02 грудня 2025 рокусправа № 380/26064/24
м. Львів
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Андрусів У. Б., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Національної поліції у Львівській області (далі - відповідач, ГУНП у Львівській області), у якому просить:
- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 30.10.2017;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість по індексації грошового забезпечення за період з 11.07.2015 до 30.10.2017;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за час проходження служби;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період проходження служби;
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та не виплати ОСОБА_1 доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни»;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 заборгованість у вигляді доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50 % від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 по 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375 «Про деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що проходив службу в ГУНП у Львівській області на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення Яворівського районного відділу ГУНП. Стверджує, що відповідно до наказу від 16.09.2024 №597 о/с звільнений зі служби. Наголошує, що під час звільненні зі служби в поліції відповідач не провів з ним усіх належних розрахунків, зокрема, не виплатив компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, індексацію грошового забезпечення за період з 11.07.2015 до 30.10.2017, доплату за службу в нічний час та доплату до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину та протягом 30 днів після завершення карантину. З метою поновлення порушеного права звернувся до суду з цим позовом.
Ухвалою судді від 06.01.2025 клопотання представниці позивача про поновлення строку звернення до суду задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем строку звернення з цим позовом до суду та поновлено його. Позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
23.01.2025 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що додаткова відпустка учасникам бойових дій, що визначена ст. 77-2 КЗпП України, ст. 16-2 Закону України «Про відпустки», не належить до категорії щорічних відпусток, а тому на неї не поширюються норми, передбачені для щорічних відпусток. Стверджує, що додаткова відпустка учасникам бойових дій надається у календарному році, а не за робочий рік, тобто незалежно від стажу роботи. Оплата такої відпустки здійснюється за рахунок підприємства, а для її отримання статус працівника має бути підтверджений відповідним посвідченням учасника бойових дій або інваліда війни. Отже, законодавством не передбачено можливості заміни зазначеної додаткової відпустки грошовою компенсацією.
Стосовно нарахування і виплати індексації за час проходження служби з 11.07.2015 до 31.10.2017 відповідач зазначає, що порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджений постановою №1078. Однак, в редакціях цього порядку, чинних на час виникнення спірних правовідносин, не передбачалось проведення індексації грошового забезпечення поліцейських, при цьому лише постановою №782 до п. 2 порядку №1078 внесені зміни про те, за змістом яких проведення індексації доходів населення здійснюється також і поліцейським.
Щодо нарахування та виплати доплати за службу в нічний час констатує, що підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції. Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до порядку № 260, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу. Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць. Аналіз вказаних норм свідчить про те, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35% посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час, при цьому, виплата такої доплати здійснюється на підставі довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку до порядку № 260. Крім того зауважує, що на виконання запиту та ухвали, Яворівським РВП ГУНП у Львівській області створено довідки обліку несення поліцейським служби в нічний час відповідно до Додатку 1 до порядку №260 за період з травня 2022 року до червня 2024 року, оскільки відповідно до акту Яворівського РВП №2294 від 25.02.2022 «Про вилучення для знищення документів під час введення воєнного стану в Україні» книги нарядів були знищенні, тому надати запитувану інформацію щодо несення служби ОСОБА_1 до лютого 2022 не вбачається можливим. Водночас, повідомив, що доплата за нічні буде нарахована і буде виплачена з фінансування січня 2025 року.
Стосовно доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 до 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови №375 стверджує, що ця доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт. Звертає увагу, що спеціаліст-криміналіст слідчого відділення Яворівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_2 за спірний період до складу мобільних груп щодо протидії поширенню серед населення коронавірусної інфекції не залучався; у Яворівському РВП ГУНП у Львівській області у вищевказаний період не створювався персональний перелік працівників, яким встановлюється додаткова доплата відповідно до положень постанови № 375. Крім того вказав, що відповідно до посадової інструкції до обов'язків ОСОБА_1 не належить проведення особистих прийомів громадян, а також організація та забезпечення життєдіяльності населення. Зважаючи на наведене, просить відмовити у задоволенні позову повністю.
05.02.2025 відповідач подав клопотання, у якому зазначив, що позивачу нараховано та проведено виплату доплати за службу в нічний час за період за період з 2022 по 2024 роки 30.01.2025 в сумі 2655,51 грн, на підтвердження чого до клопотання додав розрахунковий лист за січень 2025 року та витяг з відомості №2 від 30.01.2025.
Ухвалою від 01.12.2025 закрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії в частині позовних вимог:
- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо нездійснення доплати ОСОБА_1 грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.05.2022 до 30.06.2024;
- зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з 01.05.2022 до 30.06.2024.
Оскільки відсутнє клопотання будь-якої зі сторін про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін, розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на які сторони покликаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд установив такі обставини та відповідні їм правовідносини.
ОСОБА_1 проходив службу у Головному управлінні Національної поліції у Львівській області.
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням від 01.11.2022 серії НОМЕР_1 .
Відповідно до наказу Головного управління Національної поліції у Львівській області від 16.09.2024 №597 о/с «Про особовий склад» майора поліції ОСОБА_1 (0078839), спеціаліста-криміналіста слідчого відділення Яворівського районного відділу поліції ГУНП звільнено зі служби в поліції відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 77 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу).
У відповідь на адвокатський запит, листом від 09.12.2024 №111655-2024 відповідач повідомив, що індексація грошового забезпечення за період з 07.11.2025 до 31.10.2017 не нараховувалася у зв'язку з відсутністю на те правових підстав. Зазначив, що доплата до грошового забезпечення поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, установленого Кабінету Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, сприченої корнавірусом SARS-CoV-2, за період з 01.02.2021 до закінчення карантину не нараховувалась і не виплачувалась, тому що до УФЗБО не надходили списки по формуванню даних для встановлення доплати за період дії карантину, які би мали формуватися керівником підрозділу за місцем несення служби позивача. Проінформував, що доплата за нічні не нараховувалася і не виплачувалася, тому що до УФЗБО не надходили довідки несення ним служби у нічний час, які би мали формуватися керівником підрозділу за місцем несення служби ОСОБА_1 . Крім того зазначив, що додаткова оплачувана відпустка як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки не надавалась, оскільки ОСОБА_1 не звертався з рапортом щодо надання вищезазначеної відпустки.
У відповідь на запит щодо ОСОБА_1 стосовно надання належним чином завірених копій документів, листом від 18.01.2025 №10019-2025 Управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області повідомило, що інформація щодо невикористаних основних та додаткових відпусток ОСОБА_1 за період проходження служби в Національної поліції зазначена в наказі ГУ НП у Львівській області від 16.09.2024 №597 о/с та при звільненні компенсовано. Крім того зазначило, що статус учасника бойових дій ОСОБА_1 набув у 2022 році, оскільки не звертався з рапортом щодо надання вищезазначеної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024 роки - така відпустка не надавалася. До відповіді надав копію наказу ГУ НП у Львівській області від 16.09.2024 №597 о/с про звільнення ОСОБА_1 із відміткою особистого підпису про ознайомлення.
У відповідь на лист від 16.01.2025 №8604-2025 про надання інформації, листом від 17.01.2025 №9537-2025 Яворівський районний відділ поліції повідомив, що спеціаліст-криміналіст слідчого відділення Яворівського РВП ГУНП у Львівській області ОСОБА_1 за період з 01.03.2021 до 30.06.2023 до складу мобільних груп тощо, щодо протидії поширенню серед населення коронавірусної інфекції не залучався. На ОСОБА_1 не покладалися завдання щодо поточного контролю за перебування особи в місці самоізоляції, контролю на вулицях, у парках, інших громадських місцях, забезпечення контролю за виконанням протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень та інших функцій забезпечення безпеки та правопорядку з метою дотримання правил щодо карантину людей, санітарно- гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», інших актів законодавства та рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з гострим поширенням пандемії. Констатував, що у Яворівському РВП ГУНП у Львівській області у вищевказаний період не створювався персональний перелік працівників, яким встановлюється додаткова доплата відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375. Інформував, що копії довідок обліку населення ОСОБА_1 служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до порядку №260, скеровувалися до Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області.
Листом від 18.01.2025 №10019-2025, адресованого начальнику відділу правового забезпечення ГУНП у Львівській області, управління кадрового забезпечення ГУНП у Львівській області, повідомило, що статус учасника бойових дій ОСОБА_1 набув у 2022 році, оскільки останній не звертався з рапортом щодо надання вищезазначеної відпустки, як учаснику бойових дій за 2022, 2023, 2024, роки - така відпустка не надавалась.
Листом від 22.01.2025 №11985-2025 Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку ГУНП у Львівській області повідомило заступника начальника ВПЗ ГУ НП у Львівській області про те, що доплата за нічні нарахована і буде виплачена з фінансування січня 2025 року згідно довідок несення ним служби у нічний час, які були сформовані керівником підрозділу за місцем несення служби ОСОБА_1 за період з травня 2022 року по червень 2024 року. Згідно інформації, наданої Яворівським РВП, за попередні роки надавати довідки служби в нічний час ОСОБА_1 немає можливості, так як книги нарядів були знищені актом №2294 від 25.02.2022 «Про вилучення для знищення документів під час введення воєнного стану в Україні» до 25.02.2022.
Вважаючи поведінку відповідача щодо ненарахування та не виплати індексації грошового забезпечення, доплати за службу в нічний час та доплати у розмірі 50% від грошового забезпечення протиправною, позивач пред'явив цей позов до суду.
Надаючи правову оцінку правовідносинам, які склалися між сторонами спору, та встановленим обставинам справи, суд застосовує такі норми законодавства України та робить висновки по суті спору.
Статтею 19 Конституції України регламентовано, що органи державної влади, їх посадові особи повинні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначає Закон України від 02.07.2015 №580-VIII «Про Національну поліцію» (далі - Закон №580-VIII, в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
За змістом ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Згідно з ч. 5 ст. 94 Закону №580-VIII грошове забезпечення поліцейських індексується відповідно до закону.
Економічні, правові та організаційні засади оплати праці працівників, які перебувають у трудових відносинах, на підставі трудового договору з підприємствами, установами, організаціями усіх форм власності та господарювання (далі - підприємства), а також з окремими громадянами та сфери державного і договірного регулювання оплати праці і спрямований на забезпечення відтворювальної і стимулюючої функцій заробітної плати визначає Закон України від 24.03.1995 №108/95-ВР «Про оплату праці» (далі - Закон №108/95-ВР).
Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України №108/95-ВР заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Відповідно до ст. 33 Закону України №108/95-ВР в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством.
За правилами ч. 5 ст. 95 Кодексу законів про працю України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.
Статтею 18 Закону України від 05.10.2000 № 2017-ІІІ «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» (далі - Закон № 2017-ІІІ) унормовано, що законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії, зокрема, щодо індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Державні соціальні гарантії є обов'язковими для всіх державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (ч. 2 ст. 19 Закону № 2017-ІІІ).
Відповідно до ст. 1 Закону України від 03.07.1991 №1282-XII «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон №1282-ХІІ) індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення трудових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно з ч. 1, 6 ст. 2, ч. 1 ст. 4 Закону України №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, пенсії, стипендії, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.
Індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка).
Приписами ч. 1 ст. 9 Закону №1282-ХІІ унормовано, що індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів.
За змістом ст. 18 Закону № 2017-ІІІ законами України з метою надання соціальної підтримки населенню України в цілому та окремим категоріям громадян встановлюються державні гарантії щодо: індексації доходів населення з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін.
Частиною 2 ст. 5 Закону №1282-ХІІ регламентовано, що підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України.
Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення, що поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників визначає Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 (далі - порядок №1078).
Згідно з п. 1-1 порядку №1078 підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін. Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 101 відсотка (з 01.01.2016 - 103 відсотка). Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2013 року місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 №491-IV «Про внесення змін до Закону України Про індексацію грошових доходів населення». Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищував поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Відповідно до п. 4 порядку №1078 сума індексації грошових доходів громадян визначається як результат множення грошового доходу, що підлягає індексації, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків.
Пунктом 5 порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного довічного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалась у місяці підвищення доходу.
Згідно з п. 6 порядку №1078 виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, в тому числі: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється, зокрема, у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів на відповідний рік.
Із системного аналізу норм Закону № 2017-ІІІ та Закону № 1282-ХІІ суд висновує, що індексація заробітної плати є однією з основних державних гарантій щодо оплати праці. Проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб - роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
У розглядуваній справі спірною є виплата позивачу індексації за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року.
Постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.2017 №782 внесено зміни до п. 2 порядку №1078, доповнивши абзац п'ятий після слова «військовослужбовців» словом «поліцейських».
Судом встановлено та сторонами не заперечується, що у період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року позивачу індексація грошового забезпечення не виплачувалась. Відповідач мотивує свою бездіяльність тим, що зміни до порядку №1078, які зобов'язують здійснювати індексацію грошового забезпечення поліцейських, були внесені лише 18.10.2017 постановою Кабінету Міністрів України №782.
Однак суд акцентує на тому, що положення Закону №580-VIII мають вищу юридичну силу, ніж положення порядку №1078.
З огляду на наведене, суд не враховує доводи відповідача, що індексація грошового забезпечення позивача повинна здійснюватися лише з набранням чинності постановою Кабінету Міністрів України №782, оскільки така індексація прямо передбачена положеннями Закону №580-VIII та Закону №1282-ХІІ.
Аналогічний правовий висновок сформований у постановах Верховного Суду від 16.07.2020 у справі №2140/1763/18 та від 21.01.2021 у справі №160/35/20.
Оскільки індексація грошового забезпечення прямо передбачена положеннями Закону №580-VIII та Закону №1282-ХІІ, тому, в силу приписів ч. 2 ст. 8 Закону №1282-ХІІ, за наявності підстав, визначених цим Законом, право населення на реалізацію зазначених гарантій не залежить від прийняття рішень відповідними органами.
Тому суд дійшов висновку про протиправність бездіяльності відповідача щодо непроведення індексації грошового забезпечення позивача за період з листопада 2015 року до жовтня 2017 року.
Заразом суд звертає увагу, що представниця позивача помилково вказала дату « 11.07.2015», з якої просить зобов'язати відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу індексації грошового забезпечення. Як вбачається зі змісту позовної заяви та інформаційної довідки відповідача про нараховане грошове забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.12.2015, позивач проходив службу в органах Національної поліції, починаючи з 07.11.2015, тому ця вимога підлягає задоволенню за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
Щодо вимоги про нарахування і виплату компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій суд звертає увагу на таке.
Судом встановлено, що позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується посвідченням від 01.11.2022 серії НОМЕР_1 .
Відповідно до листа ГУНП у Львівській області від 09.12.2024 №111655-2024 додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки не надавалась, оскільки він не звертався до відповідача із рапортом про її надання.
Водночас, згідно з наказом від 16.09.2024 №597 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції виплачено грошову компенсацію за невикористану відпустку за фактично відпрацьований час з 2021 року до 2024 року у вигляді як основної, так і додаткової відпустки.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 Закону № 580-VIII поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється: 1) у зв'язку із закінченням строку контракту; 2) через хворобу - за рішенням медичної комісії про непридатність до служби в поліції; 3) за віком - у разі досягнення встановленого для нього цим Законом граничного віку перебування на службі в поліції; 4) у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів; 5) через службову невідповідність; 6) у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України; 7) за власним бажанням; 8) у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу до інших міністерств і відомств (організацій); 9) у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі; 10) у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення; 11) у зв'язку з набуттям громадянства або підданства іншої держави.
За змістом ч. 1 ст. 92 Закону № 580-VIII поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначеними цим Законом.
Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв'язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.
Згідно з ч. 2 ст. 93 Закону № 580-VIII тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки.
Частиною 3 ст. 93 Закону № 580-VIII унормовано, що за кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п'ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п'ятнадцять календарних днів.
За правилами ч. 9 ст. 93 Закону № 580-VIII поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення.
Відповідно до ч. 10 ст. 93 Закону №580-VIII за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону.
Частинами 1 та 2 ст. 94 Закону №580-VIII обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Порядок та умов виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та курсантам вищих навчальних закладів МВС із специфічними умовами навчання затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06.04.2016 № 260 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.04.2016 за № 669/28799) (далі - порядок № 260).
Відповідно до п. 8 розділу III порядку №260 поліцейським, які звільняються зі служби в поліції, виплачується грошова компенсація за всі невикористані під час проходження служби дні щорічних основної та додаткової оплачуваних відпусток поліцейського. Виплата грошової компенсації за невикористану відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до законодавства, на день звільнення зі служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Системний аналіз змісту вищенаведених положень законодавства дає підстави для висновку, що позивач при звільненні зі служби набув право на компенсацію невикористаних днів відпустки.
Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі №620/4218/18 вирішено спір за подібних спірних правовідносин. Зазначене судове рішення є релевантним до розглядуваного спору і висновки ВП ВС безумовно заслуговують на увагу та підлягають врахуванню, однак в даному випадку невиплата позивачеві компенсації за невикористані дні додаткової відпустки не пов'язана із правозастосуванням відповідачем спеціального законодавства, а обумовлено в першу чергу не зверненням позивача за отриманням додаткової та щорічної відпустки у відповідному році служби та невизначенням у наказі про звільнення, який не оскаржувався та є чинним, не використаних днів відпустки, які підлягали компенсації.
Суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки, коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. При цьому, не передбачено позбавлення такої особи права на відпустку, яке вона вже отримала в попередньому календарному році.
У наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки, що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, оскільки це суперечить суті та гарантіям як трудового так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Закону №580-VIII і порядку №260 питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР №504/96-ВР.
Статтею 16-2 Закону № 504/96-ВР регламентовано, що учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка із збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 504/96-ВР і ч. 1 ст. 83 Кодексу законів про працю України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Суд наголошує, що компенсація за невикористані додаткові відпустки не обмежується тільки роком звільнення поліцейського та поширюється на роки, що передували звільненню.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.10.2019 у справі №826/8185/18, яка в силу ч.5 ст.242 КАС України, підлягає врахуванню при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин.
Отже, у випадку звільнення особи з органів Національної поліції України їй виплачується компенсація за всі невикористані ними дні як основної, так і додаткової відпустки.
Аналогічні висновки висловлено Верховним Судом у складі суддів судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 у справі №160/10875/19, та у постановах Верховного Суду від 04.02.2021 у справі №160/5393/19, від 31.03.2021 у справі №320/3843/20, від 26.05.2021 у справі №360/1362/20, від 24.06.2021 у справі №520/8054/2020.
Правовий статус ветеранів війни визначає Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» від 22.10.1993 №3551-XII (далі - Закон №3551-XII), який забезпечує створення належних умов для життєзабезпечення ветеранів війни, сприяє формуванню в суспільстві шанобливого ставлення до них.
Як передбачено п. 12 ст. 12 цього Закону учасникам бойових дій надаються право на одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Отже, виходячи з положень Закону № 3551-ХІІ, додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік є пільгою, гарантованою державою.
Відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (стаття 1).
Указом Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17.03.2014 №303/2014, який затверджений Законом України від 17.03.2014 №1126-VI, постановлено оголосити та провести часткову мобілізацію.
Таким чином, спірні правовідносини стосовно отримання грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки у зв'язку із звільненням позивача виникли в особливий період.
В особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду надання інших видів відпусток, зокрема, додаткової відпустки, передбаченої п.12 ч. 1 ст. 12 Закону №3551-XII, припиняється.
Заразом суд зазначає, що норми Закону №3551-XII не обмежують та не припиняють право учасника бойових дій на отримання у рік звільнення виплати грошової компенсації за всі невикористані дні додаткової відпустки, право на яку набуто під час проходження служби в особливий період з моменту оголошення мобілізації.
Вирішуючи спір у частині компенсації за невикористану додаткову відпустку особі, яка проходила службу в поліції та володіла статусом учасника бойових дій, суд також враховує правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №200/1175/20-а.
У цій справі Верховний Суд зазначив, що у випадку звільнення поліцейського - учасника бойових дій, йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні відпустки, у тому числі за невикористані дні додаткової відпустки, передбаченої Законом України «Про відпустки» і ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
Відтак суд зазначає, що позивачу під час звільнення підлягала виплаті компенсація за всі невикористані під час служби в Національній поліції України дні відпустки, як щорічної, так і додаткової, у тому числі як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що вимога про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки підлягає задоволенню.
Стосовно вимоги про виплату доплати до грошового забезпечення у розмірі до 50% від грошового забезпечення за період з 01.03.2021 до 30.06.2023 пропорційно відпрацьованому часу під час виконання службових обов'язків в умовах безпосереднього контакту з населенням відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 №375, суд зазначає таке.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2015 №988 «Про грошове забезпечення поліцейських Національної поліції» (далі - постанова № 988), яка набрала чинності 02.12.2015, затверджено, зокрема, схему окладів за спеціальним званням поліцейських, схеми посадових окладів поліцейських, пунктом 1 якої установлено, що грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни» від 29.04.2020 №375 (далі - постанова №375) встановлено, що на період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, посадових осіб Державної митної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) (далі - працівники) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, встановлюється додаткова доплата до заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах.
Встановлення доплати, визначеної пунктом 1 цієї постанови, працівникам підприємств, установ та організацій, органів державної влади, які фінансуються з державного та місцевих бюджетів, здійснюється у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення).
Доплати, визначені пунктами 2 і 3 цієї постанови, здійснюються за рахунок та в межах видатків державного та місцевих бюджетів, передбачених за відповідними бюджетними програмами головних розпорядників бюджетних коштів (п. 5 постанова №375).
Згідно з п. 4 постанови №375 перелік посад (професій) працівників, яким встановлюються такі доплати, визначається відповідним центральним органом виконавчої влади у сфері, у якій він реалізує державну політику. Персональний перелік працівників, яким встановлюється доплата, визначається керівником (керівником державної служби) відповідного підприємства, установи та організації, органу державної влади.
Отже, підставою для отримання доплати за постановою № 375 є сукупність таких умов: 1) особа є, зокрема, поліцейським; 2) забезпечує життєдіяльність населення.
Забезпечення життєдіяльності населення - комплекс організаційних, економічних, соціальних та інших заходів, спрямованих на створення і підтримання нормальних умов життя, здоров'я, працездатності людей, які здійснюються з метою планування і підготовки до нормованого (у разі необхідності) забезпечення населення продовольчими та непродовольчими товарами, медичним обслуговуванням, послугами зв'язку, транспорту, комунальними та побутовими послугами в особливий період.
У загальному розумінні під громадським порядком розуміють урегульовану правовими та іншими соціальними нормами певну частину суспільних відносин, які складають режим життєдіяльності у відповідних сферах, забезпечують недоторканність життя, здоров'я та гідності громадян, власності та умов, що склалися для нормальної діяльності установ, підприємств, організацій, посадових осіб і громадян.
Громадський порядок у вузькому розумінні визначається як морально-правовий стан суспільства, при якому компетентні органи виконавчої влади шляхом поліцейського нагляду забезпечують безпеку і правомірну поведінку громадян в громадських місцях, вільне використання ними своїх прав і свобод, а також упорядження громадських місць, яке сприяє трудовій діяльності та відпочинку громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. Надалі постановами Кабінету Міністрів України від 25 березня 2020 року №239 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 22 квітня 2020 року № 291 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 04 травня 2020 року №343 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 20 травня 2020 року №392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів», від 17 червня 2020 року №500 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 22 липня 2020 року №641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», від 26 серпня 2020 року №760 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 13 жовтня 2020 року № 956 «Про внесення змін до деяких актів Кабінету Міністрів України», від 09 грудня 2020 року №1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (зі змінами) період дії карантину продовжувався.
Відповідно до ст. 28 Закону України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» у складі Державного бюджету України створено фонд боротьби з гострою респіраторною хворобою СОVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-СоV-2, та її наслідками на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України зазначеної хвороби, та протягом 30 днів з дня відміни цього карантину. Кошти зазначеного фонду спрямовуються на: додаткові доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації гострої респіраторної хвороби СОVID-19 спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, а також доплати до заробітної плати окремим категоріям працівників, які забезпечують життєдіяльність населення, на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби СОVID-19. спричиненої коронавірусом SARS-СоV-2, визначений у рішенні Кабінету Міністрів України про встановлення карантину, до завершення здійснення зазначених заходів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10.06.2020 №485 «Про виділення коштів для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я» затверджено Порядок використання коштів, виділених для здійснення доплати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення, медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я (далі - порядок №485). Порядок №485 визначає механізм використання коштів державного бюджету, зокрема, за програмою «Здійснення доплати військовослужбовцям Національної гвардії, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
За правилами п. 2 порядку №485 головним розпорядником бюджетних коштів є МВС. Відповідальними виконавцями бюджетних програм є МВС, Національна гвардія, Адміністрація Держприкордонслужби, ДСНС та Національна поліція (далі - органи системи МВС).
Згідно з п. 3 порядку №485 бюджетні кошти спрямовуються органами системи МВС на безповоротній основі для здійснення доплати до грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії та Адміністрації Держприкордонслужби, особам рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, доплати до заробітної плати медичним та іншим працівникам, які безпосередньо зайняті на роботах з ліквідації захворювання на гостру респіраторну хворобу COVID-19, спричинену коронавірусом SARS-CoV-2, у відомчих закладах охорони здоров'я, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2020 р. № 375 «Деякі питання оплати праці (грошового забезпечення) окремих категорій працівників, військовослужбовців Національної гвардії та Державної прикордонної служби, осіб рядового та начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення, на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни».
Для здійснення вказаних видатків головним розпорядником коштів Міністерством внутрішніх справ України передбачено бюджетну програму по КПКВК 1007060 «Здійснення доплати поліцейським, які забезпечують життєдіяльність населення на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, за рахунок коштів, виділених з фонду боротьби з гострою респіраторною хворобою COVID-19, спричиненою коронавірусом SARS-CoV-2, та її наслідками».
На виконання п. 4 постанови № 375 Міністерством внутрішніх справ видано наказ від 03.06.2020 № 431 «Про окремі питання організації оплати праці на період дії карантину», яким визначено керівникам, зокрема, Національної поліції України забезпечити встановлення на період дії карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та протягом 30 днів з дня його відміни окремим категоріям поліцейських, які забезпечують життєдіяльність населення (забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян) та внаслідок виконання своїх обов'язків мають безпосередній контакт з населенням, додаткової доплати у граничному розмірі до 50 відсотків заробітної плати (грошового забезпечення) пропорційно відпрацьованому часу в зазначених умовах (пункт 1); виплату додаткової доплати здійснювати поліцейським, які перебувають відповідно на штатних посадах в органах (підрозділах) Національної поліції України (пункт 2); нарахування додаткової доплати здійснювати у відсотковому співвідношенні до заробітної плати (грошового забезпечення) з розрахунку всіх складових, у тому числі премії, за винятком виплат, що носять одноразовий та компенсаційний характер (пункт 3); персональний перелік осіб, яким установлюється додаткова доплата, визначається керівником відповідного органу, закладу, зазначених у пункті 1 цього наказу (пункт 4).
Отже, ця доплата здійснюється не всім поліцейським, а лише окремим категоріям поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення у зв'язку з чим мають з населенням безпосередній контакт.
Позивач, зазначаючи про наявність підстав для отримання спірної доплати, покликається на те, що у спірний період (з 01.03.2021 до 30.06.2023, закінчення карантину) проходив службу в ГУНП Львівської області на посаді спеціаліста-криміналіста слідчого відділення Яворівського районного відділу ГУНП. Таким чином, позивач у спірний період часу належав до категорії поліцейських, які внаслідок безпосереднього виконання своїх обов'язків забезпечують життєдіяльність населення, у зв'язку із чим мають з населенням безпосередній контакт.
Відповідач обґрунтовує невиплату позивачу доплати до грошового забезпечення під час карантину тим, що позивач у спірний період не залучався до складу мобільних груп щодо протидії поширенню серед населення коронавірусної інфекції. Крім того вказав, що у Яворівському РВП ГУНП у Львівській області у спірний період не створювався персональний перелік працівників, яким встановлюється додаткова доплата відповідно до положень постанови № 375. Відповідно до посадової інструкції, до обов'язків ОСОБА_1 не належить проведення особистих прийомів громадян, а також організація та забезпечення життєдіяльності населення.
У ході судового розгляду не встановлено факту виконання позивачем у спірний період службових обов'язків, які є підставою для нарахування та виплати додаткової доплати, дані внесення позивача до персональних переліків працівників для нарахування та виплати вказаної доплати не надано, додаткова доплата не встановлювалась та не виплачувалась.
У матеріалах справи наявний лист від 17.01.2025 №9537-2025 Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, у якому зазначено, що спеціаліст-криміналіст слідчого відділення Яворівського РВП ГУНП у Львівській області Вус М. О. за період з 01.03.2021 до 30.06.2023 до складу мобільних груп тощо, щодо протидії поширенню серед населення коронавірусної інфекції не залучався; на ОСОБА_1 не покладалися завдання щодо поточного контролю за перебування особи в місці самоізоляції, контролю на вулицях, у парках, інших громадських місцях, забезпечення контролю за виконанням протиепідемічних вимог під час здійснення пасажирських перевезень та інших функцій забезпечення безпеки та правопорядку з метою дотримання правил щодо карантину людей, санітарно-гігієнічних, санітарно-протиепідемічних правил і норм відповідно до Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», інших актів законодавства та рішень органів місцевого самоврядування з питань боротьби з гострим поширенням пандемії; у Яворівському РВП ГУНП у Львівській області у вищевказаний період не створювався персональний перелік працівників, яким встановлюється додаткова доплата відповідно до положень постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2020 № 375.
Крім того, з посадової інструкції спеціаліста-криміналіста СВ Яворівського РВП ГУНП у Львівській області майора поліції ОСОБА_1 , затверджена начальником Яворівського РВП ГУНП у Львівській області, вбачається, що позивач при виконанні своїх безпосередніх посадових обов'язків не забезпечує життєдіяльність населення (не здійснює забезпечення продовольчими та непродовольчими товарами, послугами зв'язку, транспорту, адміністративними, соціальними послугами, а також захист прав дітей та забезпечення правопорядку і безпеки громадян), та внаслідок виконання своїх обов'язків не має безпосередній контакт з населенням.
Сам факт перебування позивача на певній посаді не свідчить про участь у відповідних заходах, які дають підставу на отримання доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2) відповідно до постанови №375.
Матеріали справи не містять доказів наявності наказів керівника відповідача щодо нарахування додаткової доплати до грошового забезпечення у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення за виконання службових обов'язків в умовах дії карантину.
Водночас, у ході судового розгляду справи не встановлено наявності доказів і того, що позивач був задіяний у виконанні заходів із забезпечення життєдіяльності населення, виконував обов'язки з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, внаслідок виконання яких мав би безпосередній контакт з населенням у спірний період.
Враховуючи викладене, суд виснує про відсутність підстав для нарахування та виплати позивачу у спірний період доплати за службу в особливих умовах (період карантину, установленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-СoV-2), відповідно до постанови № 375 у розмірі 50 відсотків грошового забезпечення, а тому ця вимога задоволенню не підлягає.
Стосовно позовної вимоги про нарахування і виплату доплати за службу в нічний час суд враховує таке.
Частиною 1 ст. 91 Закону № 580-VIII встановлено, що особливий характер служби в поліції містить такі спеціальні умови для певних категорій поліцейських: 1) службу у святкові та вихідні дні; 2) службу позмінно; 3) службу з нерівномірним графіком; 4) службу в нічний час.
Як вже зазначалось судом, відповідно до ч. 1, 2 ст. 94 Закону № 580-VIII поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.
Постановою № 988 визначено, що Національна поліція з метою організації своєї діяльності фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України інших джерел, не заборонених законом, а також забезпечує ефективне і цільове їх використання.
Відповідно до п. 1 постанови № 988 грошове забезпечення поліцейських складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Водночас пп. 3 п. 5 постанови № 988 постановлено виплачувати поліцейським доплату за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Пунктом 11 Розділу ІІ порядку №260 визначено, що поліцейським, які виконують службові обов'язки в нічний час, виплачується доплата за службу в нічний час у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Годинна ставка обчислюється шляхом ділення місячного посадового окладу на кількість годин фактичного часу служби з урахуванням норми тривалості службового часу за відповідний місяць при 40-годинному робочому тижні.
Службою в нічний час вважається виконання поліцейськими службових обов'язків у період з 22.00 до 06.00.
Поліцейським, які несуть службу в нічний час, надається перерва для відпочинку та харчування тривалістю не більше двох годин. Перерва для відпочинку і харчування не включається в службовий час.
Поліцейським добового наряду під час чергування почергово надаються перерви для вживання їжі та короткочасного відпочинку. Загальна тривалість такої перерви становить 4 години (2 години вдень і 2 години вночі) та не включається в службовий час.
Підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції.
Облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється керівником підрозділу, у якому проходить службу поліцейський, шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною в додатку 1 до цих Порядку та умов, яка до 15 числа місяця, наступного після залучення поліцейських до несення служби в нічний час, подається до фінансового підрозділу.
Доплата за службу в нічний час не має постійного характеру та виплачується поліцейським, залучення яких до служби в нічний час, підтверджене вказаними вище документами, за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць.
Пунктом 15 порядку розділу І № 260 визначено, що у разі звільнення зі служби грошове забезпечення поліцейським виплачується по день їх звільнення зі служби в поліції включно.
Проаналізувавши наведені норми, суд робить висновок, що за несення служби в нічний час поліцейським обов'язково виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час.
Як вбачається з матеріалів справи, спір між сторонами виник щодо ненарахування та невиплати позивачу грошового забезпечення у вигляді доплати за службу в нічний час за період з листопада 2015 року до квітня 2022 року та з липня до вересня 2024 року, оскільки ухвалою від 01.12.2025 закрито провадження в частині вимог про виплату вказаної доплати за період з 01.05.2022 до 30.06.2024.
Суд звертає увагу, що аналіз наведених норм свідчить про те, що за несення служби в нічний час виплачується доплата у розмірі 35 відсотків посадового окладу з розрахунку за кожну годину служби в нічний час. Тобто, відповідна виплата проводиться саме за кожну годину служби поліцейським у нічний час.
При цьому, підставами для виконання службових обов'язків у нічний час є графіки нарядів та чергувань, затверджені наказами керівників підрозділів органів поліції, а облік фактичного часу служби в нічний час для нарахування доплати здійснюється шляхом оформлення довідки обліку несення поліцейськими служби в нічний час за формою, визначеною у додатку 1 до цих Порядку та умов.
У разі відсутності зазначених документів, додаткова оплата понаднормової служби не проводиться.
Вказана позиція викладена Верховним Судом у постановах від 04.12.2019 у справі №825/66/16 та від 31.03.2021 у справі №200/9828/19-а.
Суд зазначає, що у матеріалах справи відсутні документи, які б свідчили про залучення позивача до служби у нічний час, таких як: наказів, табелів обліку понаднормового виходу, табелів обліку використання робочого часу щодо підтвердження виконання роботи, книги нарядів щодо залучення до служби в нічний час.
Відповідач стверджує про неможливість надати суду докази несення позивачем служби в нічний час до лютого 2022 року, оскільки книги нарядів були знищені актом Яворівського РВП ГУНП у Львівській області від 25.02.2022 №2294 «Про вилучення для знищення документів під час введення воєнного стану в Україні».
При цьому, наказ ГУНП у Львівській області від 16.09.2024 №597-о/с про звільнення позивача зі служби в поліції не містить відомостей щодо виплати йому доплати за службу в нічний час за час проходження служби.
Суд враховує, що в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження обставин виконання позивачем службових обов'язків в нічний час за період з листопада 2015 року до квітня 2022 року та з липня до вересня 2024 року.
Таким чином, позивачем не доведено протиправної бездіяльності відповідача, тому у задоволенні позову у цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до вимог ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За правилами ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Згідно з ч. 1 ст. 245 КАС України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи встановлені обставини справи, суд дійшов висновку про задоволення позову частково.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору за пред'явлення цього адміністративного позову, доказів понесення інших судових витрат він до суду не подав, тому підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст. 2, 72-77, 90, 139, 241-246, 255, 291, 293, 295-297 КАС України, суд
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити частково.
2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
3. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 07.11.2015 до 31.10.2017.
4. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції у Львівській області щодо не виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки.
5. Зобов'язати Головне управління Національної поліції у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби в поліції.
6. У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
7. Судові витрати розподілу не підлягають.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ).
Відповідач - Головне управління Національної поліції України у Львівській області (місцезнаходження: пл. Генерала Григоренка, буд. 3, м. Львів, 79007; ЄДРПОУ 40108833).
СуддяАндрусів Уляна Богданівна