Справа № 560/11345/25
іменем України
03 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Хмельницькій області до ОСОБА_1 про стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу,
Головне управління ДПС у Хмельницькій області звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення коштів в рахунок погашення податкового боргу в сумі 3399,40 грн. по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання.
Провадження у справі відкрите за правилами спрощеного позовного провадження.
У відзиві ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову. Вказує про перебування земельної ділянки протягом 2022 в оренді іншого суб'єкта господарювання, який відповідно і повинен був сплачувати грошове зобов'язання. Також покликається на зміни законодавства, відповідно до яких вважаються автоматично поновленими на один рік, зокрема, договори оренди земельних ділянок приватної власності, строк користування щодо яких закінчився після введення воєнного стану. З огляду на це вважає нарахування грошового зобов'язання неправомірним, а висновки про наявність непогашеного податкового боргу - необґрунтованими.
У відповіді на відзив Головне управління ДПС у Хмельницькій області заперечує щодо цих доводів, зазначаючи про те, що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно і Реєстрі прав власності на нерухоме майно інформація про державну реєстрацію договору оренди належної позивачу земельної ділянки за 2022 рік/ у 2022 році відсутня.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
За змістом підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України ( далі також ПК України) податковий борг - це сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та сума непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 95.1 статті 95 ПК України передбачено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Згідно з пунктом 87.2 статті 87 ПК України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.
Відповідно до п.95.3 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Пункт 95.4 ст. 95 ПК України передбачає, що контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить платнику.
Відповідно до п. 87.11. ст. 87 ПК України орган стягнення звертається до суду з позовом про стягнення суми податкового боргу платника податку - фізичної особи. Згідно з п. п. 19-1.1.22 п.19-1.1 ст. 19-1 ПК України контролюючі органи здійснюють погашення податкового боргу, стягнення своєчасно ненарахованих та/або несплачених сум єдиного внеску та інших платежів.
У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу (п. 59.1 статті 59 ПК України) Якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення ( п. 59.5 статті 59 ПК України).
Судом встановлено, що за даними податкового органу податковий борг ОСОБА_1 утворився внаслідок несплати в установлені законодавством строки узгодженої суми грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання, на підставі податкового повідомлення-рішення №490009-24/22-25 від 31.07.2023 на суму 3399,40 грн.
Позивач посилається на те, що згідно з інформаційними системами ДПС України та відомостями Державних реєстрів у власності ОСОБА_1 у 2022 перебувала земельна ділянка, яка розташована на території Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області, щодо якої і визначено суму грошового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання.
У відзиві відповідач посилається на те, що вказана земельна ділянка у 2022 знаходилась у довгостроковій оренді ФГ "Власник" згідно з укладеним 01.01.2011 договором оренди, який був зареєстрований Управлінням Держкомзему у Старокостянтиніському районі 21.12.2012 терміном дії на 10 років.
Судом встановлено, що згідно з Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (№446858873 від 08.10.2025) у власності ОСОБА_1 дійсно перебуває земельна ділянка площею 2,7885 га кадастровий номер 6824285600:066015:0078, яка розташована на території Миролюбненської сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області.
Зазначена земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки від 01.01.2011 була передана в оренду ФГ "Власник" на 10 років. Відмітка про державну реєстрацію на договорі (№ 16152) від 21.12.2012 вчинена відповідно до вимог законодавства, яке діяло до 01.01.2013.
У Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію цього договору відсутній.
У подальшому вказана земельна ділянка на підставі договору оренди земельної ділянки від 22.12.2022 була знову передана в оренду ФГ "Власник" строком на 10 років, дата закінчення дії цього договору 22.12.2032.
Водночас, як вбачається з записів з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с. 55) державна реєстрація цього договору оренди земельної ділянки проведена 30.01.2023 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( індексний номер 66233177)
Отже, після припинення дії попереднього договору оренди 21.12.2022, відповідач уклав новий договір оренди від 22.12.2022 з тим самим орендарем, який був зареєстрований 30.01.2023.
Це означає, що у проміжок часу з 22.12.2022 по 29.01.2023 вказаний договір оренди (новий) не був зареєстрований у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно зі встановленим порядком, відтак відомості про передачу земельної ділянки в оренду у ньому не відображались.
Відтак, у період з 22.12.2022 по 31.12.2022 фактично існував договір оренди (новий), який не був зареєстрований у встановленому порядку, отже не був чинним, відтак у цей час саме відповідач згідно з вимогами закону вважався особою, на яку був покладений обов'язок зі сплати податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання.
Суд відхиляє покликання відповідача на норми Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо створення умов для забезпечення продовольчої безпеки в умовах воєнного стану» від 24 березня 2022 № 2145-IX, яким були внесені зміни, зокрема, в Земельний кодекс України. Відповідач зазначає, що цими змінами пункт 27 «Перехідні положення» ЗК України був доповнений новими положеннями, згідно з якими було передбачено автоматичне поновлення на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів оренди без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
За логікою відповідача ці зміни повинні були заповнити прогалину регулювання на період до державної реєстрації нового договору оренди, фактично не розриваючи перебіг орендних відносин та не покладаючи на сторони договору обов'язок його негайної державної реєстрації.
Разом з тим, відповідачем не було враховано, що у подальшому до пункту 27 «Перехідні положення» ЗК України були внесені зміни Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" від 19.10.2022, який набрав чинності 19.11.2022.
З урахуванням цих змін редакція пункту 27 «Перехідні положення» ЗК України викладена у такому вигляді:
"Під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:
1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель" щодо земельних ділянок сільськогосподарського призначення:
а) державної, комунальної власності, невитребуваних, нерозподілених земельних ділянок, а також земельних ділянок, що залишилися у колективній власності і були передані в оренду органами місцевого самоврядування;
б) приватної власності;
(...) "
Отже, починаючи з 19.11.2022, вважались поновленими на один рік без волевиявлення сторін лише ті договори оренди, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану 24.02.2022, але до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", тобто 19.11.2022. Усі інші договори оренди, що були укладені або поновлені після 19.11.2022, не вважались такими, що автоматично пролонговані на один рік без волевиявлення сторін.
Таким чином, оскільки дія попереднього договору оренди земельної ділянки, належної позивачу, завершувалась 21.12.2022, тобто після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відновлення системи оформлення прав оренди земельних ділянок сільськогосподарського призначення та удосконалення законодавства щодо охорони земель", цей договір не вважався автоматично поновленим /пролонгованим.
З цього вбачається, що з 22.12.2022 відносно земельної ділянки позивача хоч і був укладений новий договір оренди, однак він не вважався чинним, оскільки не був зареєстрованим у встановленому порядку. Зважаючи на це, у 2022 році позивач був платником податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання як власник земельної ділянки, яка не перебувала у оренді.
Крім того, відповідно до положень п. 56.18 статті 56 Податкового кодексу України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.
Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору. Згідно з п. 287.5 ст. 287 Податкового кодексу України фізична особа повинна сплатити суму податкового зобов'язання, визначену в ППР, протягом 60 календарних днів з дня вручення такого повідомлення-рішення.
Як встановлено зі змісту відзиву та інших доказів, позивач не звертався до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення, яким йому нараховане грошове зобов'язання, відтак податковий борг набув статус узгодженого. З огляду на це, податковий орган направив платнику податкову вимогу №0001986-1303-2201 від 13.02.2024 та надав суду докази її надсилання на адресу платника.
Станом на час розгляду справи грошове зобов'язання вважається узгодженим.
Водночас, предметом розгляду у справах про стягнення податкового боргу є наявність і розмір узгодженого грошового зобов'язання, яке не виконане платником, а також те, чи є особа платником податку, а не правомірність рішення контролюючого органу безпосередньо. Це означає, що суд не перевіряє правильність визначення податку і не здійснює оцінку правомірності або протиправності рішення податкового органу, на підставі якого утворився податковий борг.
У постанові Верховного Суду від 09.01.2024 у справі №160/9696/22 зазначається, що у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов'язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги. Оцінка ж правомірності та правильності нарахування суми боргу здійснюється судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень - рішень або у межах справи про стягнення податкового боргу, якщо заявлений зустрічний позов.
У той же час, докази оскарження податкового повідомлення - рішення відповідач не надав, зустрічного позову не заявив.
Наявність податкового боргу підтверджена даними інтегрованої картки платника податку в частині недоїмки, змістом податкового повідомлення-рішення, інформацією з Державних реєстрів, розрахунком суми боргу, доказами направлення податкового рішення та вимоги платникові.
На час розгляду справи доказів сплати суми боргу відповідач не надав.
Відтак, оскільки наявність у відповідача податкового боргу, який є узгодженим, не спростована, позов підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) кошти у рахунок погашення податкового боргу по податку на доходи фізичних осіб у вигляді мінімального податкового зобов'язання в сумі 3399 (три тисячі триста дев'яносто дев'ять) грн. 40 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 грудня 2025 року
Позивач:Головне управління ДПС у Хмельницькій області (вул. Пилипчука, 17,м. Хмельницький,Хмельницька обл., Хмельницький р-н,29001 , код ЄДРПОУ - 44070171)
Відповідач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_1 )
Головуючий суддя І.С. Козачок