Справа № 560/11641/25
іменем України
03 грудня 2025 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Козачок І.С. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просить визнати протиправним та скасувати пункт 8 рішення, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 27.12.2024 №49/в про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги. Просить зобов'язати призначити та виплатити одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024 року.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що звернувся до відповідача із заявою та пакетом документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, однак рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги, оформленим протоколом від 27.12.2024 №49/в, отримав відмову у призначенні вказаної допомоги, яку позивач вважає протиправною.
У відзиві Міністерство оборони України просить відмовити у задоволенні позову. Посилається на те, що право на отримання допомоги виникає з моменту первинного встановлення інвалідності (25.05.1989), однак повторне встановлення тієї ж групи інвалідності не породжує права на отримання допомоги. Зазначає, що у 1989 не існувало прожиткового мінімуму, відтак обчислення розміру допомоги є неможливим.
Справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, суд виходить з такого.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 є особою з інвалідністю 2 групи, що підтверджуються посвідченням № НОМЕР_1 від 11.02.2009, копія якого є у справі.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_2 .
Згідно з довідкою про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №1731 від 09.07.2023, виданою військовою частиною НОМЕР_2 , 08 червня 2023 близько 12:50 під час наступального бою 2-ї штурмової роти військової частини НОМЕР_2 у районі населеного пункту АДРЕСА_1 противник здійснив танковий обстріл позицій Збройних Сил України, внаслідок чого позивач отримав поранення (травму): вогневе осколкове наскрізне поранення попереково-сідничної ділянки зліва, підшкірне, АКБТ, ЗЧМТ, СГМ.
Відповідно до довідки про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) №3199 від 14.08.2023, виданої військовою частиною НОМЕР_2 , 23.08.2023 близько 22:59 під час штурмових дій 2 штурмової роти військової частини НОМЕР_2 в районі населеного пункту АДРЕСА_2 ОСОБА_1 отримав поранення: мінно-вибухова травма (23.08.2023), травматична ампутація лівої ступні, множинні ВОСП правої нижньої кінцівки з масивним дефектом тканин правої гомілки".
Як встановлено зі змісту довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №915906 від 17.07.2024, ОСОБА_1 встановлено другу групу інвалідності, травма, так, пов'язана із захистом Батьківщини.
ОСОБА_1 звернувся до Міністерства оборони України із заявою та пакетом документів для отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності.
Як вбачається зі змісту пункту 8 витягу з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №49/в від 27 грудня 2024, комісія дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги.
Комісія виходила з того, що ОСОБА_1 25.05.1989 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби на підставі довідки МСЕК серії ВТЄ №008470 від 25.05.1989, а 17.07.2024 під час повторного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю ІІ групи внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини на підставі довідки МСЕК серії 12ААГ №915906 від 17.07.2024. У рішенні зазначається, що заявнику вперше інвалідність встановлено 25.05.1989, однак на цю дату прожитковий мінімум для працездатних осіб законодавством не встановлювався. Враховуючи відсутність законодавчого акту, який визначає розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 25.05.1989, необхідний для обчислення розміру одноразової грошової допомоги, призначити таку допомогу неможливо.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.
Питання призначення та виплати одноразової грошової допомоги військовослужбовцям, військовозобов'язаним та резервістам, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві регулюються Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-XII), Законом №2011-XII та Порядком № 975.
Відповідно до статті 41 Закону № 2232-XII виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Пунктом першим статті 16 Закону №2011-XII (тут і надалі у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
Підпункт 4 пункту 2 статті 16 Закону №2011-XII передбачає, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.
Згідно з підпунктом «б» пункту 1 статті 16-2 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога призначається і виплачується, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності I групи, 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності II групи, 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності III групи (підпункт 4 пункту 2 статті 16 цього Закону).
Відповідно до пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, якщо військовослужбовцю, військовозобов'язаному, резервісту або особі, звільненій з військової служби, після первинного встановлення інвалідності під час наступного огляду (переогляду) буде встановлено вищу групу інвалідності або змінено її причинний зв'язок, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата здійснюється з урахуванням раніше виплачених сум (у тому числі внаслідок різних, не пов'язаних між собою, захворювань, поранень, травм, контузій, каліцтв).
Як передбачено пунктами 6, 9 статті 16-3 Закону №2011-XII, одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами.
Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.
Кабінет Міністрів України 25 грудня 2013 затвердив Порядок № 975 (далі - у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), який визначає механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст).
Відповідно до абзацу 3 пункту 3 Порядку № 975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є: у разі встановлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності.
Згідно з підпунктом 1 пункту 6 Порядку № 975 одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності I групи; 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності II групи; 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, в якому вперше встановлено інвалідність, - у разі встановлення інвалідності III групи.
Відповідно до пункту 8 Порядку № 975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов'язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.
З викладеного слідує, що норми статті 16-3 Закону №2011-XII та Порядку №975 передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності. У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв'язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.
Водночас, Верховний Суд у постанові від 17.02.2021 у справі № 240/1623/20 зазначив, що визначена у частині четвертій статті 16-3 Закону № 2011-XII заборона щодо виплати одної грошової допомоги може мати місце лише у разі спливу дворічного строку саме після первинного встановлення інвалідності чи втрати працездатності через одне й те ж саме ушкодження здоров'я, а не внаслідок різних.
З наданих суду матеріалів вбачається, що інвалідність, встановлена позивачу у 1989 році, визначалась відповідно до законодавства СРСР, оскільки на той час законодавство УРСР у сфері соціального захисту військовослужбовців фактично було відсутнім щодо цих правовідносин.
Суд звертає увагу на те, що група інвалідності у 1989 році була встановлена ОСОБА_2 внаслідок травми, пов'язаної з виконанням обов'язків військової служби, однак фактично травма не вважалась бойовою, на відміну від тієї, що була одержана у 2023.
Відтак, отримання ІІ групи інвалідності у 2024 пов'язане з бойовим пораненням, та є самостійною підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги у розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 01.01.2024.
Причинно - наслідковий зв'язок між отриманою позивачем у 1989 травмою та встановленням йому ІІ групи інвалідності у 2024 відповідачем не доведений і з наявних доказів не вбачається. Отже, встановлення у 2024 групи інвалідності не пов'язане із первісною причиною встановлення групи інвалідності у 1989, оскільки наявними документами підтверджено, що встановлення ІІ групи інвалідності у 2024 обумовлене отриманим у 2023 бойовим пораненням.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що оскільки вперше інвалідність позивачу встановлена у 1989 році, то й обчислення одноразової грошової допомоги повинно відбуватись з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 1989.
Встановлено, що ІІ група інвалідності була встановлена позивачу у 2024 не внаслідок повторного медичного огляду за фактом загального захворювання, і не внаслідок тієї ж травми, яка була отримана у 1989, а у зв'язку із отриманням іншого (бойового) поранення, за яким було проведено самостійний медичний огляд та за наслідками якого встановлено ІІ групу інвалідності за іншою підставою.
З огляду на це, необхідно зобов'язати відповідача здійснити на користь позивача виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності II групи в розмірі 300-кратного прожиткового мінімуму, визначеного законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2024.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов - задоволити.
Визнати протиправним та скасувати п. 8 рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум №49/в від 27 грудня 2024 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 .
Зобов'язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу у зв'язку із встановленням ІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної із захистом Батьківщини, у розмірі 300 - кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня 2024.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складене 03 грудня 2025 року
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер - НОМЕР_3 )
Відповідач:Міністерство оборони України (просп. Повітряних Сил, 6,м. Київ,03049 , код ЄДРПОУ - 00034022)
Головуючий суддя І.С. Козачок