03 грудня 2025 рокусправа № 380/21301/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Брильовського Р.М. розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець "( 82600, Львівська область, Стрийський район, с. Тисовець, ЄДРПОУ 14303193) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії, -
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець ", у якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Навчально-спортивної бази зимових видів спорту “Тисовець» щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , компенсації за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 29.12.2018, відповідно до вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050 “Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (зі змінами), за період з січня 2019 року до 22 жовтня 2025 року;
- зобов'язати Навчально-спортивну базу зимових видів спорту “Тисовець» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , компенсацію за несвоєчасну виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 29.12.2018, відповідно до вимог Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050 “Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 № 159 (зі змінами), за період з січня 2019 року до 22 жовтня 2025 року;
- зобов'язати Навчально-спортивну базу зимових видів спорту “Тисовець» подати звіт про виконання судового рішення.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, ОСОБА_1 ( далі - позивач) проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді начальника фінансово - економічної служби Навчально-спортивної бази зимових видів спорту “Тисовець» Міністерства оборони України. Зазначає, що під час проходження військової служби відповідачем не в повному обсязі нараховувалося та виплачувалось грошове забезпечення. Лише на виконання судового рішення позивачу було виплачено заборгованість. Позивач вважає, що відповідно до Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» від 19.10.2000 №2050-ІІІ та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №159, він набув право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми грошового забезпечення за весь час затримки виплати. У зв'язку із цим позивач звернувся із вказаним позовом до суду.
Ухвалою судді від 27 жовтня 2025 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Навчально-спортивна база зимових видів спорту "Тисовець "( далі - відповідач ) подала до суду відзив на позовну заяву, в якому з наведеними позивачем у позовній заяві обставинами та вимогами не погоджується повністю. Зазначає про те, що вимога позивача про компенсацію є передчасною, оскільки компенсація нараховується після повної виплати основної суми індексації. Фінансування грошового забезпечення, у тому числі індексації, здійснюється через органи Державної Казначейської Служби України в межах бюджетних асигнувань; затримки у виплатах були зумовлені процедурою фінансування, а не протиправною бездіяльністю відповідача. Рішення суду у справі №380/5493/21 щодо індексації за період 03.11.2017- 29.12.2018 виконано повністю, позивачу виплачено 54 407,52 грн частинами, що підтверджується платіжними документами за датами 28.03.2024, 19.04.2024 (дві виплати), 08.01.2025, 13.02.2025, 16.10.2025 та 22.10.2025. Також відшкодовано 3000 грн витрат на правову допомогу. Вказує про те, що позивач помилково просить нарахувати компенсацію з січня 2019 року до 22.10.2025 на всю суму заборгованості. Відповідно до ст. 4 Закону №2050-ІІІ і п. 3 Порядку №159, компенсація нараховується в місяці виплати відповідної частини заборгованості. Верховний Суд (зокрема у справі №826/6659/18) підтверджує, що компенсація обчислюється лише до дати фактичної виплати кожної частини доходу. Оскільки індексація виплачувалась частинами у 2024- 2025 роках, компенсація повинна розраховуватись окремо за кожною датою виплати. Розрахунок позивача не відповідає вимогам закону та призведе до безпідставного стягнення бюджетних коштів. Позивач не подав належного розрахунку компенсації з урахуванням фактичних дат погашення заборгованості. Таким чином, заявлені позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Позивач подав до суд відповідь на відзив. Вказує про те, що аргументи відповідача про необхідність диференційованого розрахунку компенсації є необґрунтованими, оскільки стаття 3 Закону № 2050-ІІІ та Порядок № 159 прямо встановлюють механізм обчислення компенсації через множення нарахованої, але не виплаченої суми на індекс інфляції за період її невиплати. Компенсація виплачується у тому місяці, коли виплачується заборгованість. Твердження про «передчасність» вимоги про компенсацію є помилковими, оскільки компенсація є складовою грошового зобов'язання та нараховується незалежно від причин затримки. Посилання на бюджетні асигнування не звільняють відповідача від відповідальності за несвоєчасну виплату. Компенсація підлягає нарахуванню за весь період прострочення до фактичної виплати кожної частини доходу. Відповідач не надав власного розрахунку та не спростував мого. Факт часткового та поетапного виконання рішення суду у 2024- 2025 роках не усуває обов'язку компенсувати затримку у виплаті індексації за 2017- 2025 роки. Неправомірність поведінки відповідача підтверджена низкою судових рішень, у тому числі Верховного Суду у справі № 380/5493/21, рішеннями Львівського окружного адміністративного суду та постановами апеляційного суду, що також засвідчили зловживання процесуальними правами шляхом затягування виконання рішення. Про небажання відповідача виконувати рішення свідчить і те, що лише після встановлення судового контролю ним було виплачено 29 893,08 грн, що становить близько 55 % усієї суми заборгованості. Відповідач ігнорував звернення позивача, що призвело до значної затримки виплат, внаслідок чого купівельна спроможність суми індексації істотно знизилась через інфляційні процеси. Станом на 11.11.2025 Відповідач не надав довідки про всі нараховані суми індексації. Таким чином, відзив не містить належних правових підстав для відмови у задоволенні позову.
Суд дослідив матеріали справи, всебічно і повно з'ясував усі фактичні обставини, об'єктивно оцінив докази, які мають юридичне значення для вирішення спору по суті та встановив таке.
Відповідно до наказу першого заступника Міністра оборони України (по особовому складу) від 26 жовтня 2017 року № 117, ОСОБА_1 з 3 листопада 2017 року по 29 грудня 2018 року, проходив військову службу за контрактом осіб офіцерського складу на посаді начальника фінансовоекономічної служби Навчально-спортивної бази зимових видів спорту “Тисовець» Міністерства оборони України.
Рішенням від 21 липня 2021 року у справі № 380/5493/21 Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов задовольнив частково. Визнано протиправною бездіяльність Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець" щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення в повному обсязі у період з 03.11.2017 по 29.12.2018. Зобов'язано Навчально-спортивну базу зимових видів спорту "Тисовець" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 29.12.2018 відповідно до вимог Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та здійснити виплату з урахуванням виплаченої суми. В решті позовних вимог ОСОБА_1 - відмовлено.
Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21.12.2021 апеляційну скаргу Навчально-спортивної бази зимових видів спорту ,,Тисовець» задоволено частково. Скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року у справі № 380/5493/21 в частині задоволення позовних вимог та ухвалено постанову, якою відмовлено в задоволенні адміністративного позову в цій частині. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 29.03.2023 року касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Чугуєнка Дмитра Віталійовича задоволено частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року скасовано в частині вирішення позовних вимог, які стосуються визнання бездіяльності відповідача протиправною та зобов'язання його вчинити дії щодо нарахування й виплати позивачу індексації грошового забезпечення за період із 3 листопада 2017 року до 29 грудня 2018 року включно. У цій частині справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду. У іншій частині рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 липня 2021 року і постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року залишено без змін.
Рішенням від 07 липня 2023 року у справі № 380/5493/21 Львівський окружний адміністративний суд адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець" щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 28.02.2018 включно з врахуванням базового місяця - січня 2008 року. Зобов'язано Навчально-спортивну базу зимових видів спорту "Тисовець" (82600, с. Тисовець, Сколівський район, Львівська область) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 28.02.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у січні 2008 року (базовий місяць). Визнано протиправними дії Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець" щодо неповного нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період 01.03.2018 до 29.12.2018 включно. Зобов'язано Навчально-спортивну базу зимових видів спорту "Тисовець" (82600, с. Тисовець, Сколівський район, Львівська область) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ) індексацію грошового забезпечення за період 01.03.2018 до 29.12.2018 включно із прийняттям індексу споживчих цін за 1 або 100 відсотків для обчислення індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (базовий місяць) з врахуванням абзацу 4 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1078, з врахуванням виплачених сум.
Відповідач на виконання рішення суду у справі № 380/5493/21 про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 29.12.2018, основна сума заборгованості була повністю виплачена позивачу частинами. Загальна сума виплати склала 54 407 грн 52 коп. факт виплати підтверджується платіжними документами від 28.03.2024 - 1249 грн 61 коп; 19.04.202 - 224 грн 55 коп; 19.04.2024 - 89 грн 72 коп; 08.01.2025 - 12188 грн 39 коп; 13.02.2025 - 2414 грн 81 коп; 16.10.2025 - 8347 грн 46 коп. 22.10.2025 - 29893 грн 08 коп. Всього 54407 грн 52 коп.
Позивач, вважаючи протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення за період з січня 2019 року до 22 жовтня 2025 року, звернувся з цим позовом до суду.
При прийнятті рішення суд керується такими нормами права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» №2050-ІІІ від 19.10.2000 (далі - Закон №2050-ІІІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі Порядок №159).
Згідно з ст. 1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).
Така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії, соціальні виплати, стипендії, заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Зі змісту вказаних норм слідує, що їх дія поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (пенсії, соціальні виплати, стипендія, заробітна плата).
Відповідно до ст.3 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індексації інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць (ст.4 Закону №2050-ІІІ).
За змістом п.п.2, 3 Порядку №159 компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати (далі компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, пенсії (з урахуванням надбавок, доплат, підвищень до пенсії, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги на прожиття, щомісячної державної грошової допомоги та компенсаційних виплат).
Пунктом 4 Порядку №159 зазначено, що сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100.
Наведене нормативне регулювання не встановлює першочерговості нарахування і виплати доходу, який своєчасно не був виплачений, та не ставить у залежність компенсацію втрати частини грошових доходів від попереднього, окремого нарахування доходів. За цим регулюванням правове значення має те, чи з порушенням строків був виплачений нарахований дохід, чи виплачений і коли цей платіж, чи не нараховувався і не виплачувався грошовий дохід, право на який визнано судовим рішенням. Саме ці події є тими юридичними фактами, з якими пов'язується виплата компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати.
Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер. Вони спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
Верховний Суд ухвалюючи постанову від 15.10.2020 у справі № 240/11882/19 виходив із аналізу норм Закону № 2050-ІІІ, відповідно до статті 2 якого компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі №2050-ІІІ слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру, серед іншого, заробітна плата (грошове забезпечення).
У справі №240/11882/19 Верховний Суд зауважив, що використане у статті 3 Закону №2050-ІІІ формулювання, що компенсація обчислюється як добуток «нарахованого, але не виплаченого грошового доходу» за відповідний місяць, означає, що має існувати обов'язкова складова обчислення компенсації - невиплачений грошовий дохід, який може бути або нарахований, або який можна нарахувати, зокрема, і на підставі судового рішення.
Отже, основною умовою для виплати громадянину передбаченої ст.46 Закону №1058-ІV, ст.2 Закону №2050-ІІІ та Порядком, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів.
Водночас, компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
При цьому, зміст і правова природа спірних правовідносин у розумінні положень ст.1-3 Закону №2050-ІІІ, окремих положень Порядку дають підстави вважати, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 4 вересня 2025 року у справі № 380/8640/24, від 11 липня 2017 року №21-2003а16, Верховного Суду від 22.06.2018 у справі №810/1092/17, 13.01.2020 у справі №803/203/17, від 23.02.2021 у справі №803/1423/17, від 12.05.2022 у справі № 815/3998/16, від 29.04.2021 у справі №240/6583/20, від 21.03.2023 у справі №620/7687/21.
Так, як встановлено судом вище з матеріалів справи та не заперечується відповідачем, суми належного позивачу грошового забезпечення за період з 03.11.2017 по 29.12.2018 було повністю виплачено йому лише 21.10.2025, що підтверджується наявною в матеріалах справи платіжною інструкцією №619.
При цьому, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду в постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 дійшов висновку, що норми Закону №2050-ІІІ і Порядку №159 не покладають на особу, якій несвоєчасно виплатили компенсацію втрати частини доходів, обов'язку додатково звертатися до відповідного органу за виплатою такої компенсації.
Аналіз норм статей 1, 2, 4 Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 свідчить, що ними фактично встановлено (визначено) обов'язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення) громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості.
Крім того, Судова палата зазначила, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону №2050-ІІІ не обов'язково має висловлюватися через ухвалення окремого акта індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством.
Аналогічний підхід Верховний Суд застосував у постанові від 24 січня 2025 року у справі № 380/1607/24, зазначивши, що право на компенсацію втрати частини доходу в особи пов'язується з настанням такого юридичного факту (події), як невиплата грошового доходу у встановлені строки його виплати. Компенсація, передбачена Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» і Порядком №159, виплачується саме у разі порушення строків виплати доходу, а не у разі несвоєчасної виплати відповідачем сум доходу, які стягнуто на підставі судового рішення, несвоєчасного виконання рішення суду тощо.
У зазначеній справі Верховний Суд не погодився із позицією суду апеляційної інстанції, що відповідач порушив строки виплати позивачу індексації грошового забезпечення з 21 червня 2018 року й що саме з цієї дати останній має право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків виплати індексації, вказавши на те, що моментом неправомірної невиплати відповідачем позивачу індексації грошового забезпечення, що встановлено судовими рішеннями у справі №380/1815/22, є саме 01 січня 2016 року.
Таким чином, враховуючи наявність факту несвоєчасної виплати позивачу сум грошового забезпечення за спірний період, суд вважає, що позивач має право на компенсацію втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати по дату фактичної виплати заборгованості.
Щодо позовної вимоги позивача про зобов'язання Навчально-спортивну базу зимових видів спорту “Тисовець» подати звіт про виконання судового рішення, суд зазначає таке.
За правилами ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб'єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.
Відповідно до ч.3 ст.382-3 КАС України у разі постановлення ухвали про відмову у прийнятті звіту суд накладає на керівника суб'єкта владних повноважень штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також додатково може встановити новий строк подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу або за власною ініціативою розглянути питання про зміну способу і порядку виконання судового рішення.
Отже, приписами ст.382 КАС України передбачено декілька видів судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах: зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення та, за наслідками розгляду даного звіту, як один з можливих варіантів - накладення штрафу.
При цьому, встановлення зобов'язання суб'єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення є правом суду.
Суд звертає увагу, що зазначені правові норми КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача.
У суду відсутні підстави вважати, що рішення суду виконане не буде, а тому підстави для встановлення судового контролю відсутні.
Таким чином, позовна вимога щодо встановлення судового контролю не підлягає до задоволення.
Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
вирішив:
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Навчально-спортивної бази зимових видів спорту "Тисовець "( 82600, Львівська область, Стрийський район, с. Тисовець, ЄДРПОУ 14303193) про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Навчально-спортивної бази зимових видів спорту “Тисовець» щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати з січня 2019 року по день фактичної виплати 22 жовтня 2025 року.
Зобов'язати Навчально-спортивної бази зимових видів спорту “Тисовець» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суми місячного грошового забезпечення за весь час затримки виплати за період з січня 2019 року до 22 жовтня 2025 року.
У решті позовних вимог відмовити повністю.
Судові витрати розподілу не підлягають
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяБрильовський Роман Михайлович