03 грудня 2025 року справа № 580/11144/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут до ОСОБА_1 про відшкодування витрат пов'язаних з утриманням під час навчання,
встановив:
06 жовтня 2025 року до Черкаського окружного адміністративного суду надійшов позов Військового інституту танкових військ Національного технічного університету Харківський політехнічний інститут до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 195622,90 грн на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідач проходив навчання та військову службу у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» з липня 2023 року по вересень 2025 року на посаді курсанта.
ОСОБА_1 не повернувся до місця тимчасового розташування Інституту з щорічної канікулярної відпустки, у зв'язку із чим контракт про проходження військової служби (навчання), укладений між Міністерством оборони України в особі начальника Інституту і відповідачем, 05.09.2025 був достроково розірваний та відповідач був відрахований з числа курсантів відповідно до пункту третього розділу другого наказу Міністра оборони України «Про затвердження Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад'юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України», через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).
Після розриву контракту у відповідача виникло зобов'язання щодо відшкодування витрат на утримання під час навчання, а у позивача право звернення до суду для захисту майнових інтересів в судовому порядку.
Позивачем відповідно до Порядку відшкодування курсантами витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі Порядок № 964), розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума яких склала 195622,90 грн.
Оскільки відповідач не відшкодував у добровільному порядку витрати, пов'язані з його утриманням у навчальному закладі, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 14.10.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі з розглядом справи без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Відповідач відзив на позовну заяву не надав.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
Між Міністерством оборони України в особі начальника Військового інституту танкових військ Національного технічного університету «ХПІ», з одного боку, та рекрутом ОСОБА_1 , з іншого боку, 30 липня 2023 року укладено контракт про проходження військової служби (навчання) у Збройних Силах України курсантами вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти.
Відповідно до пункту 1 Контракту курсант ОСОБА_1 добровільно взяв на себе зобов'язання:
проходити військову службу (навчання) у Військовому інституті танкових військ Національного технічного університету «Харківський політехнічний інститут» протягом строку Контракту відповідно до вимог, визначених законодавством, що регулюють порядок проходження військової служби, та цим Контрактом (абзац другий);
відшкодувати Міністерству оборони України витрати, пов'язані утриманням у вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, в якому проходить військову службу (навчання), в разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (абзац шостий).
У пункті 5 вказано, що Контракт укладено на час навчання у вищому військовому навчальному закладі або військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти.
Контракт набрав чинності з 30 липня 2023 року відповідно до наказу начальника інституту від 30 липня 2023 року № 9-К (пункт 8).
Згідно з пунктом 9 чинність Контракту припинено 05 вересня 2025 року у зв'язку з невиконанням освітньої програми (індивідуального навчального плану), з 05 вересня 2025 року відраховано з числа курсантів на підставі наказу начальника інституту від 05 вересня 2025 року № 28-К.
Відповідно до витягу з наказу начальника Інституту від 30 липня 2023 року № 9-к відповідач зараховано на перший курс навчання у Інститут; зараховано до списків особового складу Інституту та на всі види забезпечення.
На підставі наказу начальника Інституту від 18.08.2024 року № 353 призначено службове розслідування з метою уточнення причин та умов, що сприяли факту не повернення з літньої канікулярної відпустки курсантом НОМЕР_2 навчальної групи факультету озброєння та військової техніки солдата ОСОБА_2 , а також встановленню ступеню вини особи (осіб), чиї дії або бездіяльність стали причиною правопорушення, за наслідками проведення якого складено акт службового розслідування від 28.08.2025.
Як вказано в акті службового розслідування, в ході службового розслідування установлено, що солдат ОСОБА_3 , у визначений час із канікулярної відпустки до місця тимчасового розташування інституту ( АДРЕСА_1 ) не повернувся. За даним фактом було здійснено доповідь встановленим порядком. Також були організовані заходи щодо з'ясування місця знаходження солдата ОСОБА_4 .
Позивачем 01.09.2025 повідомлено орган досудового розслідування про самовільне залишення військової частини, а також не з'явлення вчасно на службу без поважних причин солдатом ОСОБА_1 .
Згідно з витягом з протоколу від 31 липня 2025 року № 12 на засіданні вченої ради Інституту 31 липня 2025 року рекомендовано начальнику Інституту вийти з клопотанням про відрахування ОСОБА_5 за порушення строків виконання індивідуального навчального плану без поважних причин.
05 вересня 2025 року № 28-К позивача відраховано з числа курсантів Інституту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) згідно з частиною одинадцятою статті 25 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу»; 07 червня 2025 року достроково розірвано Контракт та зараховано у розпорядження начальника Інституту як такого, що самовільно залишив територію військової частини та відсутній понад 10 днів.
Відповідачем були розраховані фактичні витрати, пов'язані з утриманням відповідача в навчальному закладі з дня його зарахування по день виключення зі списків особового складу, загальна сума яких склала 195622,90 грн. що підтверджуються розрахунками та витягами наказів із зазначенням суми витрат за навчання.
30.09.2025 позивачем на адресу відповідача направлено повідомлення №2026, в якому запропоновано здійснити сплату заборгованості в добровільному порядку.
На час розгляду справи відповідачем витрати, пов'язані з його навчанням, в сумі 195622,90 грн Інституту у добровільному порядку не відшкодовані, про намір та строк добровільного відшкодування не повідомлено.
Вирішуючи адміністративний позов по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано позовні вимоги, суд виходить з такого.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини першої статті 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-ХІІ «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ) військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Згідно з абзацом шостим частини шостої статті 2 Закону № 2232-ХІІ видом військової служби є військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів та закладів вищої освіти, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти), а також закладів фахової передвищої військової освіти.
У пункті 3 частини першої статті 24 Закону № 2232-ХІІ визначено, що початком проходження військової служби вважається день призначення на посаду курсанта закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти - для громадян, які не проходили військову службу, та військовозобов'язаних.
Відповідно до частини другої статті 25 Закону № 2232-ХІІ порядок проведення підготовки громадян України для проходження військової служби на посадах осіб рядового, сержантського і старшинського та офіцерського складу встановлюється Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, спільно з центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Частиною третьою статті 25 Закону № 2232-ХІІ визначено, що зарахування громадян України до закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів та військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти проводиться на добровільних засадах відповідно до особистих заяв після успішного складення вступних іспитів та відповідних випробувань.
У частини п'ятій статті 25 Закону № 2232-ХІІ визначено, що з громадянами України - курсантами закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти укладається контракт про проходження військової служби (навчання) на строки, передбачені абзацом четвертим частини другої статті 23 цього Закону. Контракт про проходження військової служби на посадах осіб сержантського і старшинського або офіцерського складу після закінчення навчання укладається між громадянином та державою, від імені якої виступає уповноважений орган військового управління Збройних Сил України або іншого військового формування, для потреб якого він проходить підготовку, на строк, передбачений абзацами п'ятим, восьмим і дев'ятим частини другої статті 23 цього Закону.
Відповідно до частини десятої статті 25 Закону № 2232-ХІІ курсанти в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за його наявності), в інших випадках, передбачених законом, та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського або офіцерського складу після закінчення відповідно закладу фахової передвищої військової освіти, вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти, а також особи офіцерського складу, які звільняються з військової служби протягом п'яти років (десяти років - для осіб офіцерського складу, які оволоділи спеціальностями льотного складу авіації) після закінчення вищого військового навчального закладу або військового навчального підрозділу закладу вищої освіти відповідно до підпунктів «д», «е», «з», «и» пункту 1, підпунктів «д», «е», «ж», «з» пункту 2 та підпункту «в» пункту 3 частини п'ятої статті 26 цього Закону, відшкодовують Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі фахової передвищої військової освіти, вищому військовому навчальному закладі, військовому навчальному підрозділі закладу вищої освіти, відповідно до порядку та умов, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі відмови від добровільного відшкодування витрат таке відшкодування здійснюється в судовому порядку.
Згідно з пунктом 3 розділу ІІ Особливостей відрахування, поновлення та переведення курсантів, слухачів, ад'юнктів закладів фахової передвищої військової освіти, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти та наукових установ у системі Міністерства оборони України, затверджених наказом Міністерства оборони України від 31.12.2024 № 877 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12 лютого 2025 року за № 217/43623 (далі - Наказ № 877), підставами для відрахування курсантів, слухачів, ад'юнктів з навчання в ЗФПВО, ВВНЗ, ВНП ЗВО та НУ є, зокрема: невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану - за наявності); небажання продовжувати навчання (власне бажання).
У пункті 5 розділу ІІ Наказу № 877 визначено, що за невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану) відраховуються курсанти, слухачі та ад'юнкти, які: порушили строки виконання індивідуального навчального плану без поважних причин; за результатами підсумкового контролю отримали незадовільну оцінку з трьох і більше дисциплін навчального плану; за результатами повторного проходження підсумкового контролю у встановлений строк отримали незадовільну оцінку; не пройшли військове стажування (практику); не пройшли підсумкову атестацію (не склали єдиний державний кваліфікаційний іспит, атестаційний/єдиний комплексний екзамен) з однієї або декількох навчальних дисциплін чи одержали незадовільну оцінку при захисті кваліфікаційної роботи (кваліфікаційного проєкту), не захистили дисертаційну роботу) під час атестації здобувачів освіти.
У пункті 20 розділу ІІ наказу № 877 визначено, що курсанти, яких відраховано із ВВНЗ, ВНП ЗВО та ЗФПВО, у разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання (за власним бажанням) або через недисциплінованість, систематичне невиконання умов контракту військовослужбовцем, невиконання індивідуального навчального плану та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб сержантського, старшинського та офіцерського складу, відшкодовують витрати, пов'язані з їх утриманням у ВВНЗ, ВНП ЗВО та ЗФПВО, відповідно до законодавства.
Механізм відшкодування курсантами в разі дострокового розірвання контракту через небажання продовжувати навчання або через недисциплінованість та в разі відмови від подальшого проходження військової служби на посадах осіб офіцерського складу після закінчення вищого навчального закладу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищому навчальному закладі визначає Порядок відшкодування курсантами та особами офіцерського складу витрат, пов'язаних з їх утриманням у вищих навчальних закладах, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.07.2006 № 964 (далі - Порядок № 964).
Відповідно до пункту 3 Порядку № 964 відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних із: грошовим, продовольчим, речовим, медичним забезпеченням; перевезенням до місця проведення канікулярної відпустки та у зворотному напрямку; оплатою комунальних послуг.
Порядок розрахунку витрат встановлюється Міноборони та центральними органами виконавчої влади, яким підпорядковані заклади фахової передвищої військової освіти, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти.
У разі відмови курсанта або особи офіцерського складу добровільно відшкодувати витрати таке відшкодування здійснюється в судовому порядку (пункт 6 Порядку № 964).
Порядок розрахунку витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищих навчальних закладах, затверджений наказом Міністерства оборони України, Міністерства фінансів України, Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Адміністрації Державної прикордонної служби України, Управління державної охорони України, Служби безпеки України від 16.07.2007 № 419/831/240/605/537/219/534 (в подальшому - Прядок), згідно з пунктом 2.1 якого відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з утриманням курсантів у вищому навчальному закладі, а саме витрат, окрім іншого, на грошове забезпечення, продовольче забезпечення, медичне забезпечення та оплату комунальних послуг та спожитих енергоносіїв.
Відповідно до підпункту 2.1.1 Порядку витратами на грошове забезпечення є отримане курсантом щомісячне грошове забезпечення за весь період навчання, яке визначається з посадового окладу та додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу та надбавки), передбачених чинним законодавством для цієї категорії військовослужбовців. Фактичні дані беруться з розрахункових відомостей та інших передбачених документів, що підтверджують виплату щомісячного грошового забезпечення курсанту.
Згідно із підпунктом 2.1.2 Порядку витратами на продовольче забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта продовольством згідно з нормами харчування, які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником продовольчої служби.
Відповідно до підпункту 2.1.3 Порядку витратами на речове забезпечення є витрати, пов'язані із забезпеченням курсанта речовим майном згідно з нормами забезпечення та лазне-пральними послугами які провадяться на підставі довідки-розрахунку, складеної начальником речової служби, про вартість фактично отриманого речового майна та лазне-прального забезпечення.
Згідно із підпунктом 2.1.4 Порядку витратами на медичне забезпечення є витрати, пов'язані з наданням медичної допомоги, у тому числі стоматологічної, безпосередньо у ВНЗ, та вартість лікування у військових госпіталях.
Відповідно до підпункту 2.1.6 Порядку до спожитих курсантом ВНЗ комунальних послуг та енергоносіїв належать тепло, гаряча та холодна вода, водовідведення та електроенергія.
Згідно із пунктом 2.3 Порядку у разі дострокового розірвання контракту відповідні служби (підрозділи) забезпечення навчального процесу здійснюють остаточний розрахунок фактичних витрат за відповідними видами забезпечення, складають довідки-розрахунки та подають їх до кадрового підрозділу ВНЗ. Період навчання, за який здійснюється відшкодування витрат, пов'язаних з утриманням, визначається з дня зарахування по день виключення курсанта зі списків особового складу ВНЗ. У наказі про звільнення курсанта сума відшкодування відображається узагальнено та вноситься до книги обліку нестач ВНЗ.
З наведених положень слідує, що курсанти, в разі дострокового розірвання контракту, зокрема через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану), зобов'язані відшкодувати Міністерству оборони України та іншим центральним органам виконавчої влади, яким підпорядковані ці заклади освіти, витрати, пов'язані з їх утриманням у закладі освіти.
Право на звернення до суду у позивача виникає у випадку відмови відповідача добровільно відшкодувати витрати та може бути реалізоване протягом одного місяця з дня такої відмови.
Саме із відмовою курсанта добровільно відшкодувати витрати на його утримання у вищому навчальному закладі, законодавцем пов'язано можливість звернення із позовом про стягнення такого відшкодування у судовому порядку.
Позивач був зобов'язаний після звільнений через розірвання контракту відповідача здійснити розрахунок витрат, пов'язаних з його утриманням у цьому ВНЗ, відобразити узагальнену суму відшкодування у відповідному наказі про звільнення курсанта, а також надати йому час на добровільне відшкодування таких витрат. І лише, у разі відмови відповідача здійснити таке відшкодування у добровільному порядку, з наступного дня після спливу визначеного позивачем строку добровільного відшкодування, останній міг звернутися до суду.
Як слідує з матеріалів справи, спір у цій справі виник щодо відшкодування коштів, які витрачено на утримання під час навчання ОСОБА_1 в Інституті, у зв'язку з тим, що він звільнений через розірвання контракту через не виконання освітньої програми (що є порушенням умов контракту).
Суд зазначає, що у власноручно підписаному відповідачем контракті вказувалося на обов'язок відповідача відшкодувати витрати за навчання у вищому навчальному закладі, тобто відповідач був обізнаний щодо наявності у нього обов'язку щодо відшкодування Міністерству оборони України витрат, пов'язаних з утриманням у навчальному закладі, в якому проходить військову службу (навчання), у разі дострокового розірвання Контракту через небажання продовжувати навчання або недисциплінованість чи відмови від подальшого проходження військової служби після закінчення вищого військового навчального закладу, військового навчального підрозділу закладу вищої освіти у випадках, визначених частиною десятою статті 25 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» (абзац шостий).
Отже вказані обставини свідчать, що відповідач ще з дня укладення Контракту був проінформований та усвідомлював необхідність відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням у вищому навчальному закладі, у разі дострокового розірвання Контракту через невиконання освітньої програми (індивідуального навчального плану).
З матеріалів проведеного службового розслідування слідує, що причиною не виконання освітньої програми стало неповернення відповідача з літньої відпустки, наданої йому на 15 діб.
Отже вказані обставини свідчать, що відповідач мав усвідомлювати, що через не повернення до навчального закладу з літньої канікулярної відпустки, Контракт буде дострокового розірваний, а за ним виникне обов'язок відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням в Інституті.
Оскільки сума витрат відповідачем добровільно не сплачена та складає 195622,90 грн, суд дійшов висновку про наявність підстав для її стягнення у судовому порядку та задоволення позовних вимог позивача.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до положень статті 139 КАС України у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа судові витрати з відповідача не стягуються.
Керуючись ст.ст. 2, 72-78, 132-139, 242-245, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Позовні вимоги задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Військового інституту танкових військ Національного технічного університету “Харківський політехнічний інститут» суму у розмірі 195622 (сто дев'яносто п'ять тисяч шістсот двадцять дві) грн 90 коп. на відшкодування витрат, пов'язаних з його утриманням під час навчання.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. У разі застосування судом частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА