03 грудня 2025 року м. Рівне №460/51088/22
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Н.В. Друзенко, розглянувши в порядку письмового провадження заяву про визнання протиправними дій, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі за позовом
ОСОБА_1
доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області
Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, що набрало законної сили 10.07.2023, адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинення певних дій задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити з 19 червня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року), до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Окремою ухвалою від 30.01.2024 визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 , починаючи з 19.06.2022 по 31.12.2023 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території гарантованого добровільного відселення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з двох прожиткових мінімумів, а не з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року) згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік.
На виконання окремої ухвали, 06.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подало докази здійснення ОСОБА_1 перерахунку доплати до пенсії, виходячи з двох мінімальних заробітних плат (з урахуванням зміни такого розміру протягом відповідного року).
22.07.2025 через систему «Електронний суд» надійшла письмова заява представника ОСОБА_1 - Боюки В.В. від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22. В такій заяві, представник просив:
« 1.Прийняти дану заяву до розгляду за участю сторін (з повідомленням).
2.Для належного розгляду заяви прошу витребувати від суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, належним засвідчені копії документів про виконання Рішення суду та пояснення і докази на підтвердження підстав, з яких воно ним не виконане, актуальні дані про вчинені дії та прийняті рішення на час розгляду справи судом за цією заявою у електронному та паперовому вигляді.
3. Визнати протиправною бездіяльності, допущену суб'єктом владних повноважень (боржника) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року - щодо тривалого та умисного невиконання вказаного Рішення суду та невжиття заходів, не вчинення дій, не прийняття рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання Рішення суду, у відповідності до його резолютивної частини.
4. Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень (боржника) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, що виразилися у вчиненні стягувачу перешкод в отриманні інформації та документів про стан виконання Рішення суду, ненаданні такої інформації, не направленні прийнятих ним рішень (тобто відсутність інформування відповідачем позивача щодо стану виконання Рішення суду).
5. Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень (боржника) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, що виразилися у нарахуванні коштів, нібито на виконання Рішення суду, тобто умисному та цілеспрямованому проведенню нарахування коштів всупереч резолютивній частині Рішення суду, а також зазначення невірної адреси та телефону стягувача, які ним боржнику ніколи не вказувалися в жодних документах.
6. Визнати протиправним Рішення №956110124025 суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, що виразилися у здійсненні нарахування коштів, нібито на виконання Рішення суду, тобто всупереч резолютивній частині Рішення суду.
7. Визнати порушення прав позивача, підтверджених Рішенням у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на нарахування та виплату ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), порушення права позивача на отримання нарахованих коштів, у відповідності до резолютивної частини Рішення суду.
8.Встановити судовий контроль шляхом зобов'язання керівника суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - Петняка Василя Васильовича подати звіт про виконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, встановити відповідний строк для цього, що становить десять календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали.
9. Постановити Окрему Ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.».
За результатами розгляду вказаної заяви, суд ухвалою від 24.07.2025 зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області подати звіт про виконання судового рішення в адміністративній справі №460/51088/22 протягом одного місяця з дня отримання суб'єктом владних повноважень ухвали.
25.08.2025 надійшов звіт суб'єкта владних повноважень, і ухвалою від 02.09.2025 такий звіт було прийнято судом.
04.09.2025 до суду надійшла заява представника ОСОБА_1 - Боюки В.В. про ухвалення додаткового рішення, в якій зауважено на тому, що в заяві від 21.07.2025 ним ставилося питання не лише про судовий контроль, що застосовується, в порядку ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України, а й про судовий контроль у порядку і спосіб, що визначений ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до цього, було встановлено, що частина питань, винесених на розгляд суду заявою про встановлення судового контролю від 21.07.2025, дійсно не була вирішена.
З огляду на вказане, а також враховуючи ту обставину, що постановлення додаткового рішення за результатами розгляду заяви про встановлення судового контролю процесуальним законодавством не передбачене, суд ухвалою від 09.09.2025 повторно призначив заяву представника ОСОБА_1 від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення суду у справі №460/51088/22, до розгляду. Розгляд було призначено за правилами ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження з пропозицією Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області подати до суду протягом п'яти днів письмові пояснення по суті заяви.
18.09.2025, в той час, коли судом ще не була вирішена заява від 21.07.2025 у відповідній частині, до суду надійшла ще одна заява представника ОСОБА_1 - Боюки В.В., подана через систему «Електронний суд» 16.09.2025, в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України. В такій заяві представник просив:
« 1.Прийняти дану заяву до розгляду за участю сторін (з повідомленням). Про місце, дату та час розгляду даної заяви прошу повідомити до електронного кабінету представника позивача (стягувача).
2.Для належного розгляду заяви прошу витребувати від суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, належним засвідчені копії документів про виконання Рішення суду та пояснення і докази на підтвердження підстав, з яких воно ним не виконане, актуальні дані про вчинені дії та прийняті рішення на час розгляду справи судом за цією заявою у електронному та паперовому вигляді.
3.Визнати протиправною бездіяльності, допущену суб'єктом владних повноважень (боржника) - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року - щодо тривалого та умисного невиконання вказаного Рішення суду та невжиття заходів, не вчинення дій, не прийняття рішень Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області з виконання Рішення суду, у відповідності до його резолютивної частини.
4.Визнати протиправними дії суб'єкта владних повноважень (боржника) Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області з невиконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, що виразилися у вчиненні завідомо недостовірних нарахувань, внесення недостовірних та нерелевантних даних для здійснення нарахувань та виплат стягувачу на виконання Рішення суду, ненаданні такої інформації, а саме свідомому не направленні прийнятих ним рішень (тобто відсутність інформування відповідачем позивача щодо стану виконання Рішення суду), вчинених нібито на виконання рішення суду.
5.Визнати протиправним Рішення №956110124025 суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області виконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, що виразилися у здійсненні нарахування коштів, нібито на виконання Рішення суду, тобто всупереч резолютивній частині Рішення суду датоване.
6.Визнати порушення прав позивача, підтверджених Рішенням у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на нарахування та виплату ОСОБА_1 з 19 червня 2022 року доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), порушення права позивача на отримання нарахованих коштів, у відповідності до резолютивної частини Рішення суду.
7. Визнати порушення прав позивача, підтверджених Рішенням у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, суб'єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, на нарахування та виплату, тобто реальне отримання ОСОБА_1 коштів з 10 липня 2023 року не як ефемерна заборгованість, а як щомісячних платежів на його користь у виді доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), порушення права позивача на отримання нарахованих коштів, у відповідності до резолютивної частини Рішення суду.
8.Зобов'язати суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - здійснити виплату коштів щомісячних платежів, тобто забезпечити реальне отримання ОСОБА_1 коштів з 10 липня 2023 року (набрання рішенням законної сили) не як ефемерна заборгованість, а як щомісячних платежів на його користь у виді доплати до пенсії як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796 ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік), порушення права позивача на отримання нарахованих коштів, у відповідності до резолютивної частини Рішення суду.
9.Встановити судовий контроль шляхом зобов'язання керівника суб'єкта владних повноважень (боржника) - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області - Петняка Василя Васильовича подати звіт про виконання Рішення у справі 460/51088/22 від 27 лютого 2023 року, встановити відповідний строк для цього, що становить десять календарних днів з дня отримання суб'єктом владних повноважень відповідної ухвали, в першу першу чергу в частині виконання пункту 8 вище.
10. Постановити Окрему Ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.».
З огляду на те, що питання, порушені в обох заявах стосувалися одного й того самого питання, по одній і тій самій справі та розглядаються в порядку однієї і тієї ж норми процесуального закону, суд вирішив об'єднати їх розгляд і ухвалою від 17.09.2025 заяви представника позивача від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22 та від 16.09.2025 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №460/51088/22, - залишив без задоволення.
Відповідно до цього, ухвалами від 19.09.2025 суд відмовив в ухваленні додаткового рішення до ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №460/51088/22 та у задоволенні заяви представника позивача про роз'яснення ухвали Рівненського окружного адміністративного суду від 24.07.2025 у справі №460/51088/22.
Постановами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 29.10.2025 частково задоволено апеляційні скарги ОСОБА_1 та скасовано:
ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 02 вересня 2025 року про прийняття звіту суб'єкта владних повноважень про виконання судового рішення у справі №460/51088/22 з направленням справу до суду першої інстанції для продовження розгляду;
ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 17 вересня 2025 року з питань визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень на виконання рішення суду у справі №460/51088/22 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду;
ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року про відмову в ухваленні додаткового рішення у справі №460/51088/22 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду;
ухвалу Рівненського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2025 року про відмову в роз'ясненні судового рішення у справі №460/51088/22 з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Суд апеляційної інстанції констатував, що суд першої не вжив всіх процесуальних заходів для належного розгляду заяв та встановлення всіх обставин по даній справі.
Повторно розглянувши в порядку письмового провадження заяви представника позивача про застосування заходів контролю, передбачених статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України у справі №460/51088/22, суд встановив таке.
Судовим рішенням від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, що набрало законної сили 10.07.2023, Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зобов'язано здійснити з 19 червня 2022 року нарахування та виплату ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року), до зміни законодавства або зміни правового статусу позивача.
На виконання такого рішення Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області в періоді з травня 2023 року по грудень 2023 року нараховувало і виплачувало ОСОБА_1 доплату до пенсії у розмірі 4962 грн. щомісячно, тобто у сумі, яка дорівнювала двом розмірам прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 01.01.2022, а не в сумі, яка дорівнює двом місячним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік та з урахуванням змін розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року).
Окремою ухвалою від 30.01.2024 суд визнав такі дії протиправними та зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону та подати до суду доказів вжиття таких заходів.
На виконання окремої ухвали, 05.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 , вказавши у перерахунку такі відомості: рішення 956110124025 - «про перерахунок пенсії»; вид перерахунку - «згідно рішень суду», підстава - «згідно рішення суду справи №460/51088/22 від 27.02.2023».
За даними такого перерахунку ОСОБА_1 нараховано щомісячну доплату по статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірі 13000 грн. з липня по вересень 2022 року (за червень 2022 року - 5200 грн., як за неповний місяць), у розмірі 13400 грн. - з жовтня по грудень 2022 року та з січня по грудень 2023 року; а з 01.01.2024 по 29.02.2024 - у розмірі 3200 грн. і надалі в такій сумі.
Такий перерахунок в повній мірі відповідає рішенню суду у справі №460/51088/22, позаяк згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» №1928-IX від 02.12.2021, з 1 січня 2022 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6500 грн., а з 1 жовтня 2022 року - 6700 грн., з огляду на що розмір доплати по статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за цей період мав становити 6500 х 2 =13000 грн. та 6700 х 2 = 13400 грн., відповідно. Згідно статті 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, з 1 січня 2023 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі - 6700 грн. (зміни розміру мінімальної заробітної плати протягом відповідного року не відбувалося), з огляду на що розмір доплати по статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за цей період мав становити 6700 х 2 =13400 грн.
Відповідно, у суду немає жодних підстав для того, щоб визнавати протиправним рішення №956110124025 від 05.03.2024, яким оформлений такий перерахунок, як і дії по такому перерахунку, оформлені протоколом за період 01.04.2022 - 31.03.2024.
Що стосується 2024 року, то згідно зі статтею 8 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023, з 1 січня 2024 року установлено мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 1 січня - 7100 грн., з 1 квітня - 8000 грн., але, при цьому, окремо визначено розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду, на рівні 1600 гривень.
Враховуючи це, розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії на виконання рішення суду, з 01.01.2024 було перераховано з урахуванням розміру мінімальної заробітної плати 1600,00 грн. та таке підвищення впродовж 2024 року нараховувалось і виплачувалось ОСОБА_1 у щомісячному розмірі 3200,00 грн. (1600,00 грн х 2).
Відповідно, такі нарахування і виплата ОСОБА_1 доплати до пенсії впродовж 2024 року проведені Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області належним чином і у належному розмірі.
Суд зауважує на тому, що така доплата проведена у повній відповідності до резолютивної частини рішення суду по справі №460/51088/22 від 27.02.2023, позаяк суд зобов'язував здійснити нарахування та виплату доплати з покликанням на застосування закону про Державний бюджет України на відповідний рік, а Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» №3460-IX від 09.11.2023, якраз і було установлено на рівні 1600 грн. розмір мінімальної заробітної плати, який застосовується як розрахункова величина для обчислення виплат за рішеннями суду.
Відповідно, у суду немає жодних підстав для того, щоб визнавати протиправними дії відповідача по нарахуванню і виплаті ОСОБА_1 впродовж 2024 року доплати до пенсії по статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» в щомісячному розмірі 3200 грн.
Окремо суд зауважує і на тому, що ОСОБА_1 впродовж 2024 року щомісячно отримував доплату саме в такому розмірі, і не оскаржував в цей період ані дій, ані рішень про її нарахування і виплату в такому розмірі.
Що ж стосується 2025 року, то 19.11.2024 прийнято Закон України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX, статтею 45 якого установлено: «У 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.»
Враховуючи це, розмір підвищення, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, встановленого до пенсії з 01.01.2025 ОСОБА_1 нараховується і виплачується у щомісячному розмірі 2361 грн.
Суд зазначає, що з самого визначення поняття пенсія випливає, що щомісячні пенсійні виплати здійснюються на постійній основі, один раз на місяць протягом невизначеного періоду часу, а тому цей вид виплат не є строковим і не може бути призначений на певний строк; підвищення до пенсії, яке є додатковою виплатою особі, яка визнана такою, що має на нього право, нерозривно пов'язано з виплатою пенсії і також має невизначений у часі граничний термін виплати; виплату пенсії (підвищення до пенсії) не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання державної пенсії (підвищення до пенсії), яка має виплачуватись постійно, один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку її виплати; але порядок та строки нарахування пенсій можуть бути змінені за умов іншого законодавчого регулювання.
З даному випадку, з 01 січня 2025 року правове регулювання порядку нарахування і виплати підвищення до пенсії, визначеного статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» змінено нормою статті 45 Закону №4059-IX.
За наведеного, нарахування і виплата ОСОБА_1 у 2025 році підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у щомісячному розмірі 2361 грн. проводились і проводяться належним чином і у належному розмірі.
Більше того, обставини щодо виплати позивачу з 01 січня 2025 року підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення на виконання статті 45 Закону №4059-IX свідчать про виникнення нових спірних правовідносин між сторонами. Таким спірним правовідносинам суд не надавав і міг надавати правову оцінку у межах розгляду справи №460/51088/22.
Виникнення між сторонами нових правовідносин, що не були предметом дослідження у справі не дозволяє провести їх врегулювання в порядку судового контролю, зокрема у порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Це в повній мірі стосується і рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за №956110124025 від 04.02.2025, яким оформлено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , і яке за своєю суттю та правовими наслідками є новим рішенням суб'єкта владних повноважень. Таке рішення містить нову юридичну оцінку прав позивача, зумовлених дією норми статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» №4059-IX від 19.11.2024, яка застосовується Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області, до всіх громадян, які підпадають під її дію, в незалежності від наявності, чи відсутності судового рішення про присудження особі доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Перевірка правомірності нових рішень та дій відповідача, які стосуються нових обставин та періодів, не може бути предметом розгляду та оцінки в межах застосування процедури судового контролю.
Судовий контроль за виконанням судового рішення, передбачений положеннями ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, стосується забезпечення реалізації вже визначених судом прав та обов'язків у межах існуючого рішення. Натомість, підставою для нового позову є виникнення нових правовідносин, коли суб'єкт владних повноважень приймає нові рішення або вчиняє нові дії (навіть якщо вони формально пов'язані з виконанням попереднього рішення), які стосуються інших періодів, ґрунтуються на нових фактичних обставинах чи нормативно-правових актах, та, на думку особи, знову порушують її права чи законні інтереси.
Необхідно розмежовувати ситуації, коли йдеться виключно про невиконання або неналежне виконання вже ухваленого судового рішення, що охоплюється ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, та ситуації, коли на підставі або у зв'язку з виконанням рішення суду суб'єкт владних повноважень вчиняє нові дії або приймає нові рішення, які, на думку позивача, знову порушують його права, або коли спір стосується аспектів, які не були предметом розгляду у справі, хоча й виникли у зв'язку з нею, особливо коли ці нові рішення та дії ґрунтуються на нових нормативно-правових актах, що визначають порядок обчислення розміру пенсії, стосуються нових розрахункових періодів та приймаються у формі окремих індивідуальних актів, що безпосередньо впливають на права та обов'язки особи і не є простою констатацією виконання попереднього судового рішення.
При цьому, існування спеціального порядку судового контролю за виконанням судових рішень, не позбавляє особу права на звернення до суду з новим адміністративним позовом, якщо дії чи рішення суб'єкта владних повноважень, хоч і вчинені в контексті виконання рішення суду, за своєю суттю виходять за межі простого механізму його виконання, стосуються нових правових підстав, нових обставин (наприклад, застосування нових нормативних актів, розміру прожиткового мінімуму за інші періоди, що не були охоплені попереднім рішенням) та створюють нові юридичні наслідки для особи, які, на її думку, порушують її права. Позовне провадження у таких випадках є належним та процесуально допустимим способом захисту і не суперечить логіці інституту судового контролю, який має вужчу спрямованість - на забезпечення реалізації вже винесеного судового акту в тій частині, в якій права та обов'язки сторін були чітко визначені.
В даному випадку представник позивача оскаржує рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області за №956110124025 щодо проведення перерахунку всупереч резолютивній частині рішення суду в справі №460/51088/22 від 27.02.2023, тобто не у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України від 28.02.1991 №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що дорівнює двом мінімальним заробітним платам (згідно із законом про Державний бюджет України на відповідний рік).
Разом з тим, рішення відповідача від 04.02.2025 про перерахунок пенсії позивача з 01.01.2025, не містить посилання на те, що перерахунок проведено на виконання рішення суду в справі №460/51088/22.
В рішенні ж суду від 27.02.2023 по справі №460/51088/22 міститься застереження про те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті ОСОБА_1 доплати до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», кореспондує з відповідними положеннями закону про Державний бюджет України на відповідний рік та припиняється у випадку зміни законодавства або зміни правового статусу позивача.
За наведеного, суд вважає, що рішення №956110124025 від 04.02.2025 є окремим індивідуальним актом, що має самостійне правове значення та породжує нові правові наслідки для ОСОБА_1 . За своєю формою та змістом воно відповідає ознакам рішення суб'єкта владних повноважень у розумінні пункту 19 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки має зовнішню визначеність, є актом індивідуальної дії, ухваленим на підставі нових нормативних актів, і породжує нові юридичні наслідки для позивача.
Таким чином, звернення представника позивача в цій частині утримує в собі самостійні підстави та предмет спору, а тому така заява у відповідній частині виходить за межі інституту судового контролю.
Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 Кодексу адміністративного судочинства України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, пов'язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.
Таким чином, застосування судом до суб'єкта владних повноважень-відповідача у справі приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України можливе лише в разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду, що має бути підтверджено відповідними доказами.
Суд зауважує, що ним не встановлено жодних фактів вчинення боржником завідомо недостовірних нарахувань, внесення недостовірних та нерелевантних даних для здійснення відповідних нарахувань стягувачу доплати на виконання рішення суду по справі №460/51088/22 від 27.02.2023.
Також відсутні будь-які правові підстави для того, щоб визнавати протиправними дії боржника з невиконання рішення у справі №460/51088/22 від 27.02.2023, що виразилися у ненаданні інформації стягувачу про стан виконання рішення суду, ненаправленні прийнятих рішень.
Суду не надано жодного доказу тому, що стягувач самостійно, або через своїх представників, звертався до боржника з проханням надати інформацію про суми нарахованих йому на виконання рішення суду сум доплати і про проведені на виконання судового рішення перерахунки, як і тому, що суб'єкт владних повноважень відмовив у наданні такої інформації, або ж проігнорував відповідні прохання. Що стосується виплачених сум, то ОСОБА_1 , як особа, яка щомісячно отримує пенсійні виплати, не міг не знати про їхній розмір.
Не знайшли свого підтвердження та спростовані документально доводи про зазначення невірної адреси та телефону стягувача, які боржнику ніколи не вказувалися в жодних документах.
Підсумовуючи усе наведене, суд не вбачає правових підстав для визнання відповідних дій та рішень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області протиправними.
Разом з тим, визнаючи законними і обґрунтованими перерахунки відповідача щодо нарахування відповідних сум доплати до пенсії, суд зауважує на тому, що ОСОБА_1 виплачувалась така доплата в повному розмірі лише в 2024 році. В періоді з травня 2023 року по грудень 2023 року ОСОБА_1 доплата до пенсії здійснювалась у щомісячному розмірі 4962 грн., тобто лише частково. В період з 19 червня 2022 року по квітень 2023 року - виплата доплати фактично не проводилась.
Як вже зазначалося судом, на виконання окремої ухвали, 05.03.2024 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області провело перерахунок пенсії ОСОБА_1 . При цьому, донарахована за період з липня по вересень 2022 року доплата до пенсії у щомісячному розмірі 13000 грн. (за червень 2022 року 5200 грн., як за неповний місяць) набула статусу «до виплати», як і донарахована за період з жовтня по грудень 2022 року та з січня по квітень 2023 року доплата до пенсії у щомісячному розмірі 13400 грн. Що стосується періоду травня - грудня 2023 року, то розмір донарахованої «до виплати» суми доплати до пенсії був визначений з урахуванням попередньо нарахованих і виплачених сум, тобто у щомісячному розмірі 8438 грн. (13400-4962 = 8438 грн.). Загальна сума донарахованих і не виплачених на виконання судового рішення склала 200218,00 грн.
Вказана сума заборгованості була підтверджена відповідачем у березні 2024 року і на сьогоднішній день залишається незмінною.
Сума заборгованості визнається боржником з покликанням на те, що заборгованість буде виплачена після відповідного фінансування з Державного бюджету України. При цьому, боржником не вказано жодних конкретних строків такої виплати та не надано жодних доказів тому, що ним вжито достатні заходи, спрямовані на погашення такої заборгованості.
Відповідно до ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Відповідно до статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Згідно з статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.
Відповідно до частини другої статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 7 травня 2002 року у справі «Бурдов проти росії» визначив, що у контексті статті 6 Конвенції виконання судового рішення, прийнятого будь-яким судом, має розглядатися як складова «судового розгляду».
Європейський суд з прав людини також неодноразово висловлював думку в контексті тлумачення статті 6 Європейської конвенції з прав людини, що без ефективної системи виконання судових рішень існування судової системи позбавлене будь-якого сенсу. Як неодноразово підкреслював Суд, органи державної влади є одним із компонентів держави й інтереси цих органів повинні збігатися з необхідністю належного здійснення правосуддя, кінцевим етапом якого є виконання судового рішення. Так, у рішенні по справі «Горнсбі проти Греції» (Hornsby v. Greece) від 19 березня 1997 року, Суд зазначив, що право на звернення до суду було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду одній зі сторін. Важко уявити ситуацію, щоб пункт 1 статті 6 докладно описував процедурні гарантії, які надаються сторонам цивільного судового процесу у провадженні, що є справедливим, відкритим і оперативним, і не передбачав би при цьому гарантій виконання судових рішень; тлумачення статті 6 як такої, що стосується виключно права на звернення до суду і проведення судового розгляду, могло б призвести до ситуацій, несумісних із принципом верховенства права, що його Договірні Сторони зобов'язалися дотримуватися, коли вони ратифікували Конвенцію. Отже, виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатися як невід'ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6.
З метою належного захисту прав щодо виконання судових рішень законодавцем нормативно врегульовано питання судового контролю за виконанням рішень в адміністративних справах, зокрема, одним із способів судового контролю є порядок визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень відповідачем на виконання рішення суду, регламентований статтею 383 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частин першої та шостої статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України, особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.
В свою чергу, статтею 249 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено постановлення лише окремих ухвал при виявленні під час розгляду справи порушення закону.
Отже, застосування судом до суб'єкта владних повноважень приписів статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України є можливим у разі встановлення факту невиконання таким суб'єктом владних повноважень дій зобов'язального характеру, визначених рішенням суду на користь особи - позивача, що має бути підтверджено відповідними доказами.
В матеріалах справи відсутні докази, що відповідачем належним чином і в повному обсязі виконане рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, а тому суд з урахуванням приписів статті 249 Кодексу адміністративного судочинства України, приходить до висновку, що відповідачем порушено положення ст.129-1 Конституції України та частини другої статті 14, частини першої статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, а саме: не виконано у повному обсязі судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення окремої ухвали і направлення її до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Керуючись статтями 241, 249, 256, 295, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Заяви представника позивача від 21.07.2025 про встановлення судового контролю за виконанням рішення у справі №460/51088/22 та від 16.09.2025 про визнання протиправними рішення, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду у справі №460/51088/22, задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, вчинені на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2023 у справі №460/51088/22, а саме щодо невиконання обов'язку по здійсненню виплати перерахованої на виконання судового рішення доплати до пенсії ОСОБА_1 за період з 19 червня 2022 року по 31 грудня 2023 року в розмірі 200218,00 грн.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.
Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст ухвали складений 03 грудня 2025 року.
Суддя Н.В. Друзенко