03 грудня 2025 рокуСправа №160/28182/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач, пенсійний орган, ГУ ПФУ в Житомирській області), в якій позивач просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047050033632 від 24.09.2025 року, про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.09.2025 року;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 16.09.2025 року.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначено, що 16.09.2025 р. вона, ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», так як набула необхідного віку для виходу на пенсію 50 років, страхового стажу роботи більше 20 років та пільгового стажу роботи за Списком №2 більше10 років. Рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області №047050033632 від 24.09.2025 р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії через недосягнення пенсійного віку 55 років. Крім того в оскаржуваному рішенні зазначено, що до заяви додано паспорт НОМЕР_1 , але фотокартка вклеєна раніше досягнення громадянином 45-річного віку. У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, що згідно із паспортом серії НОМЕР_1 вона народилася « ІНФОРМАЦІЯ_2 », а не як зазначено в оскаржуваному рішенні «12 вересня 1975 року». Одночасно із цим позивач наголошує, що на сторінці 6 її паспорту міститься запис про дату вклеювання фото у 45 років, а саме: 22 серпня 2020 року, тобто через 10 днів після досягнення нею 45-річного віку. Наведене, на думку позивача, свідчить про т, що відповідач неуважно розглянув документи, які надавалися разом із її заявою про призначення пенсії. Позивач стверджує, що вона досягла необхідного віку 50 років, набула більше 20 років страхового стажу та більше 10 років пільговий стаж роботи за Списком №2, у зв'язку з чим відмова в призначенні пенсії є незаконною. ОСОБА_1 вважає оскаржуване рішення протиправним, оскільки із прийняттям такого рішення відповідач порушив її конституційне право на соціальний захист, а саме на пенсійне забезпечення за віком на пільгових умовах, у зв'язку із чим він звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 06.10.2025 р. відкрито провадження в адміністративній справі. Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
22.10.2025 р. до суду через систему «Електронний суд» надійшов від ГУ ПФУ в Житомирській області відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та просив у задоволенні позову відмовити. Так, пенсійний орган у відзиві зазначив, що після реєстрації заяви позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 24.09.2025 р. за №047050033632 про відмову у призначенні пенсії. Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 розділу ХІV-1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. У відзиві на позовну заяву ГУ ПФУ в Житомирській області зазначено, що підтверджений належними документами, страховий стаж ОСОБА_1 становить 32 роки 01 місяць 25 днів, пільговий стаж за Списком №2, підтверджений в порядку визначеному законодавством, становить 22 роки 03 місяці 23 дні (станом на 01.04.2015 - 15 років), що є достатнім для призначення пенсії за віком відповідно до п. 2 ч. 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" при досягненні 55-річного віку. При цьому, згідно індивідуальних відомостей про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб пенсійним органом зараховані всі періоди трудової діяльності позивача. Також відповідач зауважив, що до заяви позивача додано паспорт НОМЕР_1 , але фотокартка вклеєна раніше досягнення позивачем 45-річного віку, а відтак ОСОБА_1 матиме право на пенсійну виплату з 13.09.2030 р. за умови при надання необхідних документів.
Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 16.09.2025 р. ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_2 ) звернулася через вебпортал електронних послуг до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, разом з якою позивачем, зокрема, була додано копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 .
Вищезазначена заява з додатками за принципом екстериторіальності була передана на розгляд до ГУ ПФУ в Житомирській області.
За результатами розгляду заяви позивача та доданих до неї документів відповідачем прийнято рішення від 24.09.2025 р. за №047050033632, яким ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №2 відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" у зв'язку з тим, що заявниця не досягла пенсійного віку (55 років), а також у зв'язку з відсутністю в паспорті вклеєної фотокартки при досягненні громадянином 45-річного віку.
В обґрунтування відмови у призначені позивачу пенсії в т.ч. зазначено таке.
Пенсійний вік, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058 (Список №2), становить 55 років.
Необхідний страховий стаж, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 (Список №2) становить 25 років.
Необхідний пільговий стаж на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2, визначений пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058 становить 10 років.
Вік заявниці - 50 років.
Страховий стаж особи становить 32 р. 1 м. 25 д.
Пільговий стаж (по Списку №2) - 22 р. 3 м. 23 д.
При цьому, у вищевказаному рішенні пенсійного органу зауважено, що за доданими документами до страхового та пільгового стажів зараховано всі періоди.
Окрім того, у вищезазначеному рішення ГУ ПФУ в Житомирській області зазначено, що до заяви позивача додано паспорт НОМЕР_1 , однак фотокартка вклеєна раніше досягнення громадянином 45-річного віку.
Одночасно із цим, суд зауважує, що у вищезазначеному рішенні пенсійним органом допущено помилку в даті народження заявниці, а саме: вказано « ІНФОРМАЦІЯ_3 » в той час як дійсною датою народження позивача є « ІНФОРМАЦІЯ_1 ».
Не погодившись із позицією та рішенням ГУ ПФУ в Житомирській області, ОСОБА_1 звернулася за захистом власних прав та інтересів до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Згідно із положеннями частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Правовідносини, що виникають у сфері пенсійного забезпечення громадян регулюються Законом України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон №1788-XII) та Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003 р. (далі - Закон №1058-IV).
Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV передбачено, що право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж.
Згідно частини 1 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
03.10.2017 р. Верховною Радою України ухвалено Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148-VIII (далі - Закон №2148-VIII), що доповнив Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-ІV від 09.07.2003 р. розділом XIV-І, який містить пункт 2 частини 2 статті 114 такого змісту:
«На пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах».
За приписами статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення» №1788-XII від 05.11.1991 р. (далі - Закон № 1788-XII), право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Натомість, згідно статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, чинній до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-VІІІ від 02.03.2015 р. (далі - Закон №213-VІІІ), на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що затверджений Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць:
чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах;
жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Законом №213-VІІІ, який набрав чинності з 01.04.2015 р., збільшено раніше передбачений пунктом «б» статті 13 Закону №1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 55 років до 60 років.
Окрім того, цим Законом збільшено необхідний для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 стаж роботи чоловіків, а саме: «не менше 25 років» змінено на «не менше 30 років».
Відповідно до пункту 1 резолютивної частини Рішення №1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом №213-VIII (пункт 1 рішення).
Згідно з пунктом 3 резолютивної частини зазначеного Рішення застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти «б» - «г» статті 54 Закону №1788-XII в редакції до внесення змін Законом №213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах, а саме: на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи, зокрема, працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць, у тому числі жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Таким чином, рішенням №1-р/2020 Конституційний Суд України визнав неконституційними окремі положення Закону №1788-ХІІ, у зв'язку із чим вони втратили чинність з дня ухвалення Рішення (пункт 2 резолютивної частини Рішення).
Одночасно КСУ встановив, що підлягають застосуванню відповідні норми в редакції до внесення змін Законом №213-VIII.
Тобто на час виникнення спірних правовідносин Закон №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 встановлював право на пенсію за віком на пільгових умовах за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, для чоловіків після досягнення 55 років (за наявності стажу роботи та інших умов, визначених в рішенні КСУ).
Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах та розмірі страхового стажу роботи, необхідному для призначення пенсії за віком на пільгових умовах.. Перший з цих законів визначав страховий стаж у чоловіків на рівні «не менше 25 років», тоді як другий - «не менше 30 років».
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу “якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України»).
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 р. у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, у цій справі застосуванню підлягають саме норми Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону №1058-ІV.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.11.2021 р. за результатами апеляційного розгляду зразкової справи №360/3611/20, правові висновки якого суд має враховувати при прийнятті рішення (частина 3 статті 291 КАС України).
Так, 21.04.2021 р. Верховний Суд ухвалив рішення за результатами розгляду зразкової справи №360/3611/20, у якому сформував такий правовий висновок:
"до категорії осіб, на яких поширюється дія Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 р. №1-р/2020, і відповідно мають право на пенсію за віком на пільгових умовах за положеннями Закону №1788-ХІІ після 23.01.2020 р. (набрання чинності Рішення КСУ № 1-р/2020) належать особи, які працювали до 01.04.2015 р., були зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, мали стаж роботи, визначений статтею 13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" в редакції, яка діяла до 01.04.2015 р., та досягли віку, визначеного цією статтею, на момент звернення до Пенсійного фонду за призначенням пенсії".
Велика Палата Верховного Суду переглядаючи рішення у зразковій справі №360/3611/20 03.11.2021 р. ухвалила Постанову, у якій, зокрема дійшла висновку, що на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку, та Законом №1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 50 років, тоді як другий - у 55 років.
Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що вони явно суперечать один одному.
Таке регулювання порушує вимогу якості закону, передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р., та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 р. у справі «Щокін проти України»).
Таким чином, вирішуючи питання про призначення пенсії позивачу відповідач не застосував підхід, який був би найбільш сприятливим для останнього, а саме: не врахував висновки, викладені Конституційним Судом України в рішенні від 23.01.2020 р. №1-р/2020.
Тому твердження відповідача щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею 55-річного пенсійного віку, визначеного пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-ІV, є безпідставними.
Щодо посилань відповідача в оскаржуваному рішенні на те, що в паспорті позивача відсутнє фото у 45 років, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 5 Закону України «Про громадянство України» №2235-III від 18.01.2001 р., документами, що підтверджують громадянство України є: паспорт громадянина України, свідоцтво про належність до громадянства України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, тимчасове посвідчення громадянина України, проїзний документ дитини, дипломатичний паспорт, службовий паспорт, посвідчення особи моряка, посвідчення члена екіпажу, посвідчення особи на повернення в Україну.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України №456 від 06.06.2019 р. затверджений Тимчасовий порядок оформлення і видачі паспорта громадянина України (далі - Порядок №456).
Згідно з пунктом 2 розділу І Порядку №456, паспорт оформляється з використанням бланка паспорта громадянина України зразка, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України 04.06.1994 №353 "Про затвердження зразка бланка паспорта громадянина України".
У відповідності до положень розділу V Порядку №456, третя і п'ята сторінки паспорта передбачені для вклеювання в паспорт додаткових фотокарток при досягненні особою віку 25 або 45 років.
Абзацом 1 пункту 2 Розділу V Порядку №456 передбачено, що для вклеювання фотокартки при досягненні віку 25 або 45 років особи, на ім'я якої оформлений паспорт, протягом 30 календарних днів заявник подає працівнику територіального підрозділу заяву про вклеювання фотокартки, паспорт і дві фотокартки розміром 3,5 х 4,5 см із зображенням, яке відповідає досягнутому нею віку.
Наявність підстав для вклеювання фотокартки при досягненні особою відповідного віку та подана заявником інформація перевіряються уповноваженою особою територіального підрозділу ДМС, яка за своїми службовими обов'язками відповідає за оформлення та видачу паспорта, за даними відомчої інформаційної системи ДМС, Книгою обліку та з урахуванням вимог пунктів 4 та 5 розділу VI цього Тимчасового порядку (пункт 3 розділу V Порядку №456).
Рішення про вклеювання фотокартки до паспорта приймається територіальним підрозділом ДМС за результатами проведених перевірок (пункт 5 Розділу V Порядку № 456).
Отже, після досягнення відповідного віку, особі слід звернутись протягом 30 днів до територіального підрозділу ДМС з питанням вклеювання до паспорта зразка 1994 нової фотокартки.
Слід зауважити, що при зверненні до суду з цим позовом, ОСОБА_1 надано до суду копії сторінок 1, 2, 3 та 10 і 11 паспортного документу.
У матеріалах пенсійної справи позивача наявні копії сторінок 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 12 і 13 паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я « ОСОБА_1 », 24.06.1997 р. Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області.
При дослідженні вказаного вище документу судом встановлено наявність вклєєної фотокартки позивача після досягнення нею 45-ти років, засвідченого підписом та печаткою уповноваженої особи відповідного державного органу.
Натомість, в оскаржуваному рішенні відповідач в якості однієї з підстав для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах посилався на недійсність наданого разом із заявою паспортного документу з огляду на відсутність в паспорті заявника вклеєної фотокартки при досягненні громадянином 45-річного віку.
Водночас, суд критично оцінює доводи пенсійного органу, викладені в оскаржуваному рішення та у відзиві на позовну заяву, про те, що поданий позивачем паспорт є недійсним з огляду на відсутність в паспорті вклеєної фотокартки при досягненні громадянином 45-річного віку, оскільки разом із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах від 16.09.2025 р. ОСОБА_1 було подано до органу Пенсійного фонду України копію паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , в якому в графі щодо дати народження особи зазначено « ІНФОРМАЦІЯ_4 » та в якому наявна вклеєна у паспортний документ фотографія з відміткою працівника Заводського РВ у м.Кам'янському ГУ ДМС України в Дніпропетровській області від 22.08.2020 р.
Враховуючи наведене, суд наголошує, що на момент звернення позивача до пенсійного органу із відповідною заявою, останньою було подано документ, що посвідчує особу, а саме: паспорт громадянина України, в якому була наявна вклеєна фотографія ОСОБА_1 по досягненню нею 45-річного віку, яку було вклеєно відповідним органом ГУ ДМС України в Дніпропетровській області у встановлений чинним на той момент законодавством строк, у зв'язку з чим суд вважає, що ГУ ПФУ в Житомирській області було відмовлено позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, посилаючись на відсутність в паспорті заявника вклеєної фотокартки при досягненні громадянином 45-річного віку, без об'єктивних на те підстав.
Крім того, суд вважає за доцільне зазначити, що у випадку виникнення сумнівів щодо достовірності поданих особою документів відповідач наділений правом звернення до державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій з метою отримання інформації, необхідної для здійснення їхньої діяльності. Однак, відповідач таким правом не скористався.
Докази протилежного до суду не надані.
Крім того, доказів продовження за рішенням керівника органу, що призначає пенсію, строку проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, до суду також не надано.
Встановивши, що поданих документів недостатньо, відповідачу слід було продовжити строк розгляду заяви та поданих документів.
Натомість, за наслідком розгляду заяви позивача від 16.09.2025 р. ГУ ПФУ в Житомирській області були прийнято рішення про відмову у перерахунку пенсії за №047050033632 від 24.09.2025 р.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про безпідставність висновку пенсійного органу щодо недійсності паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я « ОСОБА_1 », 24.06.1997 р. Заводським РВ Дніпродзержинського МУ УМВС України в Дніпропетровській області, з підстав відсутності у цьому документі вклєєного фото позивача після досягнення нею 45-річного віку.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуване рішення ГУ ПФУ в Житомирській області про відмову у призначенні пенсії за №047050033632 від 24.09.2025 р., є протиправним, а тому підлягає скасуванню.
Стосовно позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити позивачу, ІНФОРМАЦІЯ_1 , пенсію за віком на пільгових умовах за Списком №2 на підставі пункту «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» з 16.09.2025 року, суд зазначає наступне.
У рішеннях по справах «Клас та інші проти Німеччини», «Фадєєва проти Росії», «Єрузалем проти Австрії» Європейський суд з прав людини зазначив, що суд не повинен підміняти думку національних органів будь-якою своєю думкою. Згідно Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року на 316-й нараді, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Принцип розподілу влади не допускає надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного суду є контроль за легітимністю прийняття рішень.
Статтею 58 Закону №1058-ІV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Згідно з абзацом 2 частини 4 статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Відповідно до частини 2 статті 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Таким чином, суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 КАС України.
Аналогічна правова позиція висловлена Третім апеляційний адміністративним судом у постановах від 13.10.2021 р. у справі №160/17081/20, від 12.11.2021 р. у справі №160/2493/21.
Враховуючи, що суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача, суд дійшов висновку, що порушені права позивача слід відновити шляхом зобов'язання ГУ ПФУ в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 6 КАС України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Згідно з частиною 1 статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до частини 1 статті 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Згідно з частиною 2 статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідачем по справі, як суб'єктом владних повноважень рішення якого оскаржується, не виконано покладеного на нього обов'язку доказування правомірності прийнятого ним рішення та не спростовано доводи позивача в цій частині.
З огляду на викладені вище обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є такими, що підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, оскільки позовну заяву задоволено частково, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають частковому стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, пропорційно до задоволених позовних вимог.
Керуючись статтями 2, 9, 77, 78, 139, 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (код ЄДРПОУ 13559341, вул. Ольжича, буд. 7, м.Житомир, 10003) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області №047050033632 від 24.09.2025 р. про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 16.09.2025 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.09.2025 р. про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, з урахуванням висновків суду у даній справі та прийняти рішення відповідно до норм чинного законодавства України.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 20632802) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 484 (чотириста вісімдесят чотири) грн. 48 коп.
Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення складено та підписано 03.12.2025 р.
Суддя О.М. Неклеса