03 грудня 2025 рокуСправа №160/28134/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лозицької І.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовною заявою до Військової частини НОМЕР_1 , в якій просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 , нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач у період з 01.07.2023 по 18.07.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 . Згідно витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині №57 від 18.07.2025 солдата ОСОБА_1 , майстра відділення спеціальних робіт ремонтного взводу, призначеного згідно розпорядження Генерального штабу Збройних Сил України (про переміщення військовослужбовців рядового, сержантського та старшинського складу) від 15.07.2025 №212 майстром відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів взводу ударних безпілотних авіаційних комплексів роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Військової частини НОМЕР_4 , ВОС-240244А, вважати таким, що з 18.07.2025 справи та посаду здав і вибув до нового місця служби в АДРЕСА_1 . Станом на день прийняття наказу про виключення позивача зі списків особового складу та всіх видів забезпечення Військової частини НОМЕР_1 (18.07.2025), відповідач не провів із позивачем розрахунків щодо виплати матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань згідно з наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) за 2025 рік. Позивач неодноразово звертався з рапортом до відповідача через застосунок «Армія+» щодо проведення нарахування та виплати матеріальної допомоги, однак, відповідачем рапорт було відхилено. Вважаючи бездіяльність відповідача щодо непроведення вищевказаних виплат протиправною, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою суду відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Цією ж ухвалою встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов (у разі заперечення проти позову) протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування своєї позиції зазначив, що від позивача рапорт про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань не надходив. На підтвердження звернення з рапортом позивачем надано скріншот з мобільного додатку «Армія+». Цей доказ не містить відомостей про те, ким було подано рапорт та до якої військової частини. Тому, неможливо встановити, що цей доказ є належним, тобто має відношення до обставин справи - поданий саме позивачем і до Військової частини НОМЕР_1 . Цілком можливо, що скріншот містить відомості про відхилення рапорту будь-якого іншого військовослужбовця до будь-якої іншої військової частини. Наданий позивачем скріншот містить відомості про те, що рапорт про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби було відхилено 08.02.2025. Разом з тим, позивача звільнено 18.07.2025. Ця обставина вказує на обґрунтовані сумніви в достовірності наданого позивачем доказу - скріншоту, який містить відомості про те, що рапорт про надання матеріальної допомоги на соціально-побутові потреби було відхилено 08.02.2025. Крім того, зазначає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що він не отримував на підставі отримання бойового травмування (поранення) 13.03.2022 матеріальну допомогу на соціально-побутові потреби протягом 2022-2025 років, зокрема у військових частинах, де він проходив службу до 01.07.2023 і отримав бойове травмування (поранення) та у військовій частині, де він проходить військову службу з 18.07.2025 по теперішній час. Відсутність вказаних відомостей унеможливлює зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, оскільки може мати місце повторна виплата даного виду допомоги, що буде суперечити діючим нормативно-правовими актам та становити переплату.
До суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій останнім підтримано позицію, викладену в позовній заяві. Також зауважено, що позивач дійсно звертався до відповідача з рапортом 08.02.2025 з реєстраційним номером «р446915» за допомогою мобільного застосунку «Армія+», що підтверджується скріншотами з мобільного застосунку «Армія+», де вказано, що рапорт подається командиру Військової частини НОМЕР_1 . Наголошує на тому, що наданий скріншот з мобільного додатку «Армія+» підтверджує фактичне звернення позивача до відповідача із відповідним рапортом та містить усі необхідні відомості для ідентифікації особи позивача, часу та способу подання ним рапорту через офіційний мобільний застосунок «Армія+», який використовується у Збройних Силах України для внутрішнього документообігу та подання службових рапортів. Також, зазначив, що позивач не отримував матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань протягом 2022-2025 років, що підтверджується випискою з АТ «ПриватБанк», доданою до відповіді на відзив. З огляду на викладене, просить суд позовну заяву задовольнити.
Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
Судом встановлено та з матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 у період з 01.07.2023 по 18.07.2025 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №57 позивача виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 18.07.2025. У наказі також зазначено, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) за 2025 рік не виплачена.
08.02.2025 позивачем через застосунок «Армія +» подано командиру Військової частини НОМЕР_1 рапорт (ID рапорта НОМЕР_5 ), в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Проте, відповідачем рапорт позивача відхилено з причин невідповідності підстав згідно пункту 6 Окремого доручення Міністра оборони України №156/уд від 09.01.2025.
З такою позицією відповідача позивач не погоджується, що стало підставою для звернення позивача до суду з цією позовною заявою.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч. 2 ст. 2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби регламентовано Законом України «Про військову службу і військовий обов'язок» від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон №2232-XII).
Згідно із ч. 1 ст. 1 Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-XII) соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 1-2 Закону №2011-ХІІ у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно ч. 4 статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності (ч. 4 ст. 9 цього Закону).
Відповідно до абз. 3 п. 242 Положення про походження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Згідно з п. п. 1, 2, 7, 9 розділу XXIV «Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам», затвердженого наказом Міністерства оборони України 07.06.2018 №260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Позивач звернувся із рапортом до відповідача, в якому просив виплатити йому матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань.
Відповідачем не було проведено позивачу виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік.
Як вбачається з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 18.07.2025 №57 позивача виключено зі списків особового складу частини, з усіх видів забезпечення з 18.07.2025. У наказі також зазначено, що матеріальна допомога на вирішення соціально-побутових питань, згідно наказу Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (зі змінами) за 2025 рік не виплачена.
Доказів виплати позивачу матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік відповідачем суду не надано.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності допущеної бездіяльності. Натомість, позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.
Виходячи із меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд робить висновок, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Вирішуючи питання щодо стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач звільнений від сплати судового збору, відтак, розподіл судових витрат між сторонами справи не здійснюється.
Керуючись ст. ст. 72-77, 90, 139, 242-246, 250, 255, 257, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань за 2025 рік, виплата якої передбачена пунктами 1, 7, 9 розділу XXIV Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260.
Розподіл судових витрат не здійснюється.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя І.О. Лозицька