03 грудня 2025 року м. Ужгород№ 260/6878/25
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючої - судді Маєцької Н.Д., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, в якому просить: 1) Визнати протиправним та скасувати рішення №072150012133 від 17.06.2025 Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії; 2) Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , для обчислення розміру пенсії, період роботи з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво» та період роботи в колгоспі ім. леніна за 1976-2002 роки та призначити мені пенсію з 09.06.2025 року.
Ухвалою судді від 01 вересня 2025 року позовну заяву було залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. Недоліки позовної заяви позивачем було усунуто.
На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач уточнила склад учасників та визначила відповідачем у справі Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії. Однак, відповідачем було відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю необхідного стажу. До страхового стажу позивача не зараховано період роботи в СВК «Бороняво» з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року через формальні недоліки у трудовій книжці, а саме відсутність дати народження та розбіжність дати звільнення з датою наказу про звільнення, та період роботи в колгоспі ім. Леніна (1976-2002) через неповні відомості в книзі обліку трудового стажу колгоспників та відсутність підтвердження особи в архівній довідці. На переконання позивача, трудова книжка містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, а саме відомості про підприємство, дату прийняття позивача на посаду, назву цієї посади, дані про реквізити наказів про прийняття на роботу та звільнення з роботи. Відтак позивач вважає, що оскаржене рішення про відмову в призначенні пенсії прийняте без повного з'ясування всіх обставин справи та дослідження не в повному обсязі документів, наданих позивачем, відтак є протиправним та підлягає скасуванню.
Відповідач надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв'язку з тим, що трудова книжка позивача містить суттєві недоліки, які порушують норми Інструкції, а саме на титульній сторінці трудової книжки позивача дата народження заявниці не зазначена та дата звільнення за період з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво» не відповідає даті наказу про звільнення (від 21.03.2002 року), відомості про роботу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-5 відсутні. Крім того, трудова книжка позивача не містить інформації щодо виконання нею встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві у період з 1976 року по 2002 року. На переконання відповідача, період роботи з 1976 рок по 2002 рік в колгоспі ім. леніна не є достовірно підтвердженим та не підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача. Відтак, оскарженим рішенням відмовлено в призначенні пенсії за вислугу років у зв'язку з відсутністю необхідного страхового та спеціального стажу роботи.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить наступних висновків.
Судом встановлено, що 09 червня 2025 року позивач звернулася до органу пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 17 червня 2025 року № 072150012133 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком, у зв'язку з відсутністю страхового стажу.
Відповідно до вказаного рішення страховий стаж позивача складає 07 років 09 місяців 28 днів.
До страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.12.2001 року не зарахований період роботи в СВК «Бороняво» з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявниці не зазначена, дата звільнення не відповідає даті звільнення (від 21.03.2002) та відомості про роботу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування форми ОК-1 відсутні.
Крім того, відповідно до оскарженого рішення, до страхового стажу згідно архівної довідки № 07-04/577 від 18.04.2024 року не зарахований період роботи в колгоспі ім. леніна за 1976-2002 роки, оскільки згідно акту зустрічної перевірки від 28.05.2024 року № 0700-1002-1/2738 в книзі обліку трудового стажу колгоспників не повністю зазначено ПІБ, відомості щодо відсутності інших осіб відсутні.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року № 1788-ХІІ громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Згідно з ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за віком мають: чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років; жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел передбачено Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року № 1058-IV (далі Закон № 1058).
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону №1058 періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону № 1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону № 1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2019 року, страхового стажу, передбаченого частинами першою і другою цієї статті, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 65 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 15 до 22 років.
У відповідності до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 із змінами (далі - Порядок № 637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Згідно з п. 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.
Згідно з п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 (далі - Постанова №301) відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, представництва іноземного суб'єкта господарювання.
За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.
Відповідно до п. 1 Інструкції №57 про порядок ведення трудових книжок, затвердженої Наказом Міністерство праці України, Міністерство юстиції України, Міністерство соціального захисту населення України від 29.07.1993 №57 (далі - Інструкція №57) трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.
Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п'ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.
Згідно п. 2.2. Інструкції №57 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом не пізніше тижневого строку з дня прийняття працівника на роботу або прийняття студента вищого, учня професійно-технічного навчального закладу, що здобули професію (кваліфікацію) за освітньо-кваліфікаційним рівнем "кваліфікований робітник", "молодший спеціаліст", "бакалавр", "спеціаліст" та продовжують навчатися на наступному освітньо-кваліфікаційному рівні, на стажування.
До трудової книжки вносяться: відомості про працівника: прізвище, ім'я та по батькові, дата народження.
Пунктом 2.11. Інструкції передбачено, що відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім'я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорту або свідоцтва про народження.
В свою чергу за п. 2.12. Інструкції після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.
Відповідно до п. 2.13. Інструкції зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім'я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім'я та по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів.
Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад, колишнє прізвище або ім'я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів.
Відповідно до оскарженого рішення про відмову у призначенні пенсії за віком до страхового стажу позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 19.12.2001 року не зарахований період роботи в СВК «Бороняво» з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року, оскільки на титульній сторінці трудової книжки дата народження заявниці не зазначена, дата звільнення не відповідає даті звільнення (від 21.03.2002).
В той же час, суд зазначає, що відповідно до Постанови №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, а тому власне недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для власника трудової книжки, а отже, й не може впливати на її особисті права.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 12.09.2022 року по справі №569/16691/16-а.
Однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Відповідачем не враховано, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 19.12.2019 року по справі №307/541/17.
Щодо посилань відповідача на відсутність відомостей про роботу згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то суд зазначає, що вищевказані недоліки зазначені в індивідуальних відомостях Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (форма ОК-5) про застраховану особу позивача не можуть бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист з огляду на те, що позивач жодним чином не впливав на дотримання роботодавцем порядку ведення первинних документів та внесення індивідуальних відомостей Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування та не може нести негативні наслідки за такі недоліки, а підставою для призначення пенсії є наявність страхового стажу необхідного розміру, а не дотримання усіх формальних вимог ведення документації та внесення індивідуальних відомостей Реєстру.
З огляду на вищенаведене, на переконання суду, вказаний період роботи з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво» необхідно зарахувати до страхового стажу позивача.
При цьому, щодо посилань відповідача у відзиві на позову заяву, на те, що в трудовій книжці позивача не вказано, що це дублікат, суд зазначає, що вищевказані обставини не були підставою для відмови у незарахуванні до страхового стажу позивача вказаного періоду роботи.
Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в колгоспі ім. Леніна за 1976-2002 роки, оскільки згідно акту зустрічної перевірки від 28.05.2024 року № 0700-1002-1/2738 в книзі обліку трудового стажу колгоспників не повністю зазначено ПІБ, відомості щодо відсутності інших осіб відсутні.
Так, відповідно до записів в трудовій книжці позивача, вона 01 липня 1976 року прийнята на роботу та в члени колгоспу ім. леніна.
З трудової книжки позивача також вбачається, що колгосп імені леніна перейменовано в агроторгове об'єднання пайовиків «Бороняво» (запис від 18.04.1992 року).
03 березня 2000 року позивач звільнена з членів АТОП «Бороняво» у зв'язку з реорганізацією в СВК «Бороняво» та прийнята на роботу в СВК «Бороняво».
25 січня 2002 року позивач звільнена з роботи та виведена з членів кооперативу за власним бажанням.
Таким чином, період роботи позивача в колгоспі імені леніна підтверджений записами в трудовій книжці, а також архівними довідками архівного відділу Хустської районної військової адміністрації від 18.04.2024 року № 07-04/578 та № 07-04/577.
Відтак, суд вважає, що такий період підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.
Суд враховує, що оскарженим рішенням про відмову позивачу у призначенні пенсії, не зараховано до страхового стажу період роботи з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року та період роботи в колгоспі ім. леніна з 1976-2002 роки.
Під час судового розгляду встановлено наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача період роботи позивача з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво».
При цьому, як вбачається із трудової книжки в колгоспі ім. леніна позивач працювала у період з 01.07.1976 року, який в подальшому був перейменований в агроторгове об'єднання пайовиків «Бороняво» (запис 18.04.1992 року), яке в свою чергу, було реорганізоване в СВК «Бороняво» (запис 03.03.2000 року).
З огляду на вищенаведене та те, що судом зараховано до стажу позивача період з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво», то зарахуванню підлягає період роботи в колгоспі імені леніна з 01.07.1976 року по 02.03.2000 року.
Враховуючи вищенаведене, на переконання суду, відповідач приймаючи оскаржене рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії від 17 червня 2025 року №072150012133 діяв всупереч вимог вказаних вище норм законів, що спричинило порушення права позивача на соціальний захист та отримання пенсійних виплат. Відтак, вказане рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
При цьому, суд зазначає, що в оскарженому рішенні про відмову в призначенні пенсії відповідач зазначає, що страховий стаж позивача становить 07 років 09 місяців 28 днів, необхідний страховий стаж згідно ч. 3 статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» становить від 15 років.
Водночас, враховуючи те, що судом вирішено зарахувати до страхового стажу позивача вищевказані періоди роботи з 01.07.1976 року по 02.03.2000 року в колгоспі імені леніна та з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво», то страховий стаж позивача є достатнім для призначення пенсії за віком.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за віком, суд з метою ефективного захисту прав позивача вважає за необхідне зобов'язати відповідача призначити позивачу пенсію за віком.
В прохальній частині позовної заяви позивач просить призначити їй пенсію за віком з 09 червня 2025 року, тобто з дати звернення із заявою про призначення пенсії.
В той же час, суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону №1058- IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: 1) пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
Судом встановлено, що позивач досягла 65-річного віку 30 квітня 2025 року та звернулася до суду із заявою про призначення пенсії за віком 09 червня 2025 року, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення нею пенсійного віку.
Таким чином, з урахуванням вимог п. 1 ч. 1 ст. 45 Закону № 1058 позивачу необхідно призначити пенсію з 01 травня 2025 року.
Відтак, позовні вимоги підлягають задоволенню.
У відповідності до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 КАС України. Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем не доведено правомірності своїх дій щодо відмови у призначенні позивачу пенсії за віком та не зарахування до стажу періоду роботи спірних періодів. У зв'язку з чим, суд приходить висновку про задоволення позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, у відповідності до ст. 139 КАС України необхідно стягнути на користь позивача судові витрати у розмірі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області.
Керуючись ст. ст. 5, 9, 19, 77, 139, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, тимчасова адреса для листування: м. Дніпро, вул. Налії Алексєєнко, буд. 106, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії - задовольнити.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 від 17 червня 2025 року №072150012133.
3. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 01.07.1976 року по 02.03.2000 року в колгоспі імені леніна та з 03.03.2000 року по 25.01.2002 року в СВК «Бороняво» та призначити їй пенсію за віком з 01 травня 2025 року.
4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (Донецька область, м. Слов'янськ, площа Соборна, буд. 3, тимчасова адреса для листування: м. Дніпро, вул. Налії Алексєєнко, буд. 106, код ЄДРПОУ 13486010) судові витрати у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи здійснювався в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
СуддяН.Д. Маєцька