03 грудня 2025 року Київ № 320/45419/24
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Скрипки І.М., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (далі - відповідач 1) та Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі - відповідач 2).
Просив суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.09.2024 № 104350009357 про відмову у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах позивачу;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до положень статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 27.08.2024.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 27.08.2024 має право на пенсію зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача, та безпідставно відмовлено в реалізації вказаного права.
Ухвалою суду від 09.10.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.
Відповідачі проти позову заперечували, надіслали відзиви на позовну заяву. Від відповідача 2 також надійшли матеріали пенсійної справи позивача. Стверджували відсутність правових підстав для призначення пенсії. Зазначено, що за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 27.08.2024 про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення за № 104350009357 про відмову в призначенні пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку, оскільки неможливо визначити, де знаходилось підприємство.
Виходячи з положень статті 55 Закону України від 28.02.1991 № 796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років пенсійний вік знижується на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу, а саме необхідний страховий стаж становить 23 роки.
Страховий стаж позивача становить 38 років 3 місяці 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Не зараховано періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 09.08.1993 по 06.05.1995; з 28.11.1995 по 31.12.1995; з 26.03.1996 по 16.02.1998 та з 18.02.1998 по 15.11.2002, оскільки неможливо визначити, де знаходилось підприємство. Необхідно надати довідку за названі періоди роботи із зазначенням, до якої зони радіоактивного забруднення відносяться населені пункти.
Ураховуючи наведені факти та норми чинного законодавства, відповідачі вважають, що у діях органу Пенсійного фонду України не вбачається протиправних дій стосовно позивача, Головним управлінням проведено розрахунок стажу позивачу згідно з вимогами чинного законодавства, тож у задоволенні позову слід відмовити.
Розглянувши подані документи та матеріали, з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Згідно з посвідченням серії НОМЕР_1 від 27.02.1996, позивач є громадянином, який потерпів від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).
За даними довідки комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» від 26.08.2024 № 680, виданої позивачу, убачається, що він дійсно був зареєстрований та проживав по АДРЕСА_1 із 22.06.1988 по 01.03.1996, з 01.03.1996 по 15.11.2002 по АДРЕСА_2 , що відноситься до 3 категорії зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, згідно з постановою КМУ від 23.07.1991 № 106.
Згідно з відомостями, що містяться в формі РС-право, позивач має страховий стаж 38 років 3 місяці 19 днів.
Відповідно до принципу екстериторіальності, заяву позивача від 27.08.2024 розглянуто Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, за результатами розгляду якої прийняло рішення від 04.09.2024 № 104350009357 про відмову у призначенні пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, про що позивача повідомлено листом Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 05.09.2024 № 1000-0309-8/149442.
Зі змісту рішення вбачається, що згідно з наданими документами, заявник працював у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 - 2 роки 6 місяців 8 днів. Вік заявника 54 роки 3 місяці. Необхідний страховий стаж становить 25 років. Страховий стаж складає: 38 років 3 місяці 19 днів.
За доданими документами до страхового стажу зараховано всі періоди. Не зараховано періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 09.08.1993 по 06.05.1995; з 28.11.1995 по 31.12.1995; з 26.03.1996 по 16.02.1998 та з 18.02.1998 по 15.11.2002, оскільки неможливо визначити, де знаходилось підприємство.
Стверджували необхідність надання довідки за названі періоди роботи із зазначенням, до якої зони радіоактивного забруднення відносяться населені пункти.
Працює. Дата, з якої заявник матиме право на пенсійну виплату за наявними документами з 26.05.2030. На обліку в територіальних органах Пенсійного фонду України не перебуває та пенсію не отримує.
Рішення про відмову у призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» мотивоване відсутністю необхідного стажу проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993.
Уважаючи рішення про відмову у призначенні пенсії протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.
За правилами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 46 Конституції України визначено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
За нормами статті 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» умови, норми та порядок пенсійного забезпечення громадян, які постраждали від Чорнобильської катастрофи, визначаються Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» або надається їм право на одержання пенсій на підставах, передбачених Законом України «Про пенсійне забезпечення».
Спірні правовідносини врегульовано Законом України від 28.02.1991 № 796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон № 796-ХІІ, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ визначено умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення.
Приписами пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу:
- особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років, мають право на зменшення пенсійного віку (абзац 5).
Аналіз статті 55 Закону № 796-ХІІ свідчить, що обов'язковою умовою наявності у особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на підставі абзацу 5 частини другої статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», є факт проживання та (або) праця такої особи у зоні гарантованого добровільного відселення - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, але не більше 6 років.
Початкова величина зменшення пенсійного віку (3 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.
Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.
Суд зазначає, що максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII становить 6 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.
Аналогічна правова позиція щодо умов визначення наявності в особи права на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно з абзацом 5 пункту 2 частини першої статті 55 Закону № 796-XII викладена Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі № 460/38580/22.
Суд констатує, що зменшення пенсійного віку на 6 років відповідно до статті 55 Закону № 796-ХІІ можливе за наявності двох самостійних умов: 1) початкова величина зниження пенсійного віку 3 роки встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зоні посиленого радіоекологічного контролю з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період; 2) проживання щонайменше 3 роки станом на 01.01.1993 є умовою, яка встановлює додатково 1 рік зменшення пенсійного віку за 3 роки проживання, роботи.
Втім, застосування як першої, так і другої умови, можливе у разі постійного проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 щонайменше 3 роки.
Суд зауважує, що відповідно до наведених положень законодавства, підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку є належність особи до потерпілих від Чорнобильської катастрофи та факт проживання (роботи), а не реєстрації у зоні гарантованого добровільного відселення.
Аналогічного правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 29.01.2020 у справі № 572/245/17 та від 17.06.2020 у справі № 572/456/17.
У постановах від 11.03.2024 у справі № 500/2422/23, від 19.09.2024 у справі № 460/23707/22, від 02.10.2024 у справі № 500/551/23 Верховний Суд виснував, що виникнення права на зниження пенсійного віку законодавець пов'язує з фактом фізичного перебування особи у зоні радіоактивного забруднення у зв'язку з постійним проживанням, або у зв'язку з роботою в такій місцевості. При цьому, зниження пенсійного віку залежить від рівня радіологічного забруднення місцевості та тривалості проживання (роботою) в ній особи.
Як установлено судом, відповідач заперечує наявність у позивача права на зниження загального пенсійного віку з тих підстав, що документально підтверджений період проживання позивача в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить менше трьох років.
Висновок відповідача 2 ґрунтується на тому, що позивачу не зараховано періоди проживання у зоні гарантованого добровільного відселення з 09.08.1993 по 06.05.1995; з 28.11.1995 по 31.12.1995; з 26.03.1996 по 16.02.1998 та з 18.02.1998 по 15.11.2002, оскільки неможливо визначити, де знаходилось підприємство.
Суд не погоджується з такими доводами відповідача 2, з огляду на таке.
Єдиним документом, який підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або Потерпілий від Чорнобильської катастрофи.
Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо, є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах 27.02.2018 у справі №344/9789/17, від 31.07.2018 у справі №751/2050/17, від 22.01.2019 у справі №129/1535/17, від 21.11.2019 у справі №572/47/17, та у силу вимог частини п'ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, враховується судом у спірних правовідносинах.
Наявне у позивача посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 27.02.1996 (категорія 3), а також довідка комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» від 26.08.2024 № 680, підтверджує факт проживання позивача по АДРЕСА_1 із 22.06.1988 по 01.03.1996, з 01.03.1996 по 15.11.2002 по АДРЕСА_2 , що відноситься до 3 категорії зони гарантованого добровільного відселення внаслідок аварії на ЧАЕС, згідно з постановою КМУ від 23.07.1991 № 106, та надає право на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до вимог статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».
Із урахуванням наведеного та встановлених фактичних даних, суд зазначає, що станом на 01.01.1993 позивач був зареєстрований та проживав у зоні гарантованого добровільного відселення - 4 роки 6 місяців 11 днів, із 22.06.1988 по 01.03.1996.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять доказів визнання недійсним посвідчення громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 27.02.1996 (категорія 3) як на момент звернення позивача із заявою про призначення пенсії, так і на момент розгляду цієї справи.
Аналогічна ситуація й щодо довідки комунального підприємства Іванківської селищної ради «Виробниче управління житлово-комунального господарства» від 26.08.2024 № 680, невідповідність даних якої судом не встановлена, а відповідачами не доведена.
Отже, названі документи підтверджують право позивача на зниження пенсійного віку.
Зважаючи на наведене, суд уважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України Одеській області від 04.09.2024 № 104350009357 про відмову у призначенні пенсії у відповідності до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» протиправним і таким, що підлягає скасуванню.
Решта доводів та заперечень відповідачів не спростовують висновків суду.
Статтею 55 Закону № 796-ХІІ передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
За приписами частини першої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсія за віком призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Ураховуючи первинну дату звернення позивача до територіального управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії - 27.08.2024, та дату народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд доходить висновку про те, що пенсію слід призначити позивачу саме з 27.08.2024.
Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Ураховуючи те що, відповідачем 2 не надано суду доказів на підтвердження правомірності своєї відмови, суд доходить висновку про обґрунтованість позовних вимог та їх задоволення.
Із метою належного та ефективного захисту порушеного права, суд доходить висновку про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме з 27.08.2024.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає, що при зверненні до суду позивачем сплачено судовий збір у розмірі 1211,20 грн, тож керуючись статтею 139 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги результат вирішення спору щодо задоволення позовних вимог, суд присуджує позивачу 1211,20 грн понесених витрат з оплати судового збору за рахунок бюджетних асигнувань відповідача 2, як суб'єкта владних повноважень, який прийняв оскаржуване рішення.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 04.09.2024 № 104350009357 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах позивачу.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити пенсію ОСОБА_1 за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», з дня звернення за призначенням пенсії, а саме - з 27.08.2024.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце проживання: АДРЕСА_3 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (код ЄДРПОУ: 20987385; місцезнаходження: 65107, Одеська обл., м. Одеса, вул. Канатна, буд. 83).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Скрипка І.М.