12 листопада 2025 року м. Дніпросправа № 160/8635/25
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Шлай А.В. (доповідач),
суддів: Малиш Н.І., Кругового О.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. (суддя Кальник В.В) в адміністративній справі №160/8635/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо не зарахування до його страхового стажу періодів роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. та з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р. згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 ;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області вчинити певні дії, а саме зарахувати до його страхового стажу періоди роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. та з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р. згідно записів в трудовій книжці НОМЕР_1 .
В обгрунтування позовних вимог вказав, що отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Під час призначення пенсії йому не зараховано до страхового стажу періоди роботи у КСП «Дружба», реорганізовано в СТОВ «Таврія».
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025р., ухваленим за результатами розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено.
У поданій апеляційній скарзі Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити.
В обгрунтування вимог апеляційної скарги вказано, що ОСОБА_1 отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". Не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача період його роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. - запис про звільнення з роботи внесено із порушенням Інструкції №58. Також не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача робота у січні 2001 р. - відсутня сплата страхових внесків.
В письмовому відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. Відзив обгрунтовує тим, що суд першої інстанції вірно вказав, що відповідальність за введення трудових книжок
та сплату страхових внесків покладається на роботодавця
Розгляд апеляційної скарги здійснено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, як це передбачено статтею 311 Кодексу адміністративного судочинства України.
Судом першої інстанції встановлено наступні обставини у справі.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». За результатом розгляду заяви позивача, відповідачем листом №9142-5995/4-01/8-0400/25 від 21 лютого 2025р. роз'яснено, що період роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 2001 р. внесено із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників №58 від 29 липня 1993 р. Період роботи з 01 січня 1999 р. по 31 грудня 2001 р. зараховано згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо незарахування до страхового стажу періодів роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. та з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р., позивач звернувся до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідальність за введення трудових книжок несе роботодавець. Також судом вказано, що записи трудової книжки позивача не містять недопустимих, тобто таких, що внесені всупереч Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. № 58 виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст.
Здійснюючи перевірку оскарженого рішення суду першої інстанції, колегія суддів керується приписами статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до яких рішення суду повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Перевірка рішення здійснюється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, як це передбачено частиною 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України.
Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Тобто, з набранням чинності 01 січня 2004 р. Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування" введено поняття "страховий стаж", до цього стаж вважався трудовим. До страхового стажу зараховуються періоди, за які були сплачені страхові внески. При цьому до страхового стажу прирівнюється і весь трудовий стаж, набутий до 01 січня 2004 р.
Відповідно до статті 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.1 - 3 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12 серпня 1993 р., за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Як вбачається зі змісту наявної в матеріалах справи копії листа відповідача від 21 лютого 2025 р., запис періоду роботи позивача з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 2001 р., а саме звільнення з роботи, внесений із порушенням Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників від 29 липня 1993 р. № 58. Також в листі вказано про зарахування періоду роботи позивача з 01 січня 1999 р. по 31 грудня 2001 р. згідно даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
Наявним в матеріалах справи розрахунком стажу "Форма РС - право" підтверджується, що позивачу до страхового стажу не зараховано періоди роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. та з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р.
В апеляційній скарзі відповідач вказує про неможливість зарахування позивачу до страхового стажу періоду роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р., оскільки запис про звільнення внесено із порушенням Інструкції № 58. Щодо періоду роботи з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р. відповідач посилається на відсутність сплати страхових внесків.
Щодо доводів відповідача про порушення Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 р. слід зазначити наступне.
Згідно із пунктом 2.2 Інструкції № 58, до трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв'язку з цим винагороди.
Пунктом 2.4 Інструкції № 58 визначено, що усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).
Відповідно до пункту 2.14,2.15 Інструкції № 58 у графі 3 розділу "Відомості про роботу" як заголовок пишеться повне найменування підприємства. Під цим заголовком у графі 1 ставиться порядковий номер запису, що вноситься, у графі 2 зазначається дата прийняття на роботу. У графі 3 пишеться: "Прийнятий або призначений до такого-то цеху, відділу, підрозділу, на дільницю, виробництво" із зазначенням його конкретного найменування, а також роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади на яку прийнятий працівник, виконуються для робітників та службовців відповідно до найменування професій і посад, зазначених у "Класифікаторі професій". Якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.
Відповідно до пункту 4.1. Інструкції № 58 у разі звільнення працівника, всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.
Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії трудової книжки серії НОМЕР_1 від 12 липня 1982 р., ОСОБА_1 , зокрема, 25 грудня 1990 р. - прийнятий на роботу в совхоз «Дружба» на посаду водія в автогараж (запис №7); 04 лютого 1997 р. - совхоз «Дружба реорганізований в КСП «Дружба» (запис №8); 03 травня 2000 р. - КСП «Дружба» реорганізоване в СТОВ «Таврія» (запис №9); 01 червня 2001 р. - позивача переведено інженером-механіком автогаража (запис №10); 31 грудня 2001 р. позивача - звільнено з роботи за переведенням в ТОВ «Південне» (запис №11).
Вказуючи про недоліки у записі про звільнення позивача, відповідач не конкретизував, який це саме недолік.
Судом апеляційної інстанції, дослідивши записи трудової книжки позивача встановлено порушення вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників № 58 від 29 липня 1993 р., а саме: запис №7 - не містить підпису уповноваженої особи та відбитку печатки; запис №9 - не містить відбитку печатки; запис №10 - не містить підпису уповноваженої особи та відбитку печатки; запис №11- не містить підпису уповноваженої особи.
З цього приводу слід зазначити, що Верховним Судом у постанові від 21 лютого 2018р. у справі №687/975/17 вказано, що неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки з вини адміністрації підприємства, не може бути підставою для позбавлення позивача конституційного права на соціальний захист.
Окрім того, вищевказані недоліки трудової книжки не є такими, що впливають на суть записів про роботу позивача.
Щодо доводів відповідача про несплату страхових внесків слід зазначити наступне.
Спірним є трудовий стаж позивача за період з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. та з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р., що прирівнюється до страхового стажу, але поняття страхових внесків з'явилося лише з 01 січня 2004 р. - з дня набрання чинності Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, до цього часу обов'язку сплати таких внесків не було.
Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із висновком суду першої інстанції, що у відповідача наявний обов'язок зарахувати позивачу до його страхового стажу періоди роботи з 25 грудня 1990 р. по 31 грудня 1998 р. та з 01 січня 2001 р. по 31 січня 2001 р. згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 .
Зважаючи на те, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, підстави для скасування оскарженого рішення, які визначені статтею 317 Кодексу адміністративного судочинства України, - відсутні.
Керуючись статтями 315, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - залишити без задоволення.
Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03 червня 2025 р. в адміністративній справі №160/8635/25 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили 12 листопада 2025 р. і оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до пункту 2 частини 5 статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя А.В. Шлай
суддя Н.І. Малиш
суддя О.О. Круговий