03 грудня 2025 року Справа № 480/185/25
Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравченка Є.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/185/25 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовною заявою до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) (далі- відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) відносно ОСОБА_1 стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку при звільненні, а саме ненарахування та невиплати її середнього грошового забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 19 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 09 грудня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) виплатити ОСОБА_1 її середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 19 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 09 грудня 2024 року - не більш як за шість місяців, відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100;
- визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) відносно ОСОБА_1 стосовно ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 року по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати;
- зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01 січня 2016 рокупо день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України до 19.08.2020 року.
09.12.2024 року відповідачем, на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 480/3249/24, нараховано та виплачено позивачу індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018 та за період з 01.03.2018 по 19.08.2020.
На переконання представника позивача, оскільки відповідач не виплатив належні кошти в день звільнення позивача, останній має право на виплату середнього заробітку за весь період затримки розрахунку за період з 19 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 09 грудня 2024 року - не більш як за шість місяців з розрахунку його середнього грошового забезпечення за кожен календарний день.
Також, як зазначає представник, відповідачем протиправно не виплачено на користь позивача компенсацію за втрату частини доходів, у зв'язку з порушенням строків їх виплати у відповідності до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159, що обумовило необхідність звернення до суду.
Ухвалою суду позовну заяву було прийнято до розгляду відкрито ровадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, встановлені строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
Від ІНФОРМАЦІЯ_1 (в/ч НОМЕР_2 ) до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, просив відмовити у задоволенні позовних вимог, зазначивши, що стаття 3 КЗпП України визначає, що законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Військовослужбовці правового статусу «працівник» не мають, проходження їх служби врегульовано спеціальним законодавством, тому чинність Кодексу законів про працю України на них не поширюється, а тому його норми, зокрема і норми ст. 117 КЗпП, не можуть поширюватись на відносини між військовими частинами та військовослужбовцями з приводу питань, які випливають з відносин проходження військової служби.
Відтак, на переконання представника, у цих правовідносинах відсутні правові підстави для застосування до прикордонного загону відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, щодо виплати позивачу середнього заробітку, а тому позовні вимоги про його стягнення на користь позивача у цій справі в розумінні статті 117 КЗпП України не можуть бути задоволені.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні в ній докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.
З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 проходила військову службу у НОМЕР_4 прикордонному загоні Державної прикордонної служби України.
Наказом начальника НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України від 19.08.2020 № 337-ОС з позивачем було припинено (розірвано) контракт, виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення.
Вважаючи, що під час проходження військової служби позивачу в неналежному розмірі було виплачено індексацію грошового забезпеченння за період з 01.01.2016 по 19.08.2020 позивач звернувся до суду.
Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 480/3249/24, зокрема визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 28.02.2018, з урахуванням січня 2008 року як базового місяця. Визнано протиправними дії НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.08.2020 без урахування абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078. Зобов'язано НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП: НОМЕР_6 ) індексацію грошового забезпечення за період з 01.03.2018 по 19.08.2020 з урахуванням березня 2018 року як базового місяця, відповідно до вимог абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, з урахуванням виплачених сум. В задоволенні інших позовних вимог-відмовлено.
09.12.2024 позивачу було здійснено виплату заборгованих коштів згідно рішення суду від 15.08.2024 у справі № 480/3249/24 у розмірі 206125,78 грн. (зв. бік а.с. 14).
Водночас, компенсацію втрат частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, а також середній заробіток за весь період затримки розрахунку сум належних виплат при звільненні, відповідачем не було виплачено, що не заперечується у відзиві.
Не погоджуючись з такою бездіяльністю відповідача, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні з військової служби, суд зазначає наступне.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України обумовлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Відповідно до п. 300 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, розрахунок звільнених з військової служби осіб за належне їм продовольче, речове та інше забезпечення здійснюється в органах Держприкордонслужби, в яких вони перебувають на відповідному забезпеченні.
Разом з тим, а ні Законом України "Про військовий обов'язок і військову службу", а ні Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29 грудня 2009 року № 1115/2009, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби.
За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
Слід зауважити, що непоширення норм Кодексу законів про працю України на військовослужбовців Збройних сил України стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці.
Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та осіб рядового і начальницького складу (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати компенсації за не отримане речове майно) не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані Кодексом законів про працю України (далі - КЗпП України), а порядок обчислення середнього грошового забезпечення - Постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 затверджено Порядок обчислення середньої заробітної плати (далі - Порядок № 100).
Так, за правилами статті 116 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити неоспорювану ним суму.
За змістом статті 117 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" від 01.07.2022 № 2352-IX (далі - Закон № 2352-IX), який набрав чинності з 19.07.2022, статтю 117 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції:
У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Указана редакція статті 117 Кодексу законів про працю України набрала чинності з 19.07.2022.
Із прийняттям Закону № 2352-IX законодавець фактично обмежив строк, за який роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток шістьма місяцями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 вказала, що обмеження періоду нарахування відшкодування за затримку розрахунку при звільненні шістьма місяцями, запроваджене до статті 117 КЗпП України Законом № 2352-IX, установлює максимальну межу відповідальності роботодавця. Ця законодавча межа не нівелює фундаментальних принципів розумності, справедливості та пропорційності, а також не змінює компенсаційного характеру відповідної виплати.
Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо) для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців.
При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі №489/6074/23 відступила від висновків Верховного Суду у постанові від 06.12.2024 у справі №440/6856/22, а також інших висновків у подібних справах.
Представник відповідача, обґрунтовуючи позицію, наголошував на неможливості застосування до спірних відносин положень ст.ст.116, 117 КЗпП України, втім такі його доводи не беруться до уваги, враховуючи висновками Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23, які в силу положень ч.5 ст.242 КАС України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Визначаючись із розміром середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з урахуванням висновків Верховного Суду, який підлягає виплаті, суд враховує наступне.
Згідно з пп. "л" п. 1 розділу І Порядку № 100 цей Порядок застосовується до правовідносин щодо обчислення середньої заробітної плати у визначених ним випадках, зокрема в інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати проводяться виходячи із середньої заробітної плати.
Абзацом 4 пункту 2 Порядку № 100 передбачено, що середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Пунктами 3 та 4 Порядку № 100 визначено складові, які враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, а також виплати, що не враховуються при обчисленні середньої заробітної плати.
Особливості обрахунку розміру середньої заробітної плати за останні два місяці роботи наведено у пункті 8 Порядку № 100, згідно із яким нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Судом встановлено, що позивач був звільнений з військової служби 19.08.2020, останній день фактичного розрахунку з позивачем відбувся за рішенням суду від 15.08.2024 у справі 480/3249/24 - 09.12.2024 (зв. бік а.с.14).
Тобто фактично період затримки розрахунку під час звільнення складається з таких періодів:
- з 20.08.2020 (наступний день після звільнення позивача з військової служби) до 18.07.2022 - період дії редакції статті 117 Кодексу законів про працю України до внесення у неї змін Законом № 2352-ІХ щодо обмеження строком виплати у шість місяців;
- з 19.07.2022 до 18.01.2023 (останній день 6-місячного строку) - період дії редакції КЗпП України після внесення змін Законом № 2352-ІХ та після неї (з 19.07.2022), якою роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові середній заробіток за шість місяців після звільнення, у разі порушення строків виплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум.
Отже, позивач має право на стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок під час звільнення на підставі рішення суду від 15.08.2024 у справі № 480/3249/24, саме за період з 20.08.2020 до 18.01.2023, тобто 881 день.
У свою чергу, матеріалами справи підтверджується, що на підставі рішення суду Сумського окружного адміністративного суду від 08.07.2021 у справі № 480/3539/21 (а.с.40-41) позивачу було нараховано середній заробіток за несвоєчасний розрахунок під час звільнення у розмірі 13624,12 грн. за період з 19.08.2020 по 15.12.2020 (а.с. 37). Відтак, позивач у цій справі, що розглядається, за порушення строків розрахунку під час звільнення на підставі рішення суду у справі № 480/3249/24 має право на середній заробіток за період з 16.12.2020 (наступний день після періоду, вказаного у рішенні суду № 480/3539/22 щодо стягнення середнього заробітку з 19.08.2020 по 15.12.2020) до 18.01.2023, що складає 763 календарних днів.
Відповідно до довідки про середньомісячне грошове забезпечення позивача (а.с.34) середньоденне грошове забезпечення позивача за два місяця, що передують місяцю звільнення - за червень та липень 2020 року, складає 461,01 грн. (28121,55 грн. / 61 день).
Отже, сума середнього заробітку за цей період становить 351750,63 грн. (763 календарних днів * 461,01 грн.).
У той же час суд, враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08.10.2025 у справі № 489/6074/23 при вирішенні цього спору, керується критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин, та вважає за необхідне зменшити розмір відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України.
Так, згідно висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв встановлення справедливого та розумного балансу між інтересами звільненого працівника та його колишнього роботодавця (пункт 71 постанови від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц).
Зменшуючи розмір відшкодування, визначений відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи зі середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні, необхідно враховувати таке (пункт 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15-ц):
- розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором;
- період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов'язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум;
- ймовірний розмір пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника;
- інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність можливого розміру пов'язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
За обставин цієї справи суд вважає за необхідне застосувати критерії зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до статті 117 КЗпП України, виходячи із сум належних позивачу під час звільнення та суми, яка була нарахована позивачу на виконання рішення суду у справі № 480/3249/24, та у зв'язку з отриманням коштів на виконання якого позивач звернувся з цим позовом до суду, з огляду на таке.
Відповідно до витягу розрахунково-платіжної відомості за період з серпня по грудень 2024 рр. (а.с. 35-37) розмір належних позивачеві при звільненні виплат складає 465607,93 грн. (8568,68 грн.- нарахована сума грошового забезпечення за серпень 2020 року+4968,37 грн. - нарахована сума грошового забезпечення у жовтні 2020 року+ 59042,61 грн. - нарахована сума грошового забезпечення у листопаді 2020 року+183763,52 грн. -нарахована сума грошового забезпечення у грудні 2020 року +209264,75 грн. сума індексації нарахована на виконання рішення суду у справі № 480/3249/24).
У свою чергу, сума індексації у розмірі 209264,75 грн., у зв'язку з несвоєчасно отриманням яких на виконання рішення суду у справі № 480/3249/24, позивач звернувся до суду з цим позовом, складає 44,94% від усіх належних позивачу при звільненні сум.
Відтак, суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності та визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 до 18.01.2023 у розмірі 158076,73 грн. (44,94% від 351750,63 грн).
Одночасно з цим, суд не вирішує питання щодо утримання з цієї суми податків, зборів та інших обов'язкових платежів, оскільки справляння і сплата податків у даному випадку є обов'язком роботодавця, а не суду (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08 листопада 2018 у справі № 805/1008/16-а).
Обираючи належний спосіб захисту прав позивача, суд враховує, що позивачем заявлені позовні вимоги про нарахування та виплату середнього заробіку за весь час затримки остаточного розрахунку (нарахування та виплата індексації грошового забезпечення у повному обсязі), за період з 19 серпня 2020 року по 18 липня 2022 року у повному обсязі та у період з 19 липня 2022 року по 09 грудня 2024 року - не більш як за шість місяців.
Разом з тим, період нарахування середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні починається з 16.12.2020, оскільки виплата середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні за періоди з 19.08.2020 по 15.12.2020 (включно) вже була предметом судового розгляду у справі № 480/3539/21, про що зазначалось вище.
При цьому, оскільки виплати за період з 19.07.2022 до 09.12.2024 регулюються нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження періоду виплати працівникові шістьма місяцями кінцева дата періоду нарахування середнього заробітку є 18.01.2023 (останній день 6-місячного строку).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обгрунтованими та підлягають задоволенню шляхом визнання протиправної бездіяльності відповідача щодо ненарахування та невиплати на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 по 18.01.2023, та зобов'язання відповідача нарахувати та виплати середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 по 18.01.2023 у розмірі 158076,73 грн.
Щодо позовних вимог в частині нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення, суд заначає наступне.
За приписами ч. ч. 2, 3 ст. 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Зі змісту статті 1 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-ІІІ (далі - Закон № 2050-ІІІ) вбачається, що право на компенсацію частини доходів у громадянина пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати.
Згідно із положеннями статті 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
Під доходами у цьому Законі необхідно розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, зокрема заробітна плата (грошове забезпечення) (частина друга статті 2 Закону № 2050-III).
Статтею 3 Закону № 2050-III передбачено, що сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але невиплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Згідно із положеннями статті 4 Закону № 2050-III виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.
Системний аналіз вищенаведених норм, дає підстави для висновку, що індексація є складовою заробітної плати та у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян проводиться їх компенсація відповідно до діючого законодавства.
На належності сум індексації та компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати до складових належної працівникові заробітної плати, як коштів, які мають компенсаторний характер та спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, наголошував і Конституційний Суд України у Рішенні від 15 жовтня 2013 року № 9-рп/2013.
З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" Кабінетом Міністрів України прийнято постанову від 21.02.2001 № 159, якою затверджено Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159).
Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001.
Згідно із пунктом 4 Порядку № 159 сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Системний аналіз даних положень дає змогу дійти висновку, що основними умовами для виплати суми компенсації є: порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошового забезпечення) та виплата нарахованих доходів. При цьому виплата компенсації втрати частини доходів здійснюється в день виплати основної суми доходу.
Як було встановлено судом, під час проходження військової служби не в повному обсязі нараховувалась та виплачувалась індексація грошового забезпечення, а саме індексація період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року з урахуванням абзацу 3, 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078.
Лише на виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 15.08.2024 у справі № 480/3249/24 відповідач провів відповідні нарахування і виплату. При цьому, остаточна виплата перерахованої суми відбулась 09.12.2024, що підтверджується випискою по картковому рахунку (зв. бік а.с. 14) та не заперечується відповідачем.
Отже, враховуючи, що індексація грошового забезпечення, тобто дохід за спірний період з 01.01.2016 року по 19.08.2020 позивачу була нарахована та виплачена лише 09.12.2024, суд дійшов висновку про порушення відповідачем встановлених строків виплати нарахованих доходів та, як наслідок, наявність у позивача права на компенсацію втрати частини доходів відповідно до частини другої статті 2 Закону № 2050-III.
Вказаний висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 29.03.2023 у справі № 120/9475/21-а, відповідно до якої у разі наявності факту невиплати позивачу сум індексації грошового забезпечення за заявлений період у зв'язку з бездіяльністю власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов'язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів.
За наведених обставин, з урахуванням правового регулювання, суд дійшов висновку про допущення відповідачем протиправної бездіяльності щодо ненарахування та невиплатити позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення.
Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_3 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати позивачу компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.10.2016 по 19.08.2020, та зобов'язати НОМЕР_3 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 по 09.12.2024 (дата фактичної виплати) відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
Зважаючи на те, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про судовий збір" підстави для його розподілу відсутні.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 до НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 по 18.01.2023.
Зобов'язати НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 16.12.2020 по 18.01.2023 у розмірі 158076,73 грн.
Визнати протиправною бездіяльність НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 19.08.2020.
Зобов'язати НОМЕР_7 прикордонний загін Державної прикордонної служби України (Військова частина НОМЕР_2 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_6 ) компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за весь час затримки з 01.01.2016 по 09.12.2024 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159.
У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Д. Кравченко