорій осіб» з моменту припинення виплати, з урахуванням раніше виплачених сум (а.с.23-25).
В свою чергу, з розрахунку пенсії ОСОБА_1 станом на 24.03.2025 року вбачається, що щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000 грн позивачу виплачується (а.с.30).
Враховуючи наявність рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 03.12.2023 року, а також те, що щомісячна доплата до пенсії у розмірі 2000 грн позивачу виплачується, підстав для задоволення цієї позовної вимоги не має, так як відповідачем не порушено права позивача в частині здійснення такої виплати.
Поряд з цим, суд апеляційної інстанції зауважує, що позивач не зазначає та судом не встановлено протиправності дій відповідача при нарахуванні та виплати позивачу індексації пенсії.
На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Керуючись: пунктом 2 частини 1 статті 315, статтями 316, 321, 322, 327, 329 КАС України, Третій апеляційний адміністративний суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області - задовольнити частково.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 червня 2025 року у справі №280/3565/25 - скасувати та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо відмови ОСОБА_1 у нарахуванні та виплаті пенсії з 01 грудня 2019 року без обмеження максимальним розміром.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 пенсію з 01 грудня 2019 року без обмеження максимальним розміром, з урахуванням раніше виплачених сум.
У задоволенні позову в іншій частині - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повне судове рішення складено 02 грудня 2025 року.
Головуючий - суддя В.Є. Чередниченко
суддя В.А. Шальєва
суддя С.М. Іванов