02 грудня 2025 року м.Київ №320/50929/24
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
Дочірнє підприємство «Кондитерська корпорація «Рошен» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків, в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1991/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру бюджетного відшкодування Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» на суму 500 грн, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків;
визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1992/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» на суму 830283 грн, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків проведена документальна позапланова виїзна перевірка Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» з питання дотримання вимог податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету.
За результатами перевірки складено акт від 29.08.2024 №2041/Ж5/31-00-04-01-04-26/25392188. В акті викладено висновок про порушення позивачем податкового законодавства, а саме: пункту 44.1 статті 44, пункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2, пункту 198.3, пункту 198.6 статті 198, пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від 28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість» (зі змінами), що призвело до:- завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 500 грн; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на суму 830 283 грн.
15.10.2024 позивач отримав від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків наступні податкові повідомлення-рішення, складені на підставі акта: №1991/Ж 10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру бюджетного відшкодування на суму 500 грн; №1992/Ж 10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 830 283 грн.
Вважає, що вказані податкові повідомлення-рішення є незаконними, необґрунтованими та підлягають скасуванню. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2024 року судом відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач подав до суду відзив на позову заяву, яким просив відмовити у задоволенні позовних вимог, вказавши про відповідність оскаржуваних рішень вимогам чинного законодавства.
У відповіді на відзив позивач зазначає, що відзив, так само як і акт перевірки, не містять систематизований виклад та опис виявлених під час перевірки фактів порушень позивачем норм податкового законодавства з посиланням на первинні документи у взаємовідносинах з контрагентами ПП «Харт-Трейд» та ТОВ «Квадранс-М». При цьому, відповідачем не вказано на підставі яких саме первинних документів він зробив висновок про неможливість встановлення змісту та обсягу господарських операцій ПП «Харт-Трейд» та ТОВ «Квадранс-М». Просить суд задовольнити позов.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП проведено документальну позапланову виїзну перевірку ДП «Кондитерська корпорація «Рошен» щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року від'ємного значення з податку на додану вартість,у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету, за результатами якої складено акт перевірки від 29.08.2024 № 2041/Ж5/31-00-04-01-04-26/25392188 (далі - акт перевірки).
Перевіркою дотримання податкового законодавства при декларуванні за червень 2024 року у декларації від'ємного значення з ПДВ, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету встановлено порушення позивачем: пункту 44.1 статті 44, підпункту 192.1.1 пункту 192.1 статті 192, пункту 198.1, пункту 198.2 пункту 198.3, пункту 198.6статті 198, пункту 200.4, статті 200 Податкового кодексу України, наказу Міністерства фінансів України від28.01.2016 №21 «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (зі змінами) що призвело до: завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 500 грн; завищення суми від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (показник рядка 21 Декларації) на суму 830 283 грн.
На підставі висновків акта перевірки Центральним МУ ДПС по роботі з ВПП складено наступні податкові повідомлення-рішення:
№1992/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість ДП «КК «Рошен» на суму 830 283,00 грн;
№1991/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру бюджетного відшкодування ДП «КК «Рошен» на суму 500,00 грн.
Не погодившись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив із такого.
За приписами частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України).
Як закріплено у підпункті 9.1.3 пункту 9.1 статті 9 ПК України, податок на додану вартість належить до загальнодержавних податків.
Податок на додану вартість непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V ПК України (підпункт 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Податкове зобов'язання сума коштів, яку платник податків, у тому числі податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір на підставі, в порядку та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в установлений законом строк) (підпункт 14.1.156 пункту 14.1 статті 14 ПК України).
Згідно з підпунктом14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України, податковий кредит це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з розділом V ПК України.
Відповідно до підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника.
Підпунктом «а» пункту185.1 статті 185 ПК України закріплено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з безоплатної передачі та з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
Положеннями статті 187 ПК України передбачено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. Для документів, складених в електронній формі, датою оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку, вважається дата, зазначена у самому документі як дата його складення відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», незалежно від дати накладення електронного підпису.
Приписи пунктів198.1,198.3 статті 198 ПК України визначають, що до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.
Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Пунктом198.2 статті 198 ПК України закріплено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг.
Згідно з пунктом198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями (тимчасовими, додатковими та іншими видами митних декларацій, за якими сплачуються суми податку до бюджету при ввезенні товарів на митну територію України), іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці 1 цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.
Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків закріплений у статті 200 ПК України.
Згідно з пунктом 200.1 цієї правової норми сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Пунктом 200.4 закріплено, що при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:
а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту200-1.3 статті 2001 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу
б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;
в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.
Відповідно до пунктів 200.7, 200.8 статті 200 ПК України платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
До податкової декларації або уточнюючих розрахунків (в разі їх подання) платником податків додаються розрахунок суми бюджетного відшкодування та оригінали митних декларацій. У разі якщо митне оформлення товарів, вивезених за межі митної території України, здійснювалося з використанням електронної митної декларації, така електронна митна декларація надається контролюючим органом за місцем митного оформлення контролюючому органу за місцем обліку такого платника податків в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації кваліфікованого електронного підпису відповідно до закону.
Суд акцентує, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства. При цьому, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування. Водночас, наявність податкової накладної за відсутності здійснення господарської операції позбавляє покупця права на формування податкового кредиту.
Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності (далі - підприємства), які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.
Згідно з частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Одним із основних принципів, на яких ґрунтується бухгалтерський облік та фінансова звітність, відповідно до статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», є принцип превалювання сутності над формою - операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми.
Згідно із статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.
Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Як зазначено у частини першій статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Згідно з пунктом 1.2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 року за №168/704 (далі - «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку»), записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів.
Відповідно до пункту 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку» первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Відповідно до пункту 44.1статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. У випадках, передбачених статтею 216 Цивільного кодексу України, платниками податків вносяться відповідні зміни до податкової звітності у порядку, визначеному статтею 50 цього Кодексу.
Щодо висновку відповідача про завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 500 грн суд зазначає наступне.
ТОВ «Торгівельний будинок «Ранєвський» було виписано та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - «ЄРПН») податкову накладну №252034 від 09.02.2024 на загальну суму 3 000,00 грн, у тому числі ПДВ 20% - 500,00 грн (далі - «ПН»).
З метою коригування цієї ПН, 23.05.2024 ДП «КК «Рошен» було виписано розрахунок коригування № 272577 (далі - «РК»), який було зареєстровано в ЄРПН 19.07.2024, відповідно до якого зменшено податковий кредит позивача на всю суму ПН. У графі 2.1 «код причини» РК було зазначено код « 103» (повернення товару або авансових платежів).
При цьому, сума податкового кредиту по цій ПН у розмірі 500 грн не була включена позивачем до складу суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за червень 2024 року. Вказане підтверджується відсутністю цієї ПН у додатку №1 до акта.
Таким чином, висновок відповідача про завищення позивачем суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню, на 500 грн є протиправним, оскільки позивач не включав цю суму до складу суми бюджетного відшкодування в податковій декларації з ПДВ за червень 2024 року.
Щодо висновку відповідача про завищення від'ємного значення з ПДВ на суму 803 916 грн, зробленого внаслідок здійснення позивачем господарських взаємовідносин позивача з контрагентами.
Так, 29.01.2024 ДП «КК «Рошен» (Покупець) було укладено з ПП «Харт-Трейд» (Постачальник) Договір постачання №2 (далі - «Договір від 29.01.2024»).
Договір від 29.01.2024 містить всі необхідні істотні умови, які передбачені Цивільним та Господарським кодексами України для цієї категорії договорів.
Відповідно до пункту 2.1 цього Договору від 29.01.2024 в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити у власність Покупця Товар, а Покупець зобов'язується прийняти Товар та оплатити його вартість.
Сторонами Договору від 29.01.2024 були укладені наступні Специфікації: 1) специфікація №4 від 06.03.2024, якою погоджена поставка Рому, у кількості 1000 кг, на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, дата постачання: 10-12 березня 2024 року; 2) специфікація №9 від 02.06.2024, якою погоджена поставка Бренді ординарного, у кількості 22 896 кг, на суму 3 960 550,08 грн разом з ПДВ, дата постачання: 4-7 червня 2024 року; 3) специфікація №10 від 08.06.2024, якою погоджена поставка Вина білого десертного у кількості 150 лтр, Рому у кількості 1066 кг, Віскі у кількості 904 кг, на загальну суму 575 723,40 грн разом з ПДВ, дата постачання: 4-7 червня 2024 року.
У межах погодженого сторонами строку поставки відбулось постачання товару на склад Покупця, розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Гонти, 34.
В момент здійснення господарських операцій були складені видаткові накладні: 1) №127 від 07.03.2024 про поставку наступного товару: Ром, у кількості 1 000 кг, на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ; 2) №267 від 04.06.2024 про поставку наступного товару: Бренді виноградний, у кількості 22 896 кг, на суму 3 960 550,08 грн разом з ПДВ; 3) №317 від 16.06.2024 про поставку наступного товару: Ром, у кількості 1 066 кг, на суму 306 176,52 грн разом з ПДВ;4) №318 від 16.06.2024 про поставку наступного товару: Віскі «Витриманий», у кількості 904 кг, на суму 259 646,88 грн разом з ПДВ; 5) №328 від 16.06.2024 про поставку наступного товару: Вино біле десертне солодке Сонце в бокалі, у кількості 150 л, на суму 9 900,00 грн разом з ПДВ.
У цих видаткових накладних вказано номенклатуру товару, кількість, ціну, реквізити сторін та вони підписані уповноваженими особами сторін. Видаткові накладні підтверджують перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця.
На виконання вимог пункту 187.1 статті 187тапункту 201.10 статті 201 ПК України, Постачальником були складені податкові накладні і направлені на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - «ЄРПН») за першою подією - здійснення відвантаження Товару.
Так, були складенні та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні:1) №10071 від 07.03.2024 на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 47 870,00 грн;2) №10041 від 04.06.2024 на суму 3 960 550,08 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 660 091,68 грн;3) №10167 від 16.06.2024 на суму 306 176,52 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 51 029,42 грн;4) №10169 від 16.06.2024 на суму 9 900,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 1 650,00 грн;5) №101620 від 16.06.2024 на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 47 870,00 грн.
07.03.2024 автоперевізник ТОВ «ТВК Пінгвін», код ЄДРПОУ 44350674, за замовленням ПП «Харт-Трейд» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_1 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №127 від 07.03.2024, в якій вказав номенклатуру товару - Ром, у кількості 1 000 кг, на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - МАЙ ТОА, державний номерний знак НОМЕР_1 з напівпричепом SСНМІТZSСS 24L-1362, державний номерний знак НОМЕР_2 , та інше.
04.06.2024 автоперевізник ТОВ з П «ЄВРОБУС», код ЄДРПОУ 32835589, за замовленням ПП «Харт-Трейд» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_2 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №267 від 04.06.2024, в якій вказав номенклатуру товару - Бренді виноградний, у кількості 22 896 кг, на суму 3 960 550,08 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - DAFFТ ХР 105.460, державний номерний знак НОМЕР_3 з причепом, державний номерний знак НОМЕР_4 , та інше.
16.06.2024 автоперевізник ТОВ з П «ЄВРОБУС», код ЄДРПОУ 32835589, за замовленням ПП «Харт-Трейд» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_3 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №317 від 16.06,2024, в якій вказав номенклатуру товару - Ром, у кількості 1 066 кг, на суму 306 176,52 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - ОАР РТ ХР 105.460, державний номерний знак НОМЕР_5 з причепом SСНМІТZSСО 24, державний номерний знак НОМЕР_6 , та інше.
16.06.2024 автоперевізник ТОВ з П «ЄВРОБУС», код ЄДРПОУ 32835589, за замовленням ПП «Харт-Трейд» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_3 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №318 від 16.06.2024, в якій вказав номенклатуру товару - Віскі «Витриманий», у кількості 904 кг, на суму 259 646,88 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - DAFFТ ХР 105.460, державний номерний знак НОМЕР_5 з причепом SСНМІТZSСО 24, державний номерний знак НОМЕР_6 , та інше.
16.06.2024 автоперевізник ТОВ з П «ЄВРОБУС», код ЄДРПОУ 32835589, за замовленням ПП «Харт-Трейд» здійснив перевезення товару. При передачі товару водію ОСОБА_3 вантажовідправник склав товарно-транспортну накладну №328 від 16.06.2024, в якій вказав номенклатуру товару - Вино біле десертне солодке Сонце в бокалі, у кількості 150 л, на суму 9 900,00 грн разом з ПДВ, автомобіль, на якому здійснювалось перевезення - DАFFТ ХF 105.460, державний номерний знак НОМЕР_5 з причепом SСНМІТZSСО 24, державний номерний знак НОМЕР_6 , та інше.
У пункті 5 вищевказаних специфікацій до Договору від 29.01.2024 сторонами було погоджено умови оплати товару: 100% суми, визначено п. 1 Специфікації, сплачується Покупцем впродовж 15 (п'ятнадцяти) календарних днів, що настає за датою прийняття партії Товару на складі Покупця.
З урахуванням строку оплати, погодженого сторонами у специфікаціях до Договору, здійснювалась оплата за поставлений товар у безготівковій формі, на підтвердження чого надано наступні платіжні інструкції:1) №5178 від 09.04.2024 на суму 287 220,00 грн; 2) №10085 від 12.07.2024 на суму 3 960 550,08 грн; 3) №11266 від 02.08.2024 на суму 575 723,40 грн.
Для здійснення оптової торгівлі алкогольними напоями ПП «Харт-Трейд» має необхідну ліцензію, передбачену Законом України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального».
Так, ПП «Харт-Трейд» має діючу Ліцензію № 990209202000066 на право оптової торгівлі алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання спирту) терміном дії з 04.09.2020 по 04.09.2025.
Проаналізувавши надані позивачем первинні документи, судом встановлено, що вказані документи не мають дефектів щодо форми, змісту або пошкодження, які б зумовили втрату ними юридичної сили і доказовості, тобто оформлені відповідно до чинного законодавства України, містять необхідні для цілей оподаткування відомості про зміст та обсяг розглядуваних операцій та засвідчують фактичний рух активів між задекларованими учасниками.
Зокрема, договір постачання містить всі необхідні істотні умови, передбачені Цивільним та Господарським кодексом для договорів поставки, у видаткових накладних вказано номенклатуру товару, кількість, ціну, реквізити сторін, які підписані уповноваженими особами сторін, видаткові накладні підтверджують перехід права власності на товар від Постачальника до Покупця, товарно-транспортні накладні підписані уповноваженими особами Постачальника, Покупця та водієм.
Відсутність зауважень з боку податкового органу до форми і порядку проведення розрахунків підтверджується актом перевірки.
Доказів визнання у судовому порядку вказаних документів недійсними чи підробленими, учасниками справи не надано, судом не встановлено.
Рішенням комісії регіонального рівня 25.07.2024 №31484, прийнятим на підставі пункту 6 Порядку зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.12.2019 №1165 (далі Порядок №1165), встановлено відповідність ПП «Харт-Трейд» (код ЄДРПОУ 43752395) пункту 8 Критеріїв ризиковості платника податку.
Пункт 6 (абзаци 1-6) Порядку №1165 передбачає, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
Питання відповідності/невідповідності платника податку критеріям ризиковості платника податку розглядається комісією регіонального рівня.
У разі встановлення відповідності платника податку хоча б одному з критеріїв ризиковості платника податку комісією регіонального рівня приймається рішення про відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Включення платника податку до переліку платників, які відповідають критеріям ризиковості платника податку, здійснюється в день проведення засідання комісії регіонального рівня та прийняття відповідного рішення.
Платник податку отримує рішення про відповідність критеріям ризиковості платника податку через електронний кабінет у день прийняття такого рішення (додаток 4).
У рішенні зазначається підстава, відповідно до якої встановлено відповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Абзац 22 пункту 6 Порядку №1165 передбачає, що Комісія регіонального рівня постійно проводить моніторинг щодо відповідності/невідповідності платників податку критеріям ризиковості платника податку.
Підставою для віднесення платника податків до ризикових на підставі пункту 8 Критеріїв є наявна у контролюючих органах податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
З аналізу зазначених норм вбачається, що у випадку здійснення платником податків господарських операцій, щодо яких у контролюючих органів наявна податкова інформація про її ризиковість, податкові накладні за цими операціями зупиняються до надання платником податків відповідних пояснень та підтверджуючих документів.
Враховуючи, що податкові накладні №10071 від 07.03.2024 на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 47 870,00 грн; 2) №10041 від 04.06.2024 на суму 3 960 550,08 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 660 091,68 грн; 3) №10167 від 16.06.2024 на суму 306 176,52 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 51 029,42 грн; 4) №10169 від 16.06.2024 на суму 9 900,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 1 650,00 грн; 5) №101620 від 16.06.2024 на суму 287 220,00 грн разом з ПДВ, сума ПДВ 47 870,00 грн, сформовані ПП «Харт-Трейд» за господарськими операціями з позивачем не були зупинені контролюючим органом (доказів протилежного суду не надано), то такі операції не відповідали критеріям ризиковості, тому віднесення ПП «Харт-Трейд» 25.07.2024 до ризикових не впливає на чинність та реальність угод, які мали місце між сторонами у червні 2024 року.
Крім того,13.07.2022 ДП «КК «Рошен» (Замовник) було укладено з ТОВ «Квадранс-М» (Виконавець) Договір №02/2022 (далі - «Договір від 13.07.2022»).
Договір від 13.07.2022 містить всі необхідні істотні умови, які передбачені Цивільним та Господарським кодексами України для цієї категорії договорів.
Відповідно до пункту 1.1 Договору від 13.07.2022 в порядку та на умовах визначеними Договором, Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з аудиту якісної дистрибуції товарів, дослідну зацікавленість в яких має Замовник, за переліком, визначеним Замовником в додатках до Договору (надалі - «Послуги»), а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити виключно належним чином, своєчасно та в повному обсязі надані послуги.
03.01.2024 сторонами був укладений Додаток №5 до Договору від 13.07.2022 (далі - «Додаток №5»).
Згідно з пунктом 1 Додатку № 5 Виконавець зобов'язується надати Замовнику послуги з аудиту якісної дистрибуції товарів на підставі дослідження полиць в крамницях торгівельних мереж на предмет:
- якості викладення товару в мережевій роздрібній торгівлі;
- асортимент товарів.
Відповідно до пункту 3 Додатку № 5 умови надання послуг за цим додатком до Договору наведені в Таблиці 1 та 2.
Згідно з пунктом 5 Додатку №5 Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг, визначених в Таблиці 1, за кожний місяць, не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, в розмірі 49 350 грн 00 коп. (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 8 225 грн 00 коп. (вісім тисяч двісті двадцять п'ять гривень 00 копійок). Остаточний розрахунок за надані послуги Замовник сплачує в розмірі 49 350 грн 00 коп. (сорок дев'ять тисяч триста п'ятдесят гривень 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 8 225 грн 00 коп. (вісім тисяч двісті двадцять п'ять гривень 00 копійок), протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Акту.
Відповідно до пункту 6 Додатку № 5 Замовник сплачує Виконавцю вартість послуг, визначених в Таблиці 2, за кожний місяць, не пізніше десятого числа місяця, наступного за місяцем, в якому надавались послуги, в розмірі 29 751 грн 00 коп. (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 4 958 грн 50 коп. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 50 копійок). Остаточний розрахунок за надані послуги Замовник сплачує в розмірі 29 751 грн 00 коп. (двадцять дев'ять тисяч сімсот п'ятдесят одна гривня 00 копійок), у т.ч. ПДВ у розмірі 4 958 грн 50 коп. (чотири тисячі дев'ятсот п'ятдесят вісім гривень 50 копійок), протягом 5 (п'яти) банківських днів з дати підписання Акту.
На виконання таких умов, 14.06.2024 позивач сплатив на рахунок Виконавця першу частину оплати у розмірі 79 101,00 грн (49 350,00 + 29 751,00), на підтвердження чого надано копію платіжної інструкції №8614 від 14.06.2024.
На виконання вимог пункту187.1 статті 187 та пункту 201.10 статті 201 ПК України, Виконавцем були складені податкові накладні і направлені на реєстрацію в ЄРПН за першою подією - зарахування коштів на рахунок Виконавця.
Так, були складенні та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні:
1) №22 від 14.06.2024 на суму 49 350,00 грн разом з ПДВ;
2) №23 від 14.06.2024 на суму 29 751,00 грн разом з ПДВ.
28.06.2024 Замовником були прийняті надані Виконавцем послуги, про що сторонами були підписані акти надання послуг №153 від 28.06.2024 та №154 від 28.06.2024, які засвідчують факт постачання послуг.
Після підписання сторонами вказаних актів надання послуг Виконавцем були складені та зареєстровані в ЄРПН наступні податкові накладні:
1) №34 від 28.06.2024 на суму 49 350,00 грн разом з ПДВ;
2) №35 від 28.06.2024 на суму 29 751,00 грн разом з ПДВ.
Також, на виконання вимог пункту 2 Додатку №5, Виконавцем були надані наступні звіти:
1) Звіт за результатами проведення послуг з аудиту якісної дистрибуції товарів «Кондитерські вироби» у супермаркетах торгівельних мереж від 28.06.2024;
2) Звіт за результатами проведення послуг з аудиту якісної дистрибуції товарів «Приправи та спеції» у супермаркетах торгівельних мереж від 28.06.2024.
У відповідності до умов пунктів. 5, 6 Додатку №5, 05.07.2024 позивачем був здійснений остаточний розрахунок за послуги, надані по актам надання послуг №153 від 28.06.2024 та №154 від 28.06.2024, що підтверджується платіжною інструкцією №9807 від 05.07.2024 про сплату суми у розмірі 79 101,00 грн.
Проаналізувавши перелічені первинні та інші документи вбачається, що вони мають усі необхідні обов'язкові реквізити, оформлені у відповідності до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та не викликають будь-яких сумнівів щодо вчинення сторонами дій на виконання умов Договору від 13.07.2022.
Договір від 13.07.2022, а також складені первинні та інші документи по взаємовідносинам з ТОВ «Квадранс-М», є діючими, у судовому порядку недійсними чи підробленими не визнавались.
Таким чином, надані для перевірки документи вказують на відображення отриманих товарів в бухгалтерському обліку та їх належне оприбуткування. Проведені операції вплинули на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів ДП «КК «Рошен».
Верховний Суд у постанові від 21.02.2020 у справі №815/253/16 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 87758646) зазначив, що господарські операції для визначення податкового кредиту та витрат мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які мають відображати реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Отже, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.
При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.
У той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі платника у зв'язку з його господарською діяльністю.
Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 13.01.2021 у справі №810/1811/17 (реєстраційний номер судового рішення в ЄДРСР - 94129747).
Суд зауважує, що господарські операції мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними документами, які відображають реальність таких операцій, сума ПДВ повинна бути підтверджена первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені для оформлення такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою податкового обліку. Це відповідає і вимозі статті 75 Кодексу адміністративного судочинства України щодо достовірності доказів.
Превалювання сутності над формою (операції обліковуються відповідно до їх сутності, а не лише виходячи з юридичної форми) як принцип бухгалтерського обліку, що закріплений в статті 4 Закону № 996-XIV, так само характеризує і податковий облік.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що такі правові наслідки, як виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат, настають лише у разі реального (фактичного) вчинення платником податків господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності. Вчинення господарської операції пов'язано з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності і не можуть бути підставою для отримання платником податків податкової вигоди, як то податковий кредит та/або зменшення оподатковуваного доходу на суму витрат.
Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити підтверджені доказами доводи контролюючого органу, зокрема про наявність таких обставин, як: неможливість реального здійснення операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, не здійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної господарської діяльності у зв'язку з відсутності управлінського або технічного персоналу, основних фондів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для цього виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність документів обліку.
Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій платник податків повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні (встановлені правовими нормами) реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення суб'єктами господарювання відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних бухгалтерського та податкового обліку.
Такі ж висновки містяться у постановах Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №826/16277/14, від 20.02.2018 у справі №818/920/17, від 08.10.2019 у справі №826/6836/18.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі № 160/3364/19 фактично підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій. Саме по собі: лише наявність вироку щодо контрагента платника податків; лише факт порушення кримінального провадження відносно контрагента та отримання під час таких свідчень особи щодо не прийняття участі у створенні і діяльності підприємства; лише податкова інформація щодо контрагентів по ланцюгу постачання; лише незначні помилки в оформленні первинних документів (окремо) - не є самостійними та достатніми підставами для висновку про нереальність господарських операцій. Водночас, у сукупності з іншими обставинами справи наявність або відсутність таких документів чи обставин можуть свідчити на спростування або підтвердження позиції контролюючого органу.
Велика Палата в цій постанові звернула увагу, що відповідно до положень статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України обставини у справі підлягають встановленню адміністративними судами під час розгляду відповідних спорів по суті на підставі всіх належних і допустимих доказів, при чому жоден з доказів не має наперед установленої сили, у тому числі, будь-які дані, отримані в межах кримінальних проваджень. Ці дані підлягають ретельній перевірці безпосередньо судом, що розглядає справу, в силу офіційності з'ясування обставин справи, а також якщо платник податків обґрунтовано заперечує достовірність відповідних даних. При вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків даних податкового обліку, зокрема якщо предметом спору є достовірність первинних документів та підтвердження інших обставин реальності відображених у податковому обліку господарських операцій, необхідно враховувати, що відповідно до вимог частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про те, що документи, на підставі яких платник податків задекларував податковий кредит та сформував витрати, що враховуються при визначені об'єкта оподаткування, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
При вирішенні адміністративної справи № 200/3458/21 у постанові від 15.03.2023 Верховним Судом сформовано обов'язкову для врахування судами правову позицію, згідно з якою в податковому праві діє принцип презумпції добросовісності платника податків, який означає, що з метою забезпечення виконання податкового обов'язку особа вжила усіх передбачених законодавством заходів і її дії (бездіяльність) не мають на меті чогось іншого, крім як виконання вимог податкового законодавства до того часу поки податковими органами не доведено зворотного. Контролюючий орган на підтвердження недобросовісності поведінки платника податків повинен надати відповідні докази та вказати дані, що свідчать про наявність у останнього реальної можливості за допомогою розумних заходів з належною обачністю пересвідчитися в тому, що від його імені здійснюються податкові правопорушення і, що він міг завадити їх вчиненню або їх припинити.
Законодавство не містить певних конкретних критеріїв добросовісності платника податків. Водночас, слід визнати обґрунтованим застосування на практиці цього підходу, оскільки подібне розмежування платників податків дозволяє індивідуалізувати юридичну відповідальність особи та забезпечити дотримання правопорядку.
На думку суду, у разі надання контролюючим органом доказів, які спростовують дійсність чи повноту даних поданої платником податків податкової звітності, платник податків відповідно до обов'язку кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, повинен довести наявність законних підстав, для врахування задекларованих в податковому обліку даних при визначені суми його податкового обов'язку.
Отже, факт реальності господарської операції позивача з контрагентами підтверджується відповідними первинними документами, копії яких містяться в матеріалах справи, та які відображають зміст та обсяг цієї господарської операції, та не спростований відповідачем.
Крім того, під час розгляду справи встановлено, що на момент здійснення операцій постачання позивач та його контрагент були належним чином зареєстровані як юридичні особи та платники податку на додану вартість, установчі документи недійсними в судовому порядку не визнавались.
Чинним законодавством України не передбачається обов'язку платників податків одержувачів товарів вимагати від контрагентів-постачальників будь-яких відомостей щодо повноти сплати ними податків за окремою операцією придбання товарів, відомостей щодо третіх осіб (постачальників у ланцюгу), перевіряти додержання чи порушення ними законодавчих приписів, а також наявність у цих контрагентів умов для належного здійснення господарської діяльності, оскільки податкове законодавство не ставить в залежність податковий облік певного платника податків від інших осіб, від фактичної сплати контрагентом податку до бюджету, а також від господарських та виробничих можливостей контрагента.
Також, норми ПК України не ставлять у залежність право платника податків на податковий кредит від виконання податкового обов'язку іншими платниками - постачальниками товарів (послуг). Лише у разі встановлення в судовому процесі обставин, які свідчать, що платник податків був чи міг бути обізнаний щодо протиправної діяльності його контрагента, яка полягає в незаконній мінімізації податкових зобов'язань, зокрема у створенні штучних підстав для збільшення валових витрат та/чи податкового кредиту, або у разі коли платник податків діяв без належної обачності чи обережності при виборі контрагента, який не виконує податкового обов'язку, при встановлених обставинах, які не підтверджують реальність господарських операцій, отримана таким платником податків податкова вигода у вигляді права на податковий кредит є безпідставною.
Під час проведення господарських операцій платник податків може бути і необізнаним стосовно дійсного стану правосуб'єктності своїх контрагентів і реально отримати від них товар (послуги), незважаючи на те, що контрагенти можливо і мають наміри щодо порушення податкового законодавства. Принцип індивідуальної податкової відповідальності - один з принципів, на яких базується чинне податкове законодавство України.
Відповідно до статті 47 ПК України складання податкової звітності покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.
У відповідності до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що свідчить про те, що, у разі коли контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо неплатника, а не інших осіб, у т.ч. його контрагентів.
Суд звертає увагу на рішення Європейського Суду з прав людини в справах «Інтерсплав» проти України» (2007 рік, заява №803/02), «Булвес» АД проти Болгарії» (2009 рік, заява №3991/03) і «Бізнес Супорт Центр» проти Болгарії» (2010 рік, заява №6689/03), в яких, перевіряючи відповідність позбавлення права на податковий кредит/бюджетне відшкодування вимогам статті 1 Протоколу №1, Європейський суд з прав людини застосовував принцип пропорційності. Цей принцип є складовою частиною принципу верховенства права і вимагає додержання «справедливого балансу» між вимогами публічного інтересу та захистом прав приватних осіб, у реалізацію яких здійснюється втручання держави.
У згаданих справах Європейський Суд з прав людини визнав, що «справедливий баланс» не додержується, коли платника податку на додану вартість позбавляють права на податковий кредит/бюджетне відшкодування за відсутності доказів його залучення до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, чи доказів того, що йому було відомо/повинно було відомо про таку діяльність його постачальників.
У справах, предмет спору в яких стосується правомірності відображення платником податків у бухгалтерському та податковому обліках фінансових показників господарських операцій, які, за висновком контролюючого органу, є фіктивними, сталою є практика правозастосування Верховним Судом, яка, якщо її узагальнити, полягає в тому, що правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування в податковому обліку сум податкового кредиту та витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.
Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов'язковою умовою для формування податкового кредиту та витрат.
На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, платник повинен мати відповідні первинні документи, які мають бути належно оформленими, містити всі необхідні реквізити, бути підписані уповноваженими особами та які в сукупності із встановленими обставинами справи, зокрема, і щодо можливостей здійснення господарюючими суб'єктами відповідних операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна, обсягу матеріальних та трудових ресурсів, економічно необхідних для здійснення господарських операцій, мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що і є підставою для формування платником податків даних податкового обліку.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07.07.2022 у справі №160/3364/19 підтвердила такі висновки, зазначивши, що визначальним для вирішення спорів про наявність податкових наслідків за результатами вчинення господарських операцій є дослідження сукупності обставин та первинних документів, які можуть як підтверджувати, так і спростовувати реальність господарських операцій.
Суд враховує, що презумпція добросовісності платника податків означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом. У площині процесуального регулювання презумпції добросовісності платника податків відповідає обов'язок доведення контролюючим органом правомірності прийнятого рішення в судовому процесі, порушеному за позовом платника податків про скасування рішення як неправомірного.
У рішеннях Європейського суду з прав людини у справах «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції», Суд звертав увагу на необхідність покладення обов'язку доказування на податковий орган, що цілком відповідає положенням статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України.
В той же час, ознаки фіктивності мають бути доведені належними, допустимими і достовірними доказами, поняття, джерела і характеристики яких наведені у Главі 5 Кодексу адміністративного судочинства України . Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України докази оцінюються та мають ґрунтуватися на безпосередньому, повному, всебічному та об'єктивному їх дослідженні.
При цьому, згідно пункту 36.1,36.5 статті 36, пункту 38.1 статті 38, пункту 44.1 статті 44, пункту 47.1 статті 47, пункту 49.2 статті 49 ПК України, обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів.
Розглянувши доводи сторін, якими вони обґрунтовують свою позицію під час розгляду справи, суд вважає, що відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що фінансово-господарські операції між позивачем з його контрагентом не були спрямовані на настання реальних наслідків фінансово-господарської діяльності; доказів того, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у способи, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення
Відповідно до змісту частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Відповідно до змісту частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи вищевикладене, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень на підтвердження правомірності своїх рішень та докази, надані позивачем, суд дійшов висновку, що позов Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «РОШЕН», є обґрунтованим і підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір в розмірі 12 461,74 грн, який в силу частини першої статті 139 КАС України підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 159, 162, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1991/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру бюджетного відшкодування Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» на суму 500 гривень, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №1992/Ж10/31-00-04-01-04-31 від 07.10.2024 про зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» на суму 830 283 гривень, прийняте Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків.
Стягнути на користь Дочірнього підприємства «Кондитерська корпорація «Рошен» (ЄДРПОУ 25392188, місцезнаходження: 03039, м.Київ, проспект Науки, 1, корпус 1) судовий збір у розмірі 12 461 (дванадцять тисяч чотириста шістдесят одна) гривень 74 копійки за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (код ЄДРПОУ ВП: 44082145).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.