03 грудня 2025 рокум. Рівне№460/11358/25
Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформтрейд" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій,
1.Стислий виклад позицій учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінформтрейд" (далі - позивач) звернулося через свого представника до Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) з адміністративним позовом (позовною заявою) до Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу за №071751 від 17.06.2025 про стягнення з ТОВ «Укрінформтрейд» на користь держави 51000,00 грн.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що спірною постановою за порушення ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт» та п. 22.5 Правил дорожнього руху №1306 (перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення) до позивача застосовано штраф у розмірі 51000,00 грн. Позивач вважає зазначену постанову протиправною та такою, що підлягає скасуванню, посилаючись на те, що на ділянці дороги, де було зупинено водія позивача, відсутні дорожні знаки вантажопідйомності або знаки, які забороняють проїзд, а тому, ним не було допущено порушення Правил дорожнього руху, оскільки перевищення транспортним засобом вагових параметрів відсутнє. Також зазначає, що відсутній доказ повноважень посадових осіб відповідача на проведення перевірки саме на тій ділянці, яка бере свій початок, як дорога місцевого значення С-041206 Іванівка-Радісне. Таким чином, позивач вважає, що висновки контролюючого органу про перевищення транспортним засобом, який належить позивачу, нормативних вагових параметрів, не підтверджені належним чином, що виключає відповідальність на підставі ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а відтак постанова про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу є протиправною та підлягає скасуванню.
30.07.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, де в обґрунтування заперечень своїх проти задоволення позову вказав на те, що під час проведення перевірки було проведено документальний габаритно-ваговий контроль та виявлено порушення пункту 22.5 Правил дорожнього руху України, а саме: водій здійснював перевезення подільного вантажу автомобільною дорогою місцевого значення, де допустима загальна маса транспортного засобу 24,000 кг., а на момент проведення перевірки загальна маса транспортного засобу становить згідно ТТН 37,75 т., що на 57,28% перевищує встановлені законодавством норми. Щодо доводів позивача, що станом на момент складання Акту були відсутні знаки, які позначають відповідну дорогу дорожнім знаком про статус дороги місцевого значення зауважує, що відсутність на ділянці дороги, якою рухався водій 21.05.2025, дорожніх знаків щодо позначення такої дороги як автомобільної дороги місцевого значення та дорожніх знаків щодо початку та кінця населеного пункту, не спростовує факт вчиненого позивачем порушення, оскільки законодавством не передбачено встановлення дорожнього знаку щодо позначення дороги як дороги місцевого значення та перелік таких доріг затверджується відповідною обласною державною адміністрацією один раз на три роки. Відповідач також зазначає, що повноваження посадових осіб на проведення рейдової перевірки підтверджуються направленням від 15 травня 2025 року №000201, виданим на період з 19.05.2025 по 25.05.2025 (яким уповноважено на проведення таких перевірок Слюсаренка Д.М. та Чернявського К. Ф.), де серед іншого місце проведення перевірки Синельниківський район, при цьому село Радісне є населеним пунктом, який входить до Синельниківьского району Дніпропетровської області. З огляду на вказане, відповідач вважає, що позивач порушив законодавство про автомобільний транспорт, а тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог повністю.
19.08.2025 представник позивача подав відповідь на відзив, де заперечуючи проти відзиву відповідача, зазначає про те, що задля застосування фінансово - господарського штрафу до перевізника, останній повинен мати провину у скоєнні правопорушення, а тому сам факт фіксації водія на ділянці автодороги місцевого значення, не тягне автоматичного визнання його винним та до автоматичного застосування до перевізника фінансово - господарського штрафу. Відтак, вважає доводи відповідача безпідставними, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню.
2. Заяви, клопотання учасників справи, інші процесуальні дії у справі.
Позовна заява подана до суду 03.07.2025 через представника у електронній формі із використанням електронного кабінету підсистеми ""Електронний суд" ЄСІТС, надійшла до суду і була зареєстрована в автоматизованій системі діловодства суду 03.07.2025.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.07.2025 визначено суддю Максимчука О.О. головуючим суддею (суддею-доповідачем) з розгляду справи за вказаною позовною заявою.
Ухвалою від 07.07.2025 суд залишив позовну заяву без руху через несплату позивачем судового збору в сумі 2422,40 грн за подання позовної заяви до суду.
21.07.2025 до суду надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви, до якої додана копія квитанції про сплату до бюджету 2422,40 грн судового збору.
Ухвалою від 28.07.2025 суд прийняв вказану позовну заяву до розгляду і відкрив провадження в адміністративній справі, вирішив розгляд справи здійснювати суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановив відповідачу 15-тиденний строк для подання відзиву на позов.
Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву та 30.07.2025 подав до суду відзив, у якому відповідач виклав свої заперечення проти позову.
Позивач через свого представника подав до суду 19.08.2025 відповідь на відзив, у якій виклав свої заперечення на відзив відповідача.
На момент розгляду справи по суті і ухвалення судом цього рішення інші заяви, клопотання від учасників справи до суду не надійшли, а також суд не здійснював інші процесуальні дії у справі (забезпечення доказів, вжиття заходів забезпечення позову, зупинення і поновлення провадження тощо).
З урахуванням вимог частини 4 статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження суд не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
3. Встановлені судом обставини справи та зміст спірних правовідносин.
Розглянувши наявні у справі матеріали, з'ясувавши доводи та аргументи сторін, на яких ґрунтуються їх позовні вимоги і заперечення, дослідивши подані сторонами письмові докази, суд встановив такі фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, що враховані судом при вирішення спору по суті.
21.05.2025 посадовими особами Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті на а/д С041206 Іванівка-Радісне Дніпропетровської області, на підставі направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.05.2025 №000201 о 12 год 45 хв перевірено транспортний засіб «DAF» реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом LAQ НОМЕР_2 , що належить ТОВ «Укрінформтрейд», за кермом якого перебував водій ОСОБА_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 , перевізником вантажу, що перевозився, згідно ТТН №Р11868 від 19.05.2025 є ТОВ «Укрінформтрейд», у ході якої посадовими особами було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль вказаного транспортного засобу, за результатами якого були складені наступні документи:
- акт №000931 від 21.05.2025 про перевищення транспортним засобом нормативних вагових параметрів за змістом якого повна маса, нормативно допустима 24 тони, фактична 37,737 тон;
- акт №006651 від 21.05.2025 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів та вантажів автомобільним транспортом, за змістом якого було виявлено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, відповідальність за яке передбачена вимогами абз. 17 ч. 1 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме перевищення встановлених законодавством вагових норм на дорозі місцевого значення при перевезенні подільного вантажу, становить 57,28% (37,737 тонн).
Водій від надання пояснень відмовився, про що свідчить прочерк в акті від 21.05.2025 №006651 та напис «відмовився» в акті від 21.05.2025 №000931.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на підставі наведеного акту перевірки, 17.06.2025 було прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №071751, згідно якої ТОВ «Укрінформтрейд» допущено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою КМУ №1306 від 10.10.2001, відповідальність за яке передбачена абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», до позивача було застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 51000 грн.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з вказаним позовом з наведеними позовними вимогами до відповідача. Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є постанова відповідача про застосування до позивача адміністративно-господарського штрафу №071751 від 17.06.2025.
4. Нормативно-правове регулювання спірних правовідносин та висновки суду по суті спору.
Встановивши наведені вище фактичні обставини справи та відповідні їм спірні правовідносини, суд вважає, що до спірних правовідносин за наведених фактичних обставин справи підлягають застосуванню такі норми права і висновки Верховного суду про їх застосування.
Приписами статті 1 та частини 1 статті 2 Конституції України встановлено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою, суверенітет якої поширюється на всю її територію. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; зокрема, закони приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй; норми Конституції України є нормами прямої дії; органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України (стаття 8, частина 2 статті 19 Конституції України).
Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулює Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 №2344-Ш (далі - Закон №2344-Ш), Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 (далі - Порядок №1567).
Щодо наявності у відповідача повноважень на проведення перевірок на транспорті, суд зазначає таке.
Статтею 6 Закону №2344-Ш передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, у тому числі, державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільним перевізником вимог законодавства, норм та стандартів на автомобільному транспорті.
Частинами 14, 17 статті 6 Закону №2344-Ш встановлено, що державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланової і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Рейдові перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Так, згідно приписів наведеного Порядку №1567 визначено, що державному контролю підлягають усі транспорті засоби вітчизняних та іноземних суб'єктів господарювання, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.
Органами державного контролю на автомобільному транспорті є Укртрансбезпека, її територіальні органи.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті відповідно до п. 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103.
Згідно п. 8 вказаного Положення, Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Отже, із наведених приписів чинного законодавства у сфері державного контролю на автомобільному транспорті видно, що відповідачу, його територіальним органам, а відповідно, і їх посадовим особам надані повноваження на проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).
Як слідує з наявного в матеріалах справи направлення на рейдову перевірку (перевірку на дорозі) від 15.05.2025 №000201, таке видане старшим державним інспекторам Слюсаренку Д.М., Кулиненку С.Ю., Лемешеву А.В., Малишу І.Ф., Чернявському К.Ф., Гаук Д.С., Волошенюку В.С., Федечку Б.Я., Васильковському О.Г., Добровольському Г.Є. для проведення рейдової перевірки транспортних засобів (вантажний, пасажирських) серед іншого в населеному пункті м. Синельникове, Синельниківський район на період з 19.05.2025 по 25.05.2025.
Суд зауважує, що з акту перевірки від 21.05.2025 №006651 слідує, що така перевірка була проведена 21.05.2025, тобто в межах визначеного направленням періоду, та за участі посадових осіб відповідача Слюсаренка Д.М. та Чернявського К.Ф., які входять до переліку старших державних інспекторів, яким було видане вищевказане направлення від 15.05.2025 №000201.
Окрім зазначеного, зупинка транспортного засобу, який належить позивачу, відбувся на ділянці дороги Іванівка-Радісне, при цьому село Радісне є населеним пунктом, який входить до Синельниківьского району Дніпропетровської області, що також визначено у виданому посадовим особам відповідача направленні від 15.05.2025 №000201 як ділянка дороги, на якій проводиться рейдова перевірка транспортних засобів.
Отже, доводи позивача про відсутність повноважень посадових осіб відповідача на проведення перевірки на ділянці дороги С-041206 Іванівка-Радісне, у ході розгляду справи не знайшли свого підтвердження. Водночас, слід зазначити, що рейдова перевірка (перевірка на дорозі), яка відбулася 21.05.2025 відповідачем проведена у межах наданих йому повноважень, визначених вищенаведеними приписами Закону №2344-Ш, Порядку №1567 та Положення про Укртрансбезпеку.
Щодо виявлених у ході проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушень вимог законодавства про автомобільний транспорт позивачем, яке мало місце 21.05.2025, зокрема, з приводу виявленого факту незабезпечення перевізником безпеки дорожнього руху, а саме: перевищення автомобільним перевізником (позивачем) встановлених законодавством габаритно-вагових норм на дорозі місцевого значення, яке склало 57,28%, а саме 37,737 тонн при перевезенні подільного вантажу згідно ТТН №Р11868 від 19.05.2025, суд зазначає про таке.
Відповідно до частини 2 статті 48 №2344-III встановлено, що документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Частина 4 статті 48 Закону №2344-III визначає, що у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов'язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентним уповноваженими органами або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше семи відсотків.
Дозвіл оформлюється підрозділами Державтоінспекції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства, служб міського електротранспорту, електромереж, електрифікації, електрозв'язку, в яких визначаються умови і режим проїзду зазначених транспортних засобів.
Допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 Правил дорожнього руху на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.
Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах 4,35 м), за довжиною 22 м (для маршрутних транспортних засобів 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією для них маршрутах до 46 т), навантаження на одиночну вісь 11 т (для автобусів, тролейбусів 11,5 т), здвоєні осі 16 т, строєні 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь 11т, здвоєні осі 18 т, строєні 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.
За приписами абзацу 17 частини 1 статті 60 Закону №2344-III передбачено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 30 відсотків при перевезенні неподільного вантажу без відповідного дозволу або подільного вантажу штраф у розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 №879 (далі - Порядок №879).
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.
Підпунктом 5-1 пункту 2 Порядку №879 передбачено, що документальний габаритно-ваговий контроль визначення загальної маси транспортного засобу шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу. Згідно пункту 6 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль, крім документального, здійснюється виключно в пунктах габаритно-вагового контролю посадовими особами та/або працівниками відповідних органів. Відповідно до пункту 16 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль включає документальний та/або точний контроль.
З аналізу наведених норм чинного законодавства у сфері транспорту слідує, що законодавцем передбачено два види габаритно-вагового контролю, а саме: документальний та точний контроль. При цьому, при документальному габаритно-ваговому контролі визначення маси транспортного засобу здійснюється на підставі документів шляхом додавання власної маси транспортного засобу та маси вантажу, а точний ваговий контроль здійснюється за допомогою спеціально обладнаного пункту вагового контролю.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується представниками сторін, що у цих правовідносинах посадовими особами відповідача було здійснено документальний габаритно-ваговий контроль, а тому, перевищення вагових обмежень повинно підтверджуватись документально.
Частиною 1 ст. 48 Закону №2344-III установлено, що автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.
Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: 1) для автомобільного перевізника документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; 2) для водія посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.
Відповідно до пункту 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 №363 (далі - Правила №363), товарно-транспортна накладна єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Згідно пункту 11.1 Правил №363 основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.
Суд із матеріалів справи встановив, що 21.05.2025 об 12:45 год Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області проводилася рейдова перевірка на автомобільній дорозі С041206 Іванівка-Радісне.
Розпорядженням голови Дніпропетровської обласної державної адміністрації від 20.02.2024 №Р-70/0/3-24 «Про перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Дніпропетровській області» автомобільну дорогу С041206 Іванівка-Радісне - /Т-04-12/ віднесено до автомобільних доріг загального користування місцевого значення Дніпропетровської області.
В ході проведення посадовою особою Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області на автомобільній дорозі місцевого значення С041206 Іванівка-Радісне Дніпропетровської області рейдової перевірки транспортного засобу DAF реєстраційний номер НОМЕР_1 з напівпричіпом LAQ НОМЕР_2 , власником яких є позивач, виявлено, що водій здійснював перевезення вантажу згідно з товарно-транспортною накладною №Р11868 від 19.05.2025, яку він пред'явив до перевірки.
Відповідно до наявної у справі копії товарно-транспортної накладної №Р11868 від 19.05.2025, на підставі якої здійснювалося перевезення згаданого подільного вантажу (дизельного палива) слідує, що маса вантажу становить 23820,0 тонн, при цьому повна маса брутто 38737,0 тонн, при допустимій масі навантаження транспортного засобу на дорозі місцевого значення у 24 тони. Тобто, наданою до перевірки товарно-транспортною накладною №Р11868 від 19.05.2025 підтверджується факт здійснення перевезення позивачем з перевищенням встановленого нормативу у 24 тони, що є порушенням п. 22.5 Правил дорожнього руху.
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності за порушення абз. 17 ч. 1 ст. 60 Закону №2344-Ш, через що правові підстави для скасування спірної постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу у адміністративного суду відсутні.
При цьому суд зауважує, що законодавство покладає на водія транспортного засобу обов'язок дотримуватися Правил дорожнього руху, вимог безпеки руху, а також Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.02.1998 за № 128/2568 (далі - Правила № 363, зі змінами та доповненнями).
Так, відповідно до п. 2.3 ПДР для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний: є) не вчиняти дій, внаслідок яких може бути пошкоджено автомобільні дороги та їх складові, а також завдано шкоди користувачам.
Згідно з п. 2.4-1 ПДР у місці здійснення габаритно-вагового контролю на вимогу працівника пункту габаритно-вагового контролю або поліцейського водій вантажного автомобіля (в тому числі механічного транспортного засобу) повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також: а) передати для перевірки документи, зазначені в підпунктах "а", "б" і "г" пункту 2.1 цих Правил; б) надати транспортний засіб та причіп (за наявності) для вагового та/або габаритного контролю відповідно до встановленої процедури.
За змістом положень Глави 8 Правил № 363 виходячи з вимог безпеки руху, водій зобов'язаний перевірити відповідність габаритів вантажу розмірам, що зазначені у Правилах дорожнього руху України (п. 8.21). Вантажовідправник на вимогу водія зобов'язаний усунути виявлені недоліки в укладанні вантажу (п. 8.22).
Отже водій (перевізник) особисто несе відповідальність за дотримання габаритно-вагових параметрів при перевезенні вантажів, а тому, здійснюючи перевезення вантажу, зобов'язаний дотримуватися максимально дозволеної фактичної маси транспортного засобу, враховуючи при цьому як специфіку вантажу, так і маршрут, за яким буде здійснюватися перевезення.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Проте, у ході судового розгляду цієї справи, протиправність оспорюваної постанови з урахуванням встановлених судом вище обставин та аналізу вищенаведеного чинного законодавства на момент виникнення спірних правовідносин жодними належними, достатніми та достовірними доказами позивачем не доведена.
Також у ході судового розгляду справи судом не виявлено, а позивачем та його представником доказів, які б спростовували факти порушення перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм понад 57%, яке було зафіксовано та мало місце 21.05.2025, суду не надано.
Щодо посилання позивача на відсутність дорожніх знаків вантажопідйомності або знаків, які забороняють проїзд, як на підставу для визнання спірної постанови протиправною, суд зазначає таке.
Перевезення вантажу здійснювалось дорогою загального користування місцевого значення. Перелік доріг місцевого значення, у тому числі їх ділянок, що суміщаються з вулицями міст та інших населених пунктів, затверджують Рада Міністрів Автономної Республіки Крим та обласні державні адміністрації один раз на три роки.
Як суд вже зазначав вище, розпорядженням голови Дніпропетровської облдержадміністрації від 20.02.2024 № Р-70/0/3-24 визначено перелік автомобільних доріг загального користування місцевого значення у Дніпропетровській області. Згідно вказаного переліку автомобільна дорога С041206 / Іванівка Радісне /Т-04-12/ (№ з/п 444) належить до доріг місцевого значення, а тому нормативно допустима вага при проїзді вказаною дорогою становить 24 тони.
Таким чином, станом на 21.05.2025 на автодорозі С041206 / Іванівка Радісне /Т-04-12/ (№ з/п 444) існувала заборона на рух автомобільного транспорту з фактичною масою більше ніж 24 т, та ця заборона була належним чином, відповідно до вимог Правил дорожнього руху доведена водіям, відтак, зазначені вище твердження позивача є безпідставними, оскільки необізнаність водія та автомобільного перевізника з вимогами пп. «б» п. 22.5 ПДР України, щодо нормативно дозволеної маси транспортного засобу з вантажем, з якою можна рухатися дорогою місцевого значення, не звільняє їх від обов'язку дотримуватися вказаної норми.
Перевізник завчасно знав маршрут руху, що підтверджується наданою під час перевірки товарно-транспортною накладною, а отже, повинен був врахувати габаритно-вагові норми, встановлені для тієї чи іншої ділянки дороги і відповідно перевозити ту масу вантажу, яка не спричинить руйнування доріг загального користування.
При цьому, суд зазначає, що відсутність на дорозі встановлених дорожніх знаків, які забороняють рух транспортних засобів із перевищенням 24 т не змінює значення дороги (загального користування місцевого значення). Суд також зазначає, що зазначеною вище дорогою вцілому не заборонений проїзд вантажного транспорту з перевищенням вагових обмежень, однак, для такого проїзду вимагається дозвіл, про що суд зазначав вище. Відтак, установлені в межах розгляду даної справи вищенаведені фактичні обставини у повному обсязі спростовують доводи позивача.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши правомірність прийняття відповідачем оспорюваної постанови відповідно до вимог ч. 2 ст. 2 КАС України, суд приходить до висновку, що при прийнятті вищевказаної постанови відповідач як суб'єкт владних повноважень діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, обґрунтовано, з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Таким чином, судом не встановлено, а позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами, порушення відповідачем прав та інтересів позивача при прийнятті оспорюваної постанови, а тому у адміністративного суду підстави для її визнання протиправною та скасування відсутні.
Частина 2 ст. 77 КАС України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача. У той же час, ч. 1 ст. 77 вказаного Кодексу, на позивача покладено обов'язок довести ті обставини на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
З огляду на вказане, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку, що позивачем не підтверджено та не доведено жодними доказами порушення відповідачем його прав та інтересів при прийнятті оспорюваної постанови, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню
5. Розподіл судових витрат.
У зв'язку з тим, що суд дійшов до висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову позивача до суб'єкта владних повноважень, а відповідач не подав до суду доказів понесення будь-яких судових витрат, суд вважає, що підстави для розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 КАС України у цій справі відсутні.
Керуючись статтями 241-246, 255, 257-262, 295 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрінформтрейд" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови, зобов'язання вчинення певних дій - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасники справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Укрінформтрейд" (місце проживання: вул. Соборна, 112, м. Рівне, Рівненська обл., 33028; РНОКПП: 14300875);
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (місцезнаходження: вул. Антоновича, буд. 51, м. Київ, 03150; код ЄДРПОУ: 39816845).
Суддя Олександр МАКСИМЧУК