про повернення позовної заяви
03 грудня 2025 рокум. Ужгород№ 260/9657/25
Суддя Закарпатського окружного адміністративного суду Дору Ю.Ю., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , яким просить суд:
1. Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
2. Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
01 грудня 2025 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду заяви про поновлення строків звернення до суду з обґрунтуванням підстав для такого поновлення та доказів на підтвердження поважності причин пропуску цих строків.
01 грудня 2025 року до Закарпатського окружного адміністративного суду надійшла заяви позивача про поновлення строку звернення до суду. У поданій заяві вказує, що з матеріалів справи вбачається, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення були надіслані відповідачем простим листом Укрпошта, який отримано 24.10.2025 року.
Надалі, позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою 29.10.202 року, тобто у тримісячний термін, який обчислював з дня отримання від відповідач відомостей про нараховане та виплачене грошове забезпечення в тому числі індексації - 24.10.2025 року. Під час проходження служби такі відомості не надавалися. Тому позивач вважає, що звернувся з даним позовом у межах тримісячного строку з моменту коли дізнався про нараховане та виплачене грошове забезпечення.
Розглянувши подану заяву та надані позивачем докази, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Відповідно до статті 122 частин 1, 2, 3 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 233 КЗпП України встановлено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
З аналізу зазначених положень процесуального закону слідує, що законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про такі факти.
Відповідно до матеріалів позовної заяви, предметом даного позову є незгода позивача із діями відповідача щодо визначення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні. Як слідує з копії наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 31.08.2024 №210 у такому вказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні, затверджену постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.2024 року №460 в розмірі 4% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний місяць служби, але не менше як 25% місячного грошового забезпечення - за 29 місяців.
Отже, про розмір одноразової грошової допомоги при звільненні, яка підлягала виплаті позивачу, він повинен був дізнатися у день виключення зі списків особового складу - 31.08.2024 року.
У поданій заяві про поновлення строку звернення до суду позивач не обгрунтовує підстав не можливості ознайомлення з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_3 (по стройовій частині) від 31.08.2024 №210 про виключення його зі списків особового складу та всіх видів забезпечення, у якому було зазначено розмір одноразової грошової допомоги.
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що відомості щодо нарахованого та виплаченого грошового забезпечення позивач отримав тільки 24.10.2025 року, оскільки дані спірні правовідносини не стосуються розмірів грошового забезпечення про які позивачу не могло бути відомо, а стосуються розміру (відсоткового значення) одноразової грошової допомоги при звільненні, розмір якої було зазначено у наказі про виключення зі списків особового складу. Також позивач не заперечує факт ознайомлення з вказаним наказом.
Позивачем не наведено об'єктивних обставин неможливості звернення до суду у межах визначеного строку.
Суд зауважує, що отримання позивачем листа від відповідача у відповідь на його заяву не змінює момент, з якого він повинен був дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли позивач почав вчиняти дії щодо реалізації свого права на отримання додаткової інформації і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду в даному випадку (Постанова Верховного Суду від 31 березня 2021 року, що ухвалена у справі № 240/12017/19).
При цьому суд зазначив, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності відповідача, формування судової практики і таке інше. Не реалізація цього права зумовлена власною пасивною поведінкою позивача.
До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 квітня 2023 року у справі №380/14933/22 у подібних правовідносинах.
Згідно поданої позовної заяви позивач просить визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 станом на день звільнення одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за 6 повних календарних років служби відповідно до підпункту 1 пункту 2 статті 15 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Однак позивач з позовною заявою щодо оскарження дій/бездіяльності відповідача звернувся 24.11.2025 року. Таким чином, позов був поданий з пропущенням строків на звернення, встановлених частиною 1 статті 233 КЗпП України
На переконання суду, наведені позивачем обставини не можуть вважатися такими, що об'єктивно є непереборними та не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом.
Отже, позивачем не наведено достатніх та переконливих аргументів на підтвердження наявності об'єктивних, непереборних та істотних перешкод на звернення до суду протягом встановленого законом строку їх оскарження, а наведені позивачем обставини не є достатніми для висновку про наявність підстав для поновлення строку звернення до суду.
Чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього є необхідним виконання умови щодо недопустимості безпідставного та необмеженого поновлення судами пропущеного строку.
Оскільки з даною позовною заявою про визнання протиправними дії відповідача щодо зменшення розміру одноразової грошової допомоги при звільненні визначеної у наказі ІНФОРМАЦІЯ_4 від 31.08.2024 №210 позивач звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суд тільки 24.11.2025, то позивачем пропущено установлений процесуальним законом тримісячний строк звернення до суду.
Процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними та після завершення таких строків, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.
При цьому, у випадку пропуску строку звернення до суду підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.
Законодавче обмеження строку протягом якого особа може звернутися до суду, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.
З урахуванням наведеного, суддя дійшов висновку, що підстави, наведені позивачем у клопотанні про поновлення пропущеного строку звернення до суду є неповажними підставами для поновлення строку звернення до суду з даним позовом, клопотання про поновлення строку не містить зазначення інших поважних підстав для поновлення строку звернення до суду з вказаним позовом, які є об'єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення особи та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини "Стаббігс та інші проти Великобританії" визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні "Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії" від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі "Перез де Рада Каванілес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Відповідно, чинне законодавство обмежує строк звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.
З урахуванням положень статей 122, 123 КАС України обов'язок доказування поважності причин пропуску строку звернення до суду покладений саме на позивача.
Оцінюючи обставини, що перешкоджали реалізації процесуального права на звернення до суду, на які позивач посилається як на поважні, суд виходить з оцінки та аналізу всіх наведених у заяві доводів і з того, чи мав позивач за таких обставин можливість своєчасно реалізувати право на звернення до суду (чи відсутні були вагомі перешкоди, труднощі для реалізації цього права).
Розглянувши наведені у клопотанні про поновлення строків звернення до суду причини, суд не вбачає об'єктивних непереборних підстав, які можна вважати обґрунтованими та поважними для пропуску звернення до суду, відтак суд відмовляє у задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду.
Відповідно до статті 123 частини 2 КАС України, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Згідно статті 169 частини 4 пункту 9 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на вищенаведене дану позовну заяву через пропуск строку звернення до суду слід повернути позивачу.
На підставі наведеного та керуючись статтями 169, 122, 123, 241, 243, 248 КАС України, суддя, -
У задоволенні клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання дій протиправними і зобов'язання вчинити певні дії - повернути позивачеві.
Копію ухвали про повернення позовної заяви та позовну заяву з усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено КАС України. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями). Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ю.Ю.Дору