03 грудня 2025 року м. Суми Справа № 480/12022/23
Сумський окружний адміністративний суд у складі судді Сидорука А.І. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії.
Суть спору. Позиція сторін. Заяви сторін. Процесуальні дії суду.
Позивач 06.11.2023 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить суд: визнати протиправним рішення ГУ ПФУ в Одеській області від 01.11.2023 № 184250010418 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. ''а'' ст. 13 ЗУ ''Про пенсіне забезпечення''; зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області зарахувати до страхового стажу позивача період роботи з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019 та включити у розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії показники розміру заробітної плати (доходу) позивача за вказані періоди в Державному підприємстві ''Шосткинський завод ''Зірка'' та зобов'язати ГУ ПФУ в Сумській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.''а'' ст.13 ЗУ ''Про пенсіне забезпечення'', з дати звернення - з 25.10.2023.
Вимоги позивачем обґрунтовані тим, що позивачем до ПФУ було подано заяву із документами для призначення пенсії на пільгових умовах. Відповідачем прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії. Підставою відмови слугувала відсутність у позивача необхідного пільгового стажу за списком № 1. Вказаним рішенням не зараховано до страхового стажу та пільгового стажу за списком № 1 вказані вище періоди роботи позивача. Позивач не погодився з таким рішенням, а тому звернувся до суду.
Судом відкрито провадження у справі 17.11.2023.
Відповідачем - ГУ ПФУ в Одеській області, було надало до суду відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Відзив відповідачем мотивовано тим, що спірне рішення прийнято правомірно, а саме у зв'язку з відсутністю у позивача необхідного пільгового стажу за списком № 1. Оскільки уточнюючі довідки від імені в.о. директора та головного бухгалтера підписані однією особою. Також за період пільгової роботи позивач у період декретної відпустки працювала. У трудовій книжці звільнення засвідчено печаткою, на якій не можливо ідентифікувати назву підприємства, а за деякі періоди відсутня інформація про сплату страхових внесків до ПФУ. Період догляду за дитиною позивача не зараховано до страхового стажу, оскільки відсутня інформація про її виховання.
Позивачем подано заперечення на відзив, в яких позивач просить суд позов задовольнити. Заперечення мотивовані тим, що у періоди з 08.06.1989 до 10.01.1991 та з 11.01.1991 до 15.02.1995 позивач працювала на роботах, які передбачені списком № 1. Тому позивачем дотримано всі умови для призначення їй пільгової пенсії за списком № 1.
05.12.2023 до суду надійшло клопотання відповідача - ГУ ПФУ в Сумській області, про долучення доказів. 27.10.2025 від позивача надійшло свідоцтво про народження дитини. Вказані докази суд долучив до матеріалів справи.
Відповідач - ГУ ПФУ в Сумській області, правом подання відзиву не скористався. Тому суд на підставі норми ч.6 ст.162 КАС України вирішує справу за наявними у ній матеріалами.
Встановлені судом обставини справи. Висновки суду та їх мотиви.
Позивач ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується інформацією у паспорті.
25.10.2023 позивач звернувся до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Вказщане не заперечується сторонами.
За результатами розгляду цієї заяви ГУ ПФУ в Одеській області було прийнято рішення від 01.11.2023 № 184250010418 про відмову в призначенні позивачу пільгової пенсії за списком №1, а саме у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу.
В рішенні зазначено, що страховий стаж позивача становить 28 років 2 місяці 17 днів, з них пільговий стаж за списком № 1 - 0 років 0 місяці 0 днів. До страхового стажу не зараховано періоди роботи: з 16.06.1986 до 01.08.1986 згідно з записами трудової книжки від 25.06.1986 серії НОМЕР_1 , оскільки звільнення засвідчено печаткою, на якій неможливо ідентифікувати назву підприємства, необхідно надати уточнюючу довідку; період догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , оскільки відсутня інформація про її виховання до 3 річного віку; з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019, з 01.07.2023 до 30.09.2023, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу ОK-5 відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України. За доданими документами до пільгового стажу не зараховано періоди роботи: з 08.06.1989 до 10.01.1991 згідно довідки від 09.07.2023 № 241, яка видана Державним підприємством “Шосткинський завод “Зірка» та з 11.01.1991 до 15.02.1995 згідно довідки від 10.08.2023 № 282, яка видана Державним підприємством “Шосткинський завод “Зірка», оскільки у довідках підписи в.о. директора та головного бухгалтера підписані одним прізвищем С.Г. Лімонов, але відсутня довідка про право підпису одним представником. Також за період пільгової роботи з 11.01.1991 до 15.02.1995 заявниця у період декретної відпустки працювала на підприємстві КСП “Прогресс» з 14.06.1993 до 09.09.1996 згідно записів трудової книжки від 25.06.1986 серії НОМЕР_1 та довідки від 04.02.2011 № 33, яка видана ТОВ “Прогресс». Дата з якої особа матиме право на пенсійну виплату - 12.05.2034.
Позивач вважає, що йому протиправно не призначили пенсію. Тому позивач звернувся до суду з даним позовом.
По-перше, щодо умов для призначення пільгової пенсії.
Відповідно до ч.1 ст.26 ЗУ "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років.
Пунктом 1 ч.2 ст.114 цього Закону передбачено, що працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим КМУ, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які не мають стажу роботи з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п'ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абз.1 ч.1 ст.26 цього Закону: жінкам - на 1 рік 4 місяці за кожний повний рік такої роботи.
Натомість ст.12 ЗУ ''Про пенсійне забезпечення'' встановлено право виходу на пенсію за віком для жінок - після досягнення 55 років.
Згідно з п. "а" ст.13 цього Закону (в редакції від 09.12.2012, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 № 2132-VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 45 років і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.
Працівникам, які мають не менше половини стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням віку, передбаченого статтею 12 цього Закону, на 1 рік за кожний повний рік такої роботи чоловікам і на 1 рік 4 місяці - жінкам.
Законом про внесення змін № 2132-VIII, який набрав чинності з 1 квітня 2015 року, збільшено раніше передбачений пунктом "а" ст.13 Закону про пенсійне забезпечення вік набуття жінками права на пенсію на пільгових умовах за списком № 1 з 45 років до 50 років.
Відповідно до п. 1 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 визнані неконституційними положення ст.13, ч.2 ст.14 та пункти "б" - "г" ст.54 Закону про пенсійне забезпечення зі змінами, внесеними Законом № 2132-VIII (пункт 1 рішення). Згідно з пунктом 3 резолютивної частини цього рішення застосуванню підлягають вказані норми в редакції до внесення змін Законом № 2132-VIII.
У зв'язку із цим, на час виникнення спірних правовідносин підлягає застосуванню Закон про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, з урахуванням рішення КСУ, а саме норма п."а" ст.13 якого встановлює право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 для жінок після досягнення 45 років (за наявності 15 років загального та 7,5 років пільгового стажу роботи) та право на таку пенсію зі зменшенням 55 річного пенсійного віку на 1 рік 4 місяці за кожний рік роботи за списком № 1, у разі якщо стаж роботи за списком складає не менше половини від передбаченого законом.
В той же час, діючі на час виникнення спірних правовідносин норми ч.1 ст.26 та п.1 ч.2 ст.114 Закону про пенсійне страхування встановлювали право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 для жінок після досягнення 55 років (за наявності загального 20 років, та пільгового 7,5 років) та право на пенсію зі зменшенням 60 річного пенсійного віку на 1 рік 4 місяці за кожний рік роботи за списком № 1, у разі якщо стаж роботи за списком складає не менше половини від передбаченого законом.
Таким чином, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами статей 12, 13 Закону про пенсійне забезпечення та Закону про пенсійне страхування (ст.25 та п.1 ч.2 ст.114). Перший із цих законів визначав пенсійний вік для жінок - 55 років та вік з якого особа матиме право на пенсію за списком № 1 - 45 років (за наявності 15 років страхового та 7,5 років стажу за списком № 1), тоді як другий - у 60 та 50 років відповідно (за наявності 20 років страхового та 7,5 років стажу за списком № 1).
Суд звертає увагу, що у разі існування неоднозначного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати найбільш сприятливий підхід для особи.
Отже, при прийнятті рішення щодо визначення права позивача на пільгову пенсію за списком № 1 застосуванню підлягають норми Закону про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону про пенсійне страхування.
По-друге, щодо зарахування періоду роботи до пільгового стажу.
Відповідно до ст.62 Закону про пенсійне забезпечення основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Постановою КМУ від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, пунктом 3 якого передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Згідно із пунктом 3 Порядку, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.
Отже, необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи довідками виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.
Згідно з записами у трудовій книжці позивача за № 5-7 позивач у період з 08.06.1989 до 15.02.1995 працював у Державному підприємстві “Шосткинський завод “Зірка». 08.06.1989 позивача прийнято в цех № 3 апаратником 3 розряду. 11.01.1991 позивача переведено в цех № 31 футерувальником 3 розряду з обслуговування цехів № 1 та № 3. 15.02.1995 позивача звільнено з роботи за власним бажанням.
Робота позивача апаратником передбачена п.4 розділу ІХ списку № 1, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 № 1173. Робота позивача футерувальником передбачена п.10901000-1754а списку № 1, затвердженого постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 № 10 та п.10901000-1754а списку № 1, затвердженого постановою КМУ від 11.03.1994 № 162.
Отже, вказані роботи зараховуються до пільгового стажу за списком № 1. Довідки про періоди роботи не є обов'язковими для підтвердження пільгового стажу позивача, оскільки такі періоди підтверджуються записами у трудовій книжці позивача.
Крім того, зазначення у спірному рішенні про неврахування довідок № 241 та № 282 з підстави відсутності довідки про право підпису одним представником за керівника та головного бухгалтера є неправомірним, оскільки судом встановлено що таке право надано ОСОБА_3 наказом ДК "Укроборонпром" від 08.12.2022 № 43-к, що було встановлено ГУ ПФУ в Сумській області в акті перевірки достовірності та обґрунтованості відомостей, поданих для призначення пенсії від 03.08.2023, який складено до моменту прийняття спірного рішення від 01.11.2023.
Зазначення у цьому акті, що підтвердити дані про звільнення позивача та про характер виконуючих робіт апаратника цеху № 3 немає можливості, оскільки для перевірки не був наданий наказ про звільнення та документи, підтверджуючі характер виконуючих робіт, не може вливати на право позивача на зарахування вказаних вище періодів роботи до пільгового стажу, оскільки позивач не несе відповідальності за зберігання документів на підприємстві, а така відповідальність, в тому числі щодо подання при перевірці всіх документів, покладена на адміністрацію роботодавця позивача.
Також у відповідності до ч.3 ст.56 Закону про пенсійне забезпечення до стажу роботи зараховується час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3 річного віку (пункт «ж»).
Згідно з ст.181 КЗпП України відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку та відпустка без збереження заробітної плати зараховуються як до загального, так і до безперервного стажу роботи і до стажу за спеціальністю.
Таким чином, до спеціального стажу, що дає право на пенсію на пільгових умовах, зараховується час догляду працюючої особи за дитиною до досягнення нею 3 річного віку. До також висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 05.03.2024 у справі № 550/5342/21.
В матеріалах справи наявне свідоцтво про народження позивачем дитини ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також довідка від 29.07.2023 № 242 про підтвердження періоду з 11.01.1991 до 15.02.1995, який враховується до пільгового стажу позивача за списком № 1. У вказаній довідці зазначено, що позивачу у періоду з 16.03.1992 до 14.02.1995 надавалась відпустка по догляду за дитиною до досягнення 3 років. Відповідно до записів трудової книжки позивача, позивач у період з 11.01.1991 до 15.02.1995 працювала на роботі за списком № 1, а також на іншому підприємстві у період з 14.06.1993 до 09.09.1996.
Натомість згідно спірного рішення період пільгової роботи з 11.01.1991 до 15.02.1995 не зараховано до пільгового стажу, оскільки заявниця у період декретної відпустки працювала на підприємстві КСП “Прогресс» з 14.06.1993 до 09.09.1996.
Суд звертає увагу, що вказані закони не забороняють зарахування періоду перебування працюючої особи у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трьохрічного віку до пільгового стажу за списком № 1. У спірному рішенні не зазначено, який саме період відпустки перетинається з роботою на іншому підпиємстві. В тому числі, не зазначено конкретних правових підстав, чому період з 11.01.1991 до 13.06.1993 (дата, коли позивач працевлаштувалась на інше підприємство у період відпустки) не зараховано до стажу позивача за списком № 1.
Отже, ГУ ПФУ в Одеській області було зобов'язане зарахувати період з 08.06.1989 до 13.06.1993 до пільгового стажу позивача за списком № 1, а також вирішити питання щодо зарахування щодо зарахування періоду 14.06.1993 до 15.02.1995 до пільгового стажу за списком № 1, мотивувавши своє рішення.
По-третє, щодо зарахування періодів роботи до страхового стажу позивача.
Статтею 1 Закону про пенсійне страхування передбачено, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплаченізгідно із законодавством, що діяло раніше.
Відповідно до частин 5-6 ст.20 Закону про пенсійне страхування передбачено, що страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Згідно з ст.106 Закону про пенсійне страхування відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати.
Таким чином, страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює людина, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Обов'язок зі сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника. Тому позивач не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належного нарахування та сплати страхових внесків. Відсутність нарахування та сплати страхувальником страхових внесків за позивача у спірні періоди, не може бути підставою для не зарахування таких періодів до страхового стажу.
Отже, на підставі записів у трудовій книжці ГУ ПФУ в Одеській області зобов'язане було зарахувати періоди роботи позивача з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019 та з 01.07.2023 до 30.09.2023 до страхового стажу.
Стосовно не зарахування ГУ ПФУ в Одеській області періоду роботи позивача з 16.06.1986 до 01.08.1986, оскільки у записі про звільнення у трудовій книжці засвідчено печаткою, на якій не можливо ідентифікувати назву підприємства, то суд зазначає, що позивач не несе відповідальності за правильне проставлення роботодавцем відтиску печатки.
У відповідності до норм Інструкції, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.07.1974 № 162, а також постанови КМУ від 27.04.1993 № 301, таку відповідальність несе роботодавець. Недоліки в оформленні документів працівників, в тому числі трудової книжки (здійснення віддиску печатки, на якому не можливо ідентифікувати назву підприємства) не залежали від волі позивача.
Суд звертає увагу ГУ ПФУ в Одеській області, що відповідач фактично переклав ризики щодо оформлення трудової книжки на позивача, не вчинивши активних дій щодо отримання уточнюючої довідки від роботодавця позивача (архівів, тощо). Відповідачем не надано доказів підроблення позивачем запису № 2 у трудовій книжці, зокрема звернень до правоохоронних органів. Перекладання обов'язку доказування, в тому числі надання додаткових довідок, здійснення виправлень у трудовій книжці, тощо на позивача є неправомірним та не відповідає принципу верховенства права. Відсутність можливості пенсійного органу скористатися правом на перевірку зазначених відомостей не може бути підставою для обмеження права пенсіонера на отримання пенсії.
Отже, відповідач зобов'язаний зарахувати такий період до страхового стажу позивача.
По-четверте, щодо ефективного способу захисту права.
ГУ ПФУ в Одеській області приймаючи спірне рішення неправомірно застосувало норми Закону про пенсійне забезпечення в редакції від 09.12.2012, а не норми Закону про пенсійне страхування, а також не зарахувало страхового стажу позивача періоди роботи з 16.06.1986 до 01.08.1986, з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019 та з 01.07.2023 до 30.09.2023. Вказане управління не зарахувало до пільгового стажу за списком № 1 період з 08.06.1989 до 13.06.1993, а також не вирішило питання щодо зарахування періоду 14.06.1993 до 15.02.1995 до пільгового стажу за списком № 1. Крім того, ГУ ПФУ в Одеській області не надало доказів вжиття ним дій щодо витребування доказів для зарахування позивачу періоду догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 , тому таке питання повинно бути вирішено ним при повторному розгляді заяви позивача.
Суд зазначає, що виключно ГУ ПФУ в Одеській області порушило права позивача, а ГУ ПФУ в Сумській області жодних прав позивача не порушувало. Тому суд задовольняє вимоги виключно до ГУ ПФУ в Одеській області.
Тому спірне рішення ГУ ПФУ в Одеській області у вказаній вище частині є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки воно не відповідає критеріям правомірності, встановленим нормою ч.2 ст.2 КАС України.
Крім того, суд зобов'язує ГУ ПФУ в Одеській області зарахувати до пільгового стажу позивача за списком № 1 вказані вище періоди.
Позивач, окрім іншого, просить суд зобов'язати включити у розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії показники розміру заробітної плати (доходу) позивача за період з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019 в Державному підприємстві ''Шосткинський завод ''Зірка'' та зобов'язати призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п.''а'' ст. 13 ЗУ ''Про пенсіне забезпечення'', з дати звернення за нею, тобто з 25.10.2023.
Суд звертає увагу, що згідно з абз.2 ч.4 ст.245 КАС України у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкт владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Тому суд урахуванням норми ч.2 ст.9 КАС України виходить за межі позовних вимог та зобов'язує ГУ ПФУ в Одеській області повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду (щодо наявності станом на 25.10.2023 у позивача зарахованого страхового та пільгового стажу на підставі цього рішення, а також права позивача на пільгову пенсію за списком № 1 зі зменшенням 55 та щодо обов'язку витребувати документи для зарахування позивачу періоду догляду за дитиною ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 та вирішити питання щодо зарахування періоду з 14.06.1993 до 15.02.1995 до пільгового стажу за списком № 1).
Вимоги про зобов'язання призначити пенсію та включити у розрахунок заробітної плати для обчислення пенсії показники розміру заробітної плати (доходу) позивача за період з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019 в Державному підприємстві ''Шосткинський завод ''Зірка'' задоволенню не підлягають, оскільки є передчасними. Суд звертає увагу, що ГУ ПФУ в Одеській області з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні, ще не приймав рішення, не зарахував позивачу періоди до загального та пільгового стажу за списком № 1.
Тому суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
Судові витрати.
Враховуючи те, що позовні вимоги задоволені частково, проте даний спір виник внаслідок протиправного рішення ГУ ПФУ в Одеській області, то суд на підставі ч.8 ст.139 КАС України стягує на користь позивача судовий збір у повному обсязі, а саме 1073,60 грн.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд
1. Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 01.11.2023 № 184250010418.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Канатна, 83, м. Одеса, 65107, код ЄДРПОУ 20987385) зарахувати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) період з 08.06.1989 до 13.06.1993 до пільгового стажу за списком № 1 та періоди з 16.06.1986 до 01.08.1986, з 01.06.2017 до 31.07.2019, з 01.09.2019 до 30.09.2019 та з 01.07.2023 до 30.09.2023 до страхового стажу.
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Некрасова, 20, с. Івот, Шосткинський район, Сумська область, 41100, РНОКПП 2606304622) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) від 25.10.2023 про призначення пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
4. В задоволенні іншої частини позовних вимог ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області - відмовити.
5. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (вул. Некрасова, 20, с. Івот, Шосткинський район, Сумська область, 41100, РНОКПП 2606304622) за рахунок бюджетних асигнувань 1073 (одну тисячу сімдесят три) грн 60 (шістдесят) коп.
6. Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.
7. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
8. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя А.І. Сидорук