03 грудня 2025 року справа № 580/11002/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Янківської В.П., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у змішаній (паперовій та електронній) формі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради зобов'язання вчинити певні дії,
встановив:
30 вересня 2025 року ОСОБА_2 подав позов до Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради, в якому просить (з врахуванням уточнення позовних вимог):
1) визнати дії Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради щодо відмови у погодженні вивіски протиправними;
2) зобов'язати повторно розглянути заяву ОСОБА_2 про погодження розміщення вивіски.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05 вересня 2025 року він звернувся до Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради із заявою щодо погодження розміщення вивіски на фасаді будівлі між вікнами кабінету 224, справа від входу, за адресою: АДРЕСА_1 . 26 вересня 2025 року надійшла відповідь, якою було відмовлено у погодженні вивіски. У наданій відповіді Відповідач зазначив, що на момент подання заяви відсутній спеціальний закон, який регулює питання розміщення вивісок, і вказав на те що єдиним загальнонаціональним актом в цій сфері є Типові правила розміщення зовнішньої реклами та навів визначення вивіски, яке є в зазначеному нормативно правовому акті. Також, як підставу відповідач зазначив, що розташування рекламного засобу, зазначеного на фотокартці, знаходиться в межах ДІАЗ «Стара Умань» та навів посилання на пункт 13.2.4 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій», згідно з яким у межах історичних ареалів населених місць необхідно зберігати історично цінні архітектурно-містобудівні якості традиційного характеру середовища. Позивач вважає, що посилання відповідача на державні будівельні норми та розташування об'єкта в межах ДІАЗ «Стара Умань», є немотивованим та абстрактним. Відповідач не конкретизував, яку саме історично цінну архітектурно містобудівну якість традиційного характеру середовища порушить розміщення моєї вивіски на фасаді будівлі та не надав жодних доказів чи пояснень, які б вказували, чим саме дизайн, розмір або матеріал вивіски суперечить вимогам ДБН, що є необхідною умовою для належної мотивованості адміністративного акта.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 13.10.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити повністю. Зокрема зазначив, що розташування рекламного засобу, зазначеного на фотокартці, знаходиться в межах ДІАЗ «Стара Умань». Згідно пункту 13.2.4 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» у межах історичних ареалів населених місць необхідно зберігати історично цінні архітектурно-містобудівні якості традиційного характеру середовища. Згідно п. 36 Типових правил визначено, що розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду. Представник відповідача зазначив, що будівля за адресою вул. Небесної сотні, буд. 4 в м. Умань, за якою позивач має намір розмістити рекламну вивіску, є пам'яткою архітектури місцевого значення «Гуртожиток кооперативного училища», 1956 року побудови, що підтверджується прийнятим рішенням Черкаського облвиконкому № 76 від 19.04.1990, занесеним до реєстру за № 118-Чк.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд зазначає таке.
ОСОБА_2 05 вересня 2025 року звернувся до Відділу містобудування, архітектури та кадастру Уманської міської ради із заявою щодо погодження розміщення вивіски на фасаді будівлі між вікнами кабінету 224, справа від входу, за адресою: м. Умань, вул. Небесної Сотні 4/2.
Листом від 26 вересня 2025 року №761/20-06 відповідач відмовив позивачу в погодженні вивіски на фасаді будівлі за адресою: вул. Небесної Сотні, 4/2, м. Умань. Зокрема у вказаній відмові відповідач зазначив, що типовими правилами розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою КМУ від 29 грудня 2003 року № 2067 (далі - Типові правила) визначено, що вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб'єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою. Крім того, розташування рекламного засобу, зазначеного на фотокартці, знаходиться в межах ДІАЗ «Стара Умань». Згідно пункту 13.2.4 ДБН Б.2.2-12:2019 «Планування та забудова територій» у межах історичних ареалів населених місць необхідно зберігати історично цінні архітектурно-містобудівні якості традиційного характеру середовища.
Вважаючи дії відповідача щодо відмови в розміщення вивіски протиправними, позивач звернувся до суду.
Вирішуючи спір по суті суд зазначає таке.
Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 144 Конституції України органи місцевого самоврядування в межах повноважень, визначених законом, приймають рішення, які є обов'язковими до виконання на відповідній території.
Статтею 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» від 21.05.1997 №280/97-ВР визначено, що місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об'єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. (ст. 10 Закону №280/97-ВР).
Частиною 1 статті 73 Закону №280/97-ВР передбачено, що акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов'язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об'єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.
Згідно з частинами 1, 4 ст. 20 Закону «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.
Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов'язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.
Стаття 10 цього ж закону визначає, що до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить затвердження правил благоустрою територій населених пунктів.
А самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами (ч. 1 ст. 40 Закону № 2807-IV).
Статтею 31 Закону № 2807-IV визначено, що нормування у сфері благоустрою населених пунктів здійснюються з метою формування сприятливого для життєдіяльності людини середовища, в умовах якого забезпечуються захист довкілля, санітарне та епідемічне благополуччя населення, шляхом розроблення комплексу взаємопов'язаних норм і правил, якими визначаються взаємопогоджені вимоги до об'єктів благоустрою.
Частиною 6 статті 9 Закону України «Про рекламу» від 03.07.1996 № 270/96-ВР передбачено, що вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, комерційне (фірмове) найменування, торговельну марку, що правомірно використовується цією особою, належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, на якому розміщено власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу до такого приміщення, не вважається рекламою.
Відповідно до п. 2 Типових правил розміщення зовнішньої реклами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2003 № 2067 (далі - Типові правила) вивіска чи табличка - елемент на будинку, будівлі або споруді з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать такій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із зареєстрованого найменування особи), час роботи, що розміщений на зовнішній поверхні будинку, будівлі або споруди не вище першого поверху або на поверсі, де розташовується власне чи надане у користування особі приміщення (крім, випадків, коли суб?єкту господарювання належить на праві власності або користування вся будівля або споруда), біля входу у таке приміщення, який не є рекламою.
Відповідно до п. 48 Типових правил, вивіски чи таблички повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; не повинні відтворювати зображення дорожніх знаків; не повинні розміщуватися на будинках або спорудах - об'єктах незавершеного будівництва; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.
Забороняється вимагати від суб'єктів господарювання будь-які документи для розміщення вивісок чи табличок, не передбачені законодавством.
Згідно п. 36 Типових правил визначено, що розміщення зовнішньої реклами на пам'ятках історії та архітектури і в межах зон охорони таких пам'яток, в межах об'єктів природно-заповідного фонду дозволяється за погодженням з відповідним центральним або місцевим органом виконавчої влади у сфері охорони культурної спадщини та об'єктів природно-заповідного фонду.
Згідно п. 9 Типових правил, для одержання дозволу заявник подає робочому органу заяву за формою згідно з додатком 1, до якої додаються: фотокартка або комп'ютерний макет місця (розміром не менш як 6 х 9 сантиметрів), на якому планується розташування рекламного засобу, та ескіз рекламного засобу з конструктивним рішенням
Судом встановлено, що до заяви про погодження розміщення вивіски на фасаді будівлі між вікнами кабінету 224, справа від входу, за адресою: м. Умань, вул. Небесної Сотні 4/2 додано лише комп'ютерний макет місця без ескізу рекламного засобу з конструктивним рішенням, що унеможливлює перевірити виконання вимог та підрахунку площі, зазначених в п. 48 Типових правил, згідно якого вивіски чи таблички: повинні розміщуватися без втручання у несучі конструкції, легко демонтуватися, щоб не створювати перешкод під час робіт, пов'язаних з експлуатацією та ремонтом будівель і споруд, на яких вони розміщуються; площа поверхні не повинна перевищувати 3 кв. метрів.
Крім того, судом встановлено, що будівля за адресою вул. Небесної сотні, буд. 4 в м. Умань, за якою позивач має намір розмістити рекламну вивіску, є пам'яткою архітектури місцевого значення «Гуртожиток кооперативного училища», 1956 року побудови, що підтверджується прийнятим рішенням Черкаського облвиконкому № 76 від 19.04.1990, занесеним до реєстру за № 118-Чк.
Доказами в адміністративному судочинстві відповідно до ст. 72 КАС України є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно з ч.ч. 1-2 ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, відповідно до ч. 2 ст. 74 КАС України не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст. 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
Достатніми згідно зі ст. 76 КАС України є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи викладене, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
У зв'язку з відмовою у задоволенні позову, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 19, 139, 241 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
У задоволенні позову відмовити повністю.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Валентина ЯНКІВСЬКА