01 грудня 2025 року м. Дніпросправа № 280/653/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Семененка Я.В., Суховарова А.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року (суддя Б.В. Богатинський)
у справі № 280/653/25
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області
про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, з урахуванням уточнень, до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 923300172554 від 13.12.2024;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 28.11.2024 № 08-02/366 - з 01 січня 2021 року, від 28.11.2024 № 08-02/368 - з 01 січня 2022 року, від 28.11.2024 № 08-02/370 - з 01 січня 2023 року, від 28.11.2024 № 08-02/372 - з 01 січня 2024 року, і виплатити заборгованість за цей період з урахуванням раніше проведених виплат, та, відповідно до вимог ст. 2 ст. Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», нарахувати та виплатити компенсацію інфляційних втрат на час виплати перерахунку довічного грошового утримання.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, розраховане з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня 2020 року, визначеного абзацом 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» - 2102 грн. Позивач звернувся із заявою про перерахунок пенсії на підставі довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці, які видані станом на 01 січня 2021 року - виходячи прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270 гривень, 01 січня 2022 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481 гривень, 01 січня 2023 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2684 гривень, 01 січня 2024 року - виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 3028 гривень, однак рішенням пенсійного органу позивачу протиправно відмовлено у перерахунку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 923300172554 від 13.12.2024;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області здійснити позивачу перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області від 28.11.2024 № 08-02/366 - з 01 січня 2021 року, від 28.11.2024 № 08-02/368 - з 01 січня 2022 року, від 28.11.2024 № 08-02/370 - з 01 січня 2023 року, від 28.11.2024 № 08-02/372 - з 01 січня 2024 року;
- зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області здійснити позивачу виплату перерахованого щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, з урахуванням раніше проведених виплат, та, відповідно до вимог ст. 2 ст. Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», нарахувати та виплатити компенсацію інфляційних втрат на час виплати перерахунку довічного грошового утримання.
Суд першої інстанції виходив з того, що Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» та Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» фактично змінив складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.
Оскільки Законом № 1402-VIII закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися або змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій. Суд вказав, що підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці є зміна розміру складових суддівської винагороди працюючого на відповідній посаді судді.
За встановлених обставин суд дійшов до висновку, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданих уповноваженим органом довідок про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №08-02/366, №08-02/368, №08-02/370, №08-02/372, виходячи з базового посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого на 01 січня 2021 року складає 2 270,00 грн, на 01 січня 2022 року - 2 481,00 грн, на 01 січня 2023 року - 2 684,00 грн, на 01 січня 2024 року - 3028,00 грн. Також, суд зазначив, що оскільки пенсійним органом протиправно не проведено перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, отже, позивач має право на виплату йому компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати з вини пенсійного органу.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області вказує, що суд першої інстанції помилково зобов'язав саме цей пенсійний орган вчинити дії. Зауважує, що з 01.01.2020 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Вважає, що змін розміру складових суддівсько винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 2020 року не відбулося, а отже спірне рішення № 923300172554 від 13.12.2024 є правомірним.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області також подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області вказує, що правові підстави для здійснення позивачу перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці відсутні, адже починаючи з січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, становить 2102 грн. Вважає, що рішення № 923300172554 від 13.12.2024 є правомірним, а отже підстави для задоволення позову відсутні.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області та отримує щомісячне довічне грошове утримання у відсотковому розмірі грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.
28.11.2024 Територіальним управлінням Державної судової адміністрації України в Запорізькій області на виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду у справі №280/4470/24 видані довідки про суддівську винагороду для обчислення щомісячного грошового утримання судді у відставці №08-02/366, №08-02/368, №08-02/370, №08-02/372.
Позивач звернувся до пенсійного органу з заявою про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці на підставі виданих довідок.
Розглянувши заяву позивача, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області (визначений структурний підрозділ органу за принципом екстериторіальності) прийняте рішення № 923300172554 від 13.12.2024 про відмову в перерахунку пенсії, оскільки зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді з 01.01.2024 не відбулося.
Вважаючи рішення пенсійного органу № 923300172554 від 13.12.2024 протиправним, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав.
Переглядаючи рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить із такого.
Відповідно до статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Як зазначено у преамбулі Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року №1402-VIII, цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною першою статті 4 Закону №1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно з частиною третьою статті 142 Закону № 1402-VIІІ щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на 2% грошового утримання судді.
Відповідно до частин четвертої та п'ятої статті 142 Закону № 1402-VIІІ у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання, регулюється розділом IV Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 січня 2008 року №3-1 (в редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09 лютого 2023 року № 7-2).
Виходячи з положень вказаного Порядку, перерахунок щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці здійснюється або на підставі списків, згідно з якими відповідні органи видають довідки про суддівську винагороду працюючого судді/довідки про винагороду працюючого судді Конституційного Суду України за відповідною посадою станом на дату, з якої відбулось підвищення розміру суддівської винагороди/винагороди судді Конституційного Суду України, що враховується для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання, для кожного судді, зазначеного в списку, або за зверненням судді у відставці шляхом подання до пенсійного органу заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці, видану компетентним органом.
Згідно з ч. 1 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до ч. 2 ст. 135 Закону № 1402-VIII, суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом. Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Згідно ч.3 ст. 135 Закону № 1402-VIII базовий розмір посадового окладу судді становить:
1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;
3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Отже, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Законів України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX, «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX, «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ, «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX разом із встановленням на 01 січня прожиткового мінімуму для працездатних осіб введений такий новий вид прожиткового мінімуму як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
В Законі України «Про державний бюджет на 2021 рік» від 15.12.2020 № 1082-IX установлено у 2021 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2270 гривень.
В Законі України «Про державний бюджет на 2022 рік» від 02.12.2021 №1928-IX - установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2481 гривні.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 № 2710-ІХ установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб - 2684 гривні.
В Законі України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць у розмірі з 1 січня для працездатних осіб в розмірі 3028 гривень.
Водночас згідно з вказаними Законами прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, встановлено у розмірі 2102 гривні.
Наведені приписи вказаних законів є чинними, не визнавалися Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).
Питання наявності підстав для застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом про Держбюджет станом на 1 січня календарного року, для розрахунку посадового окладу судді було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду.
В постанові від 24 квітня 2025 року у справі № 240/9028/24 Велика Палата Верховного Суду зазначила таке.
Безсумнівно, розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, поняття якого наведено у Законі №966-XIV. Цим Законом закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. І приписами цього Закону судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.
Водночас, законодавець починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік не встановлював прожитковий мінімум стосовно суддів як соціальної демографічної групи. Окремими приписами цих законів встановлювався на 1 січня відповідного календарного року саме прожитковий мінімум для працездатних осіб для цілей визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 гривні.
Отже, цими законами не встановлювалася розрахункова величина, відмінна від тієї, що визначена спеціальним законом для визначення розміру суддівської винагороди, а власне визначалася ця величина - встановлювався грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
З метою встановлення чіткого критерію вирішення судами спорів щодо застосування розрахункової величини для визначення посадового окладу суддів починаючи із 2021 року Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13 липня 2023 року у справі №280/1233/22 та 21 березня 2024 року у справі №620/4971/23, і зазначила про те, що починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді.
Велика Палата Верховного Суду звернула увагу, що незалежно від того, чи перераховані всі судові рішення, в яких викладений правовий висновок, від якого вона відступила, суди під час вирішення спорів у подібних правовідносинах мають враховувати саме останній правовий висновок Великої Палати Верховного Суду.
Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд першої інстанції об'єктивно не міг врахувати зазначену правову позицію, оскільки така сформована після ухвалення судом першої інстанції рішення по цій справі.
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що наявність довідок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області №08-02/366, №08-02/368, №08-02/370, №08-02/372 не є безумовною підставою для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача.
Натомість, згідно Закону № 1402-VIІІ розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці залежить від розміру суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. У разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
В свою чергу, оскільки починаючи з 2021 року у законах про Державний бюджет України на відповідний рік встановлювався на 1 січня відповідного календарного року незмінний грошовий розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді (2102 гривні), суд апеляційної інстанції зазначає, що розмір суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, також не змінився, а отже підстави для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання позивача відсутні.
Відтак, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення пенсійного органу № 923300172554 від 13.12.2024 є правомірним, підстави для визнання протиправним та скасування цього рішення відсутні, а отже такі позовні вимоги та похідні від них позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Підсумовуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим відповідно до ст. 317 КАС України рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову.
Керуючись ст. 311, 315, 317, 321, 322, 327, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 10 квітня 2025 року у справі № 280/653/25 - скасувати, ухвалити нове рішення.
В позові відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Я.В. Семененко
суддя А.В. Суховаров