02 грудня 2025 рокусправа №380/16820/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кухар Н.А., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України про визнання протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити дії-
До Львівського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України (01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; ЄДРПОУ 08356179) в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо відмови у встановленні щодо ОСОБА_1 ступеню придатності у формі «Непридатний до військової служби» на підставі;
- зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України (ЄДРПОУ 08356179) внести зміни до Довідки (постанови) 16 РВЛК від №2025-0627-1720-3698-3 від 27.06.2025 ОСОБА_1 у формі «Непридатний до військової служби» на підставі статті 29 "а" Розкладу хвороб.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач не погоджується з висновками військово-лікарської комісії з огляду на те, що військово-лікарською комісією при проведенні військово-лікарської експертизи, а саме при визначенні ступеню придатності до військової служби, як складової частини - не було належним чином враховано всі діагнози та ступінь їхньої тяжкості, що виключає законність об?єктивність, неупередженість та обґрунтованість, як основоположні засади діяльності військово-лікарських комісій, так як і визначальні вимоги щодо індивідуальних актів, а саме постанов (довідок) ВЛК. Висновки, що зроблені за результатами військово-лікарської експертизи відповідають фактичним обставинами справами та не враховують специфіки зазначених діагнозів в умовах проходження будь-якої форми військо служби. Позивач вказує, що листом від 12.08.2025 відповідач протиправно відмовив у задоволенні його скарги.
Ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду від 19.08.2025 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час для усунення недоліків позовної заяви, шляхом сплати судового збору.
Ухвалою суду від 05.09.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами.
Копію вказаної ухвали доставлено відповідачу в його електронному кабінеті 08.09.2025 року, однак станом на момент розгляду цієї справи, жодних заяв по суті справи на адресу суду не надходило. При цьому, суд враховує, що згідно ч.4 ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. А, відповідно до ч.6 ст.162 цього ж Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заяві по суті справи, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку.
ОСОБА_1 16.03.2025 пройшов військово-лікарську експертизу в позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії при ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно з довідкою військово-лікарської комісії № 2025-16.03-21:05 від 16.03.2025 позивачу встановлено ступінь придатності до військової служби на підстав статті 20в, 29б, графи ІІ Розкладу хвороб ТДВ: «придатний до військової служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв'язку, оперативного забезпечення, охорони».
У зв'язку із незгодою із висновками позаштатній постійно діючій військово-лікарській комісії представник позивача звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_2 із скаргою.
Позивача направлено на повторний огляд до військово-лікарської комісії при ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 2025-0502-1332-2854-7 від 02.05.2025 позивачу встановлено ступінь придатності до військової служби на підставі статті 23б, 64б, 29б, 31в, 39б графи ІІ Розкладу хвороб: «непридатний до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення;
Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони».
Представник позивача надіслав скаргу щодо довідки військово-лікарської комісії № 2025-0502-1332-2854-7 від 02.05.2025 до 16 регіональної військово-лікарської комісії.
16 регіональною військово-лікарською комісією проведено черговий огляд, за результатами якого видано довідку № 2025-0627-1720-3698-3 від 27.06.2025. Відповідно до вказаної довідки позивачу встановлено ступінь придатності до військової служби на підставі статті 29б, 31в, 23б, 64б, 39б графи ІІ Розкладу хвороб: «непридатний до служби на підводних човнах, надводних кораблях, морській піхоті, Десантно-штурмових військах, спеціальних спорудах, водолазом, водолазом-глибоководником, акванавтом, підрозділах спеціального призначення;
Придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, ВВНЗ, навчальних центрах, закладах (установах), медичних підрозділах, підрозділах логістики, зв?язку, оперативного забезпечення, охорони».
Із вказаними висновками позивач не погодився, у зв'язку із чим представник позивача подав скаргу до Центральної військово-лікарської комісії.
Відповідно до листа відповідача від 12.08.2025 за результатами розгляду скарги та наданих копій медичних документів Центральна військово-лікарська комісія вказала, що постанова ВЛК 16 Регіональної ВЛК від 27.06.2025 прийнята обґрунтовано, відповідно до вимог Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України. Захворювання які діагностовано у позивача та не зазначено в Довідці, згідно статей Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (додаток І до Положення) (далі - Розкладу хвороб) та Пояснення щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2 до Положення) не змінюють встановлений ступінь придатності до військової службі. Згідно наданих копій медичних документів, наявність захворювань які відповідно до вимог Положення зумовлюють непридатність до військової служби, не вбачається. Ураховуючи зазначене, підстав для скасування Постанови 16 Регіональної ВЛК про ступіть придатності по військової служби згідно Свідоцтва про хворобу від 27.06.2025 чи направлення позивача начальником ШВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби на теперішній час немає.
Вказані обставини та зміст спірних правовідносин підтверджені наявними у справі доказами.
Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.
Згідно з ч. 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює та визначає Закон України від 25.03.1992 № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» (далі - Закон № 2232-ХІІ, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Згідно з ч.ч. 2, 3 статті 1 Закону № 2232-ХІІ, військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до ч. 5 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, від виконання військового обов'язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом.
Згідно з ч. 7 ст. 1 Закону № 2232-ХІІ, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (районні у містах, об'єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.
Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Отже, військова служба передбачає професійну діяльність саме придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України.
Відповідно до ч. 13 ст. 2 Закону № 2232-ХІІ та з метою якісного проведення призову громадян на строкову військову службу за станом здоров'я, прийняття громадян на військову службу за контрактом, проведення медичного огляду військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів для визначення ступеня придатності до військової служби та визначення ступеня придатності льотного складу до льотної роботи наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 № 402 затверджено Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України (далі - Положення № 402, в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до п. 1.1 розділу І Положення № 402, Положення визначає процедуру проведення військово-лікарської експертизи військово-лікарськими комісіями, визначеними у главі 2 цього розділу.
Згідно з п. 1.2 розділу І Положення № 402, військово-лікарська експертиза визначає придатність за станом здоров'я до військової служби, служби у військовому резерві військової служби призовників, військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, установлює причинний зв'язок захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) з військовою службою та визначає необхідність і умови застосування медико-соціальної реабілітації та допомоги військовослужбовцям.
Військово-лікарська експертиза - це: медичний огляд призовників; військовослужбовців та членів їхніх сімей (крім членів сімей військовослужбовців, які проходять базову військову службу); військовозобов'язаних, резервістів (кандидатів у резервісти); громадян, які приймаються на військову службу за контрактом; кандидатів на навчання у вищих військових навчальних закладах, військових навчальних підрозділах закладів вищої освіти та закладах фахової передвищої військової освіти (далі - ВВНЗ), ліцеїстів військових (військово-морських, військово-спортивних) ліцеїв (далі - ліцеїсти); осіб, звільнених з військової служби; визначення ступеня придатності до військової служби, навчання у ВВНЗ; встановлення причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв) військовослужбовців, військовозобов'язаних, резервістів, осіб, звільнених з військової служби, а також причинного зв'язку захворювань, травм (поранень, контузій, каліцтв), які призвели до смерті військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби.
Пунктом 2.1 розділу І Положення № 402 передбачено, що для проведення військово-лікарської експертизи створюються військово-лікарські комісії (далі - ВЛК), штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі).
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
Штатні та позаштатні (постійно і тимчасово діючі) ВЛК (лікарсько-льотні комісії (далі - ЛЛК)) приймають постанови. Постанови ВЛК (ЛЛК) оформлюються свідоцтвом про хворобу, довідкою військово-лікарської комісії, протоколом засідання штатної військово-лікарської комісії.
ВЛК приймають постанови у тому числі на виїзних засіданнях та, в окремих випадках (лікування за кордоном) - дистанційно.
Постанови штатних та позаштатних ВЛК обов'язкові до виконання.
Постанови ВЛК можуть бути відмінені або скасовані штатними ВЛК.
Пунктом 2.4.5 розділу І Положення № 402 передбачено, що ВЛК регіону має право, зокрема, приймати постанови згідно з Положенням, контролювати, розглядати, затверджувати, за наявності підстав не затверджувати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих ВЛК. Постанову про придатність до військової служби осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення зі Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України має право приймати або переглядати тільки ЦВЛК.
Згідно з п. 2.7.3 розділу І Положення №402, ВЛК приймає постанови, наведені в главі 20 розділу II цього Положення. Постанови ВЛК Десантно-штурмових військ розглядаються, переглядаються, контролюються, відміняються, скасовуються, затверджуються штатною ВЛК регіону в порядку, установленому цим Положенням.
Відповідно до п. 1.2 розділу ІІ Положення № 402, постанови ВЛК приймаються на підставі Розкладу хвороб, станів та фізичних вад, що визначають ступінь придатності до військової служби (далі - Розклад хвороб) (додаток 1), пояснень щодо застосування статей Розкладу хвороб (додаток 2) та таблиць додаткових вимог до стану здоров'я (далі - ТДВ) (додаток 3).
Згідно з п. 20.1 розділу II Положення № 402, постанови ВЛК приймаються колегіально, більшістю голосів. У прийнятті постанови голова та члени ВЛК незалежні і у своїй роботі керуються цим Положенням. У разі незгоди голови або членів комісії з думкою інших членів їх окрема думка вноситься до документа, яким оформлюється постанова ВЛК. Члени ВЛК зобов'язані дотримуватися вимог цього Положення.
Пунктом 22.3 розділу ІІ Положення № 402 передбачено, що дані про тих, хто пройшов медичний огляд (прізвище, ім'я та по батькові, рік народження, військове звання, військова частина, місяць та рік призову на військову службу тощо), діагноз та постанова ВЛК про ступінь придатності до військової служби та про причинний зв'язок записуються в Книгу протоколів засідань ВЛК (ЛЛК).
Крім того, діагноз та постанови ВЛК записуються: а) на військовослужбовців - у медичну книжку, у довідку ВЛК (свідоцтво про хворобу), картку обстеження та медичного огляду, медичну карту стаціонарного хворого.
Відповідно до п. 22.4 розділу II Положення № 402, документи, якими оформлюються постанови ВЛК, підписуються головою, всіма членами ВЛК, які брали участь у засіданні, та секретарем ВЛК не пізніше наступного робочого дня після проведення засідання ВЛК.
Відомості з документів, якими оформлені постанови ВЛК, сформовані в електронній формі, автоматично переносяться до книги протоколів засідань військово-лікарської комісії, яка ведеться в електронній формі засобами ІКС. При цьому у ній відображаються відомості в обсязі згідно з додатком 18 до цього Положення.
У разі відсутності технічної можливості формування постанов ВЛК засобами ІКС книга протоколів засідань військово-лікарської комісії ведеться у паперовій формі секретарем ВЛК. Один примірник свідоцтва про хворобу (довідки ВЛК) зберігається як додаток до книги протоколів. У книгу протоколів, медичну карту стаціонарного хворого та картку обстеження та медичного огляду записуються дата та зміст постанови штатної ВЛК.
Суд встановив, що позивач скористався визначеним правом на оскарження постанов ВЛК та його представник подав скаргу, в якій просив скасувати рішення 16 регіональної ВЛК, прийнятого за результатами військово-лікарської експертизи, оформлене довідкою ВЛК від 27.06.2025 № 2025-0627-1720-3698-3, та скасувати його і направити позивача на повторний медичний огляд.
Згідно із п. 2.3.3 розділу І Положення № 402 на Центральну військово-лікарську комісію покладається організація військово-лікарської експертизи у Збройних Силах України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а також: розгляд заяв, пропозицій, скарг та прийом відвідувачів з питань військово-лікарської експертизи; прийняття та перегляд постанов ВЛК про ступінь придатності осіб, звільнених з військової служби, на період їх фактичного звільнення із Збройних Сил України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України.
Відповідно до пп. 2.3.4, п. 2.3 Положення № 402, ЦВЛК має право розглядати, переглядати, скасовувати, відміняти, затверджувати, не затверджувати, контролювати згідно з цим Положенням постанови будь-якої ВЛК (лікарсько-льотної комісії (далі - ЛЛК)) Збройних Сил України.
Пунктами 2.2 та 2.3 Положення № 402 передбачено, що ЦВЛК є штатною військово-лікарською установою яка приймає постанови що є обов'язковою для штатних та позаштатних ВЛК.
Згідно із пунктом 2.3.5 Положення № 402, рішення, постанови ЦВЛК можуть бути оскаржені в судовому порядку.
З аналізу викладених норм Положення № 402 суд дійшов висновку про те, що ЦВЛК при розгляді заяви/скарги на рішення ВЛК свій висновок повинна оформлювати вмотивованою постановою, з викладенням всіх обставин та аргументів.
Отже, відсутність належним чином оформленої постанови ЦВЛК про перегляд постанови ВЛК свідчить про те, що орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен ухвалити за законом.
При цьому, постанова ЦВЛК є актом індивідуальної дії, який в подальшому заявник може оскаржити відповідно до п. 2.3.5 Положення № 402 та є підставою для перегляду її в судовому порядку.
Суд з матеріалів справи встановив, що за результатами розгляду скарги представника позивача щодо постанови (довідки) 16 Регіональної ВЛК від 27.06.2025 № 2025-0627-1720-3698-3 відповідачем жодного із передбачених приписами Положення № 402 рішення не прийняв, лише обмежився надісланням представнику позивача листа від 12.08.2025, в якому вказав про обґрунтованість постанови (довідки) ВЛК 16 Регіональної ВЛК та відсутність підстав для її скасування чи направлення позивача начальником ШВЛК ЗС України на контрольний медичний огляд ВЛК з метою визначення ступеня придатності до військової служби.
Таким чином, скарга позивача розглянута відповідачем не у відповідності до приписів Положення № 402.
Отже, відсутність належним чином оформленого рішення ЦВЛК про перегляд постанови регіональної ВЛК, що передбачено приписами законодавства, свідчить про допущення відповідачем протиправної бездіяльності.
Дискреційні повноваження - це повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі.
Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору із будь-ким. З огляду на положення статті 2 КАС України щодо компетенції адміністративного суду останній не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які віднесені до компетенції цього органу державної влади.
Під час розгляду справи суд встановив, що скарга позивача належним чином не розглянута, а уповноважений орган не прийняв жодного рішення з числа тих, які він повинен був ухвалити за законом, з огляду на що суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність.
На підставі викладеного суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо здійснення неналежного розгляду по суті скарги позивача та зобов'язання розглянути скаргу із прийняттям вмотивованого рішення за результатами її розгляду.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст. 3 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. А, згідно ч. 1 ст. 90 цього ж Кодексу, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Щодо питання про розподіл судових витрат, суд зазначає наступне.
При зверненні до суду позивачем сплачено суму судового збору у розмірі 968,96 грн.
Отже, відповідно до положень ст. 139 КАС України сплачений позивачем судовий збір за подання позову до суду в сумі 484,48 грн підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись ст.ст. 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України щодо здійснення неналежного розгляду скарги ОСОБА_1 на постанову 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене довідкою ід 27.06.2025 № 2025-0627-1720-3698-3.
Зобов'язати Центральну військово-лікарську комісію Збройних Сил України розглянути повторно скаргу ОСОБА_1 на постанову 16 Регіональної військово-лікарської комісії, оформлене довідкою ід 27.06.2025 № 2025-0627-1720-3698-3, за результатами розгляду якої прийняти вмотивоване рішення.
У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центральної військово-лікарської комісії Збройних Сил України на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн 48 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Центральна військово-лікарська комісія Збройних Сил України(01133, м. Київ, вул. Госпітальна, 16; ЄДРПОУ 08356179).
СуддяКухар Наталія Андріївна