про залишення позовної заяви без розгляду
03 грудня 2025 року м. Житомир справа № 240/11670/25
категорія 106020200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Майстренко Н.М., розглядаючи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить:
- визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо розрахунку позивачу з 04 березня 2022 року по теперішній час розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, додаткових та одноразових видів грошового забезпечення, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, установленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02 грудня 2021 року №1928-IХ станом на 01 січня 2022 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" від 03 листопада 2022 року №2710-IX станом на 01 січня 2023 року, Законом України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" від 09 листопада 2023 року № 3460-IX станом на 01 січня 2024 року;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок позивачу з 4 березня 2022 року по теперішній час грошового забезпечення (щомісячні основні види грошового забезпечення, щомісячні додаткові види грошового забезпечення та одноразові додаткові види грошового забезпечення), грошової допомоги для оздоровлення за 2022, 2023 та 2024 роки з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ "Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ "Про Державний бюджет України на 2023 рік" на 01.01.2023, Законом України від 09.11.2023 №3460-ІХ "Про Державний бюджет України на 2024 рік" станом на 01.01.2024 на відповідний тарифний коефіцієнт, провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати відповідно до Закону України від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" з 23 липня 2022 року по день фактичної виплати.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 28.04.2025 позовну заяву залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків.
На виконання вимог судової ухвали представник позивача подав до суду заяву про поновлення пропущеного строку, посилаючись на те, що про неправильне обрахування грошового забезпечення позивачу стало відомо лише з отриманої ним відповіді військової частини НОМЕР_1 на його звернення про проведення перерахунку грошового забезпечення за спірний період (вих.№1663/1731 від «24» березня 2025 року).
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження в порядку статей 258-262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та зазначено, що питання строків звернення до суду буде вирішено під час розгляду справи по суті.
Суд, дослідивши матеріали справи, заяву про поновлення пропущеного процесуального строку та зміст позову, зазначає таке.
Приписами частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Згідно частини другої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що процесуальним законом зобов'язано учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки згідно із частиною 2 статті КАС України і що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними (постанови Верховного Суду 10 лютого 2023 року по справі №640/20580/20, від 9 листопада 2023 року у справі №520/12478/22, від 26 квітня 2024 року у справі №160/6427/23 та інші).
Згідно частини 5 статті 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Як передбачено частиною 3 статті 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до правових висновків Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладених у постановах від 27.04.2023 року у справі №300/4201/22 та від 25.04.2023 року у справі №380/15245/22, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці. Положення статті 233 КЗпП України в частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов'язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед частиною п'ятою статті 122 КАС України.
Так, спеціальним законодавством, яке регламентує порядок здійснення виплат грошового забезпечення військовослужбовцям, не врегульовано питання строків звернення до суду у зв'язку з порушенням відповідачем законодавства про оплату праці (виплату грошового забезпечення), однак такі питання регулює Кодекс законів про працю України.
Законом України від 01.07.2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо оптимізації трудових відносин", який набув чинності 19.07.2022 року (далі - Закон №2352-ІХ), внесено зміни, зокрема, до статті 233 Кодексу законів про працю України.
Приписами частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-ІХ передбачено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідно до частини 2 статті 233 Кодексу законів про працю України із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Тобто частина 2 статті 233 КЗпП України стосується справ про суми заробітної плати (грошового забезпечення), які були нараховані та не виплачені працівникові при звільненні.
Що стосується справ про виплату грошового забезпечення, яке не було нараховано і виплачено позивачеві до звільнення, то в такому випадку слід керуватися частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Виплати, які належать військовослужбовцям при звільненні, визначаються, зокрема, Законом України від 20.12.1991 року №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", постановою КМУ від 16.03.2016 №178 "Про затвердження Порядку виплати військовослужбовцям Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації і Управління державної охорони грошової компенсації вартості за неотримане речове майно", "Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженим наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року №260, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 року за №745/32197, Законом України від 15.11.1996 року №504/96-ВР "Про відпустки" тощо.
Виходячи з системного аналізу норм наведених нормативно-правових актів до виплат при звільненні військовослужбовця належать, зокрема:
- компенсація за невикористані щорічні відпустки, зокрема за минулі роки;
- компенсація за невикористану додаткову відпустку у разі наявності УБД - 14 діб за кожний рік служби (включаючи рік отримання УБД та рік звільнення);
- одноразова грошова допомога при звільненні;
- компенсація за недоотримане речове майно;
- матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань, якщо її не виплатили за рік служби;
- одноразова допомога для оздоровлення, якщо в поточному році її не було виплачено.
Як зазначалося у позовній заяві, позивач проходить військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 (з 04.03.2022 по 31.05.2022) та у військовій частині НОМЕР_2 (у складі військової частини НОМЕР_1 ) з 01.06.2022 року по теперішній час.
Предметом позовних вимог є, серед іншого, вимога щодо перерахунку щомісячного грошового забезпечення позивача за період з 04.03.2022 по теперішній час з урахуванням вимог постанови КМУ №704 від 30.08.2017 року, з якого, в подальшому слід обчислити й виплати, належні позивачу при звільненні.
Отже, спір в частині вимог щодо перерахунку щомісячного грошового забезпечення є трудовим спором, пов'язаним із виплатами під час проходження військової служби, а не з виплатами при звільненні з військової служби, а тому в цій частині при вирішенні питання щодо дотримання позивачем строків звернення до суду слід керуватися частиною 1 статті 233 КЗпП України.
Спірний період з 04.03.2022 по 22.01.2025 (що передують тримісячному строку звернення з позовом до суду) варто умовно поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (19.07.2022) та після цього.
В частині вимог про перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 04.03.2022 до 19.07.2022 року спірні правовідносини регулюються положеннями статті 233 Кодексу законів про працю України, у редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин", яка визначає право особи на звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Проте в частині вимог про перерахунок основних та додаткових видів грошового забезпечення за період з 19.07.2022 по 22.01.2025 спірні правовідносини регулюються вже нині чинною редакцією частини 1 статті 233 Кодексу законів про працю України, яка передбачає тримісячний строк звернення до суду з дня, коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.
Разом з тим, застереження представника позивача щодо отримання інформації про розмір нарахованого та виплаченого за спірний період грошового забезпечення після отримання ним відповіді військової частини НОМЕР_1 на його звернення про проведення перерахунку грошового забезпечення за спірний період (вих.№1663/1731 від «24» березня 2025 року), на переконання суду, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли він почав вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов'язується з початком перебігу строку звернення до суду.
Разом з тим, визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з вимогою про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок щомісячного грошового забезпечення, суд враховує таке.
Відповідно до пункту 2 розділу І, пункту 1 розділу XXIII, пункту 1 розділу XXIV "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 року № 260, посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років відносяться до щомісячних основних видів грошового забезпечення; надбавки, доплати, підвищення та премії - до щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, а грошові допомоги для оздоровлення та для вирішення соціально-побутових питань - до одноразових додаткових видів грошового забезпечення, які надаються один раз на рік.
Чинним законодавством передбачена щомісячна оплата праці (виплата грошового забезпечення).
В пункті 8 розділу І "Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам", затвердженого наказом МО України від 07.06.2018 року № 260, зазначено:
"Грошове забезпечення виплачується:
щомісячні основні та додаткові види - в поточному місяці за минулий;
одноразові додаткові види - в місяці видання наказу про виплату або в наступному після місяця, в якому наказом оголошено про виплату (з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України)."
За загальним правилом, перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Статтею 30 Розділу IV "Права працівника на оплату праці та її захист" Закону України "Про оплату праці" встановлений обов'язок роботодавця при кожній виплаті заробітної плати повідомити працівника про такі дані (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться оплата праці, і, відповідно, право працівника знати такі дані.
Отже, військовослужбовець, отримуючи грошове забезпечення щомісячно, може (має право) знати його розмір і дані про це забезпечення (загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; розміри і підстави відрахувань із заробітної плати; сума заробітної плати, що належить до виплати), що належать до періоду, за який провадиться виплата грошового забезпечення, і, відповідно, зробити висновок, чи виплачено йому грошове забезпечення в належному розмірі, порушуються чи ні його права відповідачем при нарахуванні та виплаті такого забезпечення і звернутися до суду з відповідним позовом у встановлений тримісячний строк.
З огляду на імперативність норми закону про регулярність виплати заробітної плати (грошового забезпечення) право заявника на звернення до суду у разі незгоди із повнотою платежів з оплати праці у межах кожного окремого календарного місяця виникає не у момент настання події припинення публічної служби (у тому числі і у спосіб звільнення з військової служби), а у момент настання календарної дати, коли суб'єктом владних повноважень повинен бути проведений платіж за кожен окремий календарний місяць.
Поряд з цим, суд зауважує, що недотримання суб'єктом владних повноважень вимоги закону щодо повідомлення про розмір нарахувань у межах кожного окремого календарного місяця є підставою для вчинення заявником - найманим публічним службовцем (у тому числі і військовослужбовцем) відповідних дій, спрямованих на з'ясування дійсного стану власних прав (інтересів) у сфері оплати часу військової служби.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Суд зазначає, що позов подано 23.04.2025 (через систему «Електронний суд»), тому тримісячний строк звернення з вимогами щодо перерахунку основних та додаткових видів грошового забезпечення, а також і виплат при звільненні, що заявлені за період з 19.07.2022 по 22.01.2025, сплив і позов поданий за межами установленого статтею 233 КЗпП України строку.
Представником позивача не наведено об'єктивних поважних причин, непереборних обставин, які б не дозволяли йому вчасно звернутися до відповідача протягом періоду з 19.07.2022 по 22.01.2025 та поцікавитись розміром нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а також порядку його розрахунку, або унеможливлювали звернення за правовою допомогою чи подання позову у розумні строки.
Слід також зауважити, що визначення моменту направлення адвокатського запиту та організація процесу збирання доказів належать до сфери процесуальної обачності самої сторони. Тому несвоєчасне направлення такого запиту є наслідком її власної поведінки, а не об'єктивною чи непереборною перешкодою для своєчасного звернення до суду.
Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів.
Отже, суд вважає за необхідне зазначити, що позивачем не наведено вагомих і переконливих аргументів, які б свідчили про наявність обставин об'єктивного і непереборного характеру, що створили суттєві перешкоди у реалізації належного права на звернення до адміністративного суду упродовж строку, встановленого для цього законодавством, або ж взагалі унеможливили своєчасну реалізацію позивачем такого права.
Згідно частини третьої статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Відповідно до пункту 8 частини четвертої статті 240 Кодексу адміністративного судочинства України суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
З огляду на зазначене, вказані позивачем в заяві підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнаються судом неповажними, у зв'язку з чим позов в частині позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 22.01.2025, підлягає залишенню без розгляду.
В той же час, суд зазначає, що позивачем дотримано строк звернення до суду в частині позовних вимог за період з 04.03.2022 по 18.07.2022 включно та з 23.01.2025 по 23.04.2025, які заявлені з дотриманням передбаченого процесуального строку.
Керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 в частині позовних вимог, заявлених за період з 19.07.2022 по 22.01.2025.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко
03.12.25