01 грудня 2025 року справа № 580/11545/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд одноособово в складі головуючої судді Бабич А.М., розглянув у залі суду у спрощеному письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військової частини НОМЕР_1 , Військової частини НОМЕР_2 про визнання протиправними дій, бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
20.11.2024 у Черкаський окружний адміністративний суд надійшов позов адвоката Чернікова Дениса Юрійовича від імені ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) (далі - позивач) до ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) (далі - відповідач 1), Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) (далі - відповідач 2), Військової частини НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) (далі - відповідач 3) про:
визнання протиправними дій відповідача 1 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 до 08.06.2022 та з 29.10.2022 до 22.02.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі - Постанова №704);
зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити йому з 24.02.2022 до 08.06.2022 та з 29.10.2022 до 22.02.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача 2 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 09.06.2022 до 28.10.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити йому з 09.06.2022 до 28.10.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача 3 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 23.02.2023 до 19.08.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання відповідача 3 нарахувати та виплатити йому з 23.02.2023 до 19.08.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності відповідача 3 щодо не нарахування та не виплатити йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
зобов'язання відповідача 3 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
визнання протиправною бездіяльності відповідача 3, що полягає у не включенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
зобов'язання відповідача 3 перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) 2022, 2023, 2024, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Обґрунтовуючи зазначив, що проходив військову службу у відповідачів та з 19.08.2024 виключений зі списків особового складу відповідача 3. Грошове забезпечення за вказані вище періоди служби відповідачі виплатили невірно, оскільки застосували прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01.01.2018. Вважає, що такі дії відповідачів суперечать нормам чинного законодавства.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк 10 днів з моменту отримання ухвали для усунення викладених у мотивувальній частині ухвали недоліків позовної заяви.
У вказаній ухвалі суд зазначив, що строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Оскільки грошове забезпечення позивача виплачене щомісячно, про всі складові він міг дізнатися кожного наступного місяця відпрацьованої служби. Про складові грошового забезпечення, які підлягають виплати під час звільнення - з дати ознайомлення з наказом про звільнення та/або отримання цих коштів. Додатково зазначено, що в позовній заяві позивач не вказав та не надав доказів конкретних дат фактично отриманого від відповідачів грошового забезпечення за спірні періоди. Відповідно до пункту 4 частини п'ятої статті 44, частини четвертої статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи зобов'язані не приховувати докази. Згідно із частиною першою статті 45 КАС України - добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається. Тому для об'єктивного вирішення питання чи дотримано строк звернення до суду, якщо ні - то якою є точна дата його відліку, суд дійшов висновку запропонувати позивачу на виконання частини четвертої статті 161 КАС України надати суду докази щодо дати фактичного отримання всіх сум грошового забезпечення за спірні періоди. За висновком суду першої інстанції, оскільки загальний період, щодо якого заявлені позовні вимоги щодо щомісячного грошового забезпечення з 24.02.2022 до 19.08.2024, з дотриманням строку звернення до суду заявлено виключно щодо оплати за червень, липень і серпень 2024 року, які позивач отримав у липні, серпні і вересні 2024 року відповідно. Решта періоду заявлена з порушенням тримісячного строку. Звертаючись до суду 20.11.2024 з пропуском строку на звернення до адміністративного суду зі вказаними вище позовними вимогами, будь-яких обставин і фактів, які об'єктивно перешкодили позивачу своєчасно звернутися до суду щодо перерахунку та виплати йому грошового забезпечення протягом розумного строку до відповідача, позивач у позовній заяві не вказав. Тому Черкаський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що позовна заява має недоліки, що перешкоджають відкриттю провадження у справі. Тому залишив її без руху та зобов'язав позивача надати обґрунтовану заяву щодо поновлення пропущеного строку на звернення до суду зі вказівкою поважних причин його пропуску та надати докази щодо фактів і обставин, які об'єктивно перешкодили йому своєчасно звернутися в суд із вказаними вище позовними вимогами, або зменшити позовні вимоги, подавши, дотримуючись вимог статей 160, 161 КАС України, відповідну заяву з позовними вимогами, заявленими в межах передбачених процесуальним законом строків.
Черкаський окружний адміністративний суд ухвалою від 09.12.2024 відмовив у задоволенні заяви адвоката Чернікова Д. Ю. Прийняв до розгляду та відкрив провадження у справі за позовом позивача до відповідача 2 в частині позовних вимог про:
визнання протиправними дій військової частини відповідача 2 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 01.06.2024 до 19.08.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання військової частини відповідача 3 нарахувати та виплатити йому з 01.06.2024 до 19.08.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності військової частини відповідача 2 щодо не нарахування та не виплатити йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
зобов'язання військової частини відповідача 2 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
визнання протиправною бездіяльності військової частини відповідача 2, що полягає у невключенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168 при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
зобов'язання військової частини відповідача 2 перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) за 2024 рік, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168.
В іншій частині позовних вимог позовну заяву повернув. Роз'яснив, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню до суду за умови усунення причин, що стали підставою для повернення. Повертаючи позовну заяву позивача у відповідній частині, Черкаський окружний адміністративний суд зазначив, що оскільки грошове забезпечення позивача виплачене щомісячно, про всі складові він міг дізнатися кожного наступного місяця відпрацьованої служби. Про складові грошового забезпечення, які підлягають виплати під час звільнення - з дати ознайомлення з наказом про звільнення та/або отримання цих коштів. В ухвалі про залишення позову без руху суд роз'яснив позивачу щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду зі вказаним вище позовом в частині позовних вимог за період з 24.02.2022 до 31.05.2024 та обов'язку надати суду заяву про поновлення порушеного строку, в якій обґрунтувати для цього підстави, викласти доводи щодо поважності тому причин і надати докази. Позивач та його представник у заяві не вказали жодного аргументу щодо поважності причин пропущеного строку на звернення до суду. Отримання відповідей відповідачів, у тому числі листа відповідача 2 від 29.10.2024, у відповідь на адвокатські запити, не змінюють порядку обчислення, та не стосуються об'єктивних перешкод дізнатися про те, чи порушені права на щомісячне грошове забезпечення, щомісячно його отримуючи. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для прийняти до розгляду позовної заяви в частині позовних вимог щодо періоду з 24.02.2022 до 31.05.2024 з огляду на відсутність доказів поважності причин пропуску строку на звернення до суду.
Внаслідок апеляційного оскарження та направлення з цією метою матеріалів всієї справи відкрите провадження зупинене ухвалою суду до їх повернення.
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.05.2025 апеляційну скаргу позивача задоволено частково. Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 скасовано в частині повернення позовної заяви щодо позовних вимог про:
визнання протиправними дій відповідача 1 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 до 08.06.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити з 24.02.2022 до 08.06.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача 2 щодо обчислення і виплати грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 09.06.2022 до 18.07.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704;
зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити з 09.06.2022 до 18.07.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704, з урахуванням виплачених сум.
Справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду. В іншій частині ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 залишено без змін.
Залишаючи без змін ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 09.12.2024 в частині повернення позовних вимог позивача за період з 19.07.2022 по 31.05.2024, суд апеляційної інстанції зазначив, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
У подальшому оскаржено вказану вище ухвалу суду першої інстанції та постанову апеляційної інстанції до Верховного Суду, який постановою від 01.10.2025 касаційну скаргу задовольнив, вказані вище рішення судів скасував, а справу направив до Черкаського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.
Матеріали адміністративної справи №580/11545/24 супровідним листом вх.№52641/25 повернулись до Черкаського окружного адміністративного суду.
Справа для продовження розгляду передано судді Бабич А.М. Дотримуючись мотивів вказаних рішень судів, суд дійшов висновку ухвалою від 11.11.2025 прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі додатково в частині:
визнання протиправними дій відповідача 1 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії) грошову допомогу на оздоровлення, з 24.02.2022 до 08.06.2022 та з 29.10.2022 до 22.02.2023 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання відповідача 1 нарахувати та виплатити йому з 24.02.2022 до 08.06.2022 та з 29.10.2022 до 22.02.2023 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача 2 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), грошову допомогу на оздоровлення з 09.06.2022 до 28.10.2022 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання відповідача 2 нарахувати та виплатити йому з 09.06.2022 до 28.10.2022 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправними дій відповідача 3 щодо обчислення і виплати йому грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, у тому числі, але не виключно, щомісячних та одноразових додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення та премії), одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, компенсації за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, з 23.02.2023 до 19.08.2024 включно без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704;
зобов'язання відповідача 3 нарахувати та виплатити йому з 23.02.2023 до 19.08.2024 включно грошове забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, а також одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби, компенсацію за невикористану відпустку, грошову допомогу на оздоровлення, із розрахунку шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови №704, з урахуванням виплачених сум;
визнання протиправною бездіяльності відповідача 3 щодо не нарахування та не виплатити йому одноразової грошової допомоги при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
зобов'язання відповідача 3 нарахувати та виплатити йому одноразову грошову допомогу при звільненні за станом здоров'я в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, розрахованого до прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2024 року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року);
визнання протиправною бездіяльності відповідача 3, що полягає у не включенні до складу його грошового забезпечення сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових);
зобов'язання відповідача 3 перерахувати та виплатити йому компенсацію при звільненні за невикористані ним дні оплачуваних відпусток (щорічних та додаткових) 2022, 2023, 2024, обчисливши її суму, виходячи із розміру місячного грошового забезпечення, з урахуванням сум додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
26.12.2024 на адресу суду надійшов відзив відповідача 3 на позовну заяву, в якій не погоджується із доводами позивача та повідомляє про відсутність підстав для перерахунку грошового забезпечення позивачу. Наголошує, що з 01.03.2018 запроваджено розрахункову величину для обчислення окладу за військовою посадою та військовим званням у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018. У частині виплати одноразової грошової допомоги вважає, що обов'язок по виплаті цього виду забезпечення ним виконаний, оскільки відповідно до розрахункової картки позивачу виплачено суму у розмірі 25443,85грн. Щодо позовних вимог, які стосуються обчислення та виплати грошової компенсації за невикористанні дні щорічної оплачуваної відпуски, зазначає, що така виплата не є постійною і здійснюється на підставі наказів командирів. Тому відповідач 3 вважає, що діяв правомірно під час не включення до складу грошового забезпечення компенсації за невикористані дні щорічних відпусток, додаткової винагороди, передбаченої Постанови КМУ №168.
26.11.2025 від відповідача 1 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву з проханням відмовити у задоволенні позову стверджуючи, що грошове забезпечення виплачене позивачу в розмірі відповідно до чинного законодавства.
Усі подані документи суд долучив до матеріалів адміністративної справи.
Оскільки обґрунтовані заяви про розгляд справи з викликом сторін у судове засідання суду не надходили, зважаючи на відсутність необхідності призначити в справі експертизу або викликати для допиту свідків, суд вирішив справу розглянути правилами спрощеного провадження без такого виклику (у письмовому провадженні) на підставі письмових доказів.
Оцінивши заявлені доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог з огляду на таке.
Посвідчення серії НОМЕР_7 від 05.02.2024 вказує на наявність у позивача пільг, встановлених законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.
Наказом №31 від 24.02.2022 позивача включено до списків особового складу відповідача 1 з 24.02.2022 з посадовим окладом 2730,00грн з виплатою щомісячною премією у розмірі 289% місячного грошового забезпечення, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років. Наказом №107 від 07.06.2022 позивач виключений з 08.06.2022 зі списків особового складу та всіх видів забезпечення відповідача 1 та зазначено, що позивач зарахований в розпорядження відповідача 2 на підставі наказу №49-РС від 06.06.2022.
Наказом №216 від 29.10.2022 позивач зарахований з 29.10.2022 до списків особового складу відповідача 2, на всі види забезпечення з посадовим окладом 2730,00грн. Наказом №47 від 22.02.2023 позивач виключений зі списків особового складу відповідача 2 з 22.02.2023. Вирішено виплатити щомісячну премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 535% від посадового окладу, надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% від посадового окладу, окладу за військове звання та надбавки за вислугу років за період з 01.02.2023 до 22.02.2023.
На підставі наказу №22-РС від 20.02.2023 позивач зарахований у розпорядження відповідача 3. Наказом №240 від 19.08.2024 позивач звільнений з військової служби у відповідача 3 у відставку за станом здоров'я. Вирішено виплатити грошову компенсацію за невикористані 25 діб щорічної основної відпустки за 2022 рік; грошову компенсацію за невикористані 15 діб щорічної основної відпустки за 2024 рік; грошову матеріальну допомогу за 2024 рік для вирішення соціально-побутових потреб, передбачену наказом Міністерства оборони України №260 від 07.06.2018, у сумі - 21657 гривень 98 копійок; премію за особистий внесок у загальні результати служби в розмірі 523% від посадового окладу в повному розмірі за період служби з 01.08.2024 до 19.08.2024, згідно з рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд; щомісячну надбавку за особливості проходження служби у розмірі 65% посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років за період служби з 01.08.2024 до 19.08.2024, згідно з рішення Міністра оборони України від 16.01.2024 №183/уд; одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 17.09.2014 №460. Додатково у наказі вказано, щорічна основна відпустка за 2023 рік використана терміном 30 діб, щорічна основна відпустка за 2024 рік використана терміном 15 діб в період з 15.04.2024 до 29.04.2024.
Листом від 29.10.2024 №15098 відповідач 3 повідомив, що при обчислені та встановлені розмірів грошових окладів та окладів за військовим званням керувався та діяв ту відповідності до змісту п.4 Постанови КМУ №704. До вказаного листа додав довідку від 28.10.2024 №5760, в якій зафіксовано застосування при розрахунках грошового забезпечення позивача положень Постанови КМУ №704 та в якій визначено з 01.03.2023 до дня звільнення посадовий оклад позивача у розмірі 2820,00грн. У довідці від 28.10.2024 №5761 щодо грошового забезпечення зазначена сума коштів, що виплачена позивачу з березня 2022 до серпня 2023 становила 590606,21грн.
13.11.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 повідомив, що під час служби у відповідача 1 грошове забезпечення позивачу виплачене з урахуванням посадового окладу, встановленого п.4 Постанови КМУ №704 станом на 01.01.2018, у розмірі 2730,00грн.
Не погодившись із розміром отриманого грошового забезпечення, позивач звернувся в суд з позовом.
Вирішуючи спір суд урахував, що встановлені обставини підтверджують несення позивачем служби:
у відповідача-1 у періоді з 24.02.2022 (з посадовим окладом 2730,00грн) до 08.06.2022;
у відповідача-2 у періоді з 29.10.2022 (з посадовим окладом 2730,00грн) до 22.02.2023;
у відповідача-3 у періоді з 20.02.2023(з посадовим окладом 2730,00грн) до 19.08.2024.
Спірні правовідносини щодо виплати грошового забезпечення військовослужбовців регулюються:
Конституцією України;
законами України: від 25.03.1992 №2232-XII “Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - ЗУ №2232-XII), від 20.12.1991 №2011-XII “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - ЗУ №2011-XII), від 09.04.1992 №2262-ХІІ “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі - Закон №2262-ХІІ);
постановою КМУ від 30.08.2017 №704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» у редакції від 26.02.2022 (далі - Постанова №704).
Абзац п'ятий ст.17 Конституції України встановлює, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Згідно зі ст.40 ЗУ №2232-XII гарантії правового і соціального захисту громадян України, які виконують конституційний обов'язок щодо захисту Вітчизни, забезпечуються відповідно до законів України "Про Збройні Сили України", "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", "Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей" та іншими законами.
Частина перша ст.43 вказаного Закону встановлює, що фінансове забезпечення заходів, пов'язаних з організацією військової служби і виконанням військового обов'язку, здійснюється за рахунок і в межах коштів Державного бюджету України. Додаткове фінансування цих заходів може відбуватися за рахунок інших джерел, не заборонених законодавством.
Отже, нарахування грошового забезпечення військовослужбовців здійснюється за рахунок Державного бюджету.
Вимогами ст.92 Конституції України визначено, що Державний бюджет України і бюджетна система України встановлюються виключно законами України.
Виключно законом про Державний бюджет України відповідно до ст.95 Конституції України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків.
Держава прагне до збалансованості бюджету України.
Згідно зі ст.96 Конституції України Державний бюджет України затверджується щорічно Верховною Радою України на період з 1 січня по 31 грудня, а за особливих обставин - на інший період.
Кабінет Міністрів України не пізніше 15 вересня кожного року подає до Верховної Ради України проект закону про Державний бюджет України на наступний рік. Разом із проектом закону подається доповідь про хід виконання Державного бюджету України поточного року.
Відповідно до ст.9 ЗУ №2011-XII держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять:
посадовий оклад, оклад за військовим званням;
щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія);
одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Порядок і розміри грошового забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів для виконання завдань в інтересах оборони держави та її безпеки із залишенням на військовій службі, визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, які тимчасово проходять військову службу за межами України, зберігається виплата грошового забезпечення в національній валюті та виплачується винагорода в іноземній валюті за нормами і в порядку, що визначаються Кабінетом Міністрів України.
За військовослужбовцями, захопленими в полон або заручниками, а також інтернованими в нейтральних державах або безвісно відсутніми, зберігаються виплати в розмірі посадового окладу за останнім місцем служби, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, інших щомісячних додаткових видів грошового забезпечення постійного характеру та інші види грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення. Сім'ям зазначених військовослужбовців щомісячно виплачується грошове забезпечення, в тому числі додаткові та інші види грошового забезпечення, у порядку та в розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Дія цього пункту не поширюється на військовослужбовців, які добровільно здалися в полон, самовільно залишили військові частини (місця служби) або дезертирували зі Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів.
Фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, відповідно до ст.23 ЗУ №2011-XII здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.
Пільги, компенсації та гарантії, передбачені цим Законом надаються за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання відповідних бюджетних установ.
Тарифні сітки розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців затверджені згаданою вище Постановою №704.
Пунктом 4 Постанови №704 в редакції до прийняття Кабінетом Міністрів України Постанови від 21.02.2018 №103, встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Пунктом 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» (далі - Постанова №103) вирішено внести зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.
Пунктом 3 Змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, пункт 4 Постанови №704 викладено в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано п.6 Постанови №103.
Таким чином, з 29.01.2020 п.4 Постанови №704 відновив свою дію в редакції, яка діяла до внесення змін Постановою №103 та діє в редакції, відповідно до якої розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
Зазначена норма права передбачає, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями визначаються, як правило, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року. Лише у тому разі, якщо розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб є меншим ніж 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, для проведення відповідних розрахунків використовується величина, яка дорівнює 50 відсоткам розміру мінімальної заробітної плати.
Водночас Верховна Рада України ухвалила Закон України від 06.12.2016 №1774-VIII “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (далі - ЗУ №1774-VIII), що відповідно до п.1 вказаного розділу набрав чинності з 01.01.2017.
Пунктом 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 01.01.2017.
Отже, положення п.4 Постанови №704 та пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII підлягають солідарному застосуванню, тобто:
з 29.01.2020 розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями слід визначати шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704;
співвідношення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, та мінімальної заробітної плати на розрахунок посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями, з огляду на положення пункту 3 розділу ІІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону №1774-VIII не впливає.
Верховний Суд у постанові від 19.01.2022 у справі №826/9052/18 дійшов висновку про необхідність зобов'язання Кабінету Міністрів України скасувати підпункт 1 пункту 3 Змін, що вносяться до Постанов Кабінету Міністрів України, затверджених Постановою №103, щодо внесення змін до Постанови №704, що додатково свідчить про неможливість застосування п.4 в редакції Постанови №103.
Внаслідок вказаних обставин з 29.01.2020 відновлена дія обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018.
Пункт 8 Прикінцевих положень Закону України від 23.11.2018 №2629-VIII “Про Державний бюджет України на 2019 рік» установлював, що у 2019 році для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів як розрахункова величина застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01.01.2018.
Законами України від 14.11.2019 №294-IX “Про Державний бюджет України на 2020 рік» (далі - Закон №294-IX), від 15.12.2020 №1082-IX “Про Державний бюджет України на 2021 рік» (далі - Закон №1082-IX), від 02.12.2021 №1928-ІХ “Про державний бюджет України на 2022 рік» (далі - Закон №1928-ІХ), від 03.11.2022 “Про Державний бюджет України на 2023 рік» (Далі - Закон №2710-IX) таких застережень щодо застосування як розрахункової величини прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01 січня 2018 року, на 2020, 2021, 2022, 2023 для визначення грошового забезпечення військовослужбовців не містять.
Статтею 7 Закону №1928-ІХ установлено у 2022 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня.
Статтею 7 Закону №2710-IX установлено у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб: з 1 січня - 2684,00грн.
Отже, вказаними вище Законами встановлено розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб.
У подальшому постановою Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704» (далі - Постанова № 481), на яку посилався відповідач у відзиві, скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103 “Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» та внесено зміну до пункту 4 Постанови. № 704, викладено абзац перший в такій редакції:
“4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».
Відповідно до ст.7 Закону України “Про Державний бюджет України на 2018 рік» у 2018 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць: у розмірі з 1 січня 2018 року - 1700 гривень, з 1 липня - 1777 гривень, з 1 грудня - 1853 гривні, для працездатних осіб: з 01.01.2018 - 1762 гривні.
Зважаючи на вказане вище нормативне регулювання заявлених спірних правовідносин, для нарахування грошового забезпечення в спірному періоді із застосуванням показника прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018, замість показника календарного року, не відповідає закону та порушило право позивача на належний розмір грошового забезпечення.
Такий висновок обумовлений усталенням судової практики розгляду та вирішення адміністративних справ щодо зазначеного предмета спору Верховним Судом та Шостого апеляційного адміністративного суду у судових справах (наприклад: №580/675/22, №580/608/21, №580/745/21, №580/6656/21).
Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 за наслідками апеляційного перегляду справи скасовано рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 в частині відмови в задоволенні позову до Кабінету Міністрів України, треті особи: Міністерство соціальної політики України, Пенсійний фонд України,- про визнання протиправним та скасування пункту постанови і прийнято в цій частині нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб". У іншій частині рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.10.2019 залишено без змін.
Оскільки зміни внесені постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, то з 29.01.2020 діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка діяла до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням не застосовується прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018. Натомість застосуванню підлягає прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року, з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року.
Починаючи з 24.02.2022 у позивача виникло право на отримання грошового забезпечення з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим званням, який визначається шляхом застосування пункту 4 Постанови № 704 в первинній редакції, тобто без використання показника прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Подібні правовідносини були предметом розгляду Верховного Суду в постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21.
Так, у згаданій справі Верховний Суд на підставі аналізу наведених вище норм права дійшов таких правових висновків:
“…(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Щодо доводів позивача про застосування під час обрахування грошового забезпечення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2024 та 01.01.2025, та множення відповідної суми на тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови КМУ № 704 суд звертає увагу на таке.
12.05.2023 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», пунктом 2 якої внесено зміни до пункту 4 Постанови № 704, виклавши абзац перший в такій редакції: “ 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».
Пунктом 3 Постанови № 481 установлено, що видатки, пов'язані з виконанням пункту 2 цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб, передбачених у державному бюджеті на відповідний рік для утримання відповідних державних органів.
Отже, з дня набрання чинності Постановою № 481 від 20.05.2023 Кабінет Міністрів України замість розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» запровадив сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн.
Відтак, за 01.01.2024, 01.01.2025 відсутні підстави застосовувати для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців з розрахункової величини “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року», оскільки Кабінетом Міністрів України ця розрахункова величина замінена на сталу розрахункову величину - 1762 грн.
Суд звертає увагу на те, що пунктом 3 розділу ІІ Закону № 1774-VІІІ установлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, крім розрахунку щорічного обсягу фінансування статутної діяльності політичних партій.
До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
З 20.05.2023 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 12.05.2023 №481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704», якою скасовано підпункт 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103, та внесено зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідно до яких установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривень та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже з 20.05.2023 пункт 4 Постанови № 704 передбачає сталу розрахункову величину для посадового окладу та окладу за військове звання 1762 грн, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 01 січня календарного року.
Спеціальним Законом № 2011-ХІІ встановлені основні засади визначення грошового забезпечення, яке за своєю природою є сукупністю гарантованих державою виплат, які надаються військовослужбовцям за виконання ними військових обов'язків, та визначено його складові такі як основні виплати (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років), додаткові виплати (підвищення посадового окладу, різноманітні надбавки, доплати та винагороди постійного характеру, а також премія) та одноразові виплати (винагороди та допомоги, які надаються за певних обставин).
Водночас визначення розміру такого грошового забезпечення цим Законом делеговано Кабінету Міністрів України (частина четверта статті 9 Закону № 2011-ХІІ).
Підставою для втрати чинності нормативно-правовим актом у цілому або його окремими положеннями є, зокрема, скасування чи внесення змін до такого акту суб'єктом нормотворення або визнання його протиправним (незаконним чи таким, що не відповідає правовому акту вищої юридичної сили) та нечинним повністю або в окремій його частині в порядку адміністративного судочинства.
Внесені Постановою № 481 зміни до пункту 4 Постанови № 704 не дозволяють застосовувати попередню редакцію пункту 4 Постанови № 704, як на тому наполягає позивач. Відтак, з 20.05.2023 для обчислення грошового забезпечення військовослужбовців розрахункову величину “прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року» замінено на сталу розрахункову величину - 1762 грн.
Отже, нарахування грошового забезпечення позивача у періоді з 24.02.2022 до 19.05.2023 мало обчислюватися з посадового окладу, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови № 704. А з 20.05.2023 з розрахункової величини 1762грн.
Тому суд дійшов висновку, що бездіяльність у частині застосування вказаного обчислення для грошового забезпечення позивача протиправна:
у відповідача-1 у періоді з 24.02.2022 до 08.06.2022;
у відповідача-2 у періоді з 29.10.2022 до 22.02.2023;
у відповідача-3 у періоді з 20.02.2023 до 19.05.2023.
В інших частинах у цьому контексті - правомірна.
Належним способом усунення такого порушення є зобов'язання відповідачів перерахувати всі складові грошового забезпечення позивача за вказані періоди у вказаний спосіб та виплатити з урахуванням вже виплачених йому сум коштів. Водночас вказане порушення вплинуло на правильність обчислень інших складових грошового забезпечення позивача при його звільненні відповідачем-3. Тому наявні підстави зобов'язати відповідача-3 також їх перерахувати та виплатити з урахуванням вже виплачених сум коштів.
Щодо виплати компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки суд урахував, що така компенсація стосувалася виключно нарахувань відповідача-3.
Відповідно до статті 9 Закону № 2011-XII, Постанови № 704 затверджено Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок №260).
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована нормами розділу ХХХІ вказаного Порядку.
Зокрема, відповідно до п.3 зазначеного розділу у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Іншим військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які звільняються з військової служби, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини тривалістю, що визначається пропорційно часу, прослуженому в році звільнення за кожен повний місяць служби, та за час такої відпустки виплачується грошове забезпечення або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
При цьому грошове забезпечення за період наданої відпустки або розмір грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки у рік звільнення обчислюється з такого розрахунку:
тим, які мають вислугу до 10 календарних років, - 2,5 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 10 до 15 календарних років, - 2,9 календарних дня;
тим, які мають вислугу від 15 до 20 календарних років, - 3,3 календарних дня;
тим, які мають вислугу 20 і більше календарних років, - 3,8 календарних дня.
Одержана в результаті обчислення тривалість відпустки округлюється в бік збільшення до повного дня.
Грошове забезпечення за період відпустки виплачується до дня закінчення відпустки включно на підставі наказу командира військової частини.
Згідно з п.5 розділу ХХІ Порядку №260 військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Постанова № 704 передбачає, що грошове забезпечення військовослужбовців, крім посадового окладу, окладу за військовим званням включає і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії).
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова № 168), у пункті 1 якої установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил України, виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000,00 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000,00 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, додаткова винагорода на період дії воєнного стану, яка встановлена Постановою № 168, є новим та особливим видом у системі грошового забезпечення військовослужбовців, виплата якої має регулярний щомісячний характер у разі виконання визначених бойових завдань та водночас обмежена строком дії воєнного стану в Україні.
То ж правова природа додаткової винагороди, запровадженої постановою Кабінету Міністрів України № 168, це додатковий вид грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час воєнного стану.
Водночас у пункті 16 розділу І Порядку № 260 визначено, що виплата додаткових видів грошового забезпечення, не передбачених цим Порядком, здійснюється відповідно до чинного законодавства України.
Виплата грошового забезпечення у разі звільнення з військової служби урегульована приписами пункту 6 розділу ХХХІ Порядку №260, що для спірних правовідносин застосовується в редакції Наказу Міністерства оборони України № 566 від 26.09.2023 до внесення змін Наказом Міністерства оборони № 23 від 15.01.2025 (на дату звільнення позивача зі служби у відповідача - 13.01.2025).
Зокрема, пунктом 6 розділу XXIII Порядку № 260 у вказаній редакції встановлено, що розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Верховний суд у складі колегії суддів касаційного адміністративного суду у постанові від 29 січня 2025-го року в справі №240/34080/23, у постановах від 08 серпня 2024 року у справі №240/26703/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/32125/23, від 23 вересня 2024 року у справі № 240/33138/23, від 26 листопада 2024 року № 240/1800/24 констатував, що за своєю правовою природою додаткова винагорода, запроваджена Постановою № 168, є додатковим видом грошового забезпечення, яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено під час дії воєнного стану. Також Верховний Суд констатував, що, делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністру оборони України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що ураховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців.
Оскільки для обчислення компенсації за невикористані дні основної щорічної та додаткової відпусток виключень, як наприклад, для обчислення допомоги на оздоровлення згідно з п.6 розділу ХХІІІ, п.6 розділу ХХХІ не містить, доводи позивача щодо обов'язку включити отримані ним суми коштів, передбачені Постановою КМУ №168, як додаткові складові його грошового забезпечення, обґрунтовані, а твердження, що вони не входять у такій види грошового забезпечення - безпідставні.
Суд, виконуючи ч.5 ст.242 КАС України, урахував висновок щодо застосування зазначених норм права, вказаний у постанові Верховного Суду від 20.08.2024 у справі №420/693/23 (адміністративне провадження № К/990/36339/23) про те, що ураховуючи те, що додаткова винагорода, запроваджена постановою КМУ № 168 є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що виплачувався позивачу, починаючи з травня 2022 року і до дня його звільнення, указана винагорода входить до складу грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір компенсацій як за основну так і невикористану додаткову відпустки.
Правова позиція в справі № 420/6607/22 від 18.09.2023, висловлена Касаційним адміністративним судом у складі Верховного суду, на яку посилається відповідач-3, не застосовна для цієї справи, оскільки в ній інший предмет спору: у цій справі КАС ВС досліджував питання правомірності відмови поліцейській у нарахуванні та виплаті додаткової винагороди відповідно до постанови КМУ від 28.02.2023 №168.
Нарахування та виплату позивачу суми компенсації при звільненні за невикористані позивачем дні оплачуваної щорічної відпустки у 2022, 2024 роках доведено. Відповідно до наданого наказу №240 19.08.2024 у 2023 році позивач скористався основною відпусткою за 2023 рік терміном на 30 діб. Отже, при перерахунку сум при звільненні, а саме обчислення сум компенсацій за невикористані відпустки відповідач-3 має обов'язок урахувати доплати, передбачені Постановою №168 за умови її фактичної виплати. Однак в цій частині докази не надані, як і не доведено виплату матеріальної допомоги за вказаний період. Тому в цій частині та в частині встановлення мінімальних розмірів такого перерахунку, як просить позивач, до повного належного перерахунку грошового забезпечення позивача позовні вимоги передчасні та задоволенню не підлягають.
Зважаючи на відсутність доказів понесення судових витрат, вони згідно зі ст.ст.132-139 КАС України розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст.2-20, 72-78, 242-245, 255, 295 КАС України, суд
1. Адміністративний позов адвоката Чернікова Дениса Юрійовича від імені ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати йому грошового забезпечення, обчисленого з посадового окладу, обчисленого з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 :
ІНФОРМАЦІЯ_1 у періоді з 24.02.2022 до 08.06.2022;
Військової частини НОМЕР_1 у періоді з 29.10.2022 до 22.02.2023;
Військової частини НОМЕР_2 у періоді з 20.02.2023 до 19.05.2023.
Зобов'язати перерахувати всі складові грошового забезпечення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) шляхом обчислення з посадового окладу з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, помноженого на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до Постанови Кабінету Міністрів України “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704, та виплатити з урахуванням вже виплачених йому сум коштів:
ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_2 ; ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) за період служби з 24.02.2022 до 08.06.2022;
Військову частину НОМЕР_1 ( АДРЕСА_3 ; ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) за період його служби з 29.10.2022 до 22.02.2023;
Військову частину НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ; ЄДРПОУ НОМЕР_6 ) за період його служби з 20.02.2023 до 19.05.2023 та все нараховане для його звільнення з військової служби.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
2. Судові витрати розподілу не підлягають.
3. Копію рішення направити учасникам справи.
4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Анжеліка БАБИЧ
Повний текст рішення виготовлений 01.12.2025.